10 березня 2010 року Будьоннівський районний суд м. Донецька в складі:
головуючого судді : Тимченко О.О.
при секретарі : Кир'язієві В.О.,
за участю позивача: ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
відповідачки: ОСОБА_3,
представника позивача: ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особо КП «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька», виконавчий комітет Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про виселення із квартири без надання іншого житлового приміщення, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа виконавчий комітет Будьоннівської районної у м. Донецьку ради про стягнення матеріальної та моральної шкоди, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, КП «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька про визнання права користування житловим приміщенням та зміну договору найма житлового приміщення , -
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Будьоннівського районного суду м. Донецька з зазначеним позовом, вказавши, що ОСОБА_5 було отримана відповідно до ордеру № 599 від 6 листопаду 1974 року на родину із чотирьох осіб квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_1 є сином ОСОБА_5, а ОСОБА_2 є його дружиною і зареєстрована у квартирі з 2006 року. ОСОБА_5 являвся основним квартиронаймачем спірної квартири. Також у квартирі був зареєстрований та проживав ОСОБА_1 У 1980 році зі згоди основного квартиронаймача у квартирі була зареєстрована відповідачка, як дружина сина - ОСОБА_6 У 1990 році шлюб між ОСОБА_1І та відповідачкою ОСОБА_3 було розірвано і 22 березня 1990 року він знявся з реєстрації у спрій квартирі та виїхав. Вони неодноразово просили відповідачку у добровільному порядку виселитись із спірної квартири, оскільки вона перестала бути членом родини, але вона відмовляється і проживає у одній із кімнат спірної квартири. Комунальні послуги відповідачка не сплачує. Відповідачка не перебуває з ними у родинних відносинах, спільне господарство не веде, крем того чинить їм перешкоди у користування квартирою, а саме після смерті основного квартиронаймача категорично відмовилась надати згоду на визнання ОСОБА_2 основним квартиронаймачем. Просять суд виселити ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 неодноразово доповнювала та уточнювала свої позовні вимоги і у своїй заяві від 1 грудня 2009 року також просила суд стягнути з відповідачки ОСОБА_3 на її користь матеріальну шкоду за період з листопаду 2004 року по жовтня 2007 року у розмірі 6 224,714 гривень, з грудня 2007 року по листопад 2009 роу у розмірі 2479,05 грн, а загалом 8 703,76 гривен, моральну шкоду у розмірі 100 000 гривень, визнати її після смерті ОСОБА_5 наймачем квартири АДРЕСА_3, зазначивши, що сума матеріальної шкоди складається із суми несплачених відповідачкою комунальних послуг, відповідно до розрахунку доданого до позову. Крім того, вважає, що діями відповідачки їй завдано моральну шкоду, оскільки вона постійно відчувала нервову напругу в зв'язку з тим, що відповідачка на неї морально тиснула, незаконно зайняла одну із кімнат , за постійного нервового напруження у неї почались головні болі, безсоння, погіршився стан її здоров'я.
У судовому засіданні позивачі та їх представник підтримали свої позовні вимоги в обґрунтування яких надали поясненна аналогічні до вказаних у позовній заяві.
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала в обґрунтування своєї позиції суду пояснила, що у спірній квартирі вона проживає з 26 липня 1980 року, де була зареєстрована як член сім'ї наймача, протягом всього життя вона мешкала у спірній квартири , дотримувалась правил користування, використовувала житлове приміщення виключно за призначенням. Оскільки вона постійно займала лише одну кімнату площею 12,60 кв.м. та доглядала лише за цією кімнатою та приміщеннями загального користування - кухнею, ванною кімнатою, туалетом, коридором. На даний момент вона систематично сплачує комунальні послуги за частину квартири якою користується. Вважає, що має право на користування спірною квартирою і підстав для її виселення немає. Також вважає, що ніякої матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_7 на завдавала.
