04 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 340/940/19
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач),
суддів: Білак С.В., Шальєвої В.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року (суддя 1-ї інстанції Сагун А.В.) в адміністративній справі № 340/940/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобовязання вчинити певні дії, -
Позивач у квітні 2019 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити заборгованість із виплати пенсії, що виникла внаслідок неправильного обрахунку заробітку для виплати пенсії за період з 22.03.2002 року по 01.05.2009 року в сумі 127566, 90 грн., компенсацію в зв'язку із втратою частини грошових доходів на 01.05.2009 року, в сумі 26398,86 грн., та компенсацію в зв'язку із втратою частини грошових доходів за період з 01.05.2009 року по день винесення судового рішення, яка станом на 09.04.2019 р. становить 263082,09 грн.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 15.04.2019 року позовну заяву залишено без руху у зв'язку із недодержання вимог, встановлених ч.6 ст.161 КАС України. В зазначеній ухвалі роз'яснено, що позивачу необхідно подати до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску з 2009 року (з часу виготовлення висновку судово-економічної експертизи №1/09 від 28.07.2009 року).
На виконання вимог вказаної означеної ухвали, 25.04.2019 року позивач надав до суду заяву про поновлення строків звернення до суду, в обґрунтування якої зазначив, що в результаті перебування на ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи він став інвалідом 2-ї групи, що підтверджується відповідними доказами. Вказує, що фактично з 2007 року по 2013 рік постійно лікувався, а з 2014 року лікується кілька разів на рік. На підтвердження вказаного, позивач надав до суду копії епікризів № 573, № 734, № 449, № 5174, № 13092, № 6400, № 12802, № 5959, № 4216, № 13667, № 24101, № 5927, копі. довідки до акту огляду МСЕК від 09.04.2008 р., копію направлення від 12.04.2004 р., копію висновку обласної лікарні від 22.10.2007 р., копію висновку наукового центру радіаційної медицини ОСОБА_2 медичних наук України від 21.11.2007 р., копію МРТ від 31.03.2008 р., копія МРТ від 23.07.2012 р., копію довідки до акту огляду МСЕК від 01.09.2011 р., копію виписки з історії хвороби та копію консультативного висновку.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року у задоволенні заяви позивача про поновлення строків звернення до суду відмовлено. Позовну заяву повернуто ОСОБА_1 разом із усіма доданими до неї документами відповідно до приписів ч. 2 ст. 123, п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу через порушення норм процесуального та матеріального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи апеляційної скарги фактично ґрунтуються на тому, що позивач фактично усуну недоліки позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 15.04.2019 та обґрунтував подану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Відповідачем до суду надано відзив, в якому відповідач просить залишити ухвалу суду першої інстанції без змін.
Позивач подав відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій не погоджується з позицією відповідача та просить апеляційну скаргу задовольнити.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог ст. 311 КАС України.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду, що позивач у квітні 2019р. звернувся до суду з позовом про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити заборгованість із виплати пенсії, що виникла внаслідок неправильного обрахунку заробітку для виплати пенсії за період з 22.03.2002 року по 01.05.2009 року, компенсацію в зв'язку із втратою частини грошових доходів на 01.05.2009 року, компенсацію в зв'язку із втратою частини грошових доходів за період з 01.05.2009 року по день винесення судового рішення.
Суд першої інстанції, в оскарженій ухвалі, оцінюючи доводи, наведені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду дійшов висновку, що поважними причинами пропуску цього строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і мають бути підтверджені відповідними та належними доказами, які позивачем не наведені, а тому повернув позов.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Необхідно зазначити, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.
Колегія суддів враховує, що законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії").
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
Крім того, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
При цьому, "повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Позивач про порушення своїх прав дізнався у 2009році, оскільки звертався до суду з позовом про перерахунок пенсії, справа №2а-479/09. Позовні вимоги обґрунтовував висновком судово-бухгалтерської експертизи.
Зазначене вбачається із ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.10.2010р. справа №2а-479/09. Вказане судове рішення міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Колегія суддів не ставить під сумнів стан здоров'я позивача, відповідно до наданих медичних документів, та не спростовує обставин щодо систематичного проходження позивачем лікування.
Проте враховуючи ту обставину, що позивач з 2009р. був обізнаний про порушення своїх прав щодо пенсійних виплат, та враховуючи предмет позову, нарахування та виплатити виплати пенсії, що виникла внаслідок неправильного обрахунку заробітку для виплати пенсії за період з 22.03.2002 року по 01.05.2009 року, та враховуючи, що пенсійні виплати є періодичними, щомісячними платежами, які отримує безпосередньо особа, якій вони призначені, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що позивачем на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, не було подано доказів та зазначено в заяві про поновлення строку звернення до суду на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з вищезазначеним позовом.
Враховуючи, що позивачем пропущено строк звернення до суду та не надано належних і допустимих доказів поважності пропуску цього строку, а судом як першої, так і апеляційної інстанції не знайдено підстав для його поновлення, колегія суддів погоджується з висновком про застосування до адміністративного позову наслідків пропущення цього строку, передбаченихст.123 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02 травня 2019 року в адміністративній справі № 340/940/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про зобовязання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до суду Верховного суду в строк, передбачений ст. 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 05 листопада 2019 року.
Головуючий - суддя Н.І. Малиш
суддя С.В. Білак
суддя В.А. Шальєва