31 жовтня 2019 року Чернігів Справа № 620/2606/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Житняк Л.О.,
за участі секретаря Демусенко А.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача Денисенка С.В. ,
представника відповідача Поліської К.С.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУПН), в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати наказ відповідача від 18.07.2019 №1364 в частині притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та наказ від 29.07.2019 №228 о/с в частині звільнення позивача зі служби в поліції за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби);
- поновити позивача на службі в поліції на посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області;
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по день поновлення на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані накази винесені передчасно, за відсутності підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності та без належної і повної перевірки всіх обставин. Висновок службового розслідування, який став підставою для винесення наказів, оформлений не належним чином та не відповідає вимогам Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі Закону) та Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2018 року № 893 (далі Порядку). Крім того, службове розслідування проведено за відсутності для цього підстав, передбачених ст.14 Закону. Позивач вказує, що не вчиняв ніяких правопорушень і не допускав порушень дисципліни, про які зазначено у висновку службового розслідування. Вказаний висновок ґрунтується виключно на припущеннях та домислах, у ньому відсутнє посилання на конкретні документи та матеріали, які б підтверджували факт вчинення дисциплінарного проступку. У даному випадку жодні адміністративні матеріали відносно позивача не складалися та відсутні відомості про притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а тому притягнення до дисциплінарної відповідальності є передчасним, а по суті безпідставним. Стосовно твердження про вчинення інших правопорушень, а саме передбачених ст.ст.173 та 178 КУпАП, то в матеріалах службової перевірки будь-які докази, які б підтверджували це, відсутні. У матеріалах взагалі відсутня будь-яка згадка про розпивання спиртних напоїв або перебування у стані сп'яніння, однак, не дивлячись на це, чомусь зроблений висновок про вчинення позивачем даного правопорушення.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду від 30.09.2019 розгляд справи призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та проведенням судового засідання.
Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, посилаючи на обставини, викладені в позовній заяві, та просили їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надавши протягом встановленого судом строку відзив на позов, в якому вказав, що звільняючи позивача, правомірно застосував такий вид стягнення, як звільнення зі служби, врахувавши та дослідивши всі належні обставини та докази, які мали значення для прийняття такого рішення.
Позивач, ознайомившись з відзивом на позов, що був поданий відповідачем відповідно до положень ст.163 КАС України, подав відповідь на відзив, в якому наголосив, що заперечення відповідача проти позову, які викладені у відзиві, є необгрунтованими та безпідставними, не спростовують доводів та правових підстав позову, та є такими, що не заслуговують на увагу. При цьому вказав, що відповідачем не надано жодних доказів того, що на момент ДТП автомобілем BMW керував ОСОБА_1 , що він в ніч на 06.07.2019 року перебував у парку «Вічної Слави» та що саме ним вчинялися дії, які нібито містять ознаки адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122, 173, 178 КУпАП. Відсутні такі докази і в матеріалах службового розслідування. Також відповідачем не надано докази відсутності у парку «Вічної слави» громадянина ОСОБА_3 , про що вказує у відзиві та у висновку службового розслідування відповідач. Знову ж таки не надано жодного доказу перебування в парку «Вічної Слави» автомобіля BMW-520 і що цим автомобілем на протязі всього часу керував ОСОБА_4 .
Крім того, відповідачем не враховано, що за порушення правил дорожнього руху відповідно до ст.15 КУпАП поліцейські несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах, а не за дисциплінарним статутом.
Також вказав, що надані відповідачем копії матеріалів кримінального провадження засвідчені особою з прізвищем ОСОБА_5 , однак така особа не мала доступу до кримінального провадження, оскільки у витягу з СРДР відсутній слідчий та прокурор з таким прізвищем. У даному випадку порушений порядок одержання доказів, а в у діях особи, яка поширила дані досудового розслідування маються ознаки злочину, передбаченого ч.2 ст.387 КК України. За таких обставин копії матеріалів досудового розслідування не можуть братися судом до уваги.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
З 18.08.2014 до 06.11.2015 позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 проходив службу в лавах Національної поліції України. Після закінчення навчання з серпня 2018 року займав посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області, мав звання лейтенанта поліції.
17.07.2019 начальником Головного управління Національної поліції в Чернігівській області було затверджено висновок службового розслідування та прийнято рішення щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
На виконання прийнятого рішення було видано наказ від 18.07.2019 №1364, яким на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби. Вказаний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби реалізовано шляхом видання наказу по особовому від 29.07.2019 №228 о/с в частині звільнення позивача за п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби).
Вказані накази є предметом оскарження у даній справі.
Зазначені рішення прийняті на підставі матеріалів проведеного службового розслідування, згідно наказу від 08.07.2019 №1296.
З матеріалів службового розслідування вбачається, що 06.07.2019 о 06.06 год. на службу «102» надійшло повідомлення про те, що в місті Прилуки на перехресті вулиць Київська та Андріївська трапилось ДТП між автомобілем "Таврія" та іномаркою, з постраждалими.
Виїздом на місце події нарядів Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області, було встановлено, що невстановлений автомобіль іноземного виробництва, який спричинив ДТП зник з місця пригоди. У подальшому під час проведення огляду місця події було виявлено осколки з маркування "БМВ", що надало змогу класифікувати автомобіль який спричинив ДТП та зник з місця пригоди, а також в подальшому орієнтувати наряди поліції на його пошук.
У подальшому автомобіль "БМВ 520" д.н.з. НОМЕР_1 , з явними пошкодженнями, характерними для ДТП, було виявлено на території автокооперативу "Нафтовик" по вул. Земська м.Прилуки, який був вилучений та поміщений на території Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області.
Виїздом на місце було встановлено, що вказаним автомобілем керує позивач.
Опитаний 08.07.2019 в рамках службового розслідування з приводу події за участю автомобіля "БМВ 520" д.н.з. НОМЕР_1 лейтенант поліції ОСОБА_1 відмовився від надання будь-яких пояснень, посилаючись на ст. 63 Конституції України.
Опитаний з даного приводу начальник Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області полковник поліції ОСОБА_6 , пояснив, що 06.07.2019 близько 07.40 год. йому зателефонував черговий та повідомив, що в м. Прилуки трапилось ДТП за участю автомобілів "Таврія" та "БМВ", водій останнього зник з місця пригоди. Також черговий повідомив, що до даного автомобіля може бути причетний лейтенант поліції ОСОБА_1 Відразу була надана вказівка знайти останнього та доставити до відділення поліції. Під час особистого спілкування 06.07.2019 ОСОБА_1 свою причетність до ДТП заперечив, але у подальшому, 08.07.-2019 в присутності начальника СКП Прилуцького ВП ГУНП Чернігівської області підполковника поліції ОСОБА_9 . під час повторної бесіди з лейтенантом поліції ОСОБА_1 останній у скоєнні ДТП зізнався та повідомив, що попросив свого знайомого ОСОБА_8 взяти провину за дане правопорушення на себе.
Опитаний з даного приводу заступник начальника Прилуцького ВП ГУНГІ в Чернігівській області - начальник сектору, кримінальної поліції підполковник поліції ОСОБА_9 , надав аналогічні за змістом пояснення, а також підтвердив пояснення полковника поліції ОСОБА_6 про те, що лейтенант поліції ОСОБА_1 у його присутності; зізнався у скоєнні ДТП та намаганні уникнути відповідальності.
У ході проведення службового розслідування, витребувано та приєднано до матеріалів службового розслідування відеозаписи з камер відео спостереження, які розташовані в м. Прилуки.
Вивченням та переглядом відеозаписів з камер відео спостереження "Безпечне місто" м.Прилуки, встановлено 06.07.2019 у проміжок часу з 04.25 до 05.42 лейтенант поліції ОСОБА_1 на автомобілі "БМВ 5202 д.н.з. НОМЕР_1 знаходився у парку "Вічної слави" в м.Прилуки, в компанії молодих людей, серед яких громадянин ОСОБА_3 відсутній, що спростовує пояснення гр. ОСОБА_3 про те, що даний автомобіль знаходився у нього та ДТП вчинив саме він.
Також переглядом відеозапису встановлено факти порушення Правил дорожнього руху лейтенантом поліції ОСОБА_1., а саме пункту 11.13: "заборонено рух транспортних засобів по тротуарах та пішохідних доріжках", що виразилось у заїзді автомобілем "БМВ 520" д.н.з. НОМЕР_1 до парку "Вічної слави" у м. Прилуки по пішохідній доріжці.
Окремо встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи в парку "Вічної слави" у м.Прилуки, тобто у громадському місці, справляв природні потреби на відкритій місцевості, чим ображав людську гідність і громадську мораль, тобто здійснював правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.ст. 173 та 178 КУпАП. Одночасно з ОСОБА_1 аналогічне адміністративне правопорушення вчиняла цивільна особа, яка дивлячись на дії поліцейського вважала за можливе вчиняти подібне адміністративне правопорушення.
Зазначені вище правопорушення з боку лейтенанта поліції ОСОБА_1. зафіксовані на камери відео спостереження "Безпечне місто" м.Прилуки та переглянуті в судовому засіданні.
Враховуючи наведене, відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем дисципліни, порушення вимог Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 та вчинення дій які мають склад адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.122, ст.130, ст.173 та ст.178 КУпАП.
Вважаючи складений відповідачем висновок службового розслідування та оскаржувані накази протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
В силу прямої дії ч.2 ст.19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Так, відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про національну поліцію" (далі - Закон №580).
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону №580 поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Статтею 18 Закону №580 визначено обв'язки поліцейських.
Зокрема, поліцейський зобов'язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва. Поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Особливості проведення службових розслідувань, застосувань дисциплінарних стягнень до працівників органів внутрішніх справ визначені Законом України "Про Національну поліцію", Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", Законом України "Про дисциплінарний статут Національної поліції України".
Відповідно до ст.1 Статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу (ст.2 Статуту).
Згідно ст.3 Статуту службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених ст.18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння.
Відповідно до ст.11 Статуту за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Статтею 12 Статуту Національної поліції України визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
Так, до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції (ч.1 та ч.2 ст.13 Статуту).
Відповідно до ст.37 Закону України "Про запобігання корупції", Закону України "Про Національну поліцію", з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.12.2016 за № 1576/29706, затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила).
Відповідно до Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 №1179 поліцейські повинні неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського.
Працівник поліції, керуючись Присягою, відповідно до службового обов'язку, дотримуючись професійних честі і гідності, бере на себе моральне зобов'язання бути прикладом безумовного дотримання вимог законів та службової дисципліни в професійній діяльності та приватному житті, залишатися за будь-яких обставин чесним і непідкупним, відданим інтересам служби.
При прийнятті на службу до Національної поліції лейтенант поліції ОСОБА_1 склав Присягу працівника поліції 07.11.2015.
Відповідно до п.1 Розділу І Правил встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України (далі - поліція). Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.
Згідно із п.1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен, зокрема, поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно і ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати; контролювати свою поведінку, почуття та емоції, не дозволяючи особистим симпатіям або антипатіям, неприязні, недоброму настрою або дружнім почуттям впливати на прийняття рішень та службову поведінку; дотримуватися норм ділового мовлення, не допускати використання ненормативної лексики.
Пунктами 3 та 4 Розділу IV Правил передбачено, що за будь-яких обставин і відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Поліцейський повинен бути коректним та не повинен допускати застосування насильства чи інших негативних дій щодо членів суспільства, а також, незважаючи на провокації, повинен залишатися об'єктивним.
