Справа № 468/759/19-а
Провадж.№ 2-а/481/18/2019
06 листопада 2019 року Новобузький районний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Ціпивко І.І.,
з участю секретаря судових засідань Філіпської Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Новий Буг Миколаївської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до начальника сектору реагування патрульної поліції № 1 Баштанського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Готовського Євгенія Володимировича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, якою просить суд ухвалити постанову, якою постанову серії ДПО18 № 287859 від 18 квітня 2019 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 гривень скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на те, що 18 квітня 2019 року, рухаючись на вантажному автомобілі у м. Баштанка, Миколаївської області він був зупинений нарядом поліції в особі начальника СРПП №1 Баштанського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Готовського Є.В. Відповідач повідомив йому, що ним було порушено Правила дорожнього руху, а саме проїзд на заборонений дорожній знак 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено». Відповідач відповідно до закону не представився, доказів вчинення ним правопорушення не надав, постанову у його присутності не виніс. 06 червня 2019 року на адресу позивача надійшов лист, в якому він виявив постанову серії ДПО18 №287859 від 18 квітня 2019 року, про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., в зв'язку з чим просив поновити строк оскарження постанови та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просить позов задовольнити, покликаючись на викладені в ньому мотиви.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.
Згідно ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, а відтак, відповідно до вимог ч.4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Судом встановлено, що відносно ОСОБА_1 винесено постанову серії ДПО18 №287859 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено штрафу в розмірі 255 грн., однак копія такої є дуже поганої якості і не можна встановити коли винесено постанову, час, місце та обставини вчинення правопорушення, а також з даної постанови не зрозуміло, яка посадова особа таку винесла /а.с.8/.
Як передбачено статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. В ній зокрема необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
В розумінні статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до частини першої статті 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частинами третьою, четвертою зазначеної статті встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Крім того, згідно частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
На запит суду щодо надання усіх наявних матеріалів спарви щодо притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на останнього адмінітсртивного стягнення, відповіді від відповідача не надійшло.
Оцінка доказів здійснюється судом за правилами статті 86 КАС України, відповідно до приписів якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні вказаного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, відповідачем не надано. Так само як і не надано доказів на підтвердження відмови позивача від отримання такої постанови на місці події, що може свідчити про поважність причини пропуску останнім строку звернення до суду із адміністративним позовом та підставою для поновлення йому такого строку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, жодними належними та допустимими доказами не підтверджено, з матеріалів справи не зрозуміло з яких підстав відповідач дійшов висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, відтак позов у частині скасування постанови про притягнення останнього до адміністративної відповідальності є обґрунтованим, підставним та таким, що підлягає до задоволення.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 7, 9, 19, 90, 139, 243, 245, 250, 257, 286 КАС України, суд,-
ухвалив:
адміністративний позов задовольнити. Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серія ДПО18 №287859 від 18.04.2019 року, складену начальником сектору реагування патрульної поліції № 1 Баштанського відділу поліції ГУНП в Миколаївській області Готовським Євгенієм Володимировичем, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладення штрафу в розмірі 255,00 грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду, а особами, які не були присутні під час розгляду справи, у той же строк, з часу отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 09.10.2019 року.
Суддя І.І.Ціпивко