П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
06 листопада 2019 р.м.ОдесаСправа № 522/5987/19
Головуючий в 1 інстанції: Єршова Л.С.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
доповідача - судді Косцової І.П.,
суддів - Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О.
за участі секретаря - Стефанцевої Ю.П.
апелянт - громадянин Афганістану ОСОБА_1
представника апелянта - ОСОБА_2
представника позивача - Білоконь ОСОБА_3
перекладач - Хамдарт Непа Хабібрахман
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Маркочевої Н.В. в інтересах громадянина Афганістану ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2019 року по справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Афганістану ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України,-
Короткий зміст позовних вимог:
08 квітня 2019 року Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області) звернулось до суду першої інстанції з позовом про примусове видворення з України громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначило, що громадянин Афганістану Афган ОСОБА_4 ухиляється від добровільного виконання рішення міграційного органу про примусове повернення в країну походження, а отже, з урахування положень ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», підлягає видворенню.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2019 року, ухваленого за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, позов ГУ ДМС України в Одеській області задоволено.
Суд вирішив примусово видворити з України громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, незаконне його перебування на території України, а також не виконання рішення міграційного органу про примусове повернення є достатньою підставою для примусового видворення громадянина Афганістану Афган ОСОБА_4 з території України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм процесуального права, громадянин Афганістану ОСОБА_1 просить скасувати його та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначив, що суд першої інстанції, всупереч ч. 2 ст. 288 КАС України, розглянув справу за відсутності відповідача, не встановив, чи звертався він до міграційних органів з проханням надати статус біженця, а також не досліджував наявність обставин, встановлених Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які забороняють примусове видворення відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ДМС України в Одеській області зазначило, що громадянин Афганістану ОСОБА_1 прибув на територію України незаконно, із заявою про визнання біженцем або особою яка потребує додаткового захисту не звертався, рішення міграційного органу про примусове повернення не виконав, постійного зареєстрованого місця проживання та законного джерела існування не має, а отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для примусового видворення особи за межі території України.
Апелянт та його представник в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник міграційного органу заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити судове рішення без змін.
Фактичні обставини справи.
18 березня 2019 року співробітниками ГУ ДМС України в Одеській області, виявлено громадянина Афганістану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який нелегально потрапив на територію України та проживає в ній за відсутності дозвільних документів.
Цього ж дня уповноваженою особою міграційного органу складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД 007550 за ч.1 ст.203 КУпАП, постанову про накладання адміністративного стягнення серії ПН МОД 007550, а також рішення №183 про примусове повернення до країни походження або третьої країни, яким громадянина Афганістану зобов'язано покинути територію України до 27.03.2019 року (а.с.13-17, 28-29).
08 квітня 2019 року відносно іноземця складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МОД 007635 за ч.1 ст.203 КУпАП, яким зафіксовано, що особа в установлений строк без поважних причин не виконала рішення міграційного органу про примусове повернення до країни походження або третьої країни №183 та ухиляється від його виконання (а.с.9).
У цей же день контролюючий орган затримав іноземця, прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення серії ПН МОД 007635 та звернувся до Приморського районного суду міста Одеси з відповідним позовом (а.с.9-12).
Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляції з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.4 ст.6 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Право органів виконавчої влади, що забезпечують реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України, звертатися до адміністративного суду з позовами про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України передбачено ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також ст.288 КАС України, якою також визначені особливості розгляду судом таких спорів та особливості апеляційного оскарження рішень у таких справах.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Аналіз наведеної вище норми закону дає підстави для висновку, що примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини: 1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове видворення; 2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.
Колегія суддів зазначає, що відсутність у іноземця документів, що посвідчують його особу та право проживання на території України, обраний ним спосіб перетину державного кордону, а також мета прибуття, викликають обґрунтовані сумніви щодо наявності у особи наміру добровільно виконати рішення міграційного органу про примусове повернення в країну походження, а отже, є достатніми підставами для задоволення позову про примусове видворення.