Враховуючи наведене можна дійти висновку, що працівник поліції має чітко усвідомлювати, що займана посада є виявом довіри народу, та повинен стверджувати і відстоювати честь і гідність звання поліцейського, несучи особисту відповідальність перед державою і суспільством. Він має вживати заходів на підвищення авторитету та позитивного іміджу органів поліції. В особистій поведінці у службових та позаслужбових стосунках з людьми не допускати проявів жорстокого або принизливого ставлення до людей, буки зразком чесності, тактовності та внутрішньої дисциплінованості, оскільки проходження служби в поліції несумісне з неправомірною поведінкою, ігноруванням вимог Конституції, законів України та Дисциплінарного статуту.
Тобто поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліціїі їх працівникі в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Суд звертає увагу, що дотримання вище зазначених вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов'язком кожного поліцейського не залежно від того перебуває він під час виконання службових обов'язків чи у позаслужбовий час, що пов'язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.
Так, поняття службового розслідування наведене в ст.14 Статуту.
Службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
У разі надходження до органу поліції матеріалів про вчинення поліцейським адміністративного правопорушення, що складені в порядку, визначеному Кодексом України про адміністративні правопорушення, службове розслідування не призначається, а рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності приймається на підставі зазначених матеріалів.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України. Такий Порядок затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції 28.11.2018 за №1355/32807.
Суд зазначає, що ані положення Статуту ані Порядку відповідачем при проведенні розслідування не порушено.
Аналіз матеріалів, зібраних в ході проведення службового розслідування (пояснення свідків, учасників подій, працівників поліції та відеозаписи з камер відеоспостережень), дає підстави вважати, що причиною порушення службової дисципліни лейтенантом поліції ОСОБА_1. є особиста недисциплінованість та систематичне безвідповідальне ставлення до вимог наказів Національної поліції України та ГУНП в Чернігівській області, а також нехтування Правилами етичної поведінки та складеною Присягою поліцейського.
Щодо посилань позивача на порушення відповідачем вимог ст.15 Дисциплінарного статуту, суд їх до уваги не приймає з огляду на наступне.
Відповідно до п.11 ст.15 Статуту у разі відсутності поліцейського на службі дисциплінарна комісія викликає його для участі в засіданні комісії. Виклик надсилається рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця проживання поліцейського, що зазначена в його особовій справі. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше двох діб для прибуття на засідання дисциплінарної комісії.
Як вбачається з матеріалів справи, розгляд засідання дисциплінарної комісії призначено на 12.07.2019 о 10:00, а виклик позивачу надіслано 10.07.2019, тобто з дотриманням п.11 ст.15 Статуту.
В той же час, позивачем 10.07.2019 о 16:45 та 16:48 електронною поштою направлено листи начальнику ВІОС Кудрі Д. (а.с.54-55). Доказів отримання відповідаем вказаних листів суду не надано.
При цьому повідомлення позивача від 10.07.2019 про неможливість прибути у вказаний час на засідання комісії у зв'язку з перебуванням на лікарняному та повідомлення про направлення документів, які підтверджують вказані обставини одразу після отримання направлено відповідачу поштовим відправленням. А саме повідомлення, відправлене по пошті, отримане відповідачем 17.07.2019 (а.с.31).
Відповідно до п.13 ст.15 Статуту поліцейський, який з поважних причин не може прибути на засідання дисциплінарної комісії, зобов'язаний не менше ніж за добу до визначеного часу повідомити про це дисциплінарну комісію з наданням підтверджуючих документів.
Якщо поліцейський, викликаний на засідання дисциплінарної комісії у визначеному цією статтею порядку, не з'явився та не повідомив про причини свого неприбуття, він вважається належним чином повідомленим. У такому разі засідання дисциплінарної комісії проводиться без його участі (п.14 ст.15 Статуту).
З аналізу викладених положень Статуту вбачається, що надання будь-яких підтверджуючих документів є обов'язковою умовою для визнання причин неможливості прибути на засідання поважними. А отже, повідомлення позивача від 10.07.2019 , отримане відповідачем за межами встановленого строку, правомірно не враховано.
Щодо посилань позивача на відсутність підстав для проведення службового розслідування то вони на увагу також не заслуговують.
