ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
06 листопада 2019 року № 640/8183/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Аверкової В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доДепартаменту патрульної поліції
провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом Департаменту патрульної поліції (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу від 19 квітня 2019 року №296 о/с та поновлення позивача на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції у місті Києві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно переведено позивача на іншу посаду, не забезпечивши при цьому належними умовами для проходження служби на новому місці, а посадовий оклад за новою посадою є меншим, з урахуванням чого є підстави вважати, що позивача переміщено на нерівнозначну посаду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 травня 2019 року відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14 червня 2019 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, з якого вбачається про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки відповідач діяв на підставі та в межах наданих йому повноважень у відповідності до положень діючого на момент виникнення спірних відносин законодавства.
У відповіді на відзив, поданій 27 червня 2019 року, позивач зазначив, що твердження відповідача є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а відповідачем не спростовано доводів позивача, викладених у позовній заяві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 липня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
10 липня 2019 року відповідачем подано заперечення проти відповіді на відзив, в якому зазначено, що твердження позивача є хибними та безпідставними, такими, що не спростовують обставин, викладених у відзиві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 19 квітня 2019 року №296 о/с «По особовому складу», відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію», для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, призначено по управлінню патрульної поліції в Луганській області старшого лейтенанта поліції Снєжкова Антона Миколайовича інспектором взводу №2 роти №2 батальйону, установивши посадовий оклад у розмірі 2400,00 грн., звільнивши з посади інспектора взводу №2 роти №1 батальйону тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції у місті Києві. Підстави: доповідна записка начальника управління патрульної поліції в Луганській області капітана поліції Гостішева О.Є. від 09 квітня 2019 року та подання начальника управління патрульної поліції у місті Києві сержанта поліції Зозулі Ю.Г. від 10 квітня 2019 року.
Супровідним листом від 26 квітня 2019 року №19904/41/11/6/03-2019 позивачу направлено для ознайомлення витяг з наказу про призначення та обхідний лист.
Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, у якості правової підстави для прийняття оскаржуваного наказу, відповідачем було зазначено пункт 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» (для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби).
З метою забезпечення належної підготовки та видання наказів з питань проходження служби поліцейськими відповідно до статті 59 Закону України "Про Національну поліцію" розроблено Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 23 листопада 2016 року №1235, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2016 року за №1668/29798 (далі по тексту - Порядок №1235).
Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №1235 підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, як, зокрема, призначення на посади, переміщення по службі, тимчасове виконання обов'язків за іншою посадою.
Згідно пунктів 1-3 розділу ІІІ Порядку №1235 видавати накази по особовому складу можуть керівники органів та підрозділів поліції, а також закладів та установ, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, а також номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року N 1235 (далі - Перелік). Такими документами є рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду (додаток 1); подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення (додаток 2).
З матеріалів справи вбачається, що спірний наказ від 19 квітня 2019 року №296 о/с «По особовому складу», про призначення позивача інспектором взводу №2 роти №2 батальйону видано на підставі, зокрема, подання начальника управління патрульної поліції у місті Києві сержанта поліції Зозулі Ю.Г. від 10 квітня 2019 року.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, врегульовано Законом України «Про національну поліцію».
Згідно з частиною першою статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Пунктом 8 частини десятої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби. Переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Закон України «Про Національну поліцію», який є спеціальним у спірних правовідносинах, не містить визначення поняття «рівнозначна посада». Водночас слід враховувати положення частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», згідно з якою служба в поліції є державною службою особливого характеру.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 2 Закону України «Про державну службу» рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
Згідно з частинами першою та другою статті 51 Закону України «Про державну службу» посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади.
З метою встановлення розмірів посадових окладів державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється: 1) на всю територію України; 2) на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя; 3) на територію одного або кількох районів, міст обласного значення.
Так відповідно до додатку №10 до постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопад 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», «Схема посадових окладів поліцейських з числа молодшого складу поліції» розмір посадового окладу за посадою «Поліцейський (інспектор): патрульної поліції, поліції особливого призначення» у м. Києві складає 2520,00 грн., інші - 2470,00 грн.
При цьому, вимога щодо наявності присвоєного спеціального звання "лейтенант поліції" при заміщенні на посади в тих чи інших органах Нацполіції не означає про рівнозначність таких посад.
У Законі України «Про Національну поліцію» йдеться про можливість переміщення поліцейського по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей (пункт 8 частини десятої статті 62 Закону).
Крім того, суд звертає увагу на те, що положеннями Закону України «Про Національну поліцію» визначені й інші умови, які мають бути дотримані при здійсненні переміщення працівника на підставі приписів пункту 2 частини першої статті 65 такого Закону.
Так, відповідно до пункту 8 частини десятої статті 62 Закону України «Про Національну поліцію», яка визначає гарантії професійної діяльності поліцейського, поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов'язків та своїх професійних, особистих якостей.
Водночас, з наявних матеріалів справи вбачається, що відповідачем не встановлювались такі результати виконання покладених на позивача обов'язків та/або його професійні, особисті якості, які б давали підстави для переміщення його на іншу посаду.
Також, суд звертає увагу, що частина дев'ята статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
При цьому Закон України «Про Національну поліцію» не визначає та не розкриває поняття «переміщення» та «переведення» на відміну від Кодексу законів про працю України.
В судовій практиці Верховного Суду України неодноразово було зазначено, що за загальним правилом, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі. Вказана позиція, зокрема, закріплена у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2015 року по справі № 21-8а15.
Відповідно до вимог статті 32 Кодексу законів про працю України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.
Не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.
Між тим, виходячи зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що фактично позивача без наявності його згоди було переведено в іншу місцевість, що прямо суперечить наведеним положенням спеціального та загального законодавства та додатково до зазначеного вище свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.
Разом з тим, враховуючи переведення позивача в іншу місцевість (Луганську область), оскаржуваний наказ не містить дати з якої позивач повинен приступити до виконання своїх обов'язків за місцем служби.
Таким чином суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо визнання такого наказу протиправним та його скасування.
Згідно з частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на зазначене, підлягають задоволенню і похідні від вказаних вище позовні вимоги позивача про її поновлення на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції у місті Києві.
При цьому, згідно з пункту 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.
Отже, наказ Департаменту патрульної служби Національної поліції України від 19 квітня 2019 року №296 о/с підлягає скасуванню саме з моменту його прийняття, а саме з 19 квітня 2019 року.
Крім того, беручи до уваги зазначену правову позицію та встановлену судом протиправність оскаржуваного наказу відповідача, суд вважає, що позивач підлягає поновленню на посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції у місті Києві з дня його незаконного звільнення, а саме з 19 квітня 2019 року.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Департаменту патрульної поліції (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу від 19 квітня 2019 року №296 о/с та поновлення на посаді - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 19 квітня 2019 року №296 о/с.
3. Поновити ОСОБА_1 на штатній посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції у місті Києві.
4. Звернути постанову до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на штатній посаді інспектора взводу №2 роти №1 батальйону тактико-оперативного реагування управління патрульної поліції у місті Києві.
Рішення суду, відповідно до частини першої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.В. Аверкова