01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"26" листопада 2009 р. Справа № 19/265-09
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг», м. Київ;
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітжилбуд», м. Бориспіль;
про стягнення 2501671,07 грн.
Суддя Т.П. Карпечкін
Представники:
від позивача: Тетарчук І.В. (довіреність б/н від 07.08.2009 р.);
від відповідача: не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітжилбуд»(далі -відповідач) про стягнення 2501671,07 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору фінансового лізингу № 017-02/2008-С не здійснив своєчасну сплату лізингових платежів (плату за користування майном) з 7 по 13 періоди згідно з Графіком лізингових платежів, внаслідок чого виникла заборгованість по лізинговим платежам у сумі 677208,09 грн., за прострочку платежу якої нараховані пеня в сумі 49160,47 грн., 3% річних - 6715,83 грн., індекс інфляції -28901,99 грн., упущена вигода в сумі 554095,18 грн., а також позивачем на підставі пп.17.1.3., 17.1.4 п. 17.1 договору нараховані штрафи у загальній сумі 1185589,51 грн.
Ухвалою від 01.10.2009 р. суд порушив провадження у справі № 19/265-09 та призначив її розгляд на 02.11.2009 р.
Ухвалою від 02.11.2009 р. суд, на підставі ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 26.11.2009 р., в зв'язку з неявкою відповідача у судове засідання.
Відповідач в засідання суду вдруге не з'явився, відзив на позов не надав і не надіслав, ухвалу про порушення провадження у справі від 01.10.2009 р. та ухвалу від 02.11.2009 р. не виконав, про причини неявки господарський суд не повідомив, проте відповідач належним чином був повідомлений про час і місце судового засідання.
На підставі ст. 69 ГПК України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, а тому вважає, що у відповідності до ст. 75 ГПК України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд, -
27.02.2008 р., між товариством з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(за договором -лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Монолітжилбуд»(за договором -лізингоодержувач) був укладений Договір фінансового лізингу № 017-02/2008-С, згідно з умовами якого лізингодавець приймає на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця (відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених у цьому договорі, зокрема, у Специфікації, та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим договором, з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем; предмет лізингу передається лізингоодержувачу в фінансовий лізинг по Акту прийому-передачі при умові сплати останнім адміністративної комісії та початкового внеску у відповідності з п. 3.3 цього договору; строк лізингу починається з дати передачі та закінчується останньою датою платежу, зазначеною у Графіку платежів, якщо інше не передбачено умовами цього договору (п.п. 1.1., 1.2., 1.5. договору).
Відповідно до пунктів 3.1., 3.2., 3.4., 3.6. договору, всі платежі, що здійснюються на підставі цього договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю на умовах, вказаних у цьому договорі та Графіку платежів, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін; лізингоодержувач зобов'язується своєчасно сплачувати лізингодавцю всі передбачені даним договором платежі. Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі, зазначені в Графіку платежів, щомісяця на підставі рахунку лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку. Лізингодавець направляє лізингоодержувачу рахунки, зазначені в цьому пункті договору, за 3 робочі дні до дати платежу. Лізингові платежі вказані в українській гривні на день підписання Додатку № 4 (Графіку платежів). В подальшому лізингоодержувач сплачує лізингові платежі згідно виставленим йому рахунків в українській гривні, які можуть корегуватись відповідно до п.п. 3.11., 3.14., 3.15. цього договору.
На виконання взятих на себе зобов'язань за Договором фінансового лізингу № 017-02/2008-С позивачем було укладено з CONSTRUCCIONES METALICAS COMANSA, Іспанія, Контракт на купівлю № 2008/02-15/1 СОМ від 27 лютого 2008 року, відповідно до якого продавець продає, а покупець купує кран баштовий Linden-Comansa 10LC110 (в подальшому - обладнання) згідно специфікації, вказаній в Додатку № 1 до даного Договору, на умовах СІР (Київ) Україна, Інкотермс 2000. Згідно з умовами Контракту № 2008/02-15/1 СОМ від 27.02.2008р. загальна вартість обладнання становить 270000,00 Євро.
