ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 жовтня 2019 року № 826/2347/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України
Дніпропетровського обласного військового комісаріату
про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому просить:
- визнати протиправними дії Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»;
- скасувати рішення Міністерства оборони України від 11 червня 2016 року у частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України Дніпропетровського обласного військового комісаріату призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у разі настання інвалідності III групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» та статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що останній має всі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчання (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2013 року №975 підстави для отримання одноразової грошової допомоги.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва суду від 03.03.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/2347/18, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну та наявні у нього докази, що стосуються спору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Відповідач проти позову заперечував, вказуючи на його безпідставність. Стверджував, що на момент встановлення позивачу інвалідності, чинним законодавством України не було передбачено виплати одноразової грошової допомоги звільненим військовослужбовцям строкової військової служби у разі встановлення інвалідності після спливу трьохмісячного строку після звільнення із служби. Наполягав на тому, що моментом призначення одноразової грошової допомоги є призначення одноразової грошової допомоги вперше, а в усіх наступних випадках відбувається доплата одноразової грошової допомоги.
Оцінивши наявні у справі документи і матеріали, належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв'язок наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.
Відповідно до матеріалів справи позивачу вперше було 07.12.2015 року встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку з пораненнями, контузією, захворюванням пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 11.01.2016 серії 12 ААА №430053.
Міноборони України за результатами розгляду поданих позивачем документів прийнято рішення про повернення на доопрацювання, з тих підстав, що відсутні документи, які свідчать про обставини поранення, як це передбачено п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Так, правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25.03.1992 року № 2232-ХІІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІІ).
Частинам 1, 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, що діє на даний час, передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті цього Закону).
Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону №2011-ХІІ (в редакції, що діяла у вересні 2016 року) порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Статтею 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII (в редакції на час звернення позивача за отриманням допомоги 2016 року) встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Пунктом 2 Поряду призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (далі - Порядок 975), яка набрала законної сили з 24.01.2014, встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що була призначена, виплачується відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. №499. Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 р. № 284 і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007р. №1331: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Відповідно до Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
З системного аналізу наведених норм законодавства випливає, що датою, з якої виникає право на отримання одноразової грошової допомоги у разі інвалідності у розмірах, що встановлені статтями 16, 16-2 Закону України "Що соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 № 5040-VІ та відповідно до Порядку № 975 є момент встановлення такої інвалідності в період дії таких актів. Особи, допомога яким не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги, тобто на день встановлення такої інвалідності.
Відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААА № 430053 від 11.01.2016 року позивачу під час первинного огляду було встановлено ІІІ групу інвалідності в зв'язку із пораненням, контузією пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії.
Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги в зв'язку з інвалідністю військовослужбовця у позивача виникло з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності, а саме з 07.12.2015 року.
На час встановлення інвалідності позивачу, діяла постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 №499, якою затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок № 499).
Враховуючи наведене, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги у разі настання інвалідності внаслідок виконання військового обов'язку у розмірах, що передбачені статтями 16, 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців" від 04.07.2012 № 5040-VІ та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975. Оскільки право на таку допомогу виникає на момент встановлення інвалідності, отже така допомога повинна призначатися та виплачуватися в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб» від 28.05.2008 № 499 (далі - Порядок №499) встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, що сталися після 01.01.2007, здійснюється згідно з Порядком, затвердженим цією постановою.
За змістом цього положення, зазначена в ньому обставина часу - після 01.01.2007 стосується періоду настання названих страхових випадків (загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво) чи інвалідність військовослужбовців.
Так, згідно підпункту 4 п. 2 Порядку № 499 одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
Тобто, законодавець розрізнив види військової служби та встановив відповідні терміни призначення інвалідності, які враховуються для виплати одноразової грошової допомоги.
Окрім того, Порядок № 499 фактично ставить обов'язковою умовою для призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям строкової служби підтвердження настання інвалідності під час проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби.
Це положення також кореспондує ч. 6. ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції, яка діяла на час первинного встановлення позивачу інвалідності.
У зв'язку з тим, що пораненням, контузією пов'язаними з виконанням обов'язків строкової служби, а інвалідність отримано більш ніж 30 років з моменту звільнення зі служби, відповідно до витягу з Протоколу №38 від 03 червня 2016 року, що міститься у матеріалах справи, то підстав для призначення відповідачем виплати позивачу одноразової грошової допомоги не було.
Правова позиція викладена Касаційним адміністративний суд у складі Верховного Суду (постанова від 26.06.2018 р. у справі № 750/5074/17), у разі встановлення інвалідності після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання одноразової допомоги у військовослужбовця строковика не виникає. Оскільки позивачу вперше встановлена інвалідність більше ніж через 20 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону №2011-ХІІ у позивача відсутнє.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов задоволенню не підлягає, то судові витрати позивачу не відшкодовуються.
Керуючись 2, 9, 72-73, 76-77, 94, 122, 139, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ІНН НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, ЄДРПОУ 00034022), Дніпропетровського обласного військового комісаріату (49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, 16, ЄДРПОУ 08353525) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя І.А. Качур