06 листопада 2019 року справа №360/4152/19
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Арабей Т.Г., Казначеєва Е.Г., Міронової Г.М. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 360/4152/19 (головуючий суддя І інстанції - Захарова О.В.), складену у повному обсязі 23 вересня 2019 року у м. Сєвєродонецьк Луганської області за позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
18 вересня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаського окружного адміністративного суду про:
- визнання протиправною бездіяльність відповідача, який залишив позовну заяву позивача від 22.08.2019 без розгляду;
- зобов'язання відповідача розглянути позовну заяву від 22.08.2019 (а.с. 4-5).
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі (а.с. 1-2).
Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 360/4152/19 та прийняти нову постанову суду з задоволенням позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (не встановлення обставин справи).
Зазначила, що її позов має бути розглянутий, оскільки вона оскаржує індивідуальний акт (відповідь) заступника голови суду ОСОБА_2 (а.с. 14).
Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Позивач в апеляційній скарзі просила розглянути справу за її відсутністю.
Від відповідача надійшов письмовий відзив відмови у задоволені апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
В суді першої та апеляційної інстанції встановлено, що спірним питанням даної справи є незгода позивача з діями суддів Черкаського окружного адміністративного суду щодо залишення її позовної заяви від 22.08.2019 без розгляду.
Судом першої інстанції відмовлено у відкритті провадження у справі в зв'язку з неможливістю розглядати даний позов в порядку адміністративного судочинства.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За визначенням пунктів 1, 2, 7, 9 частини першої статті 4 КАС України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно правовим спором є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання не чинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони", за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років»; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, предметом позову є незгода позивача із судовим рішенням та процесуальними діями в рамках розгляду адміністративної справи № 50/1701/19, які, на думку позивача, порушують її право в частині відмови у судовому захисті.
Враховуючи наведене вище, беручи до уваги приписи КАС України, суд приходить до висновку, що суди та судді при здійсненні ними процесуальної діяльності по розгляду справ здійснюють процесуальні повноваження, у зв'язку з чим не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, а тому не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Зазначена правова позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийняті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів та суддів».
Разом із цим, ч. 1 ст. 124 Конституції України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судді незалежні і підкоряються лише закону, вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється.
Статтею 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» гарантовано незалежність суддів та недопустимість втручання у діяльність судді при здійсненні правосуддя.
Конституційний Суд України в рішенні № 6-рп/2001 від 23 травня 2001 року в абз. 11 п. 4.2 зазначив, що виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України.
Виходячи з положень п.п. 2, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» № 8 від 13 червня 2007 року, звернення із позовом, де відповідачами зазначені суд чи суддя у зв'язку з розглядом ними справ або заяв, мають розцінюватись як вплив на суд.
Відповідно до п. 10 зазначеної Постанови оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду і вирішення справи поза встановленим процесуальним законом порядком не допускається та суди повинні відмовляти у прийнятті позовів і заяв з таким предметом.
Враховуючи викладене вище, зазначений спір не є публічно-правовим спором у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, згідно із зазначеними приписами Конституції України судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов'язаних з підготовкою та розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.
Крім цього, суд вважає за необхідне зазначити, що у даних правовідносинах судові рішення підлягають оскарженню у процесуальному порядку, передбаченому КАС України.
Відтак, вимоги даного позову не можуть бути предметом судового розгляду в межах процедури позовного провадження, однак позивач не позбавлена права звертатися за їх вирішенням, використовуючи процесуальні інструменти, передбачені названими вище правовими нормами Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження в даній адміністративній справі.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 360/4152/19 - залишити без задоволення.
Ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2019 року у справі № 360/4152/19 за позовом за позовом ОСОБА_1 до Черкаського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 06 листопада 2019 року.
Судді Т.Г.Арабей
Е.Г. Казначеєв
Г.М.Міронова