Посилання апелянта на не дослідження судом першої інстанції питання дотримання процедури розгляду заяви про надання відповідачу статусу біженця, або особи, яка потребує додаткового захисту, подання якої робить неможливим примусове видворення відповідача до остаточного прийняття рішення за заявою, колегія суддів відхиляє, оскільки жодного доказу на підтвердження факту подання відповідачем такої заяви не надано.
Між тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач потрапив до України нелегально (поза пунктами пропуску) з території Російської Федерації де перебував протягом восьми місяців, однак за захистом до міграційних органів вказаної країни не звертався. Також, колегія суддів враховує, що з моменту прибуття на територію України громадянин Афганістану не звертався до органів ДМС із заявою про надання статусу біженця, або особи, яка потребує додатковий захист, а також не оскаржував бездіяльність міграційного органу ДМС щодо неприйняття його заяв з цього приводу.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з апелянтом про недотримання судом першої інстанції приписів Кодексу адміністративного судочинства щодо порядку
розгляду позову ГУ ДМС України в Одеській області в частині дотримання розумних строків розгляду, достатніх для реалізації особою права на захист своїх інтересів в суді.
Так, відповідно до ч.2 ст.288 КАС України адміністративні справи, визначені цією статтею, розглядаються судом за обов'язкової участі сторін у десятиденний строк з дня подання позовної заяви.
На відміну від визначених ст.289 КАС України особливостей розгляду адміністративним судом позовів про затримання іноземців або осіб без громадянства, які розглядаються судом у день подання відповідної позовної заяви, для вирішення позову про примусове видворення суду надається десятиденний строк з дня подання позовної заяви, що є достатнім для ознайомлення іноземця або особи без громадянства з позовною заявою із залученням перекладача та для вирішення питання про залучення останнім захисника.
Згідно ст.269 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні.
Однак, як слідує з матеріалів справи, позов Управління про примусове видворення відповідача був розглянутий судом першої інстанції 08.04.2019 року, тобто в день надходження цього позову до суду. При цьому жодного обґрунтування такого невідкладного розгляду справи судом першої інстанції не наведено.
Згідно ст.15 КАС України суди забезпечують рівність прав учасників судового процесу за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право учасників судового процесу на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють. Учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача, в порядку, встановленому цим Кодексом.
З матеріалів справи вбачається, що копія адміністративного позову з додатками вручена громадянину Афганістану ОСОБА_5 08.04.2019 року у присутності перекладача Хасана ОСОБА_6 Мехеді, водночас докази у підтвердження наявності у вказаної особи права виступати перекладачем суд не перевірив.
Прийнявши до розгляду та відкривши провадження у справі, суд першої інстанції не перевірив повноважень перекладача та прийняв заяву відповідача ОСОБА_7 про розгляду справи без його участі, перекладену цією ж особою, що є порушенням норм процесуального права.
Разом з тим, оцінюючи вплив допущених судом першої інстанції процесуальних порушень на прийняте рішення, колегія суддів враховує, що відповідно до ч.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
З'ясовані в ході апеляційного розгляду обставини потрапляння відповідача на територію України, обставини його перебування на території України без паспорту та дозвільних документів, а також відсутність на час звернення Управління до суду з цим позовом факту подачі відповідачем заяви про визнання особою біженцем або такою, що потребує додаткового захисту, на думку колегії суддів вказують на наявність підстав для задоволення позову Управління, а відтак суд першої інстанції прийняв вірне по суті рішення про примусове видворення відповідача за межі території України.
Оскільки допущені судом першої інстанції процесуальні порушення не вплинули на правильність ухваленого ним рішення, то підстави для скасування такого рішення відсутні.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.315, 316, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката Маркочевої Н.В. в інтересах громадянина ОСОБА_8 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2019 року - залишити без задоволення.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 квітня 2019 року по справі за позовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до громадянина Афганістану ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за виключенням випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Доповідач -суддя І.П. Косцова
суддя Ю.В. Осіпов
суддя В.О. Скрипченко