ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
30 жовтня 2019 року № 826/3379/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №2079-0000 від 21.04.2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, рішення про заниження суми сплати до бюджету єдиного податку є необґрунтованими, оскільки позивачем вірно визначено суму податкового зобов'язання з єдиного податку четвертої групи із застосуванням належної нормативної грошової оцінки землі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.03.2018 року відкрито провадження у справі №826/3379/19 за правилами спрощеного позовного провадження. Відповідачу запропоновано надати суду письмові пояснення щодо позову (відзив).
Відповідач у встановлений судом строк надав відзив на позовну заяву в якій зазначив, що ГУ ДФС у Київській області мала всі законодавчо визначені повноваження та підстави для винесення відносно позивача ППР від 21.04.2017 року №2079-0000, та всі дії відповідача здійснені в межах чинного законодавства, у порядку та у спосіб, ним передбачений.
Позивач надав до суду відповідь на відзив відповідача, в якому зазначає, що з розрахунком земельного податку, що наводить відповідач не погоджується та вважає його необґрунтованим.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
ОСОБА_1 є власником 2-х земельних ділянок за кадастровими номерами 3222755102:02:015:0002 площею 14,0534 га, та 3222755102:02:015:0001 площею 20.7737 га, розташованих на території Макарівської селищної ради Київської області.
17.01.2018 року представником позивача у Макарівському відділенні відповідача отримано Податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №2079-0000 від 21.04.2017 року та розрахунок земельного податку на суму 72 754,54 грн.
При ознайомленні з податковим повідомленням-рішенням позивач дізналась про заборгованість зі сплати земельного податку в розмірі 155 192,12 грн.
Позивач не погоджуючись з розрахунком відповідача, зазначає, що земельний податок за дві земельні ділянки мав складати 55 671,38 грн, оскільки за даними Держгеокастру України, нормативна грошова оцінка ріллі в Київській області за один гектар у 2017 році складала 31 970,15 грн.
Разом з тим, зазначає, що відповідно до відповіді відділу у Макарівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 19.01.2018 року земельні ділянки, які належать позивачу розташовані за межами населеного пункту, нормативна грошова оцінка не проведена.
Позивач не погодився з висновками податкового органу та звернувся до суду із цим позовом про скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно з п.292-1.2 ст. 292-1 ПК України базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом. Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або в області, з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного за станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.
Єдиний порядок індексації нормативної грошової оцінки земель в цілях застосування податкового законодавства визначено ст.289 ПК України.
Згідно з п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин.
Виходячи з викладеного, за змістом п.289.2 ст. 289 ПК України Держгеокадастр визначено єдиним уповноваженим органом, який щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь.
Відтак, повноваження визначати за формулою, встановленою ПК України, та оприлюднювати (з метою використання як ДФС України, так і землекористувачами) коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель належать Держгеокадастру. Індекс споживчих цін, який щороку визначається та оприлюднюється Державною службою статистики України, слугує лише для розрахунку величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель - сам же коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель обчислюється виключно Держгеокадастром, і не може розраховуватися контролюючим органом чи платником податків самостійно.
Відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру повідомила, що значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оціни сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) за 2017 рік становить 1,0
Згідно з п.289.3 ст. 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації не пізніше 15 січня поточного року забезпечують інформування центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, і власників землі та землекористувачів про щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель.
Відповідно до п.5 підрозділу 8 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який регулює особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку, індекс споживчих цін за 2015 та 2017 роки, що використовується для визначення величини коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) для цілей оподаткування єдиним податком четвертої групи, застосовується із значенням 100 відсотків.
Згідно з п.8 підрозділу 6 Розділу XX «Перехідні положення» ПК України індекс споживчих цін за 2017 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням: для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів) - 100 відсотків; для земель несільськогосподарського призначення - 106 відсотків.
З огляду на викладене та беручи до уваги, що законодавець не передбачив особливостей застосування коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки землі за 2017 рік з метою оподаткування єдиним податком четвертої групи - власникам землі та землекористувачам, суд приходить до висновку про те, що у цьому випадку необхідно застосовувати коефіцієнт, визначений та оприлюднений Держгеокадастром, у розмірі 1,0.
Таким чином, базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи є нормативна грошова оцінка ріллі з урахуванням коефіцієнта індексації 1,0, визначеного Держгеокадастром за 2017 рік відповідно до порядку, встановленого ПК України.
Згідно з п.289.2 ст.289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кі = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік.
Як вбачається зі змісту Податкового кодексу України, він містить порядок, відповідно до якого до нормативної грошової оцінки враховується лише коефіцієнт індексації, який визначається за індексом споживчих цін за попередній рік, обчислений за чітко встановленою формулою - застосування інших коефіцієнтів до нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь, у тому числі коефіцієнту 1,756, Податковий кодекс України у спірних періодах не передбачав.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про оцінку земель» нормативно-методичне регулювання оцінки земель здійснюється у відповідних нормативно-правових актах, що встановлюють порядок проведення оцінки земель, організації і виконання землеоціночних робіт, склад і зміст технічної документації та звітів з експертної грошової оцінки земельних ділянок, вимоги до них, порядок їх виконання.
Правила (порядок) проведення нормативної грошової оцінки сільськогосподарських угідь раніше визначались Постановою КМУ № 213 від 23.03.1995.
Постановою КМУ № 105 від 07.02.2018 вирішено провести нову загальнонаціональну (всеукраїнську) нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення; Міністерству аграрної політики та продовольства, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру було вказано забезпечити проведення даної оцінки до 31 серпня 2018р. - проте, до теперішнього часу вказану оцінку не здійснено.
Згідно з п.п. 3, 4, 7, 18, 20 Порядку проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого Постановою КМУ № 105 від 07.02.2018, оцінка проводиться відповідно до нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2016р. № 831. Оцінку проводить уповноважений Держгеокадастром на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою "Проведення земельної реформи", суб'єкт господарювання, якому надаються бюджетні кошти на безповоротній основі в межах відповідних бюджетних асигнувань та який є суб'єктом оціночної діяльності відповідно до статті 6 та з урахуванням вимог частини третьої статті 18 Закону України "Про оцінку земель". Оцінка включає підготовчі роботи, ґрунтові обстеження (у разі потреби), камеральні роботи та складення за результатами проведення оцінки технічної документації із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (далі - технічна документація). Мінагрополітики протягом трьох місяців з дня реєстрації технічної документації здійснює розгляд технічної документації та приймає рішення про її затвердження або про відмову в її затвердженні. Затверджена технічна документація протягом п'яти робочих днів з дня затвердження подається Мінагрополітики Державному кадастровому реєстратору Держгеокадастру разом із заявою про внесення відомостей про проведення оцінки до Державного земельного кадастру.
Постановою Кабінету Міністрів України № 105 від 07.02.2018 також внесено зміни до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ № 1051 від 17.10.2012, - зокрема, підпункт 8 пункту 22 доповнено новим абзацом такого змісту: "Після проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та затвердження технічної документації із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення відповідно до Порядку проведення загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2018 р. № 105, підставою для надання відомостей із Державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки сільськогосподарського призначення (крім земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів) є виключно дані загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, які внесені до Державного земельного кадастру та не підлягають оновленню протягом строку, визначеного Законом України "Про оцінку земель".
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що до проведення нової всеукраїнської нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення для цілей оподаткування єдиним податком 4 групи має застосовуватися нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь за даними Держгеокадастру станом на 1995 рік, до якої підлягають кумулятивному застосуванню щорічні коефіцієнти індексації, визначені Держгеокадастром відповідно до п.289.2 ст. 289 ПК України за встановленою формулою за індексом споживчих цін за попередній рік, використання будь-яких інших коефіцієнтів Податковим кодексом України не передбачено.
Відповідно до відзиву відповідача, судом встановлено, що контролюючим органом було використано лист Головного управління Держкомзему у Київській області від 16.02.2012 року №07-02-3/3174, згідно якого визначено нормативну грошову оцінку 1 га ріллі по Київській області в розмірі 21330,48 грн.
Суд не бере до уваги в якості належного обґрунтування заперечень проти позову посилання податкового органу в обґрунтування підстав нарахування позивачу податкових зобов'язань з єдиного податку 4 групи на те, що розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки обрахований з листа, оскільки такий висновок контролюючий орган обґрунтовує посиланням на п.292-1.3 ст.292-1 ПК України, яка регламентує об'єкт та базу оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи.
Так, відповідно до пункту 292-1.3 ст.292-1 ПК України підставою для нарахування єдиного податку платникам четвертої групи є дані державного земельного кадастру та/або дані з державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також: за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння податку у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Проте вказаний пункт 292-1.3 було виключено Законом України № 1791-УШ від 20.12.2016 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році», який набрав чинності 01.01.2017 - відтак, починаючи з цього часу і дотепер норми глави 1 «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності», якою врегульоване справляння єдиного податку 4 групи, розділу XIV «Спеціальні податкові режими» ПК України не містять положень, які б вимагали при обчисленні податку використовувати інформацію, надану Держгеокадастром.
Крім того, за змістом п.1.1 ст. 1 Податкового кодексу України даний кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування.
В силу п.5.2 ст. 5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Отже, якщо врахування контролюючим органом коефіцієнту до нормативної грошової оцінки землі суперечить п.292-1.2 ст.292-1, п.289.2 ст.289 Податкового кодексу України, які не містять норм про застосування такого коефіцієнту, а відтак, у цьому випадку на підставі п.5.2 ст.5 Податкового кодексу України для регулювання відносин оподаткування використанню підлягають саме правила та положення Кодексу.
Також відповідно до п.7.1 ст.7 Податкового кодексу України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: 7.1.1. платники податку; 7.1.2. об'єкт оподаткування; 7.1.3. база оподаткування; 7.1.4. ставка податку; 7.1.5. порядок обчислення податку; 7.1.6. податковий період; 7.1.7. строк та порядок сплати податку; 7.1.8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Згідно з п.7.4. ст.7 Податкового кодексу України елементи податку, визначені в пункті 7.1 цієї статті, підстави для надання податкових пільг та порядок їх застосування визначаються виключно цим Кодексом.
Виходячи з пп.12.1.4 п.12.1 ст.12 Податкового кодексу України, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.
В силу п.7.3. ст.7 Податкового кодексу України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Відповідно до п.2.1. ст.2 Податкового кодексу України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
Відтак, при обчисленні у 2016-2018 роках єдиного податку четвертої групи будь-які підстави для застосування коефіцієнту 1,433 відсутні, оскільки, по-перше, база оподаткування визначається виключно ПК України, який у редакції, чинній на час існування спірних правовідносин не містив вимог про застосування коефіцієнту 1,433 до показників нормативної грошової оцінки землі, а статтею 289 ПК України врегульовано лише щорічну індексацію нормативної грошової оцінки земель з урахуванням індексу споживчих цін за попередній рік, а інших положень, які б визначали застосування будь-яких інших коефіцієнтів, ПК України не містить; по-друге, Постанови КМУ є підзаконними нормативно-правовими актами та в силу п.2.1. ст.2, п.7.3. ст.7 Податкового кодексу України не можуть встановлювати або змінювати елементи податку (в тому числі, шляхом запровадження обов'язку враховувати коефіцієнт до показників нормативної грошової оцінки землі), адже будь-які питання щодо оподаткування регулюються тільки ПК України і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, а будь-які зміни до п.289.1 ст.289 ПК України до теперішнього часу не вносились; по-третє, елементи місцевих податків, до числа яких належить і єдиний податок 4 групи, визначаються лише Верховною Радою України, а, отже, база оподаткування як елемент податку може встановлюватися виключно вищим законодавчим органом держави, що прямо передбачено пп.12.1.4 п. 12.1 ст.12 Податкового кодексу України, а не органом виконавчої влади в особі Кабінету Міністрів України.
Також суд зауважує, що обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
На необхідності дотримання правила вирішення колізій у податковому законодавстві на користь платника податків наголошено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі Щокін проти України та від 07 липня 2011 року у справі Сєрков проти України.
В обох справах Європейський суд з прав людини дійшов висновку про порушення прав заявників, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі якості закону і не забезпечувало адекватного захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника-платника податку, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування. На думку Європейського Суду з прав людини, відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства, яка призводила до його суперечливого тлумачення, порушує вимоги Конвенції щодо якості закону.
В силу ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.5 ст.19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади забезпечують систематичний контроль за додержанням у рамках відомчого підпорядкування адміністративної практики, що відповідає Конвенції та практиці Суду.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
В рішенні «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що поняття "власності", яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу N 1, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві.
Відтак, збільшення розміру належних до сплати податкових платежів є втручанням у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Як зазначено Європейським судом з прав людини в п.16, п.17 рішення від 24.11.2016 у справі «ТОВ «Полімерконтейнер» проти України» (заява № 23620/05), першою і найважливішою вимогою статті 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку органів державної влади в мирне володіння майном має бути законним (див. «Іатрідіс проти Греції [ОС]», № 31107/96, § 58, ЄСПЛ 1999-ІІ). Вимога законності, за змістом Конвенції, вимагає дотримання відповідних положень внутрішнього законодавства і відповідності верховенству права, яке включає в себе свободу від свавілля (див. «Хентріх проти Франції», 22 вересня 1994 § 42, Серія А № 296-А, та «Кушоглу проти Болгарії», № 48191/99, §§ 49-62, 10 травня 2007р.). Більше того, при будь-якому випадку втручання, в тому числі такого, яке спрямоване на сплату податків, слід дотримуватись «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав особи. В цілому прагнення досягнути такого балансу відображене в структурі статті 1 Протоколу № 1. Необхідний баланс не може вважатись дотриманим, якщо відповідній особі доводиться нести індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших органів влади, «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», 23 вересня 1982р., §§ 69 і 73, серія А, № 52).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 2079-0000 від 21.04.2017 року не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, через що суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а спірне податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київській області № 2079-0000 від 21.04.2017 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Розподіл судових витрат в частині судового збору здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Київській області №2079-0000 від 21.04.2017 року.
Стягнути з Головного управління ДФС у Київській області (03680, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНН НОМЕР_1 ) у розмірі 704,80 грн.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя І.А. Качур