ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 жовтня 2019 року № 826/2526/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
ОСОБА_1
до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області, в якому просить суд:
- визнати протиправним індивідуальний акт-рішення дисциплінарної палати Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 26.01.2018 року №Д/5-6 та скасувати його окремі положення (пункт 2), а саме: в частині накладення на адвоката ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді попередження на підставі п. 3 ч.2 ст. 34 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (порушення правил адвокатської етики) за скаргами начальника департаменту документального забезпечення Національної поліції України ОСОБА_2. від 05.10.2017 року та від 07.11.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення вимог закону та підзаконного акту не дослідив у повному обсязі обставин дисциплінарної справи, не дотримався встановлених Правилами адвокатської етики засад застосування дисциплінарної відповідальності і, як наслідок, прийняв оскаржуваний акт.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року відкрито провадження у адміністративній справі №826/2526/18 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Справа розглядалась у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження згідно приписів статей 12, 257, 262 КАС України та враховуючи характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників, а також інші обставини, які мають значення для вирішення даної справи без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Представник відповідача у встановлений судом строк надав заперечення на позовну заяву, в якому зазначає, що рішення відносно позивача було прийнято відповідно до норм чинного законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.
Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
28.12.2017 року відповідачем стосовно позивача порушено дисциплінарну справу, підставою для якої стали скарги ОСОБА_2 від 05.10.2017 року та від 07.11.2017 року про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за направлення скаржнику листів та складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП (неправомірна відмова у наданні інформації на адвокатський запит).
14.11.2017 року голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії України направив ці скарги до відповідача.
26.01.2018 року відповідачем прийнято оскаржуваний акт про притягнення адвоката - позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження.
Не погоджуючись з рішенням відповідача, вважаючи свої права та інтереси такими, що підлягають захисту, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Так, ст. 92 Конституції України (п.14,та п.22 ч.1) встановлює, що виключно Законами України встановлюються засади організації та діяльності адвокатури; діяння, які є адміністративними або дисциплінарними проступками.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (№ 5076-VI від 05.07.2012, далі - Закон). Статтею 3 Закону визначено, що правовою основою діяльності адвокатури України є Конституція України, Закон № 5076-VI, інші законодавчі акти України.
В профільному Законі, законодавець задекларував, що адвоката може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності в особливому порядку - у порядку дисциплінарного провадження з підстав, передбачених Законом (п.17 ч.1 ст.23, ч.1 ст. 33 Закону).
Згідно із ч.ч.2, 3 ст. 33 Закону дисциплінарним провадженням - є процедура розгляду письмової скарги, яка містить відомості про наявність у діях адвоката ознак дисциплінарного проступку. Дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється кваліфікаційно- дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України.
Підставою для притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності згідно із ст. 34 Закону є вчинення ним дисциплінарного проступку, яким є: 1)порушення вимог несумісності; 2) порушення присяги адвоката; 3) порушення правил адвокатської етики;
розголошення адвокатської таємниці або вчинення дій, що призвели до її розголошення;
невиконання або неналежне виконання своїх професійних обов'язків; 6) невиконання рішень органів адвокатського самоврядування; 7) порушення інших обов'язків адвоката, передбачених законом.
Приписами ч.1 ст. 36 Закону, визначено, що право на звернення до кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.
У відповідності до положень ст.37 Закону дисциплінарне провадження складається з таких стадій:
- проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката;
- порушення дисциплінарної справи;
- розгляд дисциплінарної справи;
- прийняття рішення у дисциплінарній справі.
За результатами розгляду заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, довідки та матеріалів перевірки дисциплінарна палата кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури більшістю голосів членів палати, які беруть участь у її засіданні, вирішує питання про порушення або відмову в порушенні дисциплінарної справи стосовно адвоката (ч.1 ст. 39 Закону).
Професійна і компетентна оцінка та кваліфікація дій (поведінки) адвоката в цілях реалізації дисциплінарного провадження є компетенцією кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону.
