ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
01 листопада 2019 року №640/19891/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доДержавної архітектурно-будівельної інспекції України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 26376375), в якому просить:
- визнати протиправним рішення Державної архітектурно-будівельної інспекції України про відмову у наданні публічної інформації, оформлене листом від 21 вересня 2018 року № 40-302/684-18;
- зобов'язати Державну архітектурно-будівельну інспекцію України надати ОСОБА_1 на електронну адресу virnadiia@gmail.com у форматі відкритих даних Реєстр дозвільних документів, який розміщено за лінком http://91.205.16.115/declarate/list.php, а саме всі відомості за наступними категоріями відповідно до існуючих в реєстрі (№ ІДАБ, Документ, Об'єкт, Категорія, Замовник, Технічний нагляд, Проектувальник, Авторський нагляд, Підрядник, Інформація про земельну ділянку).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відмова відповідача надати запитувану інформацію є протиправною, та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства України і порушує її право на отримання інформації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.12.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Вказаною ухвалою встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються їх заперечення.
На виконання вимог ухвали суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, з тих підстав, що відповідачем при наданні відповіді ОСОБА_1 на запит на публічну інформацію жодним чином не порушено норми Закону України «Про доступ до публічної інформації». Зазначив, що обов'язком розпорядника є оприлюднювати та оновлювати інформацію, розпорядником якої він є, у порядку, визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації», що також є належним способом забезпечення права кожної особи на доступ до публічної інформації незалежно від подання інформаційного запиту.
Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.09.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з запитом в порядку передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», в якому просила надати у форматі відкритих даних Реєстр дозвільних документів, який розміщено за лінком http://91.205.16.115/declarate/list.php, а саме всі відомості за наступними категоріями відповідно до існуючих в реєстрі (№ ІДАБ, Документ, Об'єкт, Категорія, Замовник, Технічний нагляд, Проектувальник, Авторський нагляд, Підрядник, Інформація про земельну ділянку).
За результатами розгляду вказаного запиту, Державною архітектурно-будівельною інспекцією України листом від 21.09.2018 року №40-302/684-18 повідомлено позивачу, що відповідно до Порядку ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення та доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, реєстр функціонує як єдина комп'ютерна база даних, яка є програмним продуктом. Зважаючи на викладене, Держархбудінспекція позбавлена можливості надати реєстр дозвільних документів у форматі даних станом на 16.09.2018 року з технічних причин. Додатково зазначено про можливість самостійно ознайомитися з даними реєстру на офіційному сайті Держархбудінспекції www.dabi.gov.ua у розділі «Реєстр дозвільних документів», доступ користувачів до якого здійснюється безоплатно та цілодобово.
Позивач вважаючи, що порушене його право на доступ до публічної інформації, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» № 2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон № 2939-VI).
Положеннями статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.
Статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Частиною першою статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
Частиною четвертою статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
Пунктом 2 частини першої статті 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
Згідно з положеннями частин першої-п'ятої статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.
Письмовий запит подається в довільній формі.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.
Аналізуючи зміст наявної в матеріалах справи копії запиту на публічну інформацію від 16.09.2018 року, суд приходить до висновку, що за своєю формою та змістом він відповідає вимогам встановленим частиною п'ятою статті 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Частиною першою статті 20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" встановлено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
В силу положень статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інформація на запит надається безкоштовно.
У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідно до пункту 51 частини першої статті 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядники інформації зобов'язані оприлюднювати зокрема перелік наборів даних, що оприлюднюються у формі відкритих даних.
Частиною першою статті 101 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що публічна інформація у формі відкритих даних - це публічна інформація у форматі, що дозволяє її автоматизоване оброблення електронними засобами, вільний та безоплатний доступ до неї, а також її подальше використання.
Розпорядники інформації зобов'язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 101 Закону України "Про доступ до публічної інформації" перелік наборів даних, що підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних, вимоги до формату і структури таких наборів даних, періодичність їх оновлення визначаються Кабінетом Міністрів України. При цьому до такого переліку Кабінет Міністрів України обов'язково включає інформацію, доступ до якої у формі відкритих даних передбачено законом.
Створення та забезпечення функціонування єдиного державного веб-порталу відкритих даних здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері електронного урядування.
На виконання вимог статті 101 Закону України "Про доступ до публічної інформації" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову "Про затвердження Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних" від 21 жовтня 2015 року №835 (далі по тексту - Постанова), пунктом 1 якої затверджено Положення про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних (далі по тексту - Положення), а пунктом 2 постановлено розпорядникам інформації, визначеним Законом України "Про доступ до публічної інформації", забезпечити протягом шести місяців оприлюднення та подальше оновлення на своїх офіційних веб-сайтах наборів даних згідно з Положенням, затвердженим цією постановою.
Положенням передбачено обов'язок органів місцевого самоврядування оприлюднювати зокрема інформацію про перелік земельних ділянок, що пропонуються, для здійснення забудови.
Як встановлено судом вище, відповідачем у відповідь на запит, позивачу надано гіперпосилання на веб-сторінку офіційного веб-сайту Держархбудінспекції та роз'яснення щодо розділу знаходження запитуваної інформації.
При цьому, суд наголошує, що позивачем у даній справі оскаржуються не дії відповідача щодо реалізації приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про набори даних, які підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних» №835 від 21.10.2015, а відмова відповідача у наданні запитуваної публічної інформації.
Визначення обсягу вимог, що підлягають судовому захисту є диспозитивним правом позивача. При цьому, підстави, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права на звернення до суду і для задоволення його вимог визначаються позивачем самостійно. Суд під час прийняття постанови вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються і яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин (стаття 244 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на встановлені у справі обставини та положення законодавства в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, враховуючи відсутність інших доводів позивача на обґрунтування даних позовних вимог, суд вважає вимоги позивача недоведеними, а позов таким, що не підлягає задоволенню з наведених вище підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа