ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
06 листопада 2019 року м. Київ№ 2а-6623/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Патук А.С.,
розглянувши на виконання ухвали ВАС України від 01.03.2017 в рамках підготовчого провадження у відкритому судовому засіданні питання щодо поширення юрисдикції адміністративного суду на вирішення адміністративної справи
за позовомОСОБА_1
доголови Голосіївського районного суду м. Києва Первушиної Олени Сергіївни
про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,-
Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.03.2017, у травні 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просила:
- (1) зобов'язати голову Голосіївського районного суду м. Києва Первушину О.С. відповідно до п. 18.19 наказу Державної судової адміністрації України "Про затвердження інструкції з діловодства у місцевому загальному суді" №68 від 27 червня 2006 року здійснювати повноваження, які стосуються резолюції як окремого виду документа, який повинен містити реквізити: прізвище виконавця (виконавців), дату резолюцій;
- (2) зобов'язати Голосіївський районний суд м. Києва відповідно до п. 2.2, п. 2.6 наказу Державної судової адміністрації України №68 від 27 червня 2006 року "Про затвердження інструкції з діловодства у місцевому загальному суді", проставити до штампу суду на скарзі від 20 червня 2011 року, посаду і прізвище особи, яка прийняла документ;
- (3) визнати незаконними дії та бездіяльність голови Голосіївського районного суду м. Києва Первушиної О.С., які полягають в організаційно-розпорядчих функціях щодо відсутності належного контролю за діяльністю канцелярії Голосіївського районного суду м. Києва в частині повноважень, та стосуються своєчасної передачі документів з канцелярії до суддів;
- (4) стягнути з голови Голосіївського райсуду як суб'єкта владних повноважень моральну шкоду;
- (5) у відповідності до статті 84 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" винести окрему постанову стосовно відсутності контролю та бездіяльності щодо створення умов та порушення порядку ведення контрольного журналу судових справ і матеріалів, переданих до розгляду судді, направивши матеріали справи до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України для відкриття дисциплінарного провадження відносно голови Голосіївського районного суду м. Києва Первушиної О.С.;
- (6) зобов'язати Голову Голосіївського районного суду м. Києва Первушину О.С. передати до матеріалів справи наступні заяви: заява-скарга № 5 від 25 лютого 2010 року, скарга від 25 лютого 2010 року, заява про відвід від 25 лютого 2010 року, заява від 25 лютого 2010 року, заява від 25 лютого 2010 року, заява про відвід від 25 лютого 2010 року, заява-клопотання №7 від 25 лютого 2010 року, заява-клопотання №0103/2010 від 01 березня 2010 року, заява про відвід від 12 березня 2010 року, 7-й відкритий відвід від 15 березня 2010 року, 8-й відкритий відвід від 26 березня 2010 року, 13-й відкритий відвід від 20 квітня 2010 року, 14-й відкритий відвід 26 квітня 2010 року, 15-й відкритий відвід від 5 травня 2010 року, 16-й відкритий відвід від 21 травня 2010 року, 18-й відкритий відвід від 3 червня 2010 року, 19-й відкритий відвід від 5 червня 2010 року, заява про відвід від 26 липня 2010 року, заява про відвід від 6 вересня 2010 року, заява про відвід від 6 вересня 2010 року, заява про відвід від 6 вересня 2010 року, заява про відвід від 26 жовтня 2010 року, заява про відвід від 26 жовтня 2010 року, заява про відвід від 26 жовтня 2010 року, заява про відвід від 26 жовтня 2010 року, заява про відвід від 13 грудня 2010 року.
З наявних у матеріалах справи копіях цих заяв (т. 1) вбачається, що вони були адресовані, крім власне голови Голосіївського районного суду м. Києва (копії судді Горбань Н.І.), також, як в них зазначено, - «Президенту всієї України», АП України, голові Комітету ВР України, Голові ВСУ, голові Апеляційного суду м. Києва, Голові ВРЮ, голові Ради суддів м. Києва, МЮ України.
Відносно заяв про відвід судді Голосіївського районного суду м. Києва Горбань Н.І., поданих у кримінальній справі (71-00164; 1-27/2010), та копії яких надано позивачкою до матеріалів справи, позивач зазначає, крім іншого, що за вказівками судді та голови суду вказані документи знищувалися, а у відповідь цинічно, в саркастичній формі, з приниженням честі та гідності, від судді позивачка чула «ніяких заяв нам ненадходило», тому, як зазначає позивачка, вона оскаржує правовідносини які відносяться до публічно-правових.
У заяві від 21.06.2018 (т.6, а.с. 51) позивачка звертає увагу, що заяви були подані в порядку 56 КПК України.
За змістом цих заяв, які мають відмітки про реєстрацію в Голосіївському районному суді м. Києва, йдеться про порушення суддею, яка одноособово розглядає кримінальну справу, норм КПК України, про самоправне головування судді, самоправне заслуховування думки прокурора, самоправне призначення судових засідань.
Наприклад, у заяві про відвід судді Голосіївського районного суду м. Києва від 13.12.2010 (т.1, а.с. 17), зазначено, що це заява незаконно обвинуваченої по кримінальній справі за ст. 212 ч. 1 КК України. Зазначено, що це неповторна та неаналогічна заява про відвід відведеної, упередженої, заінтересованої, постійно обманюючої та приватно обвинуваченої позивачкою у самоуправному самоправстві за ст. 356 КК України судді Горбань Н.І. Заява підписана позивачкою із зазначенням, що вона підписана незаконно обвинуваченою.
У заяві-скарзі № 5 від 25 лютого 2010 року, зазначаючи про неотримання постанови суду, позивачка заявила про відвід судді та секретарю (т.3, а.с. між 236-237).
У заяві-скарзі від 25.02.2010 (т.3, а.с. 236) позивачка зазначила, що апеляційний суд прийняв до суду відкриту позовну заяву стосовно відшкодування шкоди судом.
Ненадумане, вищевикладене, як зазначено у заяві, свідчить про наявність заінтересованості та інших обставин, що викликають сумнів в об'єктивності судді Горбань Н.І. Заінтересованість полягає, на думку заявника, у відкритому істотному порушенні кримінально-процесуального закону. Відтак, згідно із цією заявою, заявлено відвід.
У заяві про відвід від 25.02.2010 (16:45) зазначено, що суддя Горбань Н.І. проводила судове засідання не зважаючи на те, що їй було надано відвід, не надала постанову та незаконно головувала у самосудному засіданні. У зв'язку з цим заявлено відвід судді.
У заяві від 25.02.2010 (16:40) (т.3, а.с. між 237-238) також заявлено відвід, оскільки, як зазначала заявниця, не надано постанову другого відводу.
Також, 25.02.2010 (17:20) (т.3, а.с. між 239-239) судді заявлено відвід, оскільки починаючи з початку 2010 заявницею надсилаються відводи судді Горбань Н.І., які не беруться до уваги. Суддя, на думку заявника, проводить самосудні судові засідання.
25.02.2010 (17:15) заявлено відвід судді у зв'язку з призначенням адвоката.
Також, як приклад, у заяві від 26.10.2010 позивачка, крім відводу судді Горбань Н.І., просила порушити проти неї справу за ст. 356 КК України.
У заяві від 01.03.2010 (т.1, а.с. 82), як приклад, позивачка також просила надати їй постанови голови суду по кожному відводу судді.
У 13 відводі від 20.04.2010 позивачка адресує його, зокрема, голові суду та у копії судді Горбань Н.І., супроводжуючи висловами «мстиво упередженій», «вкрай роздратованій», «вже маючи наперед заготовлений обвинувальний вирок відносно мене».
При цьому, крім іншого, міститься посилання на повідомлення судді відносно прийняття головою суду постанов по заявленим відводам.
В іншому 13 відводі від 15.12.2009 (т. 4, а.с. 19) позивачка ставила до відома іншого судді Рибака І.О. про те, що він не може бути головуючим по справі. Зокрема, зазначається, що 14.12.2009 упереджений, лайливий та зневажливий до людей суддя (що до цього часу не позбувся прокурорсько-обвинувального сприйняття, зокрема, ОСОБА_2 ), знову, грубо порушуючи вимоги ст. 57, ч. 3 КПК України, розпочав судове засідання без оголошення позивачці постанови голови суду по заявленому 12-му відводу (2009 року). Позивачка також поставила питання: «Як можна (вже в котрий раз) розпочинати судове засідання без вирішення по суті заявленого відводу?», «Як це міг допустити присутній в судовому засіданні представник прокуратури?».
Також, наприклад, у 14-му відкритому відводі від 26 квітня 2010 року, позивачка також зазначила про заявлення відводу судді Горбань Н.І.
У 15-му відкритому відводі від 5 травня 2010 року позивачка також, крім іншого, звернула увагу, що нею подано вже 30 відводів судді Горбань Н.І. (т. 1, а.с. 141), зазначила, що суддя незаконно головує у судовому засіданні, самостійно визначає дату чергового судового засідання. При цьому у зазначеному відводу (т.1, а.с. 143) позивачка зазначає, що у разі відхилення відводу, судді Горбань Н.І. буде заявлено 16-й, 17-й, 18-й і т.д. письмові відводи.
У 16-й відкритому відводі від 21 травня 2010 року, позивачка, крім іншого, зазначає, що «кривосуддя перекривилось до намагання помсти». При цьому, з цього відводу (т.1, а.с. 148) вбачається, що позивачці відомо про регулювання питання відводу ч. 3 ст. 57 КПК України. Крім іншого, позивачка звертала увагу, що знаходиться із головою суду у відносинах, які регулюються ч. 3 ст. 57 КПК України.
У свою чергу у заявах від 06.09.2010 (т.2, а.с. 58) позивачка також просила здійснити відвід судді Горбань Н.І. та просила її взяти самовідвід.
Водночас, у листі, наприклад, від 11.03.2010 № 1-27/2010 (т. 3, а.с. 176), голова суду повідомив позивачку про розгляд по суті заяв про відвід.
При цьому, як вбачається із угоди від 04.08.2009 (т.2, а.с. 201) громадським захисником позивачки у кримінальній справі виступав представник позивачки у даній справі - Ткаченко О.О. (від НМПС «Трудовой союз»).
Позиція відповідача (голови суду) полягала, крім іншого, у тому, що у провадженні суду перебуває справа за обвинуваченням ОСОБА_1 у вченні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 212 КК України.
У період 2010 року позивачкою заявлялися відводи судді Горбань Н.І. Зазначається у запереченнях на позов (т.1, а.с. 42-45), що на виконання встановлених вимог подані заяви були зареєстровані в журналі під відповідними номерами, а на представлених додаткових копіях заяв було проставлено штамп «отримано» та зазначено дату отримання документів. З заперечень відповідача вбачається, що після відповідних процедур заяви про відвід приєднані до матеріалів кримінальної справи, де і зберігаються. Відповідними постановами заяви були вирішені. Звернута увага, що 18.10.2010 ОСОБА_1 ознайомлювалась з томами кримінальної справи, в яких знаходяться заяви про відвід, що підтверджується відповідними розписками (т.1, а.с. 54 щодо ознайомлення з томами 15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 25, 26, 27, 28 та частково з томами 22, 23, 24). Відповідач просив розглядати справу за його відсутності (т.1, а.с. 41, 45).
Під час першого розгляду даної справи ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Баранова Д.О. від 16.05.2011 (т. 5, а.с. 1), залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, відмовлено у відкритті провадження в частині позовних вимог до судді Голосіївського районного суду міста Києва Горбань Н.І.
У вищезгаданій ухвалі ВАС України від 01.03.2017 також зазначено, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 вересня 2012 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року позов задоволено частково.
Відповідно до вищезгаданої ухвали ВАС України касаційну скаргу голови Голосіївського районного суду м. Києва Первушиної Олени Сергіївни задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 3 вересня 2012 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2013 року в частині визнання дій та бездіяльності голови Голосіївського районного суду м. Києва Первушиної Олени Сергіївни та зобов'язання її вчинити певні дії скасовано. Справу у наведеній частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
При цьому, саме такий склад відповідача (голова суду), визначений позивачкою і надалі у заявах/клопотаннях позивача від 21.06.2018 (т.6, а.с. 48-50), у 5-ти заявах від 18.12.2018 (т.6, а.с. 115-119).