Повноваження, порядок формування та проведення засідань Кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури визначені в приписах ст. 50 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», зокрема, кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури утворюється з метою визначення вирішення питань щодо дисциплінарної відповідальності адвокатів ( ч.1), до повноважень кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури належать прийняття рішення про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю; здійснення дисциплінарного провадження ( п.п.3.4, ч.5) Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є юридичною особою і діє відповідно до цього Закону, інших Законів та положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, установчим документом є положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується Радою адвокатів України (ч.ч.10, 11 Закону).
Частиною першою ст. 43 Закону визначено, що адвокатське самоврядування ґрунтується на принципах виборності, гласності, обов'язковості для виконання адвокатами рішень органів адвокатського самоврядування, підзвітності, заборони втручання органів адвокатського самоврядування у професійну діяльність адвоката.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст. 45 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об'єднує всіх адвокатів України, є юридичною особою та діє через організаційні форми адвокатського самоврядування, передбачені цим Законом.
Статтею 46 Закону передбачено, що організаційними формами адвокатського самоврядування є конференція адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рада адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Рада адвокатів України, з'їзд адвокатів України.
Адвокатське самоврядування здійснюється через діяльність конференцій адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), рад адвокатів регіону (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів (Автономної Республіки Крим, області, міста Києва, міста Севастополя), Вищої ревізійної комісії адвокатури, Ради адвокатів України, з'їзду адвокатів України.
Отже, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає повноваження кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону здійснювати дисциплінарне провадження стосовно адвоката; встановлює, що такі дисциплінарні провадження здійснюються за адресою робочого місця адвоката, зазначеною в Єдиному реєстрі адвокатів України, а також визначає діяння, які є дисциплінарними проступками.
Однак, Законом не встановлено заборони кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону здійснювати дисциплінарні провадження стосовно адвокатів інших регіонів, що в межах компетенції регулюється нормативними актами органів адвокатського самоврядування.
Тобто, зазначеним Законом не регламентовано порядок розгляду скарг щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, чи якщо скаржниками стосовно порушення Правил виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, а також у разі, якщо регіональна КДКА не сформована, або у разі відсутності за будь-яких причин кворуму на засіданнях КДКА (палати) регіону.
Тому, такий порядок згідно із положеннями профільного закону підлягає врегулюванню у Правилах адвокатської етики, які є нормативним актом, який затверджується з'їздом адвокатів України ( п.3, ч.7 ст. 54 Закону) та рішеннями Ради адвокатів України.
Так, відповідно до положень статті 66 Правил адвокатської етики, які затверджені Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року 09.06.2017 p., за порушення Правил адвокатської етики до адвокатів можуть бути застосовані заходи дисциплінарної відповідальності в порядку, передбаченому чинним законодавством про адвокатуру та адвокатську діяльність, а також рішеннями З'їзду, актами Ради адвокатів України, Національної асоціації адвокатів України. У разі звернення із скаргами щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил адвокатської етики адвокатів, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, чи якщо скаржниками стосовно порушень цих Правил виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, з метою забезпечення неупередженості та об'єктивності при розгляді скарг голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури забезпечує перерозподіл та направлення таких (заяв) скарг для розгляду до КДКА іншого регіону, ніж регіон, в якому зазначений адвокат входить до органів адвокатського самоврядування.
Аналогічні положення містилися у статті 63 Правил адвокатської етики (далі - Правила ) , які затверджені Установчим з'їздом адвокатів України від 17.11.2012 року.
17 лютого 2016 року Вищий адміністративний суд України в справі № К/80033900/14 (821/4644/13-а) виклав правову позицію, якою підтвердив пріоритет застосування ст. 63 Правил, зокрема відносно того, що ВКДКА правомірно забезпечує перерозподіл та направлення заяв (скарг) стосовно адвокатів - членів органів адвокатського самоврядування, для розгляду до КДКА іншого регіону, ніж регіон, в якому зазначений адвокат входить до органів адвокатського самоврядування.
Правила адвокатської етики та рішення Ради адвокатів України містять спеціальні норми та регулюють чіткий порядок розгляду скарг щодо притягнення до дисциплінарної відповідальності за порушення Правил, адвокатів - членів органів адвокатського самоврядування, або, якщо скаржниками стосовно порушення Правил виступають адвокати, яких обрано до органів адвокатського самоврядування, а також у разі, якщо регіональна КДКА не сформована, або у разі відсутності за будь-яких причин кворуму на засіданнях КДКА (палати) регіону.
Згідно із ч.1 ст. 57 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» рішення з'їзду адвокатів та Ради адвокатів України є обов'язковими до виконання всіма адвокатами.
Відповідно до п. 2.3.18 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №78 від 04-05.07.2014 р. із наступними змінами, голова Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури скеровує для розгляду до КДКА скарги, що надійшли стосовно осіб, визначених статтею 66 Правил адвокатської етики, а також у разі, якщо регіональна КДКА не сформована, або у разі відсутності за будь-яких причин кворуму на засіданнях КДКА (палати) регіону.
Згідно із рішення Ради адвокатів України №6 від 26.02.2016 р. у разі відсутності за будь-яких причин кворуму на засіданнях КДКА (палати) регіону, уповноваженої відповідно до чинного законодавства розглядати заяви (скарги) про дисциплінарний проступок адвоката, Голова ВКДКА (якщо матеріали були скеровані відповідно КДКА до ВКДКА) має право направляти такі заяви (скарги) для розгляду до КДКА іншого регіону.
Відповідно до ч.2 ст.2, ч.2 ст. 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність, адвокат України здійснює адвокатську діяльність на всій території України.
Системний аналіз наведених вище нормативних актів вказує на таке: всі органи адвокатського самоврядування, в т.ч. і кваліфікаційно-дисциплінарні комісії регіонів складають єдину систему адвокатського самоврядування України, законом не обмежуються повноваження кваліфікаційно-дисциплінарних комісій регіонів у питаннях дисциплінарної .відповідальності лише щодо адвокатів відповідного регіону.
Тому, ч. 3 ст. 33 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» , яка встановлює, що дисциплінарне провадження стосовно адвоката здійснюється .кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури за адресою робочого місця адвоката, зазначеного в Єдиному реєстрі адвокатів, є загальною нормою, а п. 66 Правил адвокатської етики та рішення Ради адвокатів України (зокрема, п.2.3.18 Регламенту ВКДКА, ствердженого рішенням РАУ №78 від 04.05.07.2014 p., рішенням РАУ №6 від 26.02.2016 р.) : спеціальними нормами, які не відміняють і не замінюють положень чинного законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність, а лише доповнюють і конкретизують його, так як прийняті компетентними органами адвокатського самоврядування та у межах наданих їм повноважень.
Таким чином, оскільки скарги начальника департаменту документального забезпечення Національної поліції України ОСОБА_2. від 05.10.2017 р. та від 07.11.2017 р. були скеровані на адресу КДКА Рівненської області відповідно до положень наведених вище нормативних актів, то розгляд цих скарг є не лише правом, але і обов'язком КДКА Рівненської області.
Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.03.2018 р. по справі № 826/689/18 за адміністративним позовом адвоката ОСОБА_1 до КДКА Рівненської області про визнання протиправним та скасування рішення ДП КДКА Рівненської області від 28.12.2017 p., яким було порушено дисциплінарну справу стосовно адвоката ОСОБА_1 , було встановлено, що оскаржуване рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області від 28 грудня 2017 року прийняте з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають. Вказаним рішенням суду в позові адвокату ОСОБА_1. було відмовлено, однак постановою Київським апеляційним адміністративним судом апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 березня 2018 року - задоволено.
Між тим, суд встановив, що відповідно до даних КП «ДСС» адміністративна справа №826/689/18 перебуває на розгляді у Верховному Суді, у зв'язку з оскарженням постанови Київським апеляційним адміністративним судом.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність та обґрунтованість прийнятого рішення відносно позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Рівненської області (33013, м. Рівне, вул. Директорії, 3, ЄДРПОУ 34112763) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Качур