27.02.2008р. між ТОВ «Рентакран»(за договором -виконавець), з однієї сторони, ТОВ «Монолітжилбуд»(за договором -замовник, лізингоодержувач), з другої сторони та ТОВ «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(лізингодавець), з третьої сторони, було укладено і підписано Договір на виконання робіт та послуг № ДТ-003, відповідно до пункту 1.1. розділу 1 якого виконавець зобов'язується за завданням замовника та погодженням з лізингодавцем власними, та/або залученими силами та засобами надати замовнику комплекс робіт та послуг, пов'язаних з отриманням необхідних документів, установленням, монтажем, налагодженням, випробуванням, реєстрацією та введенням в експлуатацію, заміною та ремонтом в гарантійний період роботи баштового крану Linden-Comansa 10LC110 в обсягах, передбачених пунктом 1.3. даного договору, а замовник і лізингодавець зобов'язуються прийняти роботи/послуги, а замовник також зобов'язується оплатити виконані роботи/надані послуги.
До Договору на виконання робіт та послуг № ДТ-003 від 27.02.2008 р. між сторонами було укладено Додаток № 1 та Додаток № 2, в яких визначено перелік виконаних робіт та наданих послуг, а також їх вартість та терміни виконання.
Згідно Додатку № 1/1 «Специфікація»від 27.02.2008 р. до Договору фінансового лізингу № 017-02/2008-С від 27 лютого 2008 р. предметом фінансового лізину є баштовий крану Linden-Comansa 10LC110 у кількості 1 (одна) одиниця (надалі - предмет лізингу), загальна вартість якого становить 331 000,00 Євро, що становить 2 486 263,47 грн. згідно офіційного курсу НБУ станом на 27.02.2008 р.
Попередня сума вартості предмета лізингу, початковий внесок, адміністративна комісія, відсоткова ставка (річних), строк лізингу, лізинговий період та метод, були визначені в Додатку № 2/1 «Умови фінансування»від 27 лютого 2008 р. до Договору фінансового лізингу № 017-02/2008-С від 27 лютого 2008 р., підписаного сторонами.
14.04.2008 р. між сторонами було підписано Акт прийому-передачі (Додаток № 3/1 до Договору фінансового лізингу № 017-02/2008-С від 27 лютого 2008 р.), відповідно до якого встановлено, що лізингоодержувач згодний, що майно, яке передається за цим Актом знаходиться в технічно справному стані, перевірено та протестоване ним, відповідає Сертифікації № 1/1 до Договору фінансового лізингу № 017-02/2008-С від 27.02.2008 р. та повністю підлягає використанню (експлуатації) в господарській діяльності лізингоодержувачем з моменту підписання цього Акту та за умови обов'язкового виконання положень Договору. Лізингоодержувач визнає право власності лізингодавця на предмет лізингу та підтверджує, що лізингоодержувачу надається виключено право володіння та користування предметом лізингу відповідно до положень Договору фінансового лізингу № 017-02/2008-С від 27.02.2008 р. Вартість переданого майна складає 2634643,34 грн., у т. ч. ПДВ.
Крім того, сторонами було підписано Додаток № 4/1 до Договору фінансового лізингу № 017-02/2008-С від 27 лютого 2008 р. «Графік лізингових платежів», в якому визначено, що строк лізингу становить 60 місяців, лізинговий період -1 місяць.
14.04.2008 р. сторонами також було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору фінансового лізингу № 017-02/2008-С від 27.02.2008 р., відповідно до пункту 1 якої вони узгодили, що перший лізинговий платіж складає 72 287,96 грн. і лізингоодержувач зобов'язується його сплатити до 14 травня 2008 року. Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 наступні лізингові платежі розраховуються згідно п. 3.6. Договору фінансового лізингу та Додатку «Графік лізингових платежів»№ 4/1 до Договору.
24.12.2008 р. сторони підписали Акт №1 до Договору фінансового лізингу № 017-02/2008-С від 27.02.2008 р, в якому визначили, що заборгованість за предмет лізингу на дату укладення Акту прийому-передачі (Додаток №3/1 від 14 квітня 2008 року) складала 2137390,65 грн., що є еквівалентом 423245,67 доларів США по курсу НБУ на дату складення Акту, що становив 5,05 грн. за 1 долар США. Заборгованість за предмет лізингу, станом на 24 грудня 2008 року з урахуванням переоцінки складає: 2967375,67 гри., що є еквівалентом 380921,14 доларів США по курсу НБУ на 24.12.2008 року. Прострочена заборгованість лізингоодержувача без урахування пені за Додатком № 4/1 від 14 квітня 2008 року станом на 24.12.2008 р. складає: 172 131,74 грн., що є еквівалентом 22 096,50 доларів США по курсу НБУ на 24.12.2008 року.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 292 Господарського кодексу України, лізинг -це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ними у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.
Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Приписами ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, передбачено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач збовязаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Згідно Графіку лізингових платежів, відповідач не сплатив лізингові платежі з 7 по 14 періоди, на підставі виставлених позивачем рахунків № 2/1115 від 19.01.2009 р., № 72 від 19.01.2009 р., № 73 від 19.01.2009 р., № 286 від 11.02.2009 р., № 524 від 10.03.2009 р., № 774 від 09.04.2009 р., № 1318 від 08.05.2009 р., № 1992 від 30.06.2009 р., на загальну суму 677208,09 грн.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 677208,09 грн. підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно п. 3.16. договору, якщо лізингоодержувач своєчасно не сплачує лізингові платежі та інші платежі, передбачені цим договором, він зобов'язаний сплатити лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє на момент прострочення грошового зобов'язання, від суми заборгованості за кожен день затримки платежу. Пеня нараховується з наступного дня після закінчення строку сплати відповідного платежу та припиняє нараховуватись в той день, коли лізингоодержувач повністю сплатить прострочене грошове зобов'язання (п. 3.17. договору).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).
Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами. Якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/965-ВР від 22.11.1996 року, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.
У відповідності з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позовні вимоги в частині стягнення пені за прострочку платежу підлягають задоволенню в сумі 31865,22 грн. Вимоги щодо стягнення пені в сумі 17222,05 грн. задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не надано розрахунок із зазначенням періоду нарахування та суми заборгованості, на яку ця пеня нарахована, а також вказаний розмір пені не підтверджується обставинами справи. Також не можуть бути задоволені вимоги в частині стягнення 73,20 грн. пені за несвоєчасну сплату лізингового платежу за шостий період, оскільки цей період не є предметом спору у даній справі.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши правильність нарахувань, наведених у позовній заяві, задовольняє 3% річних у сумі 6529,52 грн. та індекс інфляції в сумі -28389,18 грн. за мінусом суми річних та індексу інфляції, нарахованих на суми пені за прострочку платежу, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача, на підставі пп.17.1.3. п. 17.1. договору, штраф у розмірі 20% від вартості предмету лізингу, що становить 526928,67 грн. за порушення пп. 8.1.6. п. 8.1. договору, а саме не надання лізингодавцю балансу за 2008 рік. А також, штраф згідно з пп.17.1.4. п. 17.1 договору в розмірі 25% від вартості предмету лізингу, що складає 658660,84 грн., за порушення п. 14.1. договору, а саме: не продовження строку дії договору страхування, строк якого закінчився 12.06.2009 р.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В матеріалах справи відсутній договір страхування, строк дії якого закінчився 12.06.2009 р., на що посилається позивач, та письмові докази, які свідчать про ухилення відповідача надати баланс або іншу фінансову звітність в порушення умов укладеного договору.
Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги в частині стягнення штрафів на загальну суму 1185589,51 грн.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача упущену вигоду в сумі 554095,18 грн.
Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Так, згідно ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені особою, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.
Згідно ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Оскільки відшкодування збитків є заходом цивільно-правової відповідальності, його застосування можливе лише за наявності умов відповідальності, передбаченої законом. Кредитор, який вимагає відшкодування збитків, має довести факт порушення зобов'язання контрагентом, наявність і розмір понесених збитків, а також причинний зв'язок між правопорушенням і збитками.
Обов'язок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, у цьому випадку, покладається законом на позивача.
Як свідчать матеріали справи, позивачем не доведено наявність причинного зв'язку між невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором фінансового лізингу № 017-02/2008-С від 27 лютого 2008 р. та укладенням між позивачем та ТОВ «Українська фінансова група»Генерального депозитного договору № 1 від 20.08.2008 р.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монолітжилбуд»(08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Завокзальна, 7; код ЄДРПОУ 33870226) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг»(03056, м. Київ, вул. Польова, 24-д, код ЄДРПОУ 35378830) 677208 (шістсот сімдесят сім тисяч двісті вісім) грн. 09 коп. -боргу, 31865 (тридцять одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять) грн. 22 коп. -пені, 6529 (шість тисяч п'ятсот двадцять дев'ять) грн. 52 коп. -3% річних, 28389 (двадцять вісім тисяч триста вісімдесят дев'ять) грн. 18 коп. -втрат від інфляції, 7439 (сім тисяч чотириста тридцять дев'ять) грн. 92 коп. -державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позовних вимог в позові відмовити повністю.
Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.
Суддя
Рішення підписано 11.12.2009 р.