06 листопада 2019 року справа №200/4339/19-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М.,
секретар судового засідання - Токарева А.Г.,
за участю:
представника позивача - Охременко Л.О., довіреність № 32 від 18.02.2019 року,
представника відповідача - Сенникова А.А., довіреність № 12 від 02.08.2019 року,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року у справі № 200/4339/19-а (головуючий І інстанції Лазарєв В.В. ) за позовом Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень,-
В березні 2019 року Державне підприємство «Шахта ім. М.С. Сургая» (далі-позивач, ДП «Шахта ім. М.С. Сургая») звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2018 року № 006904707 на суму 1958,83 грн та № 0060894707 на суму 213,29грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 7 листопада 2018 року № 0060904707.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 7 листопада 2018 року № 0060894707 в частині накладення на Державне підприємство «Шахта ім. М.С. Сургая» штрафу у розмірі 90,05 грн.
Відповідач з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій послався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що погашення самостійно визначених сум грошових зобов'язань почалось з 2016 року, що підпадає під законодавче встановлені межі застосування штрафних санкцій - 1095 днів, а тому податкове повідомлення - рішення винесено з додержанням вимог чинного законодавства.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті із порушення вимог податкового законодавства, а саме пункту 102.1 статті 102 ПК України, оскільки сплив 1095 денний строк з дня виникнення податкового боргу, тому такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, а відтак у податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу. Також вважає, що на підставі статті 6 Закону України від 02.09.2014 року №1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» підприємство звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити. Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував.
Суд, заслухав суддю - доповідача, пояснення представників сторін, перевірив матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, встановив наступне.
Позивач - Державне підприємство «Шахта ім. М.С. Сургая» є юридичною особою, зареєстроване 28.07.2016 року, номер запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 1 255 136 0000 000365, ідентифікаційний код 40695853, місцезнаходження: місто Вугледар, Донецька область, 85670.
Посадовими особами ГУ ДФС у Донецькій області 29 жовтня 2019 року була проведена камеральна перевірка державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» з питання своєчасності сплати грошового зобов'язання з податку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності).
За результатами вказаної перевірки 29 жовтня 2019 року був складений акт № 2830/05-99-47-07/40695853, згідно якого фіскальний орган дійшов висновку що дані камеральної перевірки свідчать про несвоєчасну сплату платником податків узгодженого податкового грошового зобов'язання по податковим деклараціям платника податку з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік № 9010652359 від 02.02.2018 року, за 2015 рік № 9009609707 від 05.02.2015 року, за 2014 рік № 9003212177 від 30.01.2014 року, за 2013 рік № 9003975440 від 31.01.2013 року, за 2012 рік № 523 від 31.01.2012 року, за 2012 рік № 9075297512 від 29.11.2012 року
7 листопада 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 29 жовтня 2018 року № 2830/05-99-47-07/40695853 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0060904707, яким за затримку на 1112, 1143, 1173, 1204, 1232, 1256, 1263, 1292, 1294, 1320, 1324, 1352, 1355, 1385, 1416 календарних днів сплати грошового зобов'язання на позивача накладено штраф у розмірі 20% на загальну суму 1958,83 грн.
7 листопада 2018 року ГУ ДФС у Донецькій області на підставі акту перевірки від 29 жовтня 2018 року №2830/05-99-47-07/40695853 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0060894707, яким за затримку на 13, 21, 25 календарних днів сплати грошового зобов'язання на позивача накладено штраф у розмірі 10% на загальну суму 213,29 грн.
Вважаючи вказані податкові протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) ().
Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України ).
У п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України платниками плати за землю є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно з положеннями п. 288.1 - 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
За пунктом 288.7 статті 288 ПК України, податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 Податкового кодексу України.
За унормуванням статті 285 Податкового кодексу України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).
