Справа № 2А-1677/2010 року
29 березня 2010 року м. Макіївка
Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області у складі головуючого судді: Алексєєнко І.П.
при секретарі Чернієнко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Макіївці справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до У правління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік в сумі 1837 гривень, як дитині війни,
В С Т А Н О В И В:…
У січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік, як дитині війни.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що він відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до соціальної групи «діти війни», так як народився 17 квітня 1941 року і на 02 вересня 1945 року, на час закінчення Другої світової війни, йому не виповнилося 18 років. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімального розміру пенсії за віком. ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області зазначену допомогу не нараховувало йому згідно до закону та не виплатило. Просив визнати неправомірною бездіяльність щодо не нарахування йому щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, зобов'язати відповідача нарахувати йому недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік, як дитині війни, поновивши йому пропущений строк звернення до суду, у зв”язку з тим, що він хвора людина, за станом здоров'я він не міг своєчасно звернутися до суду з позовною заявою про захист своїх прав.
Представник відповідача ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області, у судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача. По суті позовних вимог відповідач надіслав суду заперечення, в яких позов не визнав, посилаючись на те, що позивач на обліку в Пенсійному фонді перебуває як одержувач пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнано неконституційним положення п. 12 ст. 71, ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік”. Виплати дітям війни відповідно до ст. 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а не з бюджету Пенсійного фонду України. Крім того, законодавчим органом не визначено, які органи повинні виплачувати пенсії, в якому порядку, яким чином обчислювати вказаний розмір. До того ж нормативними актами не встановлено розмір мінімальної пенсії за віком, який застосовується для виплати підвищення відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Відповідно до статті 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня -470 гривень, з 01 липня -482 гривні, з 01 жовтня - 498 гривень).Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. у справі № 10-рп/2008р. визнано не конституційними положення п. 36-100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та ці положення втратили чинність. Таким чином, ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік» не передбачені вищевказані виплати відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».Однак, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.08р. встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 1 липня - 48,20 грн., з 1 жовтня 49,80 грн. Таким чином, управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області вважає, що дії управління ПФУ в Гірницькому районі м. Макіївки правомірні та виплата пенсії відповідає вимогам діючого законодавства в Україні. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вислухавши пояснення позивачки, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни ( 2 вересня 1945 року) було менш 18 років.
Так, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 має правовий статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № 47673 від 8 червня 1992 року та перебуває на пенсійному обліку в ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області ( а. с. 7).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
На час розгляду цієї справи розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
За ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби - це потреби, направлені на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів , зокрема визначених Законом «Про соціальний захист дітей війни».
Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. В рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.
Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни". Це посилання є хибним, оскільки у ст.5 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч. 1 ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.
Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6 , статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, посилання відповідача на те, що позивачем порушений строк звернення до суду відповідно до ст. 99 КАС України, суд не приймає з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущено позивачем з поважних причин, оскільки він, будучи людиною похилого віку, часто хворіє, йому важко пересуватись, а тому він не міг звернутись своєчасно до суду з даним позовом.
Сукупність вказаних вище причин, дає суду підстави вважати, що ці причини пропуску строку звернення позивачем до суду за захистом його порушеного права є поважними і тому цей строк підлягає поновленню.
Згідно з частиною 2 статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Позивачем, заявлена вимога про зобов'язання відповідача нарахувати йому допомогу, як дитині війни та сплатити недоотриману суму відповідно до ст. 6 Закону України „ Про соціальний захист дітей війни», однак для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та розглядає питання про визнання протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_1 доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період 01 січня 2009 рік по 31 грудня 2009 року.
Отже, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову.
На підставі вищевказаного, керуючись статтями 3,8,19,22,75,83,92 Конституції України, статтями 8, 9, 10,11,71,88,158,159,160,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України, Законом України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” ( 3551-12), Закону України «Про соціальний статус дітей війни» , суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до У правління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу за 2009 рік, як дитині війни - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період 01 січня 2009 рік по 31 грудня 2009 року, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Зобов'язати ОСОБА_2 Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війні ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” за період 01 січня 2009 рік по 31 грудня 2009 року з урахуванням фактично здійснених виплат.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10- денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: