Справа № 148/893/19
Провадження №2/148/478/19
Іменем України
( Заочне )
01 листопада 2019 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі головуючого судді Ковганича С.В.
при секретарі Мрочко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Тульчинської міської ради ОТГ, про визнання втрати права користування жилим приміщенням та усунення перешкод у здійсненні права власності,
Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Тульчинської міської ради ОТГ, про визнання втрати права користування жилим приміщенням та усунення перешкод у здійсненні права власності. Свої позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.01.2019, їй належить житловий будинок АДРЕСА_1 . 08.11.2012 попередній власник даного будинку - мати позивача ОСОБА_3 , надала дозвіл дочці позивача - ОСОБА_2 зареєструватися в належному їй на той час будинку АДРЕСА_1 .
Відповідач проживала у даному будинку до 01.07.2013, а потім залишила місце проживання. Позивач зверталася до відповідача з проханям виписатись з належного їй будинку, однак остання з реєстрації так і не знялась. Таким чином, відповідач не проживає у будинку за вказаною адресою понад п'ять років.
Відповідно до ст.107 ЖК України відповідач втратила право на користування жилим приміщенням, в якому її зареєстровано.
На даний час у позивача виникла необхідність продати належний їй на праві власності житловий будинок, однак через наявність реєстрації відповідача у ньому, зробити цього не може.
Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом, у якому просить визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - будинком АДРЕСА_1 з 01.07.2013, зобов'язати відповідача знятися з реєстрації (виписатись) з належного їй будинку за вказаною адресою та стягнути судові витрати відповідно до Закону.
В судове засідання позивач не з'явилася, подала до суду заяву, згідно якої просить справу розглядати у її відсутність, позовні вимоги підтримує, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України, і не повідомила суд про причини своєї неявки, у встановлений судом строк відзив не подала.
За таких обставин, суд ухвалив, розглянути справу заочно за відсутності відповідача, на підставі наявних у справі даних і доказів, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Третя особа - представник Тульчинської міської ради ОТГ в судове засідання не з'явився, з Тульчинської міської ради на адресу суду надійшов лист, у якому міська рада не заперечує проти задоволення позову, розгляд справи просить здійснювати без її представника.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.01.2019 (а.с. 7), позивач ОСОБА_3 успадкувала житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 22.01.2019 (а.с. 8), позивач ОСОБА_1 є власником вищевказаного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії домової книги по АДРЕСА_1 (а.с. 16-19), відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за вказаною адресою з 08.11.2012.
Згідно довідки голови вуличного комітету по вул. Воїнів Інтернаціоналістів від 03.05.2019 (а.с. 20), донька позивача - ОСОБА_2 , 1983 року народження, прописана за адресою: АДРЕСА_1 , але не проживає з липня 2013 року.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Поняття права власності визначено ст. 316 ЦК України, згідно якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.ст. 317, 319, 321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
У відповідності до ст.6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», громадяни протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зобов'язані зареєструвати місце свого проживання.
Згідно вимог ст.7 названого Закону зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Судом встановлено, що відповідач протягом більш ніж п'ять років у житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , не проживає. Оскільки відповідач добровільно знятися з реєстраційного обліку з будинку позивача відмовляється, тому вона тим самим порушує конституційні права останньої щодо володіння, користування та розпорядження належним їй на праві власності майном.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ст. 386 ЦК України, власник має право на судовий захист свого права власності та на підставі ст. 391 ЦК України, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі статей 12, 81 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи, що в судовому засіданні підтверджено, що відповідач більше ніж один рік за зареєстрованим місцем проживання не проживає, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання відповідача такою, що втратила право на користування житловим приміщенням з 01.07.2013 є законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Разом з тим, позовні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача знятися з реєстрації (виписатися) з вищевказаного житлового будинку задоволенню не підлягають, оскільки рішення суду про втрату відповідачем права на користування житловим будинком є підставою для зняття її з реєстрації при зверненні позивача до відповідних органів у передбаченому законом порядку, а тому додатковому вирішенню не потребує.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню понесені позивачем судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. ( а.с.1).
На підставі викладеного, керуючись ст.47 Конституції України, ст. ст. 15, 317, 383, 386, 391, 405 ЦК України, ст. 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст.4, 13, 76-81, 141, 263- 265, 280-282 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи - Тульчинської міської ради ОТГ, про визнання втрати права користування жилим приміщенням та усунення перешкод у здійсненні права власності задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, розташованим за адресою: АДРЕСА_1 , з 01.07.2013.
У задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знятися з реєстрації (виписатися) з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , судові витрати з оплати судового збору в розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуто Тульчинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя: