про повернення позовної заяви
05 листопада 2019 р. м. Чернівці справа № 824/1186/19-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув матеріали за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, Чернівецького міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій про визнання протиправними дій та зобов'язати вчинити дії.
ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 з вказаним позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі територіального підрозділу - Чернівецького міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (відповідь №Р-83/6/7310-19/7310/1812-19 від 24.09.2019) в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 р. у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі територіального підрозділу - Чернівецького міського відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 р. у вигляді паспортної книжечки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 р. позовну заяву залишено без руху та встановлено законноку представнику позивача п'ятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальні частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.
З матеріалів справи видно, що подана законним представником позивача позовна заява містить недоліки, а саме всупереч вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України законним представником позивача не сплачено судовий збір та не додано документ про сплату судового збору.
Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 р. про залишення позовної заяви без руху надіслано за адресою, вказаною законним представником позивача в позовній заяві, що підтверджується довідкою Укрпошти від 28.10.2019 р. Згідно вказаної довідки, рекомендоване поштове відправлення, адресоване законному представнику позивача, повернуто до суду з відміткою "інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення".
З огляду на наведену обставину про залишення позовної заяви без руху повідомлено законного представника позивача засобами зв'язку, зазначеними в позовній заяві.
Ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 р. про залишення позовної заяви без руху отримано ОСОБА_1 - законним представником неповнолітньої ОСОБА_2 30.10.2019 р. нарочно, що підтверджується її підписом у заяві про видачу копії судового рішення.
31.10.2019 р. законним представником позивача подано до суду заяву на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Перевіривши виконання законним представником позивача вимог ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 р. щодо усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, суд вважає, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачам, оскільки не усунуто недолік, наведений у мотивувальній частині ухвали суду, а саме не сплачено судовий збір та не додано документ про сплату судового збору.
Натомість у заяві законний представник позивача посилається на положення п. 14 ч. 2 ст. 3, п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" та вказує, що він звільнений від сплати судового збору.
Стосовно посилання законного представника позивача на вказані положення Закону України "Про судовий збір", суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір" від 08.07.2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).
Згідно ст. 1 цього Закону судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Платники судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом (ч. 1 ст. 2 Закону № 3674-VI).
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону № 3674-VI судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Зі змісту наведеної ст. 3 вищевказаного закону вбачається, що законодавець розрізняє позовні заяви та інші заяви, які можуть бути об'єктом сплати судового збору.
Пунктом 14 ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VI встановлено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.
Однак, вказана норма не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви до адміністративного суду в інтересах зазначених осіб.
При цьому, п. 14 ч. 2 ст. 3 даного Закону звільняє від сплати судового збору осіб, які в інтересах малолітніх подають саме заяви, а не позовні заяви.
Разом з тим, вказана норма передбачає звільнення від сплати судового збору за заяву про захист прав дітей, а не звільнення від сплати судового збору за позовну заяву в інтересах дітей.
При цьому, на користь цього твердження свідчить також положення ст. 8 Закону № 3674-VI, відповідно до п. п. "ґ" п. 2 ч. 1 якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору за таких умов: позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Суд звертає увагу на те, що ч. 2 ст. 3 Закону № 3674-VI, містить перелік об'єктів, за які не справляється судовий збір, а ст. 5 цього ж Закону - перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Суд зазначає, що ч. 7 ст. 160 КАС України передбачено, що у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
З цього приводу суд зазначає, що зазначені норми необхідно враховувати в системному зв'язку зі ст. 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Нормами ст. 53 КАС України встановлюються правила участі у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Так, відповідно до ч. 1 зазначеної статті Кодексу у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах. При цьому Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування повинні надати адміністративному суду документи та інші докази, які підтверджують наявність визначених законом підстав для звернення до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з нормами ч. 1 ст. 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , ОСОБА_1 - діє як законний представник неповнолітньої в розумінні ч. 1 ст. 56 КАС України, а не як фізична особа, якій законом надане право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС України.
