01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"16" листопада 2009 р. Справа № Б18/014-09/19
за заявоюКомпанії „Kolumbus Trade Limited”
доТовариства з обмеженою відповідальністю „Вілінгтон”
про банкрутство
Суддя Т.П. Карпечкін
В засіданні приймали участь:
від заявника:Шулик К. (довіреність б/н від 07.08.2008 р.);
від боржника: не з'явився.
Обставини справи:
В проваджені господарського суду Київської області знаходиться справа № Б18/014-09 за заявою Компанії „Kolumbus Trade Limited” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілінгтон” про банкрутство.
Постановою господарського суду Київської області від 24.02.2009 р. в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” Товариство з обмеженою відповідальністю „Вілінгтон” визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором банкрута ініціюючого кредитора.
Відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 17.06.2009р. у справі № Б18/014-09 за заявою Компанії „Kolumbus Trade Limited” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілінгтон” про банкрутство касаційну скаргу Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Київської області від 24.02.2009р. у справі №Б18/014-09 задоволено, а постанову господарського суду Київської області від 24.02.2009р. у справі №Б18/014-09 скасовано.
Матеріали господарської справи №Б18/014-09 передано до господарського суду Київської області.
Відповідно до резолюції голови господарського суду Київської області від 30.06.2009 р. справу № Б18/014-09 передано для розгляду судді Карпечкіну Т.П.
Ухвалою від 17.07.2009 р. справа № Б18/014-09 прийнята суддею Карпечкіним Т.П. до свого провадження та присвоєно їй номер № Б18/014-09/19.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ініціюючого кредитора, суд встановив.
Відповідно до п. 1 першої частини ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом”, неплатоспроможність - неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.
Закон України “Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом” встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів.
Відповідно до частини 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
При поданні заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, ініціюючий кредитор керувався ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності або визнання боржника банкрутом”, умовами застосування якої, крім неспроможності суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності, є: відсутність боржника за місцезнаходженням; ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності; інші ознаки, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Згідно рекомендацій Президії ВГС України “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 (п. 4.7), при вирішенні питання про порушення у справі про банкрутство відсутнього боржника, згідно зі статтею 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, наявність хоча б однієї з ознак відсутнього боржника, передбачених частиною першою статті 52 вказаного Закону, є достатньою, для порушення провадження у справі.
Враховуючи Конституційне право на судовий захист порушеного права, вимоги Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми ГПК України та вищенаведені рекомендації Президії ВГС України, господарський суд Київської області, при вирішенні питання про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілінгтон” за заявою Компанії „Kolumbus Trade Limited”, керувався доданими до відповідної заяви додатками, які відповідали вимогам ГПК України, які ставляться до відповідних заяв.
В той же час, згідно частини першої ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” у разі, якщо керівні органи боржника -юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Таким чином умовами застосування до боржника спрощеної процедури банкрутства, передбаченої ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є: відсутність боржника за місцезнаходженням, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, або інші ознаки, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.
Згідно ч. 1 ст. 93 Цивільного кодексу України, абз. 6 статті 1 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців755-IV від 15.05.2003 р., місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
Відповідно до ч. 4 статті 17 Закону України N 755-IV від 15.05.2003 р. в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. Статтею 18 цього ж Закону, яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Обґрунтовуючи відсутність боржника за місцезнаходженням, ініціюючий кредитор надав до матеріалів справи акт про відсутність боржника за місцезнаходженням за адресою: Київська обл., м. Фастів, вул. Льва Толстого, 8, кв. 56. Проте, даний акт не може бути належним доказом на підтвердження відсутності юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілінгтон»за її місцезнаходженням, оскільки лише факт внесення таких відомостей до реєстру може слугувати доказом відсутності боржника.
Зокрема згадана позиція викладена у постановах ВГС України від 01.04.08 р. №23/329-б, від 18.03.08р.№43/138 та постанові ВСУ №07/297 від 06.11.2007 р. у справі № 43/427.
Слід зазначити, що однією з підстав для скасування постанови господарського суду Київської області від 24.02.2009 р. про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілінгтон»стало неналежне обґрунтування відсутності боржника за адресою місцезнаходження.
Після повернення матеріалів справи з Вищого господарського суду України заявником не доведено відсутність боржника за його місцезнаходженням.
Вищенаведене свідчить, що матеріалами справи спростовуються посилання заявника на відсутність боржника або його керівних органів за місцем реєстрації. Так як судом встановлено, що боржник та його керівні органи, в розумінні чинного законодавства, не є відсутніми за місцем реєстрації, посилання заявника на ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в даній справі є необґрунтованим.
Крім того у постанові Вищого господарського суду України від 17.06.2009 р. зазначено, що безспірність своїх вимог ініціюючий кредитор обґрунтував визнанням боржником суми боргу відповідно до претензії, проте не надав виконавчих документів чи розрахункових документів, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника в контексті ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”.
Отже заявником також не надано належних доказів безспірності вимог до боржника.
Враховуючи вищенаведене, та той факт, що при розгляді заяв про визнання банкрутом боржника, господарський суд керується Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з урахуванням положень ГПК України, а також те, що заявником, як вказано вище, не доведені обставини, на які він посилається як на підставу задоволення заяви про визнання боржника банкрутом, господарський суд Київської області відмовляє в задоволенні вимоги визнати боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілінгтон» банкрутом.
Господарський суд Київської області прийшов до висновку про відсутність ознак неплатоспроможності боржника, у розумінні частини третьої ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, а отже - і до висновку про відсутність підстав, для продовження провадження у справі про банкрутство.
Приписами частини 8.2 рекомендацій Президії ВГС України “Про деякі питання практики застосування Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 передбачено, що у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), їх безспірність. У разі якщо буде встановлено, що заява була підписана особою, яка не мала права її підписувати, заява підлягає залишенню без розгляду; якщо буде встановлено, що на момент подання заяви була відсутня хоча б одна з ознак неплатоспроможності, передбачених статтею 1 та частиною 3 статті 6 Закону, справа про банкрутство підлягає припиненню.
Припинення провадження у справі про банкрутство з цих підстав не перешкоджає повторному зверненню з заявою про порушення справи про банкрутство за наявності встановлених Законом ознак неплатоспроможності.
За таких обставин, господарський суд припиняє провадження у даній справі за заявою Компанії „Kolumbus Trade Limited” про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілінгтон”.
Керуючись ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ухвалив:
1. У задоволені вимоги Компанії „Kolumbus Trade Limited” про визнання банкрутом боржника Товариства з обмеженою відповідальністю „Вілінгтон” на підставах, викладених у відповідній заяві - відмовити.
2. Провадження у справі № Б18/014-09/19, порушене за заявою Компанії „Kolumbus Trade Limited”- припинити.
3. Копію ухвали направити сторонам, Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції, державному реєстратору та Київському регіональному управлінню з питань банкрутства.
Суддя