30 жовтня 2019 року м. Дніпросправа № 280/2945/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року (головуючий суддя - Сіпака А.В.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - Відповідач), в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 06 червня 2019 року №0013981305, від 06 червня 2019 року №0013991305, від 06 червня 2019 року №0014001305.
В обґрунтування адміністративного позову Позивач зазначив, що між Позивачем та AT «УкрСиббанк» було укладено кредитні договори про надання споживчого кредиту №11276235000 від 26.12.2007 року та №11276442000 від 26.12.2007 року. В подальшому право вимоги за договорами іпотеки було відступлено ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». 09.08.2017 року між Позивачем та TOB «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя. На підставі договору відповідно до довідок від 08.08.2017 року Позивача було повідомлено про відсутність заборгованості перед ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». Таким чином, укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя на підставі Закону України «Про іпотеку» є припиненням зобов'язання виконанням, проведеним належним чином. Позивач вказав, що враховуючи наведені обставини відсутня необхідність сплачувати з операції податок із доходів фізичних осіб і військовий збір.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року адміністративний позов задоволено (а.с.79-83).
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, зокрема, виходив із того, що у Позивача відсутнє додаткове благо, передбачене п.п.164.2.17 (д) п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу, оскільки такий було списано у зв'язку з реалізацією ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» свого права на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність квартири Позивача. Також суд зазначив, що Позивач не отримував у 2017 році дохід від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», у зв'язку з чим у Позивача не виникло обов'язку подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що з урахуванням вимог п.п.165.1.55 п. 165.1 ст.165 Податкового кодексу України загальнорічний оподатковуваний дохід Позивача складає 2 177 029,02 грн. В порушення п.п.49.18.4. п. 49.18. ст.49, п.п.179.1. п. 179.7. ст.179 Податкового кодексу України ОСОБА_2 не надано до органів ДФС податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік та не задекларовано дохід, отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою « 126» при граничному терміні надання до 01 травня 2018 року.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він, зокрема, зазначає про відсутність необхідності сплачувати податок з доходів фізичних осіб і військовий збір у спірних правовідносинах. Також Позивач вказує на правильність висновку суду першої інстанції стосовно відсутності економічної вигоди Позивача через втрату ним права власності через передачу об'єкту іпотеки іпотекодержателю.
Позивач, який був належним чином сповіщений про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання не з'явився, представника не направив, що не перешкоджає розгляду справи.
Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення представника Відповідача, проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що між Позивачем та AT «УкрСиббанк» було укладено кредитні договори про надання споживчого кредиту №11276235000 від 26.12.2007року та №11276442000 від 26.12.2007року.
13.02.2012 року між ТОВ «Кей-Колект» та AT «УкрСиббанк» (правонаступником якого з 18.12.2009 року є ПАТ «УкрСиббанк») укладено Договір факторингу №2 від 13.02.2012 року та Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, відповідно до яких до ТОВ «Кей-Колект» перейшло право вимоги за кредитними договорами №11276235000 від 26.12.2007 та №11276442000 від 26.12.2007.
09.08.2017 року між Позивачем та TOB «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідчений за №2172 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бугрім О.В., про таке:
« 1. У зв'язку з невиконанням Іпотекодавцем своїх зобов'язань щодо повернення кредиту за Договором про надання споживчого кредиту № 11276235000 від 26.12.2007 року (надалі - «Кредитний договір №1») та Договором про надання споживчого кредиту 11276442000 від 26.12.2007 року (надалі - «Кредитний договір №2»), сторони цього Договору вирішили здійснити, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п. 5.2 Іпотечного договору, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, позасудове врегулювання, згідно з окремим договором між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок повного виконання основного зобов'язання за Кредитним договором №1 та Кредитним договором №2. Іпотекодержатель задовольняє забезпечену іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, отже, Іпотекодавець передає, а Іпотекодержатель приймає у власність належне Іпотекодавцю нерухоме майно, а саме: - квартиру під номером 14 АДРЕСА_1 , загальною АДРЕСА_2 сімдесят АДРЕСА_3 три АДРЕСА_4 адресою: АДРЕСА_5 ), реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1315271523101 (надалі - «Квартира»).»
«…7. Підписання цього Договору є підставою для повного припинення зобов'язань Іпотекодавця за Кредитним договором №1 та Кредитним договором №2 у тому числі Іпотечним договором.
8. Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» цей Договір є правовою підставою для реєстрації права власності Іпотекодержателя на вищезазначену Квартиру.
9. Укладення цього Договору свідчить та є підтвердженням виконання Іпотекодавцем за цим Договором зобов'язання по погашенню заборгованості за Кредитним договором №1 та Кредитним договором №2, а також припиняє дію вищезазначеного Іпотечного договору, у зв'язку з чим, на підставі повідомлення Іпотекодержателя, нотаріусом знімається заборона відчуження вищезазначеної Квартири та припиняється обтяження іпотекою.
З дати підписання даного Договору, Іпотекодержатель анулює залишок заборгованості за вищевказаним Кредитним договором №1 та Кредитним договором №2. Розпорядження про анулювання боргу вступає в силу з дати отримання Іпотекодавцем повідомлення про анулювання боргу. Дата отримання повідомлення підтверджується підписом Іпотекодавця на такому повідомленні або повідомленням про вручення поштового відправлення….».
Листом від 08.08.2017 року ТОВ «Кей-Колект» повідомило Позивача проте, що у разі підписання Договору про задоволення вимог іпотекодержателя та підписання нотаріальної заяви щодо відсутності заперечень проти задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, ТОВ «Кей-Колект» зобов'язується анулювати залишок боргу за Кредитним договором №1 та Кредитним договором №2, надати довідку про відсутність заборгованості за Кредитним договором №1 та Кредитним договором №2, подати заяву про повернення виконавчих документів, що перебувають на виконанні у органах ДВС щодо Кредитного договору №1 та Кредитного договору №2.
Довідками ТОВ «Кей-Колект» від 08.08.2017 року підтверджено, що ОСОБА_2 за Кредитним договором №11276442000 від 26.12.2007 року та Кредитним договором №11276235000 від 26.12.2007 року, право вимоги за якими було відступлено АТ «УкрСиббанк» на користь ТОВ «Кей-Колект», не має заборгованості перед «Кей-Колект».
Згідно інформації відділу Державного реєстру ДФС України («Відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків») встановлено, що ОСОБА_2 у 2017 році отримано дохід у сумі 3 480 857,83 грн. від TOB «КЕЙ-КОЛЕКТ» за ознакою доходу 126 - «Дохід, отриманий платником податку, як додаткове благо.
Олександрівським управлінням ГУ ДФС у Запорізькій області направлено лист №24531/10/08-01-49-02 від 19.08.2018 на адресу TOB «КЕЙ-КОЛЕКТ» з метою підтвердження інформації, що відображена у відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів, стосовно отримання Позивачем доходу у вигляді додаткового блага (ознака доходу 126) протягом 2017 року в сумі 3 480 857,83 грн.
TOB «КЕЙ-КОЛЕКТ» листом від 20.08.2018р. №20-08-181 (вх. №36865/10 від 19.09.2018р.) повідомило, що підтверджує інформацію надану у податковому розрахунку за Формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), встановленого пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу та у вигляді процентів комісії та/або штрафних санкцій (пені) прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, та на виконання вимог, встановлених пп. «д» пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 Кодексу шляхом укладення додаткових договору про припинення зобов'язань за кредитним договором.
Відповідно до повідомлень про анулювання боргу, які містяться в матеріалах справи, заборгованість за кредитним договором № 112766235000 від 26.12.2017 року становить 126374,25 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09.08.2017 року складає 3260455,70 грн., з них 79066,91 доларів США основного боргу (2039926,32 грн. станом на 09.08.2017 по курсу НБУ) та 47307,34 доларів США (1220529,37 грн. станом на 09.08.217 по курсу НБУ) по відсоткам та заборгованість за кредитним договором № 11276442000 від 26.12.2017 року становить 8542,72 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09.08.2017 року складає 220402,13 грн., з них 5344,68 доларів США основного боргу (137892,70 грн. станом на 09.08.2017 по курсу НБУ) та 3198,04 доларів США (82509,43 грн. станом на 09.08.217 по курсу НБУ) по відсоткам.