У заяві від 21.06.2018 (т.6, а.с. 48) позивачка зазначила, що направлення справи на новий розгляд обумовлює новий розгляд з початку вимог в частині вищенаведених пунктах 1, 3, 6 позовних вимог.
Після повернення справи на новий розгляд, відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 17.03.2017 вказану справу розподілено на суддю Окружного адміністративного суду м. Києва Аблова Є.В.
Ухвалою судді Аблова Є.В. від 23.03.2017 адміністративну справу № 2а-6623/11/2670 прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду на 26.07.2017 (т.5, а.с. 194).
21.06.2018 позивачкою подано заяву про відвід судді Аблова Є.В. (т.6, а.с. 56).
Відповідно до ухвали судді Аблова Є.В. від 31.07.2018 заяву позивачки визнано необґрунтованою та передано заяву про відвід для вирішення іншим складом суду в порядку ч. 1 ст. 31 КАС України.
Відповідно до ухвали судді Каракашьяна С.К. від 09.08.2018 відмовлено у задоволенні заяви про відвід.
Ухвалою судді Аблова Є.В. від 13.08.2018 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 20.09.2018. У зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено.
18.12.2018 представником позивачки Ткаченко О.О. подано другу заяву про відвід судді Аблова Є.В. (т.6, а.с. 116).
Ухвалою судді Аблова Є.В. від 18.12.2018 заяву про відвід визнано необґрунтованою та передано заяву про відвід для вирішення іншим складом суду в порядку ч. 1 ст. 31 КАС України.
Ухвалою судді Федорчука А.Б. від 26.12.2018 відмовлено у задоволенні заяви про відвід.
Ухвалою судді Аблова Є.В. від 27.12.2018 поновлено провадження та призначено судове засідання.
24.01.2019 канцелярією суду зареєстровано третю заяву про відвід судді Аблова Є.В., яка підписана представником позивачки Ткаченко О.О. та позивачкою.
Ухвалою судді Аблова від 07.02.2019 заяву про відвід судді Аблова Є.В. визнано необґрунтованою та заяву про відвід передано для вирішення іншим складом суду в порядку ч. 1 ст. 31 КАС України.
Ухвалою судді ОАС м. Києва Васильченко І.П. від 20.02.2019 відмовлено у задоволенні заяви позивачки про відвід судді Аблова Є.В.
Ухвалою судді Аблова Є.В. від 26.02.2019 провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 14.03.2019.
14.03.2019 канцелярією суду зареєстровано четверту заяву позивачки про відвід судді Аблова Є.В.
Між тим, як вбачається з протоколу судового засідання від 14.03.2019, у судовому засіданні суддею Абловим Є.В. заявлено самовідвід від розгляду даної справи.
Ухвалою від 14.03.2019 заяву судді Аблова Є.В. про самовідвід у справі № 2а-6623/11/2670 задоволено та передано справу № 2а-6623/11/2670 для визначення складу суду згідно з частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 28.03.2019 справу прийнято до провадження судді Кармазіна О.А.
Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
Крім іншого, учасникам справи запропоновано надати пояснення з урахуванням вказівок та висновків, визначених в ухвалі ВАС України від 01.03.2017, який звернув увагу на те (т. 5, а.с. 190), що розгляд та вирішення про відвід судді, який одноособово розглядає, здійснюється в порядку КПК України (1960) за постановою голови суду.
Вищий адміністративний суд України також зазначив, що голова суду під час розгляду заяв про відвід, виконував не владні управлінські функції, а процесуальні функції.
Підготовчі засідання 25.04.2019 та 30.05.2019 не відбулися у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне підготовче засідання призначено на 03.07.2019.
03.07.2019 позивачем подано заяву про відвід судді.
Ухвалою судді Кармазіна О.А . від 03.07.2019 заявлений відвід судді Кармазіну О.А визнано необґрунтованим. Передано адміністративну справу №2а-6623/11/2670 на автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід.
Ухвалою від 08.07.2019 судді Смолія І.В. у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Кармазіна О.А. відмовлено з огляду на безпідставність.
Ухвалою судді Кармазіна О.А. від 05.08.2019 поновлено провадження та призначено продовження підготовчого засідання на 21.08.2019.
21.08.2019 до початку засідання позивачкою та її представником подано другу заяву про відвід судді Кармазіна О.А.
Ухвалою судді Кармазіна О.А. від 21.08.2019 заявлений відвід визнано необґрунтованим. Справу передано на автоматизований розподіл для визначення судді у порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України, для вирішення питання про відвід. Зупинене провадження у справі.
Ухвалою судді Катющенка В.П. від 22.08.2019 відмовлено у задоволенні заяви про відвід як необґрунтованої.
Ухвалою судді Кармазіна О.А. від 22.08.2019 поновлено провадження та призначено чергову дату засідання - 11.09.2019.
Перед початком підготовчого засідання через канцелярію суду 11.09.2019 надійшла чергова заява позивача та її представника «Про відвід судді Кармазіна О.А.».
Ухвалою судді Кармазіна О.А. від 11.09.2019 заявлений відвід визнано необґрунтованим. Заяву про відвід передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч. 1 ст. 31 КАС України для вирішення заяви про відвід. Зупинено провадження у справі.
Ухвалою судді ОАС м. Києва Огурцова О.П. від 12.09.2019 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Кармазіна О.А.
Ухвалою судді Кармазіна О.А. від 16.09.2019 поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 17.10.2019.
Перед початком судового засідання 17.10.2019 позивачем подано четверту заяву про відвід судді Кармазіна О.А.
Ухвалою суду (суддя Кармазін О.А.) від 17.10.2019 заявлений відвід визнано необґрунтованим. Заяву про відвід передано на автоматизований розподіл для визначення судді в порядку ч. 1 ст. 31 КАС України для вирішення заяви про відвід.
Ухвалою судді ОАС м. Києва Балась Т.П. від 21.10.2019 відмовлено у задоволенні заяви про відвід судді Кармазіна О.А.
Ухвалою судді Кармазіна О.А. від 24.10.2019 поновлено провадження у справі та на 06.11.2019 о 08:50 год. призначено проведення чергового підготовчого засідання.
Копія ухвали отримана позивачем 28.10.2019, відповідачем 28.10.2019.
Під час підготовчого засідання 06.11.2019 розглянуто клопотання представника про відкладення розгляду справи та постановлено ухвалу про відмову у задоволенні клопотання представника позивача Ткаченка О .О. від 06 листопада 2019 про відкладення розгляду справи. Ухвалено продовжити проведення підготовчого засідання у відкритому судовому засіданні за відсутності позивача, представника позивача. При цьому враховано, що відповідач просив розглядати справу за його відсутності (т.1, а.с. 41, 45), що відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України є підставою для проведення підготовчого засідання за відсутності відповідача.
Після проголошення вступної та резолютивної частин даної ухвали суддею у підготовчому засіданні також проголошено інформацію-повідомлення, яке занесено до протоколу судового засідання, відносно звернень позивача стосовно необхідності повідомлення про розгляд справи власне Голосіївського районного суду м. Києва, ВРП, ВККС, ДСА, яких позивач вважає учасниками справи.
Надалі, у цьому ж підготовчому засіданні 06.11.2019 в рамках виконання завдань підготовчого провадження, розгляду наявних заяв/клопотань, судом розглянуто заяви позивачки щодо залучення суддів, у провадження яких перебувала/перебуває справа в якості третіх осіб, подану позивачкою за її підписом заяву «зустрічний позов» в якому надруковано те, що це заява від імені судді Аблова Є.В., заяву про проведення судово-психіатричної експертизи судді, судом постановлено ухвалу, якою визнано зловживанням процесуальними правами та такими, що суперечать завданню адміністративного судочинства дії позивача щодо систематичного заявлення завідомо безпідставних заяв, зазначених вище. Вказані заяви визнані зловживанням процесуальними правами та залишені без розгляду. На позивача накладено штраф у розмірі 10 000 грн. за систематичне неодноразове зловживання процесуальними правами та перешкоджання правосуддю. У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивні частини даної ухвали.
