06 листопада 2019 року справа №360/2609/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів: Міронової Г.М., Компанієць І.Д., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у справі № 360/2609/19 (головуючий І інстанції Борзаниця С.В., повний текст складений у м. Сєвєродонецьку Луганської області) за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - Біловодське ОУПФУ), в якому просив:
- визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду;
- визнати протиправною бездіяльність Біловодського ОУПФУ щодо невиплати пенсії за втратою годувальника з моменту припинення;
- зобов'язати Біловодське ОУПФУ поновити виплату пенсії та виплати заборгованість по пенсії за втратою годувальника з моменту припинення (а.с. 4).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року позов задоволений:
- визнано протиправною бездіяльність Біловодського ОУПФУ щодо невиплати ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії у разі втрати годувальника;
- визнано протиправним та скасовано розпорядження Біловодського ОУПФУ від 11.05.2018 року про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018 року.
- зобов'язано Біловодське ОУПФУ поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної пенсії у разі втрати годувальника з 01.05.2018 року по 31.08.2019 року з виплатою усієї заборгованості по пенсії, що виникла за період її несплати, починаючи з 01.05.2018 року;
- рішення суду звернуто до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць (а.с. 75-79).
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду через порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обгрунтування доводів посилався на наявність підстав для залишення позову без розгляду, враховуючи правову позицію Верховного Суду в постанові від 17.07.2018 року у справі № 521/21851/16-а. також, зазначив, що нарахування та виплата пенсії позивачу припинено з 01.05.2018 року згідно розпорядження від 11.05.2018 року через відсутність інформації про проходження фізичної ідентифікації з 01.04.2019 року та відсутність довідки навчального закладу (а.с. 84-86).
В апеляційній скарзі відповідач просив розглянути справу у відсутність свого представника.
Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, апелянтом подано заяву про розгляд справи у його відсутність.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України апеляційний розгляд справи здійснений в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи, і дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі обставини.
ОСОБА_2 , зареєстрований у м. Ровеньках Луганської області (а.с. 7-8).
Згідно свідоцтва про народження позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Ровеньках Луганської області, батьком записаний: ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_4 , про що в книзі записів актів громадянського стану про народження 09.08.1998 зроблено актовий запис № 99 (а.с. 11).
Відповідно до свідоцтва про смерть ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації смертей відділу реєстрації актів цивільного стану Ровеньківського міського управління юстиції Луганської області 07.12.2000 року зроблено актовий запис № 885 (а.с. 10).
Позивачу призначена пенсія у разі втрати годувальника, мати - ОСОБА_5 , термін дії: 01.03.2016, про що свідчить пенсійне посвідчення від 18.09.2008 серія НОМЕР_1 , термін дії: 01.03.2016 (а.с. 12).
Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.07.2017 року № 0000279863, виданої управлінням соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації Луганської області, фактичним місцем проживання/перебування АДРЕСА_1 є АДРЕСА_2 (а.с. 5).
Згідно листа управління соціального захисту населення Біловодского районної державної адміністрації Луганської області від 03.07.2019 року № 10/09-1566 ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку в Єдиній Web-орієнтованій інформаційній технології сегменту «Облік ВПО» як особа, яка перемістилася з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції. Рішення про скасування довідки внутрішньо переміщеної особи не приймалось. Довідка від 27.07.2017 року № 0000279863 (920014329) є дійсною (а.с. 32).
Згідно довідок Санкт-Петербурзького національного дослідницького університету інформаційних технологій, механіки і оптики від 14.09.2018 року № 667-цоис та від 18.01.2019 року № 985-цоис ОСОБА_1 є студентом 4 курсу факультету системи управління та робототехніки, навчається за денною формою на бюджеті, зачислений до університету: 01.09.2015 року, нормативний строк закінчення навчання: 31.08.2019 року (а.с. 13, 14).
27.07.2017 року ОСОБА_5 звернулась до відповідача із заявою про запит пенсійної справи з м. Слов'янська Донецької області (а.с. 59).
Згідно витягу з протоколу від 15.09.2017 року № 75 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам вирішено призначити позивачу пенсію (а.с. 60).
16.08.2017 року Слов'янське ОУПФУ Донецької області за № 31609/04 направило пенсійну справу одержувача пенсії ОСОБА_5 до Біловодського ОУПФУ та зазначило, що виплату пенсії здійснено по 29.02.2016 року (а.с. 61).
29.01.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення пенсії на його ім'я, також позивачем надана копія паспорту, копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, довідки навчального закладу від 11.01.2018 року № 27-цолс, від 05.09.2017 року № 663-цолс, від 14.06.2017 року № 155-орис, заява про спосіб виплати пенсії - дог. № 1955017 (а.с. 62).
Розпорядженням Біловодського ОУПФУ від 09.02.2018 року № 872 позивача взято на облік (а.с. 68).
Розпорядженням Біловодського ОУПФУ від 11.05.2018 року на виконання Порядку здійснення верифікації та моніторингу пенсій, допомог, пільг, субсидій, інших соціальних виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 року № 136 та одержання рекомендацій Міністерства фінансів України щодо зупинення державних виплат призупинено виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018 року (а.с. 69).
