06 листопада 2019 року м.Чернігів Справа № 620/3035/19
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Клопота С.Л., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації та просить:
1. Визнати відмову Управління соціального захисту населення Ріпкннської районної державної адміністрації щодо компенсації вартості на проїзд за 2019 рік протиправною.
2. Зобов'язати Управління соціального захисгу населення Ріпкннської районної державної адміністрації виплатити компенсацію ОСОБА_1 за квитки на проїзд у 2019 році, згідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чориобильської катастрофи» в сумі 1091 грн.68 коп.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відмова Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації виплатити компенсацію ОСОБА_1 за квитки на проїзд за 2019 рік в сумі 1091 грн. 68 коп. є протиправною, оскільки суперечить вимогам Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та порушує його соціальні гарантії.
17.10.2019 ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідачем 28.10.2019 подано відзив, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується відповідним посвідченням.
Відповідно до п.19 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивач має право на 100% знижку вартості проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним, або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.
В 2019 році позивач їздив до м. Трускавець на лікування та подав відповідачу квитки, з вимогою компенсували витрати на проїзд в сумі 1091 грн.68 коп.
Відповідач відмовив позивачу у виплаті вищезазначеної компенсації, посилаючись на те, що в місцевому бюджеті на 2019 рік не передбачено видатків на такі цілі, що підтверджується листом від 01.04.2019 №05-10/1319.
Оцінюючи спірні правовідносини у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно п.19 ч.1 ст.20 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, віднесеним до категорії 1 (п.1 ст. 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») надається така гарантована державою компенсація та пільга - безоплатний проїзд один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків.
Згідно п. 3 «Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету», затвердженого постановою КМУ № 256 від 04.03.2002 року (далі Порядку), головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.
Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій і допомоги населенню.
Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних. Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя.
Право позивача на отримання 100% грошової компенсації вартості проїзду один раз на рік до будь-якого пункту України і назад автомобільним, або повітряним, або залізничним, або водним транспортом з правом першочергового придбання квитків, ніким не оспорюється.
Відсутність коштів на реалізацію наявного у особи права, в тому числі і бюджетного фінансування таких витрат, не позбавляє особу такого права, як і не наділяє зобов'язану особу таке право реалізувати.
Зважаючи на наведене суд критично ставиться до твердження відповідача про не можливість реалізувати право позивача, у зв'язку з відсутністю відповідного бюджетного фінансування.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за квитки на проїзд за 2019 рік, згідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 1091 грн. 68 коп., з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст.72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати відмову Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації щодо компенсації вартості на проїзд за 2019 рік протиправною.
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Ріпкинської районної державної адміністрації виплатити компенсацію ОСОБА_1 за квитки на проїзд за 2019 рік, згідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 1091 грн. 68 коп..
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 06 листопада 2019 року.
Суддя С.Л. Клопот