04 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 280/5302/18
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Панченко О.М., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області, Олександрівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2019 р. в адміністративній справі №280/5302/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Запорізької об'єднаної державної податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області, Олександрівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, -
встановив:
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2019 р. позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачі оскаржили його в апеляційному порядку.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2019 р. апеляційну скаргу відповідачів залишено без руху і надано десятиденний строк з дати отримання цих ухвал для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання документів про сплату судового збору кожним із скаржників.
Ухвалами Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 р. відмовлено скаржникам у задоволенні клопотань про продовження строку для усунення недоліків апеляційних скарг та апеляційну скаргу повернуто скаржникам, оскільки у встановлений ухвалами суду від 15.04.2019 р. строк скаржники не усунули недоліки апеляційної скарги.
15.10.2019 року Олександрівським управлінням у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області та правонаступником Запорізької об'єднаної державної податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області вдруге оскаржено рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі скаржники посилаються на те, що першу апеляційну скаргу було подано у встановлений ст. 295 КАС України строк та у зв'язку з відсутністю коштів скаржники не мали можливості сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.
Розглянувши зазначене клопотання, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 КАС України).
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).
Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).
За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Як вбачається з матеріалів справи, вступну та резолютивну частини оскарженого рішення проголошено судом 15.02.2019 року за участю представника відповідачів. Повний текст рішення суду від 15.02.2019 року виготовлений 27.03.2019 року. Копію рішення суду від 15.02.2019 року скаржники отримали 01.04.2019 року .
Апеляційну скаргу подано скаржниками до суду першої інстанції 15.10.2019 року, тобто після спливу строку, встановленого ч.1 та ч.2 ст. 295 КАС України.
У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".
У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж".
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 р. набрали законної сили та в касаційному порядку не скасовані.
Доводів, що свідчать про наявність обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржникам вдруге, після повернення апеляційної скарги відповідно до ухвал суду від 28.05.2019 р., без зайвих зволікань оскаржити рішення суду першої інстанції, скаржники суду не навели.
Отже, поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження скаржники не навели.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 ст. 298 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 296 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
За таких обставин, апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області, Олександрівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2019 р. слід залишити без руху та надати скаржнику строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.
Керуючись статтями 169, 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області, Олександрівського управління у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2019 р. у справі №280/5302/18 залишити без руху.
Надати Головному управлінню ДФС у Запорізькій області, Олександрівському управлінню у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:
- вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2019 р.
Роз'яснити Головному управлінню ДФС у Запорізькій області, Олександрівському управлінню у м. Запоріжжі Головного управління ДФС у Запорізькій області , що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 Кодексу адміністративного судочинства України якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Панченко