Справа № 2а-14516/09
Категорія 6.11
10 березня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі: Судді: Качуріної Л.С.
при секретарі: Лемба А.В.,
за участю представників сторін:
від позивача Хазова Л.В.
від відповідача: Лавриненко В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції та пені за порушення терміну сплати санкції, -
24 грудня 2008 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» в якому зазначив, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів і тому підлягає відповідальності.
Свій позов Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів обгрунтовує тим, що на підприємстві у 2007 році замість 3 інвалідів працювало 1 інвалід.
В порушення ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємством не було перераховано 20 205, 88 грн. адміністративно-господарські санкції.
В супереч п. 3 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, відповідач не проводило атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У зв'язку з тим, що СТОВ «Україна» не виконало ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просило стягнути зі СТОВ «Україна» на користь Державного бюджету України несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2007 році в розмірі 20 205, 88 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 2028, 08 грн., всього 22 233, 96 грн.
Відповідач СТОВ «Україна» заперечував проти позову та посилався на те, що обов'язок створити робочі місця для інвалідів не супроводжується його обов'язками їх працевлаштовувати. Крім того, доказами створення умов та самостійного проведення робіт по працевлаштуванню інвалідів, є факт працевлаштування на ньому в 2007 році на посаду завідуючого складом запасних частин - Щербак Володимир Миколайович та в 2008 році - бухгалтер Дашевська Ольга Іванівна.
За таких підстав СТОВ «Україна» просило відмовити в задоволенні позову.
У судове засідання представник позивача позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
Частиною 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» встановлено, що виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.
Відповідно до ч.8 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», відділення Фонду соціального захисту інвалідів з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України, здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування, та сплати ними адміністративно - господарських санкцій.
Частиною 1 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно з ч.2, 3, 4 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України», порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних
облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Крім того, відповідно до п.3 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Також п.5 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, затверджено, що підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В судовому засіданні було встановлено, що відповідач СТОВ «Україна» надало звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, в якому зазначило, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу налічує 68 осіб, з них працює 1 інвалідів при 3 інвалідах-штатних працівників, які повинні працювати на створених робочих місцях.
Аналіз зазначених положень «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України» дає підстави для висновку про те, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця.
Крім того, п.10 Положення про робоче місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 року № 314, вказує, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК, а не підприємством, як це зазначає позивач.
Виходячи з процесуального принципу певності, передбаченого статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлені певні докази (вимоги) створення робочого місця інваліда, які визначені зокрема пунктом 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03 травня 1995 року, і передбачають атестацію робочого місця спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введенню в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
Заявлені до стягнення санкції є адміністративно-господарськими, відтак на них розповсюджуються загальні засади відповідальності учасників господарських відносин, визначені у статтях 216-218, 238, 241 Господарського кодексу України, системний аналіз яких посвідчує підставу сплати за наявності складу правопорушення, склад якого у межах спірних правовідносин позивачем не доведений.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» про стягнення несплаченої адміністративно-господарської санкції та пені за порушення терміну сплати санкції відмовити за необгрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складено та підписано 10 березня 2009 року.