Згідно довідки Біловодського ОУПФУ від 11.07.2019 року № 3840/03-18 позивачеві нараховано та виплачено пенсію з березня 2016 року по квітень 2018 року (а.с. 71).
Щодо строків звернення до суду з цим позовом.
В ухвалі Луганського окружного адміністративного суду від 26 червня 2019 року суд дійшов висновку про непропущення позивачем строку звернення з позовом до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України оскільки, оскільки предметом позову є бездіяльність відповідача з припинення виплати пенсії, яка є триваючою у часі подією на предмет визначення її відповідності нормам законодавства (а.с. 1-3).
Суд апеляційної інстанції погоджує такий висновок суду першої інстанції.
Крім того, зазначена ухвала суду набрала законної сили та не оскаржена відповідачем в апеляційному порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Суд апеляційної інстанції не бере до уваги посилання апелянта на правову позицію Верховного Суду у справі № 521/21851/16-а, оскільки предметом позову у справі № 360/2609/19 є протиправність бездіяльності пенсійного органу щодо припинення нарахування та виплати пенсії тимчасово переміщеній особі, а позовні вимоги у справі № 521/21851/16-а стосуються перерахунку пенсії учаснику ліквідації ЧАЕС.
Таким чином, предмети позовів у справах № 360/2609/19 та № 521/21851/16-а є різними.
Щодо суті позовних вимог суд виходив з такого.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058) виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч. 1 ст. 5 Закону № 1058).
Згідно ч. 1 ст. 36 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону № 1058 непрацездатними членами сім'ї вважаються: діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.
Діти, які навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу або у період між завершенням навчання за одним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.
За приписами ч. 1 ст. 47 Закону № 1058 пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Згідно ч. 1 ст. 49 Закону № 1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений у частині першій статті 49 Закону № 1058 перелік підстав для припинення виплати пенсії підлягає розширеному тлумаченню лише у випадках, передбачених виключно законом.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» постанови Правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, перелічені в підпунктах 2, 3 пункту 2.1 цього розділу, а також надаються такі документи: довідки загальноосвітніх навчальних закладів системи загальної середньої освіти, професійно-технічних, вищих навчальних закладів про те, що особи, зазначені в абзаці другому пункту 2 частини другої статті 36 Закону, навчаються за денною формою навчання.
Згідно статті 38 Закону № 1058 пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Зміна розміру пенсії або припинення її виплати членам сім'ї здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому склалися обставини, що спричинили зміну розміру або припинення виплати пенсії.
Відповідно до пункту 4.1. розділу 4 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах, затвердженого наказом Міністерства освіт України № 161 від 02.06.1993 року, навчальний курс - завершений період навчання студента протягом навчального року. Тривалість перебування студента па навчальному курсі включає час навчальних семестрів, підсумкового контролю та канікул. Сумарна тривалість канікул протягом навчального курсу, крім останнього, становить не менше 8 тижнів. Початок і закінчення навчання студента па конкретному курсі оформляються відповідними (перевідними) наказами.
Навчальний рік триває 12 місяців, розпочинається, як правило, 1 вересня і для студентів складається з навчальних днів, днів проведення підсумковою контролю, екзаменаційних сесій, вихідних, святкових і канікулярних днів.
Розпорядженням Біловодського ОУПФУ від 11.05.2018 року призупинена виплата пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018 року.
При цьому, в розпорядженні відсутні посилання на будь-які порушення чинного законодавства з боку ОСОБА_1 , які на думку відповідача обумовили зупинення виплати пенсії.
В Розпорядженні лише вказані загальні посилання на Порядок, затверджений постановою КМУ, та рекомендації Міністерства фінансів України щодо зупинення державних виплат без зазначення конкретних норм, які б можна було застосувати до позивача.
Матеріалами справи встановлено, що позивач перебуває на навчанні в учбовому закладі, яке і обумовило призначення та виплату пенсії.
Відповідачем не зазначено, а судом не виявлено підстав, визначених законами, які б обумовлювали призупинення виплати призначеної позивачу пенсії.
Таким чином, держава зобов'язана гарантувати громадянам право на соціальний захист, а обмеження цього права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що постанови Кабінету Міністрів України, рекомендації Міністерства фінансів України не є законами, а тому ці підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач в порушення положень частини третьої статті 4 та статті 5 Закону №1058 прийняв розпорядження від 11.05.2018 року про призупинення виплати пенсії позивачу не на підставі норм законів, а на підставі підзаконних нормативних актів. Аналіз застосованих відповідачем підзаконних нормативно-правових актів свідчить, що вони суперечать положенням норм діючих законів, які регламентують пенсійне забезпечення позивача, та безпідставно були прийняті до уваги відповідачем при вирішенні питання щодо призупинення пенсійних виплат.
Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про необхідність виходу за межі позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування розпорядження Біловодського ОУПФУ від 11.05.2018 року про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01.05.2018 року та зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії позивачу з 01.05.2018 року по 31.08.2019 року з виплатою заборгованості.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
На підставі встановлених обставин справи та наведених нормативно-правових норм, які регулюють спірні відносини, суд апеляційної інстанції вирішив, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2019 року у справі № 360/2609/19 за позовом ОСОБА_1 до Біловодського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Повний текст постанови складений 6 листопада 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Геращенко
Судді Г.М. Міронова
І.Д. Компанієць