06 листопада 2019 року справа № 360/2244/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю представника третьої особи Ткачук А.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року (повний текст складено 12 вересня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 360/2244/19 (суддя в 1 інстанції - Шембелян В.С.) за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління служби безпеки України в Харківській області, про визнання незаконною відмову, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Харківської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління служби безпеки України в Харківській області, в якому просила: визнати незаконною відмову у включенні позивача до списку осіб, які мають право на першочергове одержання житлового приміщення - абз. 4 (б) п.п. 1.1.17 п. 1.1 Р.1 Додатку до рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 24.04.2019 № 239; визнати право позивача на позачергове отримання жилого приміщення; зобов'язати виконавчий комітет Харківської міської ради включити позивача до списку осіб, які мають право на позачергове отримання житлового приміщення.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 360/2244/19 було задоволено клопотання представника Управління Служби безпеки України в Харківській області про передачу адміністративної справи за підсудністю; адміністративну справу № 360/2244/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання незаконною відмову, зобов'язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Харківського окружного адміністративного суду.
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В судовому засіданні представник третьої особи заперечувала проти доводів апеляційної скарги.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Відповідно до Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень (затвердженої наказом Служби безпеки України 06.11.2007 № 792, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 26 листопада 2007 за № 1308/14575) надання службових житлових приміщень - спосіб забезпечення житлом військовослужбовців за місцем проходження служби. Проте, це не єдиний спосіб забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців, так цією Інструкцією передбачено інші види забезпечення, зокрема оренда житлових приміщень або грошова компенсація деяким категоріям військовослужбовців СБ України за піднайом (найом) житлового приміщення.
Так, позивач та її чоловік отримують з 31.01.2019 грошову компенсацію за піднайом (найом) житлового приміщення на підставі договору оренди від 01.01.2019 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується доданою довідкою та копією договору найма житлового приміщення.
Враховуючи викладене, судом першої інстанції не враховано забезпечення житловим приміщенням позивача за місцем служби.
Судом першої інстанції також не враховано, що позивач проходить військову службу в особливий період та залучена до складу сил і засобів об'єднаннях сил для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
Позивач є військовослужбовцем 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях. Враховуючи, що в Україні діє особливий період, відповідно до ч. 17 ст. 10-1 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців» в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.
Таким чином, позивачу за рік може бути надана лише щорічна основна відпустка та відпустка за сімейними обставинами. Сімейними обставинами для надання відпусток є укладення шлюбу, тяжкий стан здоров'я або смерть рідних по крові або по шлюбу: дружини (чоловіка), батька (матері), вітчима (мачухи), сина (дочки), пасинка (падчерки), рідного брата (рідної сестри) військовослужбовця, батька (матері) подружжя або особи, на вихованні якої перебував військовослужбовець, інших рідних, пожежа або інше стихійне лихо, яке спіткало сім'ю військовослужбовця, інші виняткові випадки, коли присутність військовослужбовця в сім'ї необхідна, за рішенням командира (начальника) військової частини.
Отже, позивач на період дії особливого періоду позбавлений можливості брати відпустку за сімейними обставинами для участі у судовому засіданні у іншому регіоні, відмінному від місця проходження служби.
Важливо також враховувати, що позивач залучена до операції Об'єднаних сил, що полягає у: залученні до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; перебуванні у підпорядкуванні Штабу ООС; перебуванні у районі здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях (п. 2 Р. II наказу Центрального управління СБУ від 09.03.2016 №115).
Таким чином, позивач не тільки проходить службу в 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях та обмежена у діях на момент дії особливого періоду, а й постійно перебуває в підпорядкуванні Штабу ООС і знаходиться в його районі, що унеможливлює її виїзд до іншого регіону.
У випадку зміни підсудності позивач буде обмежена у реалізації прав, передбачених статтею 44 КАСУ.
Відповідно до статті 25 КАСУ адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Альтернативне право вибору суду не обмежується зареєстрованим місцем проживання, а й передбачає подання позову за місцем перебування, або знаходження позивача.
Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що місце перебування - адміністративно- територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Проте, у розумінні зазначеного Закону єдиним документом, до якого вносяться відомості про місце перебування, - довідка про звернення за захистом в Україні. Таким чином, законом не визначено, як має бути зареєстровано місце перебування фізичної-особи громадянина України.
На противагу, вказаний Закон не виключає можливості перебування громадян України не за місцем проживання, навіть передбачає випадки проживання особи у двох і більше місцях. В таких випадках реєстрація місця проживання здійснюється за однією з цих адрес за власним вибором особи (ст. 6 Закону).
Таким чином законодавчо передбачено можливість проживання та перебування особи в різних адміністративно-територіальних одиницях, проживання за кількома адресами, проте законодавчо не встановлено як має відбуватися реєстрація місця перебування громадян України.
Так, місцем фактичного проживання позивача у Декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування визначено адресу: АДРЕСА_1 , а підставою для проживання зазначено цивільно-правову угоду з власником (арк.. справи 161-163).
Законодавче розрізнення місця реєстрації, місця проживання та місця перебування підтверджують і численні акти Кабінету міністрів України, так пільги на житлово-комунальні послуги можуть оформлюватися за фактичним місцем проживання, для цього необхідно подати довідку про ненадання пільги за місцем реєстрації. Так, позивач користується пільгами на житлово-комунальні послуги за фактичним місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками УПСЗН в Луганській області та УПСЗН в Харківські області.
У статті 25 КАСУ визначено такі терміни як «зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання», «перебування» та «знаходження». Вказані терміни, не мають дефініцій у процесуальному законодавстві, таким чином мають підтверджуватися належними доказами.
На теперішній час місцем перебування/знаходження позивача є м. Сєвєродонецьк. Так, довідками з місця служби, підтверджено, що місце проходження служби позивача - 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях, цивільно-правовим договором та довідками підтверджено, що позивач проживає за адресою АДРЕСА_1 , довідкою про залучення до ООС підтверджується, що на період участі позивач постійно знаходиться у Луганській області, крім випадків перебування у відпустках та відрядженнях.
Відповідно до ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції, передаючи адміністративну справу до Харківського окружного адміністративного суду, діяв передчасно, а, відтак, ухвала суду першої інстанції є такою, що підлягає скасуванню та справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду з огляду на положення ст. 320 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 360/2244/19 - задовольнити.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2019 року у справі № 360/2244/19 - скасувати.
Справу № 360/2244/19 за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління служби безпеки України в Харківській області про визнання незаконною відмову, зобов'язання вчинити певні дії - направити до Луганського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць