Справа № 640/4187/19 Суддя (судді) першої інстанції: Вовк П.В.
30 жовтня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Федотова І.В.,
при секретарі - Казюк Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України, начальника Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України полковника Віктора Ходота про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України, начальника Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України полковника Віктора Ходота, в якій просив суд:
- визнати протиправними дії щодо ненадання ОСОБА_1 результатів і рішень всіх матеріалів службового розслідування кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України та начальника кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України полковника Віктора Ходота;
- зобов'язати відповідачів надати позивачу копії всіх рішень та всіх матеріалів службового розслідування згідно витягу з протоколу від 13 серпня 2018 року № 266/419, а також надати можливість ознайомитись з матеріалами службового розслідування в повному обсязі.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2019 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що під час особистого прийому заступником Міністра оборони України ОСОБА_1 було проінформовано про те, що за його заявою проводиться службове розслідування, однак відповідачем у встановлений положеннями чинного законодавства строк не було повідомлено позивача про результати такого розслідування, чим, на переконання суду першої інстанції, було порушено вимоги статей 15, 19, 20 Закону України «Про звернення громадян».
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Кадровий центр Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Свої доводи обґрунтовує тим, що інформація щодо незаконного звільнення позивача з військової служби не підтвердилася, а тому підстави для проведення службового розслідування відсутні. Наголошує, що у протоколі прийому громадян від 13 серпня 2018 року, проведеним заступником Міністра оборони України, було помилково вказано про проведення службового розслідування стосовно незаконного, на думку ОСОБА_1 , звільнення з військової служби, оскільки на момент проведення такого прийому службове розслідування вже було проведено ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що позивача було неодноразово проінформовано.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити без змін рішення суду першої інстанції. При цьому наголошує на незаконності свого звільнення та звертає увагу на те, що він не був ознайомлений з результатами службового розслідування, проведеного відповідно до витягу з протоколу прийому громадян від 13 серпня 2018 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши позивача та його представника, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції - скасувати, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 № 25 від 12 березня 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з посади старшого офіцера відділення комплектування та з вказаної дати виключено зі списків особового складу, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Борзнянського районного військового комісаріату Чернігівської області.
При цьому, підставою для звільнення вказано рапорт ОСОБА_1 від 12 березня 2015 року та наказ командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 07 березня 2015 року № 197.
Судом встановлено, що 31 липня 2018 року в Міноборони України відбувся прийом громадян з особистих питань, який проводив заступник Міністра оборони України з питань європейської інтеграції генерал-лейтенант ОСОБА_2 .
Аналіз змісту витягу із протоколу прийому громадян з особистих питань від 31 липня 2018 року свідчить про те, що ОСОБА_1 було проінформовано про проведення службового розслідування за його заявою відповідно до рішення керівництва ГШ Збройних Сил України. За наслідками прийому громадян було вирішено: опрацювати та долучити до розслідування додані під час особистого прийому громадян матеріали; доповісти про результати службового розслідування та прийняті рішення щодо подальшого проходження військової служби капітаном ОСОБА_1 ; про результати роботи проінформувати заявника та відділ по роботі з громадянами та доступу до публічної інформації Департаменту інформаційно-організаційної роботи та контролю Міністерства оборони України.
Поряд з викладеним суд зауважив, що 27 листопада 2018 року позивач звернувся до Міністра оборони України із заявою про надання йому копії рішення та матеріалів за наслідками проведення службового розслідування з питання поновлення ОСОБА_1 на військовій службі.
Листом від 02 січня 2019 року № 116/9/КУ/1/06 за підписом начальника кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України позивача, зокрема, було повідомлено, що в кадровому центрі Сухопутних військ Збройних Сил України за дорученням повторно розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо правомірності звільнення з військової служби.
З матеріалів справи вбачається, що службою правопорядку було надано доповідь першому заступнику начальника Генерального штабу Збройних Сил України про відсутність підстав проведення службового розслідування у зв'язку з тим, що питання викладені у зверненні розглядались в судовому порядку.
На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що відповідачами не надано відомостей про результати проведеного службового розслідування, а відтак наявні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом позову у даній справі є визнання протиправними дій щодо ненадання ОСОБА_1 результатів і рішень всіх матеріалів службового розслідування та зобов'язання надати останньому такі матеріали, а тому доводи щодо законності звільнення позивача оцінці судовою колегією при розгляді заявлених позовних вимог не підлягають.
Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Згідно ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» визначено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Як було встановлено раніше, ОСОБА_1 звернувся до Міністра оборони України із заявою від 27 листопада 2018 року, в якій просив надати йому копію відповідного рішення та матеріалів службового розслідування з питання правомірності його звільнення з військової служби.
Листом від 02 січня 2019 року позивача повідомлено про відсутність підстав проведення службового розслідування, оскільки питання, викладені у зверненні розглядались в судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 від 06 квітня 2015 року № 247 було проведено службове розслідування за фактом заяви ОСОБА_1 . Результати розслідування викладено у наказі від 05 червня 2015 року, копію якого надав позивач, що свідчить про обізнаність останнього зі встановленими в ході розслідування фактами та обставинами. Крім того, апелянтом було надано суду копії матеріалів службового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_3 та докази на підтвердження відправлення копій згаданих матеріалів позивачу.
Доводи позивача про те, що під час особистого прийому, проведеного 31 липня 2018 року заступником Міністра оборони України, його було проінформовано про проведення службового розслідування як на доказ існування матеріалів повторного службового розслідування за фактом незаконного, на думку ОСОБА_1 звільнення, колегією суддів оцінюється критично з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 п. 2 розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2015 року у справі № 825/2136/15-а звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу визнано законним.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з твердженням апелянта про те, що в протоколі прийому громадян з особистих питань від 13 серпня 2018 року № 266/419 було помилково вказано про проведення службового розслідування стосовно звільнення ОСОБА_1 з військової служби.
Таким чином, колегія судів приходить до висновку, що відповідно до вимог приписів чинного законодавства відповідачами не призначалося та не проводилося повторне службове розслідування за заявою позивача, а тому позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає за необхідне подану до суду апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, прийнявши нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України - задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 червня 2019 року - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України, начальника Кадрового центру Сухопутних військ Збройних Сил України Міністерства оборони України полковника Віктора Ходота про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
І.В. Федотов
Повний текст постанови складено "04" листопада 2019 року.