23.10.2019 Справа № 920/575/19
м. Суми
Господарський суд Сумської області у складі судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши матеріали справи № 920/575/19
за позовом: Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (пр. Богоявленський, 42, літ. А, м.Миколаїв, 54018, код 31821381),
до відповідача: Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код 05747991),
про стягнення 5122054,48 грн. заборгованості за договором № 4039/17 від 26.07.2017,
та за зустрічним позовом: Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код 05747991), м. Суми,
до відповідача: Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (пр. Богоявленський, 42, літ. А, м.Миколаїв, 54018, код 31821381),
про зобов'язання виконати дії, стягнення 5000,00 грн. понесених збитків,
за участю представників сторін:
від позивача, відповідача за зустрічним позовом: Наріжна К.С., свідоцтво серії МК №001219 від 28.08.2017, довіреність № 17/1-3367 від 14.05.2018);
від відповідача, позивача за зустрічним позовом: Танчик О.М., свідоцтво № 225 від 11.11.2005, довіреність № 18-49/3 від 28.12.2018)
при секретарі судового засідання Гребенюк С.В.
Ухвалою господарського суду Сумської області від 13.06.2019 провадження у справі № 920/575/19 відкрито за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 02.07.2019.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 02.07.2019 у справі №920/575/19 підготовче засідання було відкладене на 15.07.2019.
Згідно з ухвалою від 15.07.2019 у справі №920/575/19 підготовче засідання було відкладене на 07.08.2019.
Відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 07.08.2019 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 12.09.2019.
В судовому засіданні 12.09.2019 оголошено перерву в розгляді справи до 03.10.2019.
Згідно з ухвалою від 03.10.2019 закрите підготовче провадження у справі №920/575/19, розгляд справи по суті призначено на 23.10.2019.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 122 054 грн. 48 коп., з яких: 2 810 400 грн. 81 коп. основного боргу, 1 619 945 грн. 83 коп. пені, 148 296 грн. 77 коп. - 3% річних, 543 411 грн. 07 коп. інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 4039/17 від 26.07.2017, а також судові витрати по справі в розмірі 76 830 грн. 82 коп.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у письмовому відзиві №18-7/656 від 15.07.2019 позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 2810400 грн. 00 коп. визнав в повному обсязі; проти задоволення позовних вимог в частині нарахування пені заперечував, посилаючись на те, що вірним періодом нарахування пені є період з 11.08.2017 по 11.02.2018. Крім того, зазначив про те, що строки позовної давності для звернення з позовом про стягнення пені позивачем пропущено. Розмір 3% річних та інфляційних збитків також визначено позивачем невірно, беручи до уваги невірно визначений період прострочення виконання зобов'язання. Відповідач також просить суд відстрочити виконання рішення суду до 29.02.2020 року.
Відповідач в зустрічному позові №18-7/657 від 15.07.2019 про зобов'язання виконати дії, стягнення 5000,00 грн. понесених збитків просить суд зобов'язати відповідача за зустрічним позовом виконати зобов'язання, що визначене в абз. 2 п. 4.4. договору від 26.07.2017 №4039/17, та передати позивачу за зустрічним позовом газотурбінний двигун ДУ80Л зав. №Д2У809046, а також стягнути з відповідача за зустрічним позовом 5 000 грн. 00 коп. понесених витрат, а також судові витрати.
У відповіді №17/1-5669 від 31.07.2019 на відзив позивач просить суд відхилити заперечення відповідача щодо невірного періоду нарахування пені, а також заперечує проти відстрочки виконання рішення суду.
Відповідачем подано заперечення від 06.08.2019 на відповідь позивача на відзив, в яких ним додатково обґрунтовано доводи щодо необхідності нарахування пені в межах шестимісячного строку, передбаченого ст. 232 ГК України, а також наведено доводи в обґрунтування необхідності відстрочення рішення суду.
Позивач у відзиві №17/1-6299 від 23.08.2019 на зустрічний позов проти задоволення вимог позивача за зустрічним позовом заперечував, посилаючись на те, що ним не подано доказів існування обставин, що перешкоджали здійснити оплату по спірному Договору та вивезти двигун з території ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», починаючи з 17.10.2018.
Відповідач подав відповідь від 11.09.2019 на відзив позивача на зустрічний позов, в якій зазначив про те, що ним подано належні та допустимі докази того, що причини виходу з ладу ГТД ДУ80Л зав №Д2У809046, що визначені за наслідком його дефектації, та відображені у відповідному акті від 12.09.2018, не прийняті іранською стороною, а договір на ремонт вказаного двигуна не укладено з позивачем у зв'язку з відсутністю рішення іранської сторони щодо відшкодування витрат на демонтаж, доставку двигуна на ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» та проведення дефектації двигуна та його ремонт.
Позивачем подано заперечення №17/1-7510 від 01.10.2019 до відповіді на відзив на зустрічний позов, в якому ним подано обґрунтування того, що спірний Договір є договором підряду, а не договором про надання послуг, як про це зазначає відповідач, а отже право притримання за договором підряду прямо передбачене ст. 856 ЦК України ,про що відповідача було належним чином повідомлено листом №10-3207 від 03.05.2019.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своєї позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши та дослідивши докази по справі, суд встановив:
Рішенням річних Загальних зборів акціонерів ПАТ «Сумське НВО» (протокол № 34 від 26 липня 2019 року) тип та найменування відповідача були приведені у відповідність до вимог Закону України «Про акціонерні товариства», а Статут ПАТ «Сумське НВО» було викладено в новій редакції /т.1 а.с.208-212/.
Вказані зміни були зареєстровані 01.08.2019 року, у зв'язку з чим новим найменуванням відповідача є Акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» /т.1. а.с. 213/.
26 липня 2017 року між Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» та ПАТ «Сумське НВО» (в подальшому - АТ «Сумське НВО») укладений Договір № 4039/17 (далі за текстом - «Договір»), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався виконати на умовах цього Договору роботи з розбирання, дефектації (далі за текстом - «Роботи») газотурбинного двигуна ДУ80Л зав.№Д2У809046 (далі за текстом - «Двигун»), код згідно ГК 016:2010 - 33.12, а відповідач - прийняти та здійснити оплату Робіт.
Згідно п.8.1 Договору в редакції Додаткової угоди №8 від 12.03.2019 до Договору строк дії Договору до 30.05.2019.
Відповідно до п. 3.1. Договору вартість Робіт складає 2 810 400,00 грн., в тому числі ПДВ - 468 400,0 грн.
Зі змісту п. 3.2. Договору вбачається, що відповідач зобов'язаний перерахувати на рахунок позивача 100% вартості Робіт згідно п.3.1. Договору на протязі 15 календарних днів з дати укладання Договору на підставі рахунку Позивача.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що 01.08.2019 на електронну адресу відповідача (yastreb_a@frunze.com.ua) ним направлено рахунок на оплату №17 від 31.07.2017.
Цей же рахунок направлений на адресу Відповідача листом від 18.08.2017 за вих.№10/3-6449.
15 днів з дати укладання Договору сплинуло 09.08.2017, проте оплата відповідачем у встановлений Договором строк та по теперішній час не здійснена.
Позивачем, в свою чергу, роботи згідно умов Договору з розборки та дефектації газотурбинного двигуна ДУ80Л зав.№Д2У809046 проведені належним чином.
Акт виконання робіт з дефектації від 17.09.2018 з боку відповідача погоджений та підписаний без зауважень, тобто Роботи відповідачем прийняті.
Вартість виконаних робіт склала в т.ч. ПДВ - 2 810 400,00 грн.
Позивач листами від 13.10.2017 за вихідним №10/3-8035, який отримано відповідачем 19.10.2017; від 17.01.2018 за вихідним №10/3-327, який отримано відповідачем 23.01.2018; від 18.07.2018 за вихідним №10/9-5090, який отримано відповідачем 24.07.2019, від 20.09.2018 за вихідним №10/9-6758 неодноразово звертався до відповідача з вимогою здійснити оплату.
18.03.2019 на адресу відповідача позивачем направлена претензія щодо здійснення оплати.
Зазначена претензія отримана відповідачем 22.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Однак, станом на дату складання позову претензія залишена без відповіді та виконання, зобов'язання за Договором щодо оплати відповідачем не виконаним, у зв'язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом порушеного права.
Відповідач у відзиві №18-7/656 від 15.07.2019 на позовну заяву визнав позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 2 810 400 грн. 81 коп., зазначаючи підставою виникнення такої заборгованості, - скрутний фінансовий стан на підприємстві.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В той же час, у відповіді на відзив відповідач зазначає, що Договір №4039/17 від 26.07.2017 не є договором підряду, а є договором про надання послуг, оскільки роботи з розборки та проведенні дефектації спрямовані на виявлення причин виходу з ладу двигуна, що є послугою і вказана послуга була спожита саме в процесі її надання.
Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з даного приводу, виходячи з наступного:
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1., 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Судом встановлено, що предметом Договору №4039/17 від 26.07.2017 є виконання позивачем робіт з розборки та дефектації (виконання робіт - проведення хімічних, металлографічних та інших досліджень, пов'язаних з виявленням причин виходу з ладу двигуна).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що між сторонами виникли правовідносини, передбачені ст. 837 ЦК України та укладено саме договір підряду.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Письмовими матеріалами справи підтверджується факт належного виконання зобов'язань по Договору з боку позивача та прийняття виконаних робіт по Договору без заперечень з боку відповідача - підписаним належним чином представниками сторін акт виконаних робіт від 17.09.2018 року /т.1. а.с.28/, що також не заперечувалось представником відповідача і в письмовому відзиві, і в судових засіданнях.
Враховуючи те, що відповідач не подав доказів сплати основного боргу в розмірі 2 810 400 грн. 81 коп. або обґрунтованих заперечень вимогам позивача, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 810 400 грн. 81 коп. основного боргу.
Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 1 619 945 грн. 83 коп. пені, нарахованої за період з 10.08.2017 по 13.05.2019, відповідно до п. 6.3. Договору, яким передбачено, що в разі прострочення перерахування грошових коштів за п. 3.2. Договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від кожної несплаченої суми.
Відповідач, в свою чергу, заперечує проти правомірності нарахування позивачем пені, посилаючись на те, що позивачем невірно визначено період такого нарахування та пропущено строк позовної давності для звернення за захистом порушеного права в цій частині.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п'ята статті 261 ЦК України).
Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.
Відповідно до частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Згідно з вимогами ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати в договорі, передбаченому актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (ч.2 ст.6 ЦК України).
За змістом ч.3 цієї ж статті сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, однак не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту або із суті відносин між сторонами.
За загальним правилом, викладеним у ч.1 ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Зі змісту ч.6 ст.232 ГК України вбачається, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Позивачем пеня нарахована за період з 10.08.2017 по 13.05.2019, в той час як з п. 3.2. Договору вбачається, що відповідач був зобов'язаний перерахувати на рахунок позивача 100% вартості робіт протягом 15 календарних днів з дати укладання договору.
Відповідно до преамбули Договору, а також відповідно до змісту розділу 9 Договору сторони домовилися вважати договір укладеним саме 26.07.2017 року.
Таким чином, суд приходить до висновку про те, що останнім днем виконання відповідачем зобов'язання з оплати є 10.08.2017 року, а не 09.08.2017 року, як про те заявляє позивач у позовній заяві, тобто першим днем прострочення зобов'язання з оплати вартості робіт є 11.08.2017 року.
Враховуючи те, що сторонами в Договорі не було досягнуто згоди щодо встановлення іншого періоду нарахування пені, вірним було б нарахування пені за період з 11.08.2017 по 11.02.2018, беручи до уваги вимоги ч.6 ст.232 ГК України.
В той же час, судом встановлено, що позивач звернувся з позовом до суду 07.06.2019 року, а строк позовної давності за вимогами про стягнення пені сплинув 11.02.2019 року.
За змістом ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Зі змісту п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» вбачається, що за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Судом вище було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов'язання.
Проте враховуючи те, що сторонами у Договорі не змінено порядок обчислення строків позовної давності, в матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення з вимогою про стягнення з відповідача пені, суд приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині та відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1 619 945 грн. 83 коп. пені.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача на свою користь 148 296 грн. 77 коп. - 3% річних, 543 411 грн. 07 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період прострочення: з 10.08.2017 по 13.05.2019, відповідно до вимог ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень ст. 625 Цивільного кодексу України, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду України від 23.01.2012 у справі № 37/64.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожний період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до п. 2 інформаційного листа ВГСУ від 17.07.2012, до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Згідно листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.