В свою чергу ОСОБА_3 звернулась до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з зустрічним позовом, вказавши, що квартира АДРЕСА_4 , згідно ордеру від 6 листопаду 1974 року була надана ОСОБА_5 на родину із чотирьох осіб - його, дружини та двох синів. 26 липня 1980 року вона зареєструвала шлюб з сином наймача -ОСОБА_1 і на підставі чого 22 січня 1982 року була зареєстрована у спірній квартирі, як член сім'ї наймача. 16 березня 1990 року шлюб було розірвано і ОСОБА_1 був знятий з реєстрації у зазначеній квартирі , а вона залишилась проживати у спірній квартирі з сином, який на теперішній час проживає окремо. Іншого житла вона не має. 4 березня 2007 року ОСОБА_1 помер і у квартирі зараз зареєстровані вона, ОСОБА_1, та ОСОБА_2 За час сумісного проживання між нею та позивачами склались неприязні відносини з приводу сумісного проживання та сплати комунальних послуг, що привело до наступного порядку користування квартирою: вона займає кімнату площею 12,6 кв.м., а померлий ОСОБА_6 та ОСОБА_2 займали дві сумісні кімнати площею 16,70 кв.м. та 13,30 кв.м.. Підсобні приміщення перебувають у загального користування. Просить суд визнати за нею право користування квартирою № 201 у будинку № 25 по вул. Ніжньокурганській у м. Донецьку , змінити договір найма житлового приміщення, виділивши їй в користування ізольовану кімнату житловою площею 12,60 кв.м , відповідачам кімнати площею 16,70 кв.м. та 13,30 кв.м., підсобні приміщення залишити у загально користуванні, зобов'язавши КП «Керуюча компані Будьоннівського району м. Донецька укласти з нею та відповідачами окремі договори найма на вказані житлові приміщення.
У судовому засіданні в обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 надала пояснення аналогічні до вказаних у позовній заяві.
Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та суду пояснили, що вони проживають окремими родинами. Спільне господарство не ведуть и проживати у прохідних кімнатах їм буде не зручно. Крім того, вони вважають що відповідачка перестала бути членом родини та не має права на проживання у спірній квартирі.
Представник третьої особи за первинним позовом та співвідповідач за зустрічним - КП Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька у судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява с проханням слухати справу за їх відсутності .
Представник третьої особи - виконавчого комітету -Будьоннівської районної у м. Донецьку ради у судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява с проханням слухати справу за їх відсутності .
Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб КП «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька» та виконавчого комітету Будьоннівської районної у м. Донецьку ради в особистих поясненнях котрих немає необхідності.
Суд вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог, встановив наступне.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_7 про виселення ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_5, суд вважає їх не обґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до виписки із лицевого рахунку № 3002 , основним наймачем квартири АДРЕСА_2 вказаний ОСОБА_5, у квартирі зареєстровані ОСОБА_1 - син основного квартиронаймача, ОСОБА_3- невістка, ОСОБА_8 дружина. (а.с.8)
Відповідно до акту від 30 березня 2007 року, затвердженого КП «Ремонтник» . ОСОБА_3 зареєстрована у спірній квартирі з 22 січня 1982 року та проживає на теперішній час.
У судовому засіданні встановлено, та не заперечувалось сторонами, що ОСОБА_3 була зареєстрована у квартирі зі згоди наймача квартири ОСОБА_5 як член родини, а саме як невістка, тобто дружина сина ОСОБА_9 .
Вимогами ст. 64 ЖК передбачено, що члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до вимог ч.2 ст. 65 ЖК України особи, що вселились в жиле приміщення як член сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування приміщенням, якщо під час вселення між цими особами, наймачем та членами його сім'ї. які проживають з ним. Не було іншої угоди про порядок користування приміщенням.
Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 12 квітня 1985 року № 2 «Про де які питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» роз'яснив, що вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з'ясувати, чи дотриманий встановлений порядок під час їх вселення, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім'ї наймача, чи прописані вони в цьому житловому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім'ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.
Позивачка ОСОБА_2, відповідно виписки із особистого рахунку № 3002, була зареєстрована у спірній квартирі лише 5 вересня 2006 року і з відповідачкою ОСОБА_10 ніякою угоди про порядок користування спірною квартирою також не укладала.
Свідоцтвом про розірвання шлюбу підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 розірвали шлюб 16 березня 1990 року і в подальшому ОСОБА_1 був знятий з реєстрації у спірній квартирі та виїхав на інше місце проживання.
У судовому засіданні встановлено та не заперечувалось сторонами, що відповідачка ОСОБА_3 була зареєстрована та вселена у спірній квартиру як член родини наймача, тобто невістка, дружина сина ОСОБА_9, порядок її вселення порушений не був, вона постійно проживає у спірній квартирі з 22 січня 1982 року і ця квартира є її постійним місцем проживання, ніякою угоди про порядок користування квартирою між ним не укладався , тому суд вважає, що припинення сімейних відносин з ОСОБА_1, не позбавляє відповідачку права користування квартирою № 201 у будинку № 25 по вул. Нижньокурганській у м. Донецьку .
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди за період з листопаду 2004 року по жовтень 2007 року у розмірі 6 224,714 гривень, з грудня 2007 року по листопад 2009 року у сумі 2479,05 гривен, судом встановлено наступне.
В обґрунтування своїх позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди позивачка надала квитанції про оплату комунальних послуг за період з листопаду 2004 року по листопад 2009 року.( а.с.27- 41, 55-64, 90-91,346- 356)
Відповідачка у судовому засіданні не заперечувала, що до червня 2007 року дійсно не сплачувала комунальні послуги, оскільки померлий ОСОБА_5, який був наймачем квартири, це у неї не вимагав.
Дослідивши у судовому засіданні надані докази, а саме квитанції на оплату комунальних послуг, судом встановлено, що за період з листопаду 2004 року по лютий 2007 року включно, оплату за комунальні послуги проводив ОСОБА_5
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_11 не надала суду доказів, які б підтверджували, що за період з листопаду 2004 року по лютий 2007 року саме вона сплачувала комунальні послуги за спірну квартиру, і що саме їй діями відповідачки ОСОБА_3 завдано матеріальну шкоду. Сам наймач спірної квартир - ОСОБА_6 за життя з позовом про стягнення з відповідачки ОСОБА_10 матеріальної шкоди за зазначений період не звертався і доводи позивачки ОСОБА_11, що оплата комунальних послуг проводилась із спільного бюджету родини не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.
Дослідженими у судовому засіданні доказами, а саме квитанції про оплату комунальних послуг за період з березня 2007 року по листопад 2009 року підтверджено, що саме ОСОБА_2 сплачувала комунальні послуги в межах нарахованих платежів за квартири АДРЕСА_6 і ця сума склала 9 661,86 грн.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до виписки із особистого рахунку на квартиру АДРЕСА_6 у період з березня 2007 року по листопад 2009 року проживали та були зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_12, тому сума яку повинна була сплатити ОСОБА_3 складає 3 220,52 грн. (9 661,86 : 3).
Відповідно до листів: ВАТ «Донецькміськгаз» станом на 1 січня 2010 року заборгованість мешканців спірної квартири складає 36,03 грн.; КП «Донецькміськводоканал» - на 1 січня 2010 року переплата складає 40,18 грн., КП «Керуюча компанія Будьоннівського району м. Донецька на 1 грудня 2009 року переплата за квартплату складає 574,70 грн., за вивіз сміття переплата складає 35,01 грн.. ВАТ «Донецькобленерго» на 27 січня 2007 року переплата складає 175,79 грн.
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні надала докази які підтверджували оплату нею комунальних послуг за період з червня 2007 року по листопад 2008 року , а саме квитанції про оплату комунальних послуг ( а.с 370-375) і за зазначений період нею було сплачено 1 762,64 грн. , тому суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 457,88 гривень.
Розглядаючи позовні вимоги про стягнення ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 моральної шкоди судом встановлено наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України п.2 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної шкоди розглядаються зокрема :коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках , передбачених статями 7, 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі ЦК) та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст.. 49 Закону України «Про інформацію» , ст.. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Таким чином, відшкодування моральної шкоди за правовідносинами які склались між позивачкою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чинним законодавством не передбачено, в зв'язку з чим суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. - відмовити.
Розглядаючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання її наймачем квартири АДРЕСА_6 судом встановлено наступне.
У судовому засіданні встановлено, що наймачем квартири АДРЕСА_7 зазначений ОСОБА_5, який помер 4 березня 2007 року.
Відповідно до свідоцтва про шлюб ОСОБА_5 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 5 жовтня 1985 року. (а.с. 13).
Відповідно до вимог ч.1 ст.106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
Згідно до ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
В обґрунтування своїх вимог позивачка ОСОБА_2 зазначила, що вона у встановленому законом порядку не може вирішити питання про визнання її наймачем спірної квартири, оскільки ОСОБА_3 чинить їй перешкоди і не дає на це своєї згоди. ОСОБА_1 проти визнання її наймачем квартири не заперечує.
Відповідачка ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечувала проти визнання ОСОБА_2 наймачем квартири, з тих підстав, що вона ставила питання про зміну умови договору найма житлового приміщення.
Виходячи із того, що ОСОБА_11, як дружина померлого наймача квартири, згідно ст. 106 ЖК України може бути визнана наймачем квартири і є єдиною особою котра претендує на визнання її наймачем квартири, а заперечення ОСОБА_3 ґрунтуються на фактичних обставинах, котрі не мають суттєвого значення для вирішення зазначеного спору і визнання ОСОБА_2 наймачем квартири не буде суттєво порушувати її право на користування та проживання у спірній квартирі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання її наймачем квартири АДРЕСА_2 підлягають задоволенню.
Розглядаючи зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням та зміну договору найма житлового приміщення, судом встановлено наступне.
Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
У судовому засіданні позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_3 не заперечувала, що зареєстрована та проживає у спірній квартирі з 22 січня 1982 року, доказів яки б підтверджували, що її право на користування квартирою № 201 у будинку № 25 по вул. Нижнькурганській у м. Донецьку порушується відповідачами у судовому засіданні не надано, тому суд вважає, що підтав для задоволення позову про визнання за ОСОБА_3 право користування спірною квартирою немає.
Відповідно до плану квартири АДРЕСА_8 вбачається, що квартира являться трьохкімнатною, має загальну площу 64,24 мІ, житлову площу - 42,6, кімнати площею 12,6 мІ, 16,70 мІ, 13,30 мІ, кухню, коридор, ванну кімнату, туалет, два шафа. Кімнати площею 13,30кв.м. та 16,70 кв.м. є суміжними .
Як вбачається із виписки з лицевого рахунку, у квартирі АДРЕСА_9 основним квартиронаймачем зазначений -ОСОБА_5. померлий 20 березня 2007 року. У квартирі зареєстровані та проживають: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2.
Як вбачається із змісту ст. 104 ЖК України члени сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо житлову площу, що припадає на нього, можу бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст. 63 ЖК України. У різі відмови членів сім'ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладення такого договору, спір може бути вирішено в судовому порядку.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 „Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України”, суд вправі задовольнити вимоги членів сім'ї наймача про поділ житлового приміщення, якщо житлова площа, що припадає на нього, може бути виділена у вигляді ізольованого приміщення, яке складається з однієї або кількох кімнат, розмір якого не менш встановленого для надання однієї особі.
Відповідно до вимог ст.63 ЖК України предметом договору найму житлового приміщення в будинках державного і громадянського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване житлове приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також одноквартирній житловий будинок. Не може бути самостійним предметом договору найму: житлове приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менш від встановленого для надання одній особі (частина перша ст. 48), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спальним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).
У судовому засіданні встановлено, що, фактично, у спірній квартирі зареєстровано та проживає три різни родини, це -ОСОБА_1К .- ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3 - 1958 року та ОСОБА_2 -ІНФОРМАЦІЯ_2.
ОСОБА_3 Н,К. просила суд виділити їй у користування окрему кімнату площею 12,6 кв.м. , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суміжні кімнати площею 16,7 кв.м. та 13.3 кв.м.
Виділивши відповідачам у користування дві суміжні кімнати площею 16 кв.м. та 13,30 кв.м., їх право на житло буде істотне порушено, оскільки ОСОБА_2 є людиною похилого віку, страдає на низку хронічних захворювань, що підтверджено медичними довідками, ОСОБА_1 є особою протилежної статі, вони між собою не пов'язані родинними відносинами, спільне господарство не ведуть, тому суд вважає їх проживання у суміжних кімнатах є неможливим, і підстав для задоволення позову ОСОБА_3 про зміну договору найма житлового приміщення немає.
Вимогами ст. 88 ЦПК України передбачено с тороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Платіжною квитанцією від 8 квітня 2008 року підтверджено, що позивачка ОСОБА_2 при поданні додаткового позову про стягнення з ОСОБА_10 матеріальної та моральної шкоди було сплачено судовий збір у розмірі 51 грн..
Оскільки відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 зі змінами та доповненнями «Про держмито» позивачка ОСОБА_2 повинна була сплатити судовий збір у розмірі 1% від ціни позову, тому суд вважає, за а необхідне стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 36,04 грн. (87,04 -51)
Крім того, оскільки позов ОСОБА_2 був задоволений частково, тому суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 понесені останню судові витрати зі сплати судового збору у частці пропорційній частці задоволених частково судом вимог, а саме 14,58 грн. ( 87, 04 Х1457,98 : 8703,76)
Оскільки в задоволення решти позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено, то і немає підстав для стягнення на їх користь з ОСОБА_3 документально підтверджених судових витрат.
Також, оскільки в задоволення позовних вимог ОСОБА_13 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено, то немає підстав і для стягнення з відповідачів за зустрічним позовом понесених нею судових витрат.
На підставі викладено, керуючись ст.ст. 63, 64, 65, 106, 107 ЖК України , ст. 23 ЦК України , ст.ст. 10,11, 60, 61. 208, 209, 212, 213-215 ЦПК України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення - відмовити.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 1457,98 (одну тисячу чотириста п'ятдесят сім гривень 98 копійок)
Визнати ОСОБА_2 наймачем квартири АДРЕСА_5.
В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 36,04 (тридцать шість гривень 04 копійки).
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 сума частково сплаченого судового збору у розмірі 14,58 (чотирнадцяті гривень 58 копійок).
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання права користування житловим приміщенням та зміну договору найма житлового приміщення - відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк двадцять днів, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя: