"06" листопада 2019 р.
Справа №150/535/19
Провадження по справі №2/150/230/19
06 листопада 2019 року Чернівецький районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Цимбалюк Л.П.
при секретарі Гендзьорі О.О.,
розглянувши у підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області про визнання права на завершення приватизації земельної ділянки, -
До Чернівецького районного суду звернувся ОСОБА_1 із зазначеним позовом.
Сторони в підготовче засідання не з'явилися, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.3 ст.211 ЦПК України, через канцелярію Чернівецького районного суду Вінницької області подали заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Гримайло К.Л. вимоги довірителя підтримує на умовах, викладених в позовній заяві, просить їх задоволити.
Відповідачем Бабчинецькою сільською радою Чернівецького району Вінницької області позовні вимоги визнаються та не заперечується проти їх задоволення.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, тому суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти.
Частиною 3 статті 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 ЦПК України (ч.4 ст.200 ЦПК України).
Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Пунктом 2 частини 4 статті 274 ЦПК України встановлено, що в порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи, зокрема, у спорах щодо спадкування.
У відповідності до положень п.2 ч.4 ст.274 ЦПК України дана цивільна справа не підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження, тому згідно ухвали від 11.10.2019 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
Дослідивши та оцінивши в сукупності матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , ґрунтуючись на наступних підставах.
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , що підтверджуєтъся свідоцтвом про смерть cepiї НОМЕР_1 , виданим повторно 22.05.2018 року Могилів - Подільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №65.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на все належне їй майно, а саме: право на земельну частку пай в землях бувшого КСП «Поділля» в с. Бабчинці Чернівецького району Вінницької області, №776, загальною площею 1,58 га, яка розташована на території Бабчинецької сільської ради Вінницької області, цільове призначення якої - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Із довідки, виданої виконкомом Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області від 01.06.2019 року за №1033, ОСОБА_2 , дійсно, було внесено в списки розпаювання бувшого КСП «Поділля» с. Бабчинці Чернівецького району Вінницької області за №776, земельна ділянка площею 1,58 га.
Позивач являється спадкоємцем за законом майна, що залишилося після смерті матері ОСОБА_2 , однак, він не має можливості належним чином оформити спадкові права, у зв'язку із відсутністю необхідних правовстановлюючих документів, що стало підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , про що свідчить постанова державного нотаріуса Чернівецької державної нотаріальної контори Вінницької області від 11.07.2019, №473/02-31.
Згідно п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, норми вказаного ЦК України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року i не була прийнята ніким із спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529 - 531 ЦК УРСР.
Якщо спадщина відкрилась у період чинності ЦК УРСР, застосовуванню підлягають норми ЦК УРСР про належність спадщини спадкоємцеві з часу відкриття спадщини незалежно від оформлення права на спадщину.
В даній справі спадщина відкрилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому з огляду на вище наведене застосуванню підлягають норми ЦК УРСР.
Відповідно до ст.524 Цивільного кодексу УРСР спадкоємство здійснюється за заповітом або за законом.
Згiдно ст.549 ЦК України УРСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина i батьки (усиновителі) померлого.
За правилами ст. 548 ЦК України УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець iї прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
Згідно ст. 549 ЦК України УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або якщо вiн подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.
Отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину - право на земельну частку (пай) позивач не має можливості у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа - сертифіката на земельну частку (пай). Оскільки, правовстановлюючий документ на земельну частку (пай) було втрачено за невiдомих обставин.
Вiдповiдно до книги реестрації сертифікатів на земельні частки (паї) громадян по КСП « Подiлля » на ОСОБА_2 за №776 зареестровано земельну ділянку загальною площею 1,58 га. Згiдно книги записів рееєтрації державних актів на право власності на землю на ОСОБА_2 державний акт на право приватної власності на землю не зареєстровано.
Таким чином, у встановленому порядку право спадкодавця ОСОБА_2 на земельну частку (пай) було зареєстровано, але оригінал правовстановлюючого документа не зберігся (втрачено), а іншим особам, у тому числі позивачу не може бути виданий його дублікат.
Згiдно п. 2 Указу Президента Украiни «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам i організаціям» вiд 08 серпня 1995 року № 720/95 вказано, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського пiдприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, як раніше працювали в ньому i залишаються членами зазначеного пiдприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість i розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Відповiдно до ч.2 ст.2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вiд 05.06.2003р. № 899-IV, основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Згiдно ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» вiд 05.06.2003р. № 899- IV, що право на земельну частку (пай) мають, зокрема, громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. Право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.
Згiдно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» №7 вiд 16 квітня 2004 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділу Х Перехідних положень ЗК України).
