01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"12" листопада 2009 р. Справа № 5/103-09
Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка), м. Київ
доПриватного вищого навчального закладу “Економіко-технологічний університет”, м. Бровари
простягнення 665056,29 грн.
за участю представників:
позивача:Ринка О.А. -дов. від 15.03.2007р. № 14-59/12
відповідача:Дрига В.А. -дов. від 30.06.2009р. № 225; Миколаєнко В.М. -дов. від 25.06.2009р.
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка) (далі -Позивач) до Приватного вищого навчального закладу “Економіко-технологічний університет” (далі -Відповідач) про стягнення 665056,29 грн., з яких 200073,57 грн. основного боргу, 17663,12 грн. інфляційних втрат, 33107,14 грн. пені, 414212,46 грн. неустойки передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку зі сплати суборендних платежів за орендовані приміщення та сплати неустойки передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України за фактичне користування об'єктом суборенди після припинення дії договору суборенди.
Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.
Присутні в судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечують у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та доповненні до нього, які зводяться до того, що у відповідача відсутній обов'язок зі сплати суборендних платежів за орендовані приміщення, оскільки договір, за яким він користувався об'єктом суборенди припинено, а тому на його думку відсутні підстави щодо стягнення існуючої за договором та заявленої до стягнення суми заборгованості та нарахованих на суму боргу інфляційних втрат і пені. Крім того відповідач зазначає, що він звільнений від сплати суборендних платежів за частину орендованого приміщення, яке має незадовільний стан та не може бути використано за цільовим призначенням. Вимоги в частині стягнення неустойки, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, за фактичне користування об'єктом суборенди після припинення дії договору суборенди відповідач не визнає з підстав їх недоведеності та безпідставності, посилаючись при цьому на те, що позивач не вживав будь-яких заходів з отримання об'єкта суборенди, не визначив дати та часу передачі. Також відповідач зазначає, що договір суборенди був розірваний за наслідками відмови позивача як наймодавця від договору право на яку було встановлено договором, в зв'язку з чим останній повинен був визначити необхідний розумний час для звільнення відповідачем орендованих приміщень пристосованих для забезпечення навчально-виховного процесу згідно цільового призначення суборенди.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
Між сторонами у справі було укладено договір суборенди нежитлового приміщення від 13.06.2006р. відповідно до умов якого позивач -орендар передає, а відповідач -суборендар приймає в оренду 68/100 (шістдесят вісім сотих) частин нежитлової будівлі -інженерного корпусу, що знаходяться за адресою: 07400, м. Бровари, вул. Красовського, 25, загальною площею 3055,0 кв.м.
Відповідно до п. 1.2 договору об'єкт суборенди передається суборендарю для забезпечення навчально-виховного процесу.
Пунктами 2.1, 2.2 договору передбачено, що суборендна плата за один квадратний метр об'єкта суборенди встановлюється в розмірі 25 грн. Загальна вартість суборенди в місяць становить 76375 грн. Суборендна плата сплачується в національній валюті України до 5-го числа кожного місяця за поточний місяць з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць.
Згідно п. 3.2.1, 3.2.2. відповідач зобов'язався вносити суборендні платежі своєчасно і в повному обсязі. Використовувати об'єкт суборенди тільки за призначенням передбаченим п. 1.2 договору.
Відповідно до п. 4.1 договору орендар має право достроково розірвати договір і вимагати повернення об'єкта суборенди у випадках порушення суборендарем будь якої з умов пункту 1.2, 2.1, 2.2, 2.3, 3.2 даного договору.
У пункті 7.5 договору сторони визначили, що орендар має право відмовитись від даного договору і вимагати повернення об'єкта суборенди, якщо суборендар прострочив сплату суборендної плати більше 30-ти днів, за будь-який місяць. У разі відмови орендаря від даного договору договір є розірваним з моменту одержання суборендарем повідомлення орендаря про відмову від договору.
Строк дії договору визначено в п. 7.1 договору відповідно до якого договір діє з 13.06.2006р. по 13.06.2016р.
На виконання умов договору, позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування об'єкт судоренди - передбачені договором приміщення в придатному для використання стані, що підтверджується двосторонньо підписаним актом приймання - передачі від 13.06.2006р., завірена копія якого залучена до матеріалів справи.
В зв'язку з неможливістю цільового використання окремо визначеного майна -частини нежитлового приміщення переданого в суборенду сторони у справі погодились змінити умови договору суборенди нежитлового приміщення від 13.06.2006р. уклавши договір про внесення змін до нього від 30.07.2008р., відповідно до якого, зокрема, п. 1.1 договору виклали в наступній редакції: “орендар передає, а суборендар приймає в суборенду 57/100 (п'ятдесят сім сотих) частин нежитлової будівлі -інженерного корпусу, що знаходяться за адресою: 07400, м. Бровари, вул. Красовського, 25, загальною площею 2590,5 кв.м.”.
Пункт 2.1 договору виклали в наступній редакції: “суборендна плата за користування одним квадратним метром об'єкта суборенди становить 25 грн., в тому числі ПДВ 4,17 грн. Загальний розмір суборендної місячної плати за користування об'єктом суборенди складає 64762,50 грн. в тому числі ПДВ 10793,75 грн.”
Додаткова угода набирає чинності з 01.06.2008р. (п. 8 договору про внесення змін).
На виконання умов додаткового договору, відповідач повернув позивачу орендовану частину нежитлового приміщення площею 464,5 кв.м. в задовільному стані, що підтверджується двосторонньо підписаним актом передачі-приймання приміщень за яким відповідач передав, а позивач прийняв вказане майно. Завірена копія акта залучена до матеріалів справи.
Як вбачається з матеріалів справи, з червня 2008р. відповідач сплачував суборендні платежі з порушенням строку їх оплати, а починаючи з вересня 2008р. по 19 грудня 2008р. включно відповідач припинив виконувати взяті на себе зобов'язання щодо сплати суборендних платежів, в зв'язку з чим позивач направив на адресу відповідача повідомлення від 16.12.2008р. № 02-2172/14, в якому пославшись на існування заборгованості зі сплати суборендних платежів за вищезазначений період та положення п. 4.1, 7.5 договору відмовився від договору та зазначив, що договір вважається розірваним згідно п. 7.5 договору з моменту отримання відповідачем даного повідомлення, а також вимагав повернення об'єкта оренди і сплати існуючої заборгованості.
Факт отримання відповідачем зазначеного повідомлення підтверджується чеком “Укрпошти” від 16.12.2008р. № 9919 та повідомленням про вручення поштового відправлення № 49062744, згідно якого уповноважена особа відповідача отримала зазначену кореспонденцію 20.12.2008р. Завірена копія повідомлення залучена до матеріалів справи.
Суд зазначає, що приписами ч. 3 ст. 651 ЦК України та вимоги ст. 782 цього Кодексу встановлено право на відмову від договору найму в зв'язку з несплатою наймачем орендних платежів за користування об'єктом оренди.
Зазначеної правової позиції дотримується Верховний суд України та Вищий господарський суд України (постанова ВСУ від 22.02.2005р. у справі № 34/400, постанова ВГСУ від 17.06.2008р. у справі № 17/214-3974).
За вказаних обставин договір суборенди нежитлового приміщення від 13.06.2006р. припинений відповідно до зазначених норм ЦК України та п. 4.1, 7.5 договору з моменту одержання суборендарем повідомлення орендаря про відмову від договору, тобто з 20.12.2008р.
В той же час, в порушення умов договору відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку зі сплати суборендних платежів за період з вересня 2008р. по 19.12.2008р. не виконав, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 200073,57 грн.
Згідно із ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму. Загальні положення про найм (оренду) викладені у главі 58 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а наймач відповідно до положень частини 1 ст. 773 ЦК України зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.
Частиною 1 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 200073,57 грн. заборгованості зі сплати суборендних платежів.
Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо сплату суборендних платежів, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 17663,12 грн. за весь час прострочення грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 17663,12 грн. підлягає задоволенню.
Крім того, позивач на підставі п. 6.2. договору просить стягнути з відповідача за несвоєчасну сплату суборендних платежів пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми, яка за його розрахунком складає 33107,14 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснений позивачем розрахунок пені відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.
З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 200073,57 грн. заборгованості, 17663,12 грн. інфляційних втрат, 33107,14 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Посилання відповідача як на підставу своїх заперечень проти заявлених вимог на те, що у нього відсутній обов'язок зі сплати орендних платежів, оскільки договір суборенди припинено і тому відсутні підстави щодо стягнення існуючої за договором заборгованості та нарахованих на суму боргу інфляційних втрат і пені не приймаються судом до уваги з огляду на те, що в силу вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Твердження відповідача, на які він посилається заперечуючи проти позову, про те, що він звільнений від сплати суборендних платежів за частину орендованого приміщення, яке має незадовільний стан та не може бути використано за цільовим призначенням не приймаються судом до уваги при вирішенні даного спору, оскільки спростовуються матеріалами справи, зокрема, двосторонньо підписаним актом приймання - передачі від 13.06.2006р., згідно якого на виконання умов договору суборенди, позивач передав, а відповідач прийняв в тимчасове платне користування об'єкт суборенди - передбачені договором приміщення в придатному для використання стані.
Що стосується позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми неустойки в розмірі 414212,46 грн. передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України за фактичне користування відповідачем об'єктом суборенди після припинення дії договору суборенди в період з 20.12.2008р. по 15.03.2009р. то суд зазначає таке.
Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлено, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Судом досліджено умови договору суборенди нежитлового приміщення від 13.06.2006р. та встановлено, що він не містить строку повернення об'єкта суборенди відповідачем позивачу у випадку розірвання договору.
Як зазначено вище договір суборенди нежитлового приміщення від 13.06.2006р. припинений з 20.12.2008р. - моменту одержання суборендарем повідомлення орендаря про відмову від договору.
Зазначене повідомлення про розірвання договору не містить ні строку ні терміну повернення відповідачем позивачу орендованого майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Судом встановлено, що позивача після розірвання договору суборенди надіслав відповідачу лист від 29.12.2008р. № 02-2224/14, копія якого додана до матеріалів позовної заяви, в якому просив відповідача в триденний термін з моменту отримання даного листа, повідомити про дату звільнення орендованих приміщень та складання акта приймання-передачі приміщення.
Отже, з вказаного листа вбачається, що позивач не вимагав від відповідача негайного повернення об'єкта суборенди та віддав відповідачу ініціативу щодо визначення дати звільнення орендованих приміщень та складання акта приймання-передачі приміщень.
Відповідач надіслав відповідь на вказаний лист за Вих № 1 від 14.01.2009р., завірена копія якого залучена до матеріалів справи, в якому пославшись на проведення державних іспитів по 18.01.2009р. просив призначити позивача будь-яку зручну для нього дату та час роботи комісії по передачі орендованих приміщень та складання акта приймання-передачі приміщення, починаючи з 19.01.2009р.
Не отримавши від позивача відповіді на вказаний лист та не узгодивши відповідну дату приймання передачі приміщення відповідач вдруге звернувся до позивача з листом від 03.02.2009р., завірена копія якого залучена до матеріалів справи, в якому попросив позивача підтвердити термін передачі приміщення та роботу комісії 06.02.2009р.
Доказів надання відповіді на вказаний лист позивач суду не надав.
За відсутності досягнення двосторонньої домовленості між сторонами щодо строку чи терміну повернення відповідачем позивачу орендованого майна та складання акта прийому-передачі відповідач самостійно звільнив орендовані приміщення 06.02.2009р., що підтверджується наявними матеріалами справи, зокрема, розпорядженням відповідача від 27.01.2009р. про вивезення з приміщень об'єкта суборенди товарно-матеріальних цінностей та переведення працівників охорони на інші вакантні посади, наказами про переведення працівників охорони на інші посади, змінами до розкладу занять з урахуванням звільнення приміщень об'єкта суборенди, договором про перевезення вантажів автомобільним транспортом у місцевому сполученні та актом виконаних робіт.
Беручи до уваги викладене та враховуючи те, що при укладанні договору сторони в п. 1.2 договору визначили, що об'єкт суборенди передається суборендарю для забезпечення навчально-виховного процесу, який триває певний період у часі то при достроковому розірванні договору суборенди позивач повинен був враховувати зазначену специфіку договірних відносин та в зв'язку з цим повинен був надати відповідачу розумний строк для звільнення займаних приміщень, яки останній використовував для забезпечення навчально-виховного процесу, згідно їх цільового призначення.
Суд зазначає, що частина 2 ст. 785 ЦК України надає право наймодавцеві вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення в випадку якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі та нею користується.
Разом з тим, перелічені вище обставини, які підтверджені матеріалами справи свідчать про належне виконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення орендованого майна після припинення договору суборенди в розумний строк. Доказів протилежного позивач під час розгляду справі не надав. Також позивач не довів та не підтвердив належними доказами обставини користування відповідачем об'єктом суборенди після 06.02.2009р. та не надав доказів вживання дієвих заходів по отриманню об'єкта суборенди, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про недоведеність та безпідставність позовних вимог в частині стягнення неустойки передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, а тому відмовляє в їх задоволенні.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути Приватного вищого навчального закладу “Економіко-технологічний університет” (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Щолківська, 2, код ЄДРПОУ 31785752) на користь Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілка) (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 7/11, код ЄДРПОУ 00012635) 200073 (двісті тисяч сімдесят три) грн. 57 коп. основного боргу, 17663 (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят три) грн. 12 коп. інфляційних втрат, 33107 (тридцять три тисячі сто сім) грн. 14 коп. пені, 2508 (дві тисячі п'ятсот вісім) грн. 43 коп. витрат по сплаті державного мита та 44 (сорок чотири) грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позову відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя