"06" листопада 2019 р.
Справа №150/494/19
Провадження по справі №2/150/218/19
06 листопада 2019 року Чернівецький районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Цимбалюк Л.П.
при секретарі Гендзьорі О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Білянської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, про визнання права на земельну частку (пай), -
До Чернівецького районного суду звернувся ОСОБА_1 із зазначеним позовом.
Представник позивача адвокат Бровко О.С., який діє на підставі довіреності, виданої 02.08.2019 року строком на десять років та дійсна до 02.08.2029 року (а.с. 16), в судовому засіданні вимоги довірителя ОСОБА_1 , викладені в позові, підтримує та просить їх задоволити.
Представник відповідача Підгурський В.В. - спеціаліст ІІ категорії з земельних питань, екології та використання комунальної власності Білянської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, який діє на підставі довіреності, виданої 23.10.2019 року (дійсна до 01.12.2019 року), в судовому засіданні зазначив, що підстав заперечувати проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 немає і вирішення питання щодо визнання за останнім права на земельну частку (пай) відносить на розсуд суду.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти.
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
З'ясувавши позицію представника позивача та представника відповіддача, дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позову в повному обсязі, ґрунтуючись на наступних підставах.
Позивач ОСОБА_1 працював в КСП ім. Шевченка с. Біляни Чернівецького району Вінницької області i являвся його членом, що стверджується Списком громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, в якому ОСОБА_1 значиться під номером 176 (а.с. 11).
Відповідно до норм Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. В узагальненні судової практики Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України «Практика розгляду судами земельних спорів» також наголошено, що необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство в колективному підприємстві.
Згідно абзацу 3 пункту 2 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року за № 666/94, (який був чинний на час проведення паювання земель), кожному члену підприємства, кооперативу, товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних кадастрових гектарах, а також у вартісному вираженні.
Пунктом 5 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року за № 720/95 встановлено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Як свідчить лист відділу у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 01.08.2019 року за №0-2-0.38-146/120-19 відповідно до Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Чернівецькою районною державною адміністрацією Вінницької області, ОСОБА_1 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2 в розмірі 1,92 згідно з розпорядженням Чернівецької райдержадміністрації за №27 від 26.02.1997 року (а.с. 15).
Із копії Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай), що видаються Чернівецькою районною державною адміністрацією Вінницької області, по колективному сільськогосподарському підприємству (кооперативу, товариству) ім. Шевченка Білянської сільської ради ОСОБА_1 . отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) i за його отримання власноручно підписався в (а.с. 12-13).
Однак, ОСОБА_1 втрачено оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай), про що в Чернівецькій районній газеті «Чернівецька Зоря» за №33 від 16 серпня 2019 року було опубліковано оголошення про те, що втрачений сертифікат на земельну частку (пай), серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_1 , вважати недійсним (а.с. 14).
Підтвердження права ОСОБА_1 на земельну частку (пай) є для нього необхідним, оскільки, надасть змогу реалізувати в подальшому свої права та інтереси,отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо отримання земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладати в подальшому договір оренди землі сільськогосподарського призначення, тощо.
Згідно абзацу 3 пункту 1 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року за № 720/95, паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Крім того, як передбачено п. 2, 3 та 4 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року за № 720/95, при паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства. Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах з числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.
Згідно ст.2 Закону України про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) основним документом що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною міською державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай) є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені в установленому законом порядку договори купівлі-продажу,дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Виходячи із норм Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та Закону України «Про оренду землі», громадяни власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм в натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації територiї i компактності землекористування відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.
Із листа відділу у Чернівецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за № 0-2-0.38-146/120-19 вiд 01.08.2019 року вбачається, що відповідно до технічної документації із землеустрою по складанню документів, що посвідчують право власності на земельні частки (паї) власникам сертифікатів з видачею державних актів на право власності на землю на території Білянської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, ОСОБА_1 відсутній у списку власників земельних сертифікатів с. Біляни Білянської сільської ради Чернівецького району Вінницької області, яким видаються державні акти на право власності на земельні частки (паї), який затверджено розпорядженням Чернівецької РДА від 10.03.2005 року №58 «Про погодження технічної документації щодо передачі земельних часток (паїв) та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки власникам сертифікатів на території Білянської сільської ради» (а.с. 15).
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 підтверджено, що особами, які мають право на земельну частку (пай), навіть якщо вони не внесені до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), є члени КСП.
Згідно ч.ч. 1,3 ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають колишні члени КСП. Право на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Згідно змісту ст.ст. 7, 8, 9 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам. Об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Пай є власністю члена підприємства. Право розпоряджатися своїм паєм за власним розсудом член підприємства набуває після припинення членства в підприємстві.
Відповідно ст.1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 20.03.1952 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Позивачем належним чином доведено, що він був членом колективного сільськогосподарського підприємства ім. Шевченка с. Біляни Чернівецького району, на підтвердження надано належні, достатні та допустимі докази свого членства у вище вказаному підприємстві.
Відповідно до ст.129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов'язковість рішень суду.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно ч.3 ст. 3 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно ч.1, ч.2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Відповідно ч.ч.1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно ч.1 ст.. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Відповідно до Конституції України усі суб'єкти права власності рівні перед законом (частина четверта статті 13); кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом (частини перша, друга статті 41); правовий режим власності визначається виключно законами України (пункт 7 частини першої статті 92).
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.1 ст.328 ЦК України).
Відповідно до пунктів «б», «ґ» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, №2768-ІІІ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни набувають право власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст.126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом.
У пункті «а» статті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначається, що вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що згідно з частиною першою статей 81, 82 ЗК України право власності на земельну ділянку набувають громадяни України та юридичні особи, створені громадянами або юридичними особами України.
У вище зазначені Постанові Пленуму ВСУ роз'яснюється, що член коллективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання права на земельну частку (пай).
На підставі вище наведеного, суд з метою захисту майнових прав ОСОБА_1 прийшов до висновку про задоволення його позовних вимог.
При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
На підставі ст.41 Конституції України, ст. 16, ст.328 ЦК України, ст.,ст. 116, 125, 126 Земельного кодексу України, Указу Президента України № 720/95 від 8 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», керуючись ст., ст.10, 11, 81, 206 ч.4, 263 - 265, 274, 279 ЦПК України, суд, -
Позов задоволити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканцем с. Біляни Чернівецького району вінницької області, право на земельну частку (пай) розміром 1,92 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж в натурі, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в землях бувшого КСП ім. Шевченка с. Біляни Чернівецького району Вінницької області, на підставі сертифікату серії НОМЕР_2 , виданого Чернівецькою районною державною адміністрацією Вінницької області на підставі розпорядження №27 від 26.02.1997 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № НОМЕР_3 від 29.05.1997 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: Л.П. Цимбалюк