Справа № 139/919/19
Провадження № 2/139/275/19
06 листопада 2019 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Тучинської Н.В.
з участю секретаря судового засідання Хонькович Л.І.,
розглянувши в смт Муровані Курилівці у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
1. Позиції позивача та відповідача.
Як слідує із позову, сторони перебувають у договірних правовідносинах на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послугбез номера від 05 листопада 2010 року. Відповідно до умов договору, позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 3300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. Відповідач своє зобов'язання по щомісячному платежу для погашення заборгованості по кредиту належним чином не виконує. Станом на 01 вересня 2019 року у ОСОБА_1 утворилася заборгованість перед Банком за кредитом на загальну суму 13 115 гривень 78 копійок, в тому числі: 3 086 гривень 47 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 2 947 гривень 16 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4 831 гривня 40 копійок - нараховано пені за прострочене зобов'язання, 1 150 гривень 00 копійок - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, 500 гривень - фіксована частина штрафу та 600 гривень 75 копійок - процентна складова штрафу.
Позиція відповідача суду не відома, відзив на позов не подано.
2. Заяви (клопотання) учасників справи.
Банк 23 вересня 2019 року звернувся до суду з відповідним позовом. Разом з позовом позивач подав до суду заяву про отримання процесуальних документів в електронному вигляді (а.с. 36), клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження (а.с. 37) та за відсутності позивача (а.с. 38).
Від відповідача заяви та клопотання не надходили.
3. Процесуальні дії у справі.
На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 25 вересня 2019 року судом отримано інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача в смт Муровані Курилівці Мурованокуриловецького району Вінницької області (а.с. 41).
Ухвалою від 27 вересня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду Мурованокуриловецьким районним судом та відкрито провадження у справі (а.с. 41). Цією ж ухвалою задоволено клопотання позивача та прийнято рішення про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, а відповідачу встановлено строк в 15 днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позов чи для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Поштове відправлення із ухвалою про відкриття провадження та додатками до неї було направлено відповідачу 27 вересня 2019 року та отримано нею особисто 30 вересня 2019 року (а.с. 44). Відзив на позовну заяву чи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач станом на 06 листопада 2019 року не подала.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 275 ЦПК України).
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами, оскільки при підготовці справи до розгляду дотримано вимоги ЦПК України щодо належного повідомлення сторін у справі про розгляд справи.
За приписами ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У зв'язку з наведеним вище, суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження, без проведення судового засідання (ч. 13 ст. 7 ЦПК України).
За вказаних обставин, за приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення, оцінка аргументів позивача, норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Судом встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» (раніше - ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 30-34) та ОСОБА_1 перебувають у договірних правовідносинах на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послугбез номера від 05 листопада 2010 року (а.с. 10). Предметом договору є кредит в сумі 3300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася на сайті Банку та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку.
До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с. 11) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с. 12-26).
Згідно з наданим банком розрахунком (а.с. 5-8), заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 01 вересня 2019 року становить 13115 гривень 78 копійок і складається із: 3086 гривень 47 копійок - заборгованість за тілом кредиту, 2947 гривень 16 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 4831 гривня 40 копійок - нараховано пені за прострочене зобов'язання, 1150 гривень 00 копійок - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 гривень, 500 гривень - фіксована частина штрафу та 600 гривень 75 копійок - процентна складова штрафу.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
У заяві позичальника від 16 травня 2017 року, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Банк, пред'являючи вимоги про стягнення пені і штрафів за несвоєчасну сплату кредиту, обґрунтував право вимоги в цій частині пунктами 2.1.1.12.6.1 та 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід'ємної частини спірного договору.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов і Правил розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд не погоджується з позицією позивача про те, що при укладенні Договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки вважає, що в даному випадку цю норму неможливо застосувати до вказаних правовідносин, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (16 травня 2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як належні докази.
Така позиція суду узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17.
За приписами частини шоста статті 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи вищенаведене, а також положення ч. 4 ст. 42 Конституції України про те, що держава захищає права споживачів, ч. 1 ст. 1 ЦК України про те, що цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників, п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України про свободу договору, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідно до яких позивач повинен довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, суд прийшов до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами наявність у відповідача відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді сплати неустойки (штрафу або пені).
Вимоги про стягнення процентів за користування кредитом позивач не висував.
Укладений між сторонами кредитний договір від 05 листопада 2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» частково не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, суд вважає, що Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення повної фактично отриманої суми кредитних коштів.
Таким чином, суд переконаний в наявності правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості за тілом кредиту та простроченим тілом кредиту на загальну суму 6 033 гривні 63 копійки.
5. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 1921 гривню судового збору (а.с. 1). Цей позов заявлений на суму 13 115 гривень 78 копійок, а суд прийшов до висновку про задоволення позову на суму 6 033 гривні 63 копійки, що складає 46,00%. Таким чином, судові витрати підлягають компенсації позивачу лише у розмірі 46,00% або 883 гривні 66 копійок.
Керуючись: ст.ст. 42 і 61 Конституції України, кредитним договором без номера від 05 листопада 2010 року, ст.ст. 6, 207, 530, 549, 551, 626, 628, 638, 1055 ЦК України, ст.ст. 7, 12, 259, 263- 265, 268, 275, 279, 354 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Мурованокуриловецьким РВ УМВС України у Вінницькій області 02.11.2005, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рах. (для погашення заборгованості та судових витрат) № НОМЕР_3 ) заборгованість за договором кредиту без номера від 05 листопада 2010 року станом на 01 вересня 2019 року в розмірі 6 033 гривні 63 копійки та судові витрати в сумі 833 гривні 66 копійок, а всього 6 867 (шість тисяч вісімсот шістдесят сім) гривень 29 копійок.
Рішення може бути оскаржено сторонами протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Вінницького апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення складено і підписано 06 листопада 2019 року.
Суддя:___________