Згiдно пункту «г» частини 1 статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
Захист прав громадян на земельнi ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено пунктом 1 частини 3 статті 152 ЗК України.
Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено частиною першою статті 1225 ЦК України.
Вiдповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.
Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно із статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці вправі звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім'я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку (правова позиція Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивiльних i кримінальних справ вiд 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»).
В п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 вiд 31.03.1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. В даному разі встановлено, що має місце спір про право, тому встановлення факту, що має юридичне значення розглядаються в позовному провадженні.
Як передбачено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних i кримінальних справ №24-753/0/4-13 вiд 16.05.2013 р. у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповiдача не може розглядатися нотаріус або орган державної реєстрації прав.
В п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 вiд 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що у справах даної категорії відповідачами є територіальні громади в особi відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини виключно за умови відсутності інших спадкоємців за заповітом i за законом, усунення їх вiд права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття.
Спірне майно перебуває на території Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області, що є уповноваженим органом щодо даного майна, в тому числі при визнання його відумерлою спадщиною. Відтак, Бабчинецька сільська рада Чернівецького району Вінницької області є відповідачем по справі.
У листі Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 зазначено, що при розгляді справ про спадкування суди мають встановлювати: місце відкриття спадщини; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; законодавство, яке підлягає застосуванню щодо правового режиму спадкового майна та часу відкриття спадщини у випадку, якщо спадщина відкрилась до 1 січня 2004 року або ж спадкодавець проживав в іншій державі, спадкоємець є іноземним громадянином та проживає в іншій державі, а спадкове майно знаходиться на території України. Обставини, які входять до предмета доказування у зазначеній категорії справ, можна встановити лише при дослідженні документів, наявних у спадковій справі. Належними доказами щодо фактів, які необхідно встановити для вирішення спору про право спадкування, є копії документів відповідної спадкової справи, зокрема, поданих заяв про прийняття спадщини, виданих свідоцтв про право на спадщину, довідок житлово-експлуатаційних організацій, сільських, селищних рад за місцем проживання спадкодавця.
Вище зазначеним листом ВССУ від 16.05.2013 за №24-753/0/4-13 звернуто увагу на наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Крім того, пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» звернуто увагу судів на те, що при розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Матеріалами справи підтверджено наявність обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема, відмови у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину, а також спадкової справи стосовно майна спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини - державного нотаріуса Чернівецької державної нотаріальної контори, про що свідчить копія спадкової справи №94/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 .
Із матеріалів, які містяться у спадковій справі №94/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 вбачається, що спадкоємцем майна, окрім позивача, є його рідний брат ОСОБА_4 , який від прийняття спадщини, що залишилася після смерті матері ОСОБА_2 , відмовляється та по питанню поновлення строку на прийняття спадщини звертатись до суду не має наміру.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч.1 ст.1 ст.328 ЦК України).
Відповідно до пункту «г» частини 1 статті 81 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, №2768-ІІІ громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
У пункті «а» статті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» зазначається, що вирішуючи спори про право власності на земельну ділянку, суди мають виходити з того, що згідно з частиною першою статей 81, 82 ЗК України право власності на земельну ділянку набувають громадяни України та юридичні особи, створені громадянами або юридичними особами України.
Статтею 1217 ЦК України встановлено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно ст.1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинились внаслідок його смерті.
Частиною 1 статті 1225 ЦК України встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення та належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, яке є непорушним.
Частиною 5 статті 1268 ЦК України встановлено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини 1 статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Частиною 1 статті 1297 ЦК України встановлено обов'язок спадкоємця, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, звернутися за свідоцтвом про право на спадщину.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем відповідно до вимог ч.1 ст.81 ЦПК України належним чином доведено обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог щодо визнання права на земельну ділянку в порядку спадкування.
Відповідачем визнаються позовні вимоги в повному обсязі на умовах, викладених в позовній заяві.
Враховуючи в сукупності всі обставини справи, беручи до уваги докази, які одержані у встановленому законом порядку, суд з метою захисту майнових прав ОСОБА_1 приходить до висновку про задоволення його позовних вимог.
При винесенні рішення, суд керується статтею 13 ЦПК України, щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.
На підставі ст.81 Земельного кодексу України, ст., ст.1217, 1218, 1225, 1268 ч.5, 1296, 1297 ЦК України, керуючись ст., ст.10, 11, 81, 197, 198, 200, 206 ч.4, 263 - 265 ЦПК України, суд,-
Позов задоволити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жителем с. Тростянець Ямпільського району Вінницької області, в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 право на завершення приватизації земельної ділянки розміром 1,58 умовних кадастрових га, що розташована на території Бабчинецької сільської ради Чернівецького району Вінницької області в землях бувшого КСП «Поділля».
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя: Л.П. Цимбалюк