Дійсно, публікація в соціальній мережі не являється заявою, скаргою чи повідомленням громадян у розумінні Закону України "Про звернення громадян". В той же час, відповідно до ч.4 ст.14 Статуту підставою для призначення службового розслідування є, зокерма, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Як вбачається з матеріалів справи, службове розслідування призначено на підставі рапорту т.в.о.начальника УКЗ ГУНП в Чернігівській області майора поліції Панченка І.О. вих №1006-Р від 08.07.2019 щодо виявлення в соцмережі публікації, з приводу можливої причетності до вчинення ДТП позивачем, що є достатньою підставою для призначення службового розслідування у розумінні ч.4 ст.14 Статуту.
Позивач такоє вказує, що у висновку є посилання на матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12019270210000969 від 06.07.2019, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України. При цьому, оскільки у матеріалах службового розслідування відсутні будь-які документи з даного кримінального провадження, він ставить під сумнів висновок комісії в цій частині.
Вказане спростовується матеріалами справи та висновком службового розслідування (а.с.73-77), з огляду на що, такі посилання є неспроможними.
Щодо отримання доступ до матеріалів вказаного вище кримінального провадження суд зазначає, що відповідно до п.2 ч.9 ст.15 Статуту уповноважений член дисциплінарної комісії, що проводить службове розслідування, має право одержувати в органах, закладах, установах поліції та їхніх підрозділах чи за запитом в інших органах державної влади та органах місцевого самоврядування необхідні документи або їх копії та долучати до матеріалів справи.
Тобто відповідач, в особі уповноваженого члена дисциплінарної комісії, має право на отримання та долучення до матеріалів службового розслідування необхідних документів або їх копії. Таким чином, врахуванню підлягають факти, які досліджуються в рамках кримінального провадження та не залежать від наявності або відсутності вироку у кримінальній справі.
Однак, в даному випадку, посилання позивача на те, що копії документів з кримінального провадження є недопустимими доказами, оскільки отримані не в порядку, встановленому законом, на увагу суду не заслуговують, так як копії документів з кримінального провадження не покладені в основу висновку службового розслідування.
Стосовно твердження про вчинення позивачем інших правопорушень та відстуності будь-яких доказів вчинення позивачем порушень передбачених ст.ст. 173 та 178 КУпАП, суд зазначає, що в судовому засіданні переглядом відеозапису встановлено, що автомобіль позивача "БМВ 520" д.н.з. НОМЕР_1 дійсно 06.07.2019 о 04:43 заїхав до парку "Вічної слави" у м.Прилуки по пішохідній доріжці, тобто здійснював правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.122 КУпАП.
Окремо було встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи в парку "Вічної слави" у м.Прилуки, тобто у громадському місці, 06.07.2019 о 05:23 справляв природні потреби на відкритій місцевості, чим ображав людську гідність і громадську мораль, тобто здійснював правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.173 та ст.178 КУпАП.
Зазначені вище правопорушення, вчинені лейтенантом поліції ОСОБА_1. зафіксовані на камери відео спостереження "Безпечне місто" м.Прилуки та переглянуті в судовому засіданні.
Тобто, з вказаним твердженням щодо безпідставності посилань на порушення позивачем ст.ст.173 та 178 КУпАП суд погодитись не може, оскільки за результатами перегляду відеозапису, у діях позивача дійсно вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, за вчинення якого, відповідно до вимог ч.1 ст.15 КУпАП, поліцейські несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом, що утворює окремий склад дисциплінарних проступків, і що також приймається до уваги під час прийняття рішення про вид дисциплінарного стягнення.
Щодо посилань представника позивача на недопустимість доказу відеозапису та тієї обставини, що згідно ст.95 КАС України остання має бути завірена електронним підписом особи, із зазначенням дати такого засвідчення, суд зазначає, що такий порядок завірення доказів можливий виключно після запровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ЄСІТС. В даному випадку, до початку дії ЄСІТС, копія відеозапису на DVD-R з надписом nanotex (а.с.133) з довідкою джерела отримання відеозапису в рамках службового розслідування (а.с.156) судом визнано належним доказом.
