06 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 336/4269/19(2-а/336/108/2019)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2019 року (головуючий суддя - Дацюк О.І.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Деревянка Богдана Дмитровича
про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення та закриття справи про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя із позовом до Інспектора роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Деревянка Богдана Дмитровича (далі - Відповідач), в якому просив суд:
- скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №591011 від 22 червня 2019 року, винесену інспектором поліції роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Деревянко Богданом Дмитровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.
- справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП ОСОБА_1 - закрити.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на те, що вказана постанова винесена з порушенням чинного законодавства, зокрема норм КУпАП, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності в діях Позивача складу адміністративного правопорушення. З огляду на обставини викладені у позовній заяві просив суд задовольнити позовні вимоги.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2019 по справі №336/4269/19(2-а/336/108/2019) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено (а.с. 23-26).
Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку (а.с. 28-33).
В апеляційній скарзі Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що перевищення ширини вантажу нормативно встановлених розмірів належними та допустимими доказами Відповідачем не підтверджено, відтак відсутні підстави вважати, що Позивач потребував автомобіля супроводу відповідно до вимог п. 27 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою КМУ №30.
Відповідач не подав відзив на апеляційну скаргу.
Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 22 червня 2019 року відносно Позивача складена постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 №591011, якою на останнього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень.
В обґрунтування спірної постанови вказано те, що 22 червня 2019 року о 19 годині 05 хвилини, на а/д Київ-Харків-Довжанський, 208 км., водій, керуючи транспортним засобом DAF XF 105.510 з дорожнім номерним знаком НОМЕР_1 з напівпричепом TAD CLASSIC з дорожнім номерним знаком НОМЕР_2 , перевозив великогабаритний вантаж з дозволом № НОМЕР_3 НГ від 12.06.2019 року, в якому вказані автомобілі супроводження, які в дійсності відсутні, чим порушив п. 22.5 ПДР, та здійснив правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 132-1 КУпАП (а.с.5).
Оскарження правомірності винесеного суб'єктом владних повноважень рішення у формі постанови від 22 червня 2019 року є предметом судового розгляду в даній справі.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами по справі врегульовано нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 року №80731-X; Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 року №3353-XII; Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VIII; Постанови Кабінету Міністрів України "Про Правила дорожнього руху" від 10.10.2001 року №1306; Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001р. №30; Постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування».
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, матеріали справи свідчать про порушення Позивачем п. 22.5 ПДР, що є підставою для притягнення останнього до адміністративної відповідальності.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху України за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Відповідно до п. 27 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами супровід автомобілем прикриття обов'язковий у разі, коли ширина великогабаритного транспортного засобу спеціального призначення перевищує 3,5 чи довжина 24 метри.
Статтею 132-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частиною другою ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007р. №879 «Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування» затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування (надалі - Порядок).
Відповідно до п.6 Порядку, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.
Згідно п.13 Порядку, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.
З матеріалів справи встановлено, що Відповідачем, на якого покладено обов'язок доказування, не надав жодного доказу на підтвердження факту вчинення Позивачем правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 132-1 КУпАП.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 р. у справі №338/1/17 вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Відповідно до дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагоні або габаритні параметри яких перевищують нормативні №13128901-1184 НГ від 12.06.2019 року, строком дії з 12.06.2019 по 26.07.2019 дозволяється рух транспортного засобу DAF XF 105.510 з дорожнім номерним знаком НОМЕР_1 з напівпричепом TAD CLASSIC з дорожнім номерним знаком НОМЕР_2 , вантаж: техніка. Параметри транспортного засобу в метрах: довжина 22 м., ширина 3,75 метри, висота 4,49 метри, загальна вага автопоїзду з вантажем 40 тон, навантаження на найбільш навантажену вісь 11 тон. Вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу на 3 метри (а.с. 8).
Однак, посилання Відповідача на дозвіл на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагоні або габаритні параметри яких перевищують нормативні №13128901-1184 НГ від 12.06.2019 року, в якому зазначено про ширину транспортного засобу 3,75 м., як на підставу обґрунтованості прийняття оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ширина вантажу (сільськогосподарська техніка: комбайн Claas Lexion 580 (а.с. 9), який Позивач перевозив 22 червня 2019 року, фактично перевищувала 3,5 м.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшла висновку стосовно того, що оскільки матеріали справи не містять належних доказів того, що ширина вантажу, який перевозив Позивач, перевищує нормативно встановлені габарити, тому підстави вважати, що Позивач при перевезенні вказаного вантажу порушив п. 22.5 ПДР відсутні.
Підсумовуючи вищевикладене, та з урахуванням того, що оскільки Відповідачем не надано належних доказів на підтвердження вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, а всі сумніви стосовно доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність належними та допустимими доказами вчинення Позивачем інкримінованого адміністративного правопорушення та, як наслідок, неправомірність притягнення Позивача до адміністративної відповідальності.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи не повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, зроблені судом першої інстанції висновки не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову в задоволенні адміністративного позову прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, і тому підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись статтями 243, 310, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2019 по справі №336/4269/19(2-а/336/108/2019) - скасувати.
Позов - задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №591011 від 22 червня 2019 року, винесену інспектором поліції роти №1 батальйону Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Деревянко Богданом Дмитровичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 грн.
Справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 132-1 КУпАП - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов