01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"24" грудня 2009 р. Справа № 5/259-09
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Біла Церква
до Фурсівської сільської ради, с. Фурси, Білоцерківського район
про визнання права власності
за участю представників:
позивача:ОСОБА_2 -дов. від 10.12.2009р. № 4068
відповідачів:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином.
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі -позивач) до Фурсівської сільської ради (далі -відповідач) про визнання права власності на самочинне будівництво.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає що він без відповідного дозволу на будівництво перебудував розташовану на земельній ділянці загальною площею 0,2784 га, яка знаходиться в межах Фурсівської сільської ради належну йому на праві власності теплицю під склад-цех та посилаючись на вимоги ст. 376 ЦК України просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю з прибудовами (склад цех) під літерою “2-Х” площею 1312,70 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Фурсівська сільська рада надіслала відзив на позов, в якому просила розглянути спір без участі їхнього представника та зазначила, що заперечень щодо здійсненої відповідачем перебудови теплиці під склад-цех не має.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -
встановив:
Між Фурсівською сільською радою і фізичною особою ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі від 10.05.2006р. № 60 відповідно до умов якого орендодавець -відповідач надає, а орендар -фізична особа ОСОБА_3 приймає в строкове платне користування земельну ділянку під викуплену нежилову будівлю (теплиця) для облаштування складських приміщень за адресою АДРЕСА_2.
Відповідно до умов договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,2784 га, (землі промисловості) за рахунок земель Білоцерківської КЕЧ в межах формувань Фурсівської сільської ради для облаштування складських приміщень.
Договір укладено терміном на 10 місяців, починаючи з дати його реєстрації.
Позивач за договором дарування, якій укладений між ним та фізичною особою ОСОБА_3, прийняв у дар конструкцію теплиці (теплиця), загальною площею 539,7 кв.м., яка знаходиться (змонтована) на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_2.
Згідно дозволу Білоцерківської районної державної адміністрації на розробку землеустрою від 05.04.2007р. № 06-27-2845 земельна ділянка загальною площею 0,2784 га, яка знаходиться в АДРЕСА_2 в межах Фурсівської сільської ради за рахунок земель Білоцерківської КЕЧ (землі промисловості), на якій розташоване належне позивачу нежитлове приміщення теплиці, яке останнім перебудоване під склад-цех, надається позивачу на умовах оренди.
Судом встановлено, що позивач без відповідного дозволу на будівництво перебудував розташовану на зазначеній земельній ділянці, яка знаходиться в межах Фурсівської сільської ради, що підтверджується довідкою управління земельних ресурсів у Білоцерківському районі від 24.09.2008р. № 06-15-6599, копія якої залучена до матеріалів справи, належну йому на праві власності теплицю під склад-цех.
Відповідно до технічної документації на самочинно збудоване нерухоме майно, яку виготовило Білоцерківське міжміське бюро технічної інвентаризації, завірена копія якої залучена до матеріалів справи, об'єкт самочинного будівництва становить нежитлову будівлю з прибудовами (склад цех) під літерою “2-Х” площею 1312,70 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Позивач посилаючись на приписи ст. 376 ЦК України просить суд визнати за ним право власності на самочинно збудоване нерухоме майно, яке знаходиться на земельній ділянці, що не була йому відведена для цієї мети, але знаходиться у користуванні останнього під нерухомим майном належним позивачу на праві власності.
Суд зазначає, що ст. 376 ЦК України визначає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, зокрема, в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою цієї статті.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Частиною 3 ст. 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримала чи отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту та за умови, що це не порушує права інших осіб.
Судом встановлено, що спірне нерухоме майно є самочинним будівництвом, яке здійснив позивач. Самочинно збудоване нерухоме майно, знаходиться на земельній ділянці, що не була відведена позивачу для цієї мети, але знаходиться у користуванні останнього під нерухомим майном належним йому на праві власності. Цільове призначення зазначеної земельної ділянки - землі промисловості.
Доказів того що визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно за позивачем порушує права інших осіб сторони у справі суду не надали.
За таких обставин суд приходить до висновку що вимоги позивача є доведеними, обґрунтованими, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (09100, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) право власності на самочинно збудоване нерухоме майно - нежитлову будівлю з прибудовами (склад цех) під літерою “2-Х” площею 1312,70 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_2.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя