ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
04 листопада 2019 року справа №640/10113/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві)
про1) визнання протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за недостатністю необхідного стажу роботи; 2) зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах; 3) стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 180 000,00 грн.
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправною відмову ГУ ПФУ в м. Києві щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки в нього наявний та належним чином підтверджений трудовий загальний стаж та стаж на роботах із шкідливими умовами праці, достатній для призначення пенсії на пільгових умовах.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 червня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/10113/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.
Відповідач у письмовому відзиві на позовну заяву зазначив про відповідність своїх дій вимогам чинного законодавства, оскільки з наданої позивачем довідки від 23 грудня 2008 року №70, виданої ДП "Київський авіаційний завод "АВІАНТ" вбачається, що до пільгового стажу можливо зарахувати 1 рік 6 місяців, тому рішенням комісії Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва від 10 березня 2009 року відмовлено в призначенні даного виду пенсії; правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в м. Києві та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27 серпня 2018 року щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах, листом від 10 вересня 2018 року №75329/02/В-6415 ГУ ПФУ в м. Києві повідомило про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах, з посиланням на те, що згідно довідки від 23 грудня 2008 року №70, виданої ДП "Київський авіаційний завод "АВІАНТ", до пільгового стажу можливо зарахувати 1 рік 6 місяців.
У відповідь на заяву позивача від 05 вересня 2018 року, відповідач в листі від 22 жовтня 2018 року №97234/02/В-2437/2 зазначив, що відповідно до наданих документів стаж, який можливо зарахувати до стажу, що дає право на пільгову пенсію становить 5 років 5 місяців, що є менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, у зв'язку із чим відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України є Закон України "Про пенсійне забезпечення".
Відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на призначення пільгової пенсії за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи. Зазначене зменшення пенсійного віку жінкам застосовується також у період збільшення віку виходу на пенсію по 31 грудня 2021 року.
Статтею 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Зокрема у довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії трудової книжки від 31 травня 1973 року ОСОБА_1 у період з 14 вересня 1973 року по 20 вересня 1974 року та з 09 вересня 1975 року по 09 листопада 1978 року працював за професією "складальник-клепальник" в Київському авіаційному заводі; з 01 липня 2004 року по 03 липня 2008 року працював електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування в ДП "Київський авіаційний завод "Авіант".
Будь-які інші документи, що підтверджують трудовий стаж позивача в матеріалах справи відсутні.
Відповідно пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 від 18 листопада 2005 року №383 (далі по тексту - Порядок), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
За змістом пункту 8 Порядку при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 100 Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються "Список №1 производств, цехов, профессий и должностей на подземных работах, на работах с вредными условиями труда и в горячих цехах, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах" і "Список №2 производств, цехов, профессий и должностей, работа в которых дает право на государственную пенсию на льготных условиях и в льготных размерах", затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22 серпня 1956 року №1173.
Аналізуючи наведені законодавчі норми суд приходить до висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2 повний день, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Виходячи з наведеного відсутність підтвердження вищезгаданих обставин, а саме, атестації робочого місця, не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу, починаючи з 21 серпня 1992 року.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 31 липня 2018 року у справі №159/432/17 (адміністративне провадження №К/9901/37086/18).
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до положень частин другої та четвертої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
Частина перша статті 80 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Слід зазначити, що атестація робочих місць робіт за Списком №2 передбачена пунктом "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому, до набраннями ним чинності, вимоги атестації робочих місць за Списком №2 були відсутні.
Однак, суд звертає увагу, що у справі відсутні докази, які б підтверджували проведення атестації робочого місця позивача після 21 серпня 1992 року, а тому період роботи позивача з 21 серпня 1992 року не може бути зарахований до пільгового стажу.
Також позивачем не надано доказів на підтвердження факту перебування на посаді або виконання ним робіт, що містяться у Списку №2 повний день.
Крім того, відсутність необхідного стажу роботи позивача, що дає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено в судовому порядку за наслідками розгляду справи №2а-647-1/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Святошинському районі м. Києва, за участю третіх осіб - Державного підприємства "Київський авіаційний завод "Авіант", Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва про зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах.
Так, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 10 липня 2012 року №К/9991/57625/11, прийнятій за результатами перегляду постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2009 року та ухвали Апеляційного суду м. Києва від 21 червня 2011 року, зокрема встановлено: "При визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.
Вперше професія "складальник-клепальник" внесена до Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 січня 1991 року №10, які діяли з 01 січня 1992 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював по професії "складальник-клепальник" з 1973 року по 1978 рік, тобто до набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України від 26 січня 1991 року №10, вказаний період роботи не може бути зарахований до пільгового стажу роботи згідно із зазначеною постановою.".
Аналізуючи докази, наявні в матеріалах справи, суд приходить до висновку, що наявний трудовий стаж не надає ОСОБА_1 права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до пункту "б" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Таким чином, оскільки трудовий стаж, який надає право на пенсійне забезпечення на пільгових умовах за Списком №2 матеріалами справи не підтверджується, суд приходить до висновку, що відмова відповідача щодо призначення позивачу пенсії на пільгових умовах є правомірною.
Враховуючи, що судом в межах спірних правовідносин не встановлено протиправності дій відповідача, позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 180 000,00 грн. задоволенню також не підлягають.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, судом не виявлено дій чи рішень відповідача, які б суперечили вимогам, встановленим частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368).
Суддя В.А. Кузьменко