Крім того, в рамках підготовчого засідання 06.11.2019 розглянуто заяви позивачки про залучення інших осіб в якості третіх осіб. Ухвалою від 06.11.2019 відмовлено у задоволенні клопотань позивача про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, Комітету з питань правової політики Верховної Ради України на чолі з Головою комітету Венедиктовою Іриною Валентинівною, Президента України. У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивні частини даної ухвали.
Крім того, в рамках підготовчого засідання 06.11.2019 розглянуто клопотання позивачки від 21.06.2018 (т.6, а.с. 48-49) про допит відповідача Первушиної О.С. в якості свідка, в якому позивач просить викликати вказану особу та поставити їй питання (скорочено): що заважало голові суду виконанню п. 18.19 наказу ДСА України; що заважало голові суду виконанню організаційно-розпорядчих функцій належного контролю; що спонукало голову суду процесуальні документи розглядати в порядку Закону України «Про звернення громадян», чому документи не було розглянуто в порядку КПК України, де знаходяться на даний час заяви?
Ухвалою від 06.11.2019, занесеною до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про виклик відповідача в якості свідка. Судом, зокрема, звернута увага, що відповідно до ч. 1 ст. 65 КАС України як свідок в адміністративній справі судом може бути викликана будь-яка особа, якій відомі обставини, що належить з'ясувати у справі. Відповідно до ч. 2 ст. 65 КАС України учасник справи, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинен зазначити, крім іншого, обставини, щодо яких він може дати показання. У даному випадку, по суті, із зазначеного клопотання позивача вбачається постановка питань про необхідність надання відповідачем доповіді/пояснень відносно міркувань позивача щодо оцінки тих, чи інших питань, а не з'ясування певних обставин, які мають значення для справи. Суд дійшов висновку, що заявлені питання по суті мають характер тверджень позивача щодо обставин, які на його думку відбулися, із формулюванням питань до відповідача щодо цих обставин таким чином, що зумовлює підведення відповідача до надання ствердної відповіді щодо факту таких подій, щодо настання яких він, однак, заперечує, що не зумовлює виникнення у таких тверджень/запитань позивача статусу «обставин, що належить з'ясувати у справі». При цьому, суд звернув увагу, що не можуть бути допитані як свідки судді - про обставини обговорення в нарадчій кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення (п. 4 ч. 1. ст. 66 КАС України). Що ж стосується власне позиції відповідача відносно заявленого позову, вона наявна у відповідному відзиві. Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача про виклик в якості свідка відповідача. У засіданні проголошено порядок набрання даною ухвалою законної сили та порядок оскарження, а саме: ухвала за результатами розгляду даного набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає, враховуючи положення ст. 294 КАС України.
Між тим, завершивши розгляд наявних клопотань позивача з процесуальних питань, суд, на виконання вказівок суду касаційної інстанції, розглянув питання щодо юрисдикції адміністративного суду відносно даної справи, у зв'язку з чим звертає увагу на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, згадувані позивачем заяви про відвід судді Голосіївського районного суду м. Києва Горбань Н.І., подані в межах кримінальної справи, яку суддя розглядала одноособово, у період дії КПК України (1960).
Відповідно до положень ст. 57 КПК України (1960), в редакції станом на час подання заяв про відвід, заява про відвід судді, який одноособово розглядає справу, подається у письмовому вигляді не менш як за три дні до судового розгляду справи.
Відвід, заявлений судді, який одноособово розглядає справу, вирішується постановою голови районного (міського) суду.
Відтак, вказані повноваження голови суду (відповідача) та пов'язані і з цим повноваження, знаходяться у сфері регулюються кримінально-процесуального закону.
У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
За змістом пункту п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
При цьому, п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За уставленою практикою Європейського суду з прав людини словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.
Таким чином, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, особою, якій делеговано відповідні повноваження у сфері управління, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні публічно-владних управлінських функцій.
З аналізу вказаних норм вбачається, що публічно-правовим спором за КАС України є не будь-який спір, а лише той, який випливає із здійснення суб'єктом владних повноважень своїх публічно-владних управлінських функцій.