Так, згідно із ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Враховуючи всі вищенаведені в сукупності обставини справи, пояснення сторін, а також надані докази, суд вважає, що позивач, маючи статус поліцейського, своїми діями грубо порушив положення Правил етичної поведінки поліцейських, не виконав вимог ст.7 Дисциплінарного статуту, тому ГУНП в Чернігівській області правомірно складено висновок службового розслідування, з дотриманням вимог Дисциплінарного статуту і наказ від 18.07.2019 №1364 та застосовано до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення із служби, про що зазначено в наказі від 29.07.2019 №228о/с.
Вказані позивачем обставини жодним чином не спростовують вищевикладеного висновку суду про порушення позивачем "Правил етичної поведінки поліцейських", затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, в частині вчинення дій, що мають ознаки адміністративного правопорушення, за вчинення якого, відповідно до вимог ч.1 ст.15 КУпАП, поліцейські несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом, що утворює окремий склад дисциплінарних проступків, і що також може бути окремою підставою для прийняття рішення про вид дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.
Вищевказані докази не спростовують зафіксованої на відеозаписі та у висновках службового розслідування протиправної поведінки позивача.
Враховуючи наведене суд вважає, що ГУНП в Чернігівській області мало об'єктивні підстави для ведення щодо дій позивача службового розслідування та, після розгляду висновку дисциплінарної комісії, на винесення оскаржуваних наказів з урахуванням характеру та обставин вчинення правопорушення, його наслідків та статусу позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 18.07.2019 №1364 та від 29.07.2019 №228о/с.
При цьому, вимоги про поновлення позивача на службі та стягнення з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь позивача суму грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимог, у задоволені яких судом відмовлено.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Цей же принцип знайшов свій прояв у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає припнип пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий що, вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").
З огляду на наведене, при ухваленні рішення суд не приймає до уваги доводи позивача про неможливість застосування крайнього заходу дисциплінарного впливу до особи, яка в минулому не мала дисциплінарних стягнень, оскільки Дисциплінарний статут не містить будь-яких застережень щодо черговості застосування видів дисциплінарних стягнень, перелік яких міститься у ст.13 Дисциплінарного статуту.
Керівник може застосувати, будь-яке дисциплінарне стягнення до особи за мови, що вид обраного, стягненця відповідає тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку. Обираючи.дисциплінарне стягнення, особа, яка має право їх накладати, враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Отже, попередня поведінка поліцейського, його ставлення до служби, наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень є лише однією з обставин, що враховує дисциплінарна комісія/керівник при обранні виду дисциплінарного стягнення.
Таким чином, застосування до позивача, який в минулому не мав дисциплінарних стягнень, найсуворішого заходу дисциплінарного впливу, зважаючи на характер та обставини вчиненого ним дисциплінарного проступку, повністю відповідає вимогам Дисциплінарного статуту.
Посилання позивача на те,: що :у зв'язку із відсутністю обвинувального вироку суду не може вирішуватись питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності також не заслуговують на увагу.
Реалізація дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. А наявність кримінального, або адміністративного провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування стосовно цієї особи наслідків, передбачених п.6 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію" у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежного виконання поліцейським службових обов'язків.
За викладених обставин не заслуговують на увагу аргументи позивача щодо відсутності у спірних правовідносинах правових підстав для звільнення. Суд наголошує, що службовим розслідуванням підтверджується факт вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Будь-яких доказів, які б спростовували висновки службового розслідування, проведеного відносно позивача, останнім не надано.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, оскільки відповідачем належним чином доведено правомірність своїх дій, а обставини, на які посилається відповідач знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, в тому числі і під час перегляду відеозапису події, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу належить відмовити повністю.
Керуючись ст. ст. 139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У позові ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_3 );
Відповідач - Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (проспект Перемоги, 74, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 40108651)
Повний текст рішення суду складено 06 листопада 2019 року.
Суддя Л.О. Житняк