справа 2а-1197/09
Категорія 2.19.5
29 січня 2009 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ушакова Т.С. при секретарі судового засідання Ігнатович О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов'язання виплатити щомісячне підвищення до пенсії з 01.01.2006 року,
за участю сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився, -
У жовтні 2008 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла
позовна заява ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до
Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області про визнання
неправомірною бездіяльності та зобов'язання виплатити щомісячне підвищення до пенсії з
01.01.2006 року.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років.
Тобто, дитиною війни визнається громадянин України, який наробився у проміжок часу з вересня 1927 року до вересня 1945 року.
ОСОБА_2 має правовий статус дитини війни, так як вона народилась у ІНФОРМАЦІЯ_1 році, що підтверджується копією паспорту НОМЕР_1 від 12.09.1998 р.
05.08.2008 року позивач звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області із заявою про виплату підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 01.01.2006 року по 30.06.2008 року.
Листом від 12.08.2008 року за № 328 відповідач роз'яснив позивачу, що згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (крім тих, на які не поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» з 01.01.2008 року передбачено розмір підвищення 10 відсотків від прожиткового мінімуму, тобто 47 грн. (470 грн.х10%). Це підвищення позивач почав отримувати з 01.01.2008 року.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед них положення статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими була зупинена дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, що набрав чинності з 1 січня 2007 року (із змінами від 15 березня 2007 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність: з 01 січня - 380 грн., з 01 квітня - 406 грн. з 01 липня 2007 року - 410, 06 грн., з 01 жовтня 2007 року - 415, 11 грн.
Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного суду України, по 31.12.2007 року відповідач має підвищити позивачеві розмір пенсії, як дитині війни, тому у цій частині вимоги позивача підлягають задоволенню.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані такими, що не відповідають Конституції України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року встановлено, що прожитковий мінімум на одну, яка втратила працездатність складає: з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня -481 гривня, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.
Що стосується вимоги позивача щодо зобов'язання провести підвищення пенсії з 01.01.2006 року то вона є необгрунтованою з наступних підстав:
Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік» були внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких пункт 17 статті 77, а саме «З метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу сьомого ст. 5 та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було виключено, статтю ПО викладено у такій редакції «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (2195-15), запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету».
У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року щодо неконституційності ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на Закон України «Про державний бюджет України на 2006» не поширюється, тому позов в частині перерахунку підвищення пенсії з 01.01.06 не підлягає задоволенню.
Таким чином, суд вважає за необхідне визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області, яка полягає у невиплаті позивачу державної соціальної допомоги як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області здійснити виплату ОСОБА_2 державної соціальної допомоги як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимо г.
Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимо г.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Брянка Луганської області, яка полягає у невиплаті ОСОБА_2 державної соціальної допомоги як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Брянка Луганської області здійснити виплату ОСОБА_2 державної соціальної допомоги як дитині війни з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.