Справа № 826/12400/13-а
06 листопада 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Файдюка В.В., Собківа Я.М.
за участю секретаря судового засідання Білоус А.С.
представника позивача: Медведєвої О.Ю.;
представника відповідача: Корнейчука О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна Лтд» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД») звернулося до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.05.2013 р. №0000284050 та від 23.07.2013 р. №0000394050.
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.10.2013 р. позов задоволено повністю.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.10.2013 скасовано та прийнято нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 04.09.2018 р. постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.10.2013 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2014 р. скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.07.2019 р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (правонаступник Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) від 17.05.2013 №0000284050 та від 23.07.2013 №0000394050.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2019 р. апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 09 липня 2019 року - без змін.
На адресу Шостого апеляційного адміністративного суду 29.10.2019 р. за вх. № 39110 від ТОВ «Луї Дрейфус Компані Україна» надійшла заява про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 22 270,00 грн. за рахунок Офісу великих платників податків ДФС.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.10.2019 р. призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення на 06.11.2019 о 14:10 год.
В судовому засіданні представник заявника підтримала заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та просила її задовольнити.
Представник відповідача, ознайомившись в судововму засіданні із поданою заявою, заперечував проти її задоволення та просив суд відмовити в її задововленні з огляду на неспівмірність заявлених витрат із наданою правничою допомогою.
Перевіривши доводи заяви щодо необхідності ухвалення додаткового рішення та розподілу судових витрат, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно із ч. 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Зазначені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Відповідно до п.п. 1, 5, 6 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; захист - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
З приводу зазначеного питання висловлювався і Конституційний Суду України, так, пунктом 3.2 рішення від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Також Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.
За змістом п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 цього ж Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу).
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Як вбачається із поданої заяви про ухвалення додаткового судового рішення, представником позивача заявлені вимоги до відшкодування витрат, пов'язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвокатів за подання відзиву на апеляційну скаргу Офісу великих платників податків. Заявник зазначає, що справа розглядається ще в 2013 р. та має дуже важливе значення для позивача, оскільки предметом даної справи є оскарження податкових повідомлень-рішень на загальну суму 773 127,00 грн.
В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги № 11-2/79-2018/1 від 01.11.2018 р., додаткова угода № 2 до договору про надання правової допомоги № 11-2/79-2018/1 від 11.10.2019 р., платіжне доручення № 17718 від 28.10.2019 р. на суму 22 270,00 грн. із призначенням платежу: «рах. 129 від 28.10.2019 р. за послуги з правових питань, що стосуються діяльності товариства, згідно договору про надання правової допомоги № 11-2/79-2018/1 від 01.11»; рахунок-фактура № 129 від 28.10.2019 р., відповідно до якого оплаті підлягають послуги з правових питань, що стосуються діяльності товариства згідно договору про надання правової допомоги № 11-2/79-2018/1 від 01.11.2018 р., а саме: супровід судової справи № 826/12400/13-а на суму 22 270,00 грн.; акт про надання послуг № 129, відповідно до якого до робіт з надання правничої допомоги залучено адвокатів-учасників об'єднаних адвокатів, якими було здійснено наступні роботи: підготовка відзиву на апеляційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 09.07.2019 р. (адвокат О.Нестеров-Сурменко - 1,3 год., ставка 4 190,00 грн, всього 5 447,00 грн.; адвокат Медведєва О. - 4,0 год., ставка 3 620,00 грн., всього 14 480,00 грн.; участь у судовому засіданні 23.10.2019 р. (адвокат О.Нестеров-Сурменко - 0,3 год., ставка 4 190,00 грн., всього 1 257,00 грн; адвокат О.Медведєва 0,3 год., всього 1 086,00 грн.).
Загальна вартість послуг з правової допомоги, яка підлягає сплаті становить 22 270,00 грн.
Рахунок та платіжне доручення, як первинні документи, відповідають вимогам, встановленим статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-14, містять всі необхідні реквізити, в них вказано призначення платежу з посиланням на відповідний Договір та номер адміністративного провадження у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатами робіт, витрачений час, значення цієї справи для особи, суд вважає заявлені витрати обґрунтованими частково, оскільки вони є неспівмірними із заявленою сумою витрат на правовому допомогу.
Так, відзив на апеляційну скаргу містить пояснення, які надавалися представниками в суді першої інстанції, а тому на думку колегії суддів, справедливим та співмірним буде відшкодування суми понесення правових витрат за складання та подання відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 3 620,00 грн. (вартість однієї години роботи адвоката), з урахуванням участі двох представників у судовому засіданні 23.10.2019 р. - 1 086,00 грн та 1 257,00 грн, всього в розмірі 3 620,00 + 1 086,00+ 1 257,00= 5 963,00 грн.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що надані суду апеляційної інстанції матеріали частково доводять факт понесення позивачем витрат за складання та подання відзиву до Шостого апеляційного адміністративного суду та участі в судовому засіданні представників позивача в адміністративній справі № 826/12400/13-а, які в загальній сумі складають 5 963,00 грн.
У контексті цієї справи суд зазначає, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб'єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3).
Враховуючи те, що наданими до суду апеляційної інстанції документами витрати на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі підтверджено частково, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст. ст. 252, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів, -
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат задовольнити частково.
Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Компані Україна» (код ЄДРПОУ 30307207) понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 5 963,00 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят три) гривні за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, 04119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11г).
В решті заяви відмовити.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина
Судді: В.В.Файдюк
Я.М.Собків
Повний текст постанови виготовлено 06.11.2019 р.