Пунктом 4.2 рішення Конституційного Суду України від 23.05.2001 р. №6-рп/2001 визначено, що процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Наведене слід застосовувати і при оскарженні до судів інших юрисдикцій актів, дій чи рішень, ухвалених/постановлених судами інших юрисдикцій.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. №6 суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Виходячи з положень п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 р. «Про незалежність судової влади» оскарження у будь-який спосіб, зокрема, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається; суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
У даному випадку, аналізуючи зміст позову та доданих матеріалів в межах нового розгляду справи, який визначений ухвалою ВАС України від 11.03.2017, дослідивши та оцінивши у підготовчому засіданні 06.11.2019 всі наявні матеріали справи, вбачається, що доводи позивача по суті зводяться до незгоди з процесуальними діями голови суду та пов'язаними з цим діями щодо розгляду в рамках ст. 57 КПК України (1960) заяв про відвід іншого судді від розгляду кримінальної справи, яка розглядалась останнім одноособово, у зв'язку з чим оскаржуються взаємопов'язані із цим дії голови суду щодо руху цих заяв в межах кримінальної справи, рух яких, однак, також охоплюється дією положень ст. 56, ст. 57 КПК України, чим (незгодою з діями голови суду, що регулюються КПК України) позивачем обґрунтовуються і похідні від цього раніше заявлені вимоги позивача щодо моральної шкоди, щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, які, як вбачається із позову та положень ст. 57 КПК України (1960), стосуються руху заяв про відвід судді в межах кримінального процесу.
Таким чином, позивач оскаржує до адміністративного суду не дії, рішення чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які пов'язані з реалізацією публічно-владних управлінських функцій, а дії голови суду, які стосуються та пов'язані із здійсненням судом правосуддя відповідно до визначеного законом порядку, тобто у зв'язку із здійсненням судом (головою суду) функцій, які регулюються кримінальним процесуальним законом.
Суд звертає увагу на те, що в межах заявлених до розгляду відносин відповідач (голова суду) виконував функції/повноваження, вчинення яких регламентовано вищезгаданими положеннями КПК України та у зв'язку із здійсненням іншим суддею правосуддя, та не здійснювали публічно-владних управлінських функцій відносно позивача.
Перевірка законності дій голови суду, на які поширюється дія КПК України, знаходиться поза межею компетенції адміністративного суду
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги, в межах, що розглядаються при новому розгляді, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки не пов'язані зі здійсненням відповідачами публічно-владних управлінських функцій, а тому даний спір не є публічно-правовим, не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції та під судову юрисдикцію взагалі, оскільки підстави та предмет позову (в межах нового розгляду) не утворюють складу «юридичного спору» (ст. 124 Конституції України), на які власне і поширюється юрисдикція судів.
Слід додати, відносно думку позивача із зазначеного питання, що хоча в ухвалі судді Кармазіна О.А. про прийняття справи до провадження від 28.03.2019 і пропонувалось учасникам справи надати пояснення з урахуванням вказівок та висновків, визначених в ухвалі ВАС України від 01.03.2017, однак, позивачем так і не надано будь-яких коментарів, тверджень чи пояснень з цього приводу, тобто позивач у період з квітня 2019 по жовтень 2019 не скористався своїм правом висловити свою позицію з цього приводу.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 183 КАС України за результатами підготовчого засідання суд може постановити ухвалу про закриття провадження у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відтак, враховуючи вищевикладене у сукупності, провадження у справі (в частині, що передана на новий розгляд) підлягає закриттю, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, що стосується і позовних вимог про стягнення моральної шкоди, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 238, ст. ст. 239, 241-243, 248, 250, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Провадження у справі № 2а-6623/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до голови Голосіївського районного суду м. Києва, в частині, що була направлена на новий розгляд, - закрити.
Звернути увагу ОСОБА_1, що повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Копію ухвали про закриття провадження у справі надіслати учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідно до ч. 2 ст. 238 КАС України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 295-297 КАС України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст ухвали складено та підписано 06.11.2019. Вступна та резолютивні частини ухвали проголошені у підготовчому засіданні 06.11.2019.