Справа № 145/721/19
Провадження №1-кп/145/93/2019
"06" листопада 2019 р. Тиврівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участі прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в приміщенні Тиврівського районного суду Вінницької області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 02.02.2019 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1201902130000020, відносно вчинення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України, уродженцем смт Сутиски Тиврівського району Вінницької області, жителем АДРЕСА_1 , зареєстрованим в АДРЕСА_2 , непрацюючим, раніше судимим: 22.02.2013 р. Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців; 03.04.2014 р. Тиврівським районним судом Вінницької області за ч.2 ст.185 КК України із застосуванням ч.1 ст.71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі,
кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України,
встановив:
ОСОБА_5 , маючи намір на таємне викрадення чужого майна, 01.02.2019 близько 19:00 год. прийшов до місця проживання свого батька ОСОБА_4 , що за адресою: АДРЕСА_2 , де ОСОБА_5 зареєстрований, але фактично не проживає, не маючи вільного доступу до даного домоволодіння, скориставшись відсутністю свого батька, переслідуючи корисливий мотив, з метою відчинення кватирки, уламком цегли розбив скло, таким чином, проник всередину житлового будинку ОСОБА_4 , після чого таємно, навмисно, повторно, з корисливих спонукань зі спальної кімнати вказаного будинку здійснив крадіжку грошових заощаджень ОСОБА_4 на загальну суму 15 000 грн., після чого зник з місця вчинення злочину.
Викраденими грошовими коштами ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд, тим самим завдавши ОСОБА_4 матеріального збитку на вказану суму.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 винуватість в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч.3 ст.185 КК України визнав, розкаявся у вчиненому, визнав фактичні обставини справи.
При цьому суд з'ясував, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції.
ОСОБА_5 дав показання, що дійсно ввечері 01.02.2019 прийшов до батька ОСОБА_4 за грошима, його не було вдома, тоді він уламком цегли розбив скло, проник до будинку, у спальній кімнаті знайшов гроші. Викрав 15 000 грн. У вчиненому кається.
Суд вважає показання обвинуваченого є достовірними, правдивими, належними та допустимими, оскільки вони не спростовуються, а навпаки підтверджуються показаннями потерпілого, та іншими доказами.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 6 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
В силу ч.1 ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.
Відповідно до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
В судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 дав показання, що 01.02.2019 р., повернувшись додому, побачив, що вікно розбите, у будинку безлад, а його заощадження у сумі 15000 грн. зникли. Спочатку на сина не подумав, звернувся у поліцію.
Також винуватість ОСОБА_5 підтверджується дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами, зокрема:
постановою про приєднання речових доказів до кримінального провадження від 02.02.2019 р, відповідно до якої уламок цегли, поміщений до спеціального пакету "Національна поліція України головне слідче управління" №4403176, визнано речовим доказом.
Дослідивши вищезазначені докази, в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, перевіривши доводи сторони обвинувачення, показання обвинуваченого, потерпілого, суд приходить до переконання про доведеність винності обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.
Призначаючи покарання за вчинене, суд враховує характер та ступінь тяжкості кримінального правопорушення, особу винного ОСОБА_5 (раніше судимий, посередньо характеризується за місцем проживання), обставини, що пом'якшують покарання, до яких суд відносить визнання винуватості за вчинене суспільнонебезпечне діяння, обставин, які обтяжують його відповідальність, в судовому засіданні не встановлено.
Відповідно до досудової доповіді про обвинуваченого у кримінальному провадженні, складеної Тиврівським районним відділом філії Державної установи "Центр пробації", ризик вчинення повторного кримінального правопорушення обвинуваченому оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Орган пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк неможливе та становить небезпеку для суспільства.
Згідно положень ст.50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003, за №7 «Про судову практику призначення судами кримінального покарання» суди при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, керуючись ст.ст.50, 65 КК України, суд приходить до висновку, що виправлення і перевиховання обвинуваченого неможливо досягти без ізоляції від суспільства в умовах здійснення постійного контролю за його поведінкою, а тому вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. ст. 368, 371, 373, 374, 376, 392, 395 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, і призначити покарання - 3 (три) роки позбавлення волі.
Строк відбування покарання рахувати з часу звернення вироку до виконання.
Речовий доказ: уламок цегли, поміщений до спеціального пакету "Національна поліція України головне слідче управління" №4403176, переданий на зберігання до Гніванського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області, знищити.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Тиврівський районний суд Вінницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги , судове рішення набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.
Суддя ОСОБА_6