Водночас, згідно з нормами п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, від сплати судового збору під час розгляду в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Аналіз наведеної норми свідчить про те, що від сплати судового збору звільняються громадяни, які захищають у суді права та інтереси інших осіб, за умови, якщо останні мають пільги щодо сплати судового збору відповідно до законодавства.
Представництво інтересів іншої особи у суді відповідно до ст. 56 КАС України не є абсолютною підставою для звільнення від сплати судового збору відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI, оскільки закон не звільняє батьків, які звертаються в інтересах неповнолітньої дитини від сплати судового збору при зверненні до суду, за виключенням батьків дітей, пільги для яких встановлені пунктом 9 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI (особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю).
Отже, аналіз вказаних норми дає підстави дійти висновку про те, що Закон № 3674-VI не відносить неповнолітніх дітей та батьків, які звертаються в їх інтересах щодо отримання паспорта громадянина України, до категорії громадян, які звільняються від сплати судового збору.
Таким чином, чинне законодавство України не звільняє законного представника позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви в інтересах її доньки.
Окрім цього, суд звертає увагу на приписи ст. 8 Закону № 3674-VI, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У розумінні приписів ст. 8 Закону № 3674-VI відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин. При цьому позивач має довести існування фінансових труднощів.
З огляду на викладене, законним представником позивача не надано клопотання про звільнення, розстрочення сплати судового збору, а також не надано доказів того, що позивача користується пільгами при справлянні судового збору або доказів, що позивач відноситься до осіб звільнених від сплати судового збору відповідно до вимог ст. 8 Закону № 3674-VI.
Більше того, позивачем не надано до суду жодних доказів наявності обставин щодо відсутності коштів на оплату судового збору, як на підставу для звільнення від сплати судового збору.
Посилання законного представника позивача на ухвалу від 23.04.2019 р. у справі № 9901/108/19 Великої Палати Верховного Суду, судом не беруться до уваги, оскільки спірні правовідносини не стосуються предмету спору.
За положеннями ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З аналізу наведеного видно, що суд при винесенні рішення враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, а не в ухвалах.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що законним представником позивача не надано до суду належних та допустимих доказів в обґрунтування обставин, що унеможливлюють сплату судового збору та доказів неможливості усунення недоліку зазначеного в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, судом встановлено, що вимоги ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 15.10.2019 р. про залишення позовної заяви без руху, законним представником позивача не виконані, недоліки позовної заяви не усунуто.
Згідно п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до ч. 6 ст. 169 КАС України про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Оскільки законним представником позивача не усунуто недоліки позовної заяви у строк визначений судом, позовна заява підлягає поверненню позивачам.
Суд також зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Практика Європейського суду з прав людини, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права.
Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на подання до суду скарги, пов'язаної з його правами та обов'язками.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Чуйкіна проти України" ((Заява № 28924/04) 13.01.2011 р. ОСТАТОЧНЕ) вказано, що "стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 р. у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", п. п. 28- 36, Series A N 18)".
Рішенням Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 р. у справі "Наталія Михайленко проти України", яке 30.08.2013 р. набуло статусу остаточного, Європейським судом з прав людини констатовано, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням; вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб" (див. рішення від 28.05.1985 р. у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства").
В рішенні Конституційного Суду України у справі № 1-9/2011 за конституційним поданням 54 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Кримінально-процесуального кодексу України, Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, від 13.12.2011 р. (17-рп/2011) зазначено, що "вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання".
Зважаючи на те, що судом вжито усіх належних заходів для реалізації та забезпечення права позивача на доступ до правосуддя, а законний представник позивача не усунув недолік позовної заяви у строк визначений судом, тому логічним є застосування до неї передбачених законодавством наслідків - повернення позовної заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 169 та 248 КАС України, суд, -
1. Позовну заяву повернути законному представнику позивача.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати законному представнику позивача.
3. Роз'яснити законному представнику позивача, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційну скаргу на дану ухвалу може бути подано через Чернівецький окружний адміністративний суд до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя В.К. Левицький