TOB «КЕЙ-КОЛЕКТ» направив ОСОБА_2 . письмові повідомлення від 17 серпня 2017 року про прощення боргу перед банком на суму 3480857,83 грн. У вказаних повідомленнях Позивачу було також роз'яснено, що вона зобов'язана виконати вимоги пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, а саме: відобразити у річній податковій декларацій суму отриманого доходу та сплатити самостійно суму податку з такого доходу.
На підставі Наказу від 21.03.2019 року №1089 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_2 за період діяльності 01.01.2017 по 31.12.2017 з питань достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів.
За результатами даної перевірки Головним управлінням ДФС у Запорізькій області був складений акт №367/08-01-13-05/2494618369 від 14.05.2019 року.
Згідно висновків даного акту перевірки були встановлені наступні порушення платником податків - ОСОБА_2 :
- пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49, пп. 179.1, пп. 179.7 ст.179 ПК України, а саме неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2017р.. не задекларовано дохід отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою « 126», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податки з отриманого доходу за 2017 рік по строку до 01.05.2018 року;
- пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164. п.167.1 ст.167 ПК України, а саме не задекларовано дохід отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податки з отриманого доходу за 2017 рік по строку до 01.05.2018р., в результаті донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2017 рік у сумі 391865,22 грн.;
- пп. «д» 164.2.17 пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п. 167.1 ст.167, підпункт 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 ПК України, а саме не задекларовано дохід отриманий у вигляді «додаткового блага» за ознакою «126», а також самостійно не розраховано та не сплачено до бюджету податки з отриманого доходу за 2017 рік по строку до 01.05.2018 р.. в результаті донараховано військового збору за 2017 рік у сумі 32655,44 грн.
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2019 року №0013981305, яким визначено грошове зобов'язання з ПДФО у розмірі 489 831,53 грн., від 06.06.2019 року №0014001305, яким визначено грошове зобов'язання з військового збору у розмірі 40819,30 грн., від 06.06.2019 року №0013991305 у розмірі 170,00 грн.
Згідно з підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ПК України) об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до абзацу другого пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Згідно з підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Відповідно до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
Згідно з підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України є вичерпним.
Так, відповідно до підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній до 1 січня 2015 року) до оподатковуваного доходу включаються суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.
Згідно з підпунктом «б» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
У той же час відносини, що виникають між банком та клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.
Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - ЦК України) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з статтею 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як доход у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує доход платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує доход платника податку і включається в його оподатковуваний доход. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, комісій та/або штрафних санкцій (пені) не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, комісій та/або штрафних санкцій (пені), нарахованих за користування кредитом й за прострочення виконання грошового зобов'язання, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
Відсутність в підпункті «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України точності щодо визначення додаткового блага у вигляді суми боргу платника податку (процентного), анульованого кредитором за його самосійним рішенням, була усунена шляхом внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015.
Згідно з підпунктом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Таким чином, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.
Згідно наявного в матеріалах справи договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 09.08.2017 року сторони даного договору вирішили здійснити, відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» та п. 5.2 Іпотечного договору, укладеного між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем, позасудове врегулювання, згідно з окремим договором між Іпотекодержателем та Іпотекодавцем задоволення вимог Іпотекодержателя шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки - квартири, в рахунок повного виконання основного зобов'язання за Кредитним договором №1 та Кредитним договором №2.
Враховуючи наведені вище норми, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податку з доходу фізичних осіб, в тому числі у вигляді додаткового блага, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку. При прощенні (анулюванні) заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.
Проте судом встановлено, що у Позивача відсутнє додаткове благо передбачене п.п.164.2.17 (д) п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу оскільки такий було списано у зв'язку з реалізацією ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» свого права на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність квартири Позивача.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно безпідставності посилань податкового органу на те, що кошти у розмірі 2177029,02 грн. є оподатковуваним доходом Позивача, передбаченим пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України.
Таким чином, нарахування на зазначену суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є необґрунтованим.
Крім того, під час розгляду справи встановлено, що Позивач не отримував у 2017 році дохід від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», у зв'язку з чим у Позивача не виникло обов'язку подавати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, з огляду на що нарахування Відповідачем штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, є протиправним.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 23 липня 2019 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року по справі №280/2945/19 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
В повному обсязі постанова складена 06 листопада 2019 року.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов