Справа № 127/24566/19
Провадження № 2/127/3464/19
06.11.2019 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого - судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Сегеді Т.Й.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вінниці в порядку спрощеного судового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . В зазначеній квартирі зареєстровані позивач ОСОБА_2 (власник) та її сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Відповідачі по справі ОСОБА_3 і ОСОБА_4 фактично не проживають у спірній квартирі близько 9 років та виїхали за кордон, у зв'язку з чим не сплачуть комунальні послуги, не беруть участі в утриманні житла. Реєстрація місця проживання відповідачів порушує права позивача як власника, а саме володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а також виникають проблеми зі сплатою комунальних послуг, тому позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.
Враховуючи, що дана справа є малозначною, тому суд розглянув її в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, пославшись на обставини викладені у позовній заяві, просила позов задовольнити, не заперечила щодо заочного розгляду справи, просила судові витрати залишити за позивачем. Суду пояснила, що у спірній квартирі проживає лише ОСОБА_2 , а відповідачі по справі, які є її синами не проживають в квартирі приблизно 10 років, будь-які конфлікти чи спори між сторонами з приводу спірної квартири відсутні.
До судового засідання відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не з'явились, хоча про час, дату та місце судового розгляду повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відзив на позовну заяву від відповідачів до суду не надходив.
Свідки ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснили, що вони давно дружать, знайомі із сім"єю ОСОБА_2 Свідкам відомо, що обидва сини позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 не проживають приблизно 10 років, виїхали за кордон давно.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Заслухавши пояснення представника позивача, свідків та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позову з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на квартиру в багатоквартирному будинку №580 від 25.08.2005 року (а.с. 6).
З акту (про тимчасову відсутність) від 01.09.2019 року, складеного комісією ОСББ «Зодчих 40» судом встановлено, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані, але не проживають з 2010 року (а.с. 7).
Довідкою №649 від 02.09.2019 року та копією особового рахунку № НОМЕР_1 підтверджується, що в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_2 (власник) та її сини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с. 8, 14).
Позивачем ОСОБА_2 надано суду копії квитанцій про сплату нею за комунальні послуги щодо квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 15-19).
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право користуватися, розпоряджатися та володіти своїм майном.
Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Статтею 9 ЖК України визначено, що ніхто не може бути обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Відповідно до ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
За положеннями ч. 2 ст. 65 ЖК України особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним в будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником.
Згідно із ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» судам роз'яснено, що у справах цієї категорії необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Наведене свідчить про те, що при вирішенні питання про втрату права на користування жилим приміщенням з'ясуванню підлягають термін відсутності такої особи та поважність причини цієї відсутності.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що позивач ОСОБА_2 надала суду належні та допустимі докази на підтвердження факту, що сини позивача - відповідачі по справі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживають в ній з 2010 року без поважних причин, не сплачують за комунальні послуги.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити, оскільки відповідачі за вказаною адресою не проживають з 2010 року без поважних причин, а наявність реєстрації ОСОБА_3 та ОСОБА_4 порушує права та інтереси позивача ОСОБА_2 щодо володіння та розпорядження належною їй власністю.
За клопотанням позивача судові витрати з відповідачів не стягувати.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16, 316, 317, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 9, 64, 65, 156 ЖК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 274-282 ЦПКУкраїни,суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням- задовольнити.
Визнати ОСОБА_3 , ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржено позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 06.11.2019 року.
Суддя: