06 листопада 2019 року справа №360/3645/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року (повний текст складено в м. Сєвєродонецьк Луганської області) про залишення позову без розгляду у справі № 360/3645/19 (суддя в 1 інстанції - Кисельова Є.О.) за позовом Військового інституту Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження військової служби (навчання),-
Військового інституту Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження військової служби (навчання). До позовної заяви надано заяву про визнання причини пропуску строку звернення до суду поважною та його поновлення. (арк.справи 3-6)
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року у справі № 360/3645/19 визнано неповажними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження військової служби (навчання). У задоволенні заяви Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» про визнання причини пропущення строку звернення до суду поважними та його поновленні відмовлено. Адміністративний позов Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням під час проходження військової служби (навчання) залишено без розгляду. (арк.справи 40-42)
Не погодившись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції та відкриття по ній справі. (арк.справи 48-53)
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги та встановила наступне.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що 27.08.2017 між Міністерством оборони України в особі Начальника факультету військової підготовки НТУ «ХПІ» полковника ОСОБА_2 та громадянином ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних силах України курсантами (слухачами) вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (арк.справи 7-7а).
Відповідно до наказу Міністерства оборони України від 21.07.2017 №408 згідно із сумісним наказом Міністра оборони України та Міністра освіти і науки України від 13.03.2017 №136ДСК/2-дск “Про організацію прийому в 2017 році курсантів та студентів на навчання до вищих навчальних закладів для підготовки військових фахівців з вищою освітою” наказано зарахувати на навчання на перший курс факультету військової підготовки імені Верховної Ради України Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» ОСОБА_1 (арк.справи 8).
Відповідачем 30.03.2019 року складено рапорт, в якому зазначив просив розірвати контракт через відмову від подальшого проходження служби на офіцерських посадах після закінчення ВВНЗ (арк.справи 13).
Відповідно до інформації, зазначеної у наказі Міністерства оборони України від 22.04.2019 №87 солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу інституту та усіх видів забезпечення (арк.справи 10-11).
В матеріалах справи наявний рапорт відповідача, відповідно до якого останній зазначив, що зобов'язується відшкодувати в добровільному порядку витрати, пов'язані з навчанням (зворотній бік арк.справи 13).
Зі змісту довідки-розрахунку витрат за проживання на курсанта 2 курсу ОСОБА_1 за період з 01.09.2018 по 19.04.2019 вбачається, що розмір витрат складає 6052,46 грн. (зворотній бік арк.справи 15).
Зі змісту довідки про нараховане грошове забезпечення курсанта 2 курсу ОСОБА_1 за період з 01.08.2018 року по 22.04.2019 року вбачається, що розмір витрат складає 83908,67 грн. (арк.справи 16).
Зі змісту довідки-розрахунку витрат на харчування на курсанта 2 курсу ОСОБА_1 з 01.09.2018 по 22.04.2019 вбачається, що розмір витрат складає 19210,44 грн. (зворотній бік арк.справи 16).
Згідно з відміткою на штемпелі на поштовому конверті позовна заява подана до суду засобами поштового зв'язку 14.08.2019 року (арк.справи 23), тобто із пропуском тримісячного строку звернення до адміністративного суду, передбаченого абзацом другим частини 2 статті 122 КАС України.
Надаючи правову оцінку правовідносинам колегія суддів виходив з наступного.
Колегія суддів наголошує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення таких строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Вирішення судом питання про наявність або відсутність підстав для визначення причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними в конкретній справі залежить від вказаних у позовній заяві або у заяві про поновлення строку звернення до суду причин, підтверджених відповідними засобами доказування та доданими до них матеріалами.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17, на яку посилається позивач, вказано, що "у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу вимог статті 17 КАС України (статті 19 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року), якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. Аналогічний висновок зроблено у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 (провадження № 11-669апп18), в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 461/5577/15-ц (провадження № 14-18цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 (провадження №11-750апп18) та інших постановах, що свідчить про усталену практику розгляду вказаної категорії спорів".
Так, у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 (провадження № 11-669апп18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у межах цивільного судочинства суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу вимог статті 17 КАС України (статті 19 КАС України у редакції від 03 жовтня 2017 року), якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення. А відтак, спори, пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Підсудність цієї категорії спорів визначена Великою Палатою Верховного Суду у грудні 2018 року та підтверджена у березні 2019 року.
Тому, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що на момент виникнення у позивача права на звернення до суду (23 квітня 2019 року - наступний день після виключення курсанта ОСОБА_1 зі списку особового складу інституту та усіх видів забезпечення) ця категорія спорів вже була підсудна адміністративному суду.
Колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо посилання на необізнаність позивача про прийняття постанов Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №804/285/16 та від 13 березня 2019 року у справі № 723/18/17, оскільки вказані постанови Великої Палати Верховного Суду містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень та є загальнодоступними.
Також колегія суддів зазначає, що є необґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо визначення поважною причиною пропуску строку звернення до суду з позовом відсутність грошових коштів на сплату судового збору, оскільки ця причина не є об'єктивно непереборною та не перешкоджала позивачу звернутись до суду з позовом та клопотанням про розстрочення або відстрочення судового збору.
Поважними причинами пропуску строку на подання позову можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та повинні бути підтверджені належними доказами.
Позовна заява подана позивачем до суду після спливу досить тривалого часу з дня виникнення підстав, що дають право на пред'явлення визначених законом вимог, та будь-яких доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з позовом не надано.
Згідно частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Враховуючи викладене, та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевіривши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача щодо визнання причини пропущення строку звернення до суду поважною та його поновлення, у зв'язку з цим адміністративний позов підлягає залишенню без розгляду.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційних скарг не приймаються до уваги, тому апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 271, 272, 287, 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року про залишення позову без розгляду у справі № 360/3645/19 - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2019 року про залишення позову без розгляду у справі № 360/3645/19 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді Е.Г. Казначеєв
І.Д. Компанієць