Відповідно до п. 287.1 - 287.4 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться щороку до 1 травня. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Пунктом 286.2 статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Колегія суддів критично ставиться до посилань позивача, як на ознаку протиправності рішень, на ту обставину, що на підставі статті 6 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» підприємство звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності з огляду на наступне.
2 вересня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1669-VII, який набув чинності 15 жовтня 2014 року та визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Відповідно до статті 6 Закону № 1669-VII, у редакції яка діяла до 08 червня 2016 року, встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.
Згідно з приписами тієї ж статті Закону № 1669-VII, у чинній редакції, звільняються суб'єкти господарювання від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності в населених пунктах згідно з переліками, передбаченими частиною четвертою статті 4 цього Закону.
Апеляційний суд зазначає, що Податковий кодекс України та Закон № 1669-VII по різному регулюють питання щодо плати за землю на території, на якій проводилась антитерористична операція, припускають неоднозначне трактування наявності чи відсутності обов'язку позивача зі сплати орендної плати за землю та суперечать один одному.
Вирішуючи питання щодо вказаної колізії правових норм, суд виходить з того, що з двох нормативно - правових актів однакової юридичної сили (ПК України та Закон № 1669-VII), прийнятих одним і тим самим органом (Верховна рада України) застосуванню підлягають норми Закону № 1669-VII , як такого, що був прийнятий пізніше у часі.
Разом із цим, колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що м. Вугледар Донецької області де розташована спірна земельна ділянка не входить до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (розпорядженням КМУ від 07.11.2014 року № 1085).
Відтак, позивачем в порушення положень пункту 31.1 статті 31 (строки сплати податку та збору), пункту 57.1. статті 57 (строки сплати податкового зобов'язання) Податкового кодексу України несвоєчасно сплачене самостійно визначене податкове зобов'язання, що відповідно до пункту 126.1 статті 126 цього Кодексу тягне за собою відповідальність у вигляді штрафу у розмірах в залежності від кількості календарних днів затримки сплати зобов'язання.
З аналізу викладених норм та встановлених обставин справи, суд апеляційної інстанеції дійшов висновку, що позивач порушив строки сплати грошового зобов'язання з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні державної або комунальної власності) за 2018 рік № 9010652359 від 02.02.2018 року, за 2015 рік № 9009609707 від 05.02.2015 року, за 2014 рік № 9003212177 від 30.01.2014 року, за 2013 рік № 9003975440 від 31.01.2013 року, за 2012 рік № 523 від 31.01.2012 року, за 2012 рік № 9075297512 від 29.11.2012 року.
Проте, апеляційний суд звертає увагу, що нарахування податковим органом штрафних санкцій має відбуватись з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.
За положеннями пункту 102.1. статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Як встановлено судом, позивачем визначені податкові зобов'язання у поданих підприємством податкових деклараціях з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за певні податкові періоди, починаючи ще з 2012 року, відтак і граничні строки їх сплати підпадають в тому числі і на певні місяці 2012, 2013, 2014, 2015 років. Враховуючи дату прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень (07 листопада 2018 року), якими до позивача застосовані штрафні санкції (які законодавець відносить до визначення поняття «грошове зобов'язання»), а також дати граничних строків сплати грошових зобов'язань, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення в частині сум штрафу прийняті податковим органом поза межами 1095 днів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 10 травня 2018 року № 820/3544/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0060904707 від 07.11.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню, а податкове повідомлення-рішення № 0060894707 від 07.11.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню в частині накладення штрафу у розмірі 90,05 грн.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 07.11.2018 року № 006904707, № 0060894707, підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року у справі № 200/4339/19-а за позовом Державного підприємства «Шахта ім. М.С. Сургая» до Головного управління ДФС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 2 липня 2019 року у справі № 200/4339/19-а - залишити без змін.
Повний текст постанови складений та підписаний 6 листопада 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення окрім випадків визначених статтєю 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач: І.В. Геращенко
Судді: Е.Г. Казначеєв
Г.М. Міронова