Судом перевірено розрахунок інфляційних збитків та встановлено, що його виконано арифметично невірно, у зв'язку з чим вірним розміром інфляційних збитків, нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання по Договору є 542 407 грн. 20 коп.
Відповідно до абз.4.3.постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» до вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).
Судом вище було встановлено, що право позивача було порушене відповідачем не з 10.08.2017 р., а саме з 11.08.2017 р., у зв'язку з чим вірним періодом нарахування 3% річних та інфляційних збитків є період з 11.08.2017 по 13.05.2019, а вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 148 065 грн. 73 коп. - 3% річних та 542 407 грн. 20 коп. інфляційних збитків, нарахованих за загальний період з 11.08.2017 по 13.05.2019.
Відповідач обґрунтовує свої вимоги за зустрічним позовом тим, що газотурбінний двигун ДУ80Л зав. № Д2У809046 (далі за текстом - «ГТД»), який був переданий відповідачем позивачу по акту здачі-приймання двигуна від 06.07.2018 для проведення робіт за договором від 26.07.2017 року № 4039/17, належить Iranian Gas Engineering and Development Co. (IGEDC) та було ввезено АТ «Сумське НВО» на митну територію України в митному режимі «Переробка на митній території України», що підтверджується вантажною митною декларацією № UA504170/2018/003914, копія якої міститься в матеріалах справи.
Вказана обставина була відома ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект», про що можуть свідчити Листи ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» № 10/3-0449 від 18.08.2017 року, № 10/3-8035 від 13.10.2017 року, № 10/3-327 від 17.01.2018 року, копії яких містяться в матеріалах справи.
Послуги за договором від 26.07.2017 року № 4039/17 були прийняті АТ «Сумське НВО», про що складено акт виконаних робіт з дефектації від 17.09.2018 року.
Укладаючи Договір, сторони в п. 4.4. Договору домовились про те, що після проведення Робіт ГТД залишається на території ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» для проведення ремонтних робіт за окремим договором. Передання Двигуна в ремонт мало бути здійснене сторонами протягом 30 календарних днів з дати підписання Акту виконаних робіт по дефектації шляхом оформлення Акту здачі-приймання ГТД в ремонт на підставі договору на ремонт двигуна, що укладається між сторонами.
Також в п.4.4 Договору сторони встановили, що у випадку, якщо сторони протягом 30 календарних днів не укладуть окремий договір на ремонт двигуна, АТ «Сумське НВО» за власний рахунок мало вивезти ГТД з території ДП «НВКГ «Зоря»- «Машпроект», або сторони укладуть окремий договір схову.
Відповідач зазначає, що оскільки послуги з дефектації ГТД були завершені 17.09.2018, сторони мали укласти договір для проведення його ремонту до 17.10.2018 року.
Однак у зв'язку з тим, що компанія-постачальник ГТД (Natural Gas Storage Company) та власник двигуна (Iranian Gas Engineering and Development Co. (IGEDC) не прийняли результатів дефектації, договір для проведення ремонту ГТД між ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» та АТ «Сумське НВО» укладено не було.
Також між сторонами не було укладено і договору схову.
Листом № 8-4/222 від 15.04.2019 року АТ «Сумське НВО» повідомило ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» про необхідність вивезення ГТД з території ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект».
У відповідь ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» надало лист № 10-3207 від 03.05.2019 року, в якому відмовило АТ «Сумське НВО» у передачі ГТД.
Листом від 08.05.2019 року № 68/16-24 АТ «Сумське НВО» вдруге повідомило ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» про те, що 16.05.2019 року закінчується термін дії митного тарифу «Переробка на митній території України» для ГТД, та просило ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» здійснити відпуск ГТД для переведення його в режим «Митний склад» та розміщення двигуна на ліцензійному митному складі.
АТ «Сумське НВО» вважає, що ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» попри відсутність правових підстав утримує на своїй території газотурбінний двигун ДУ80Л зав. № Д2У809046, чим порушує права АТ «Сумське НВО», як особи, що здійснила ввезення на митну територію вказане устаткування.
У зв'язку з чим, та керуючись вимогами п. 4.4 Договору від 26.07.2017 року № 4039/17, АТ «Сумське НВО» має просити суд відновити порушене право володіння та зобов'язати ДП «НВКГ «Зоря»-«Машироект» передати АТ «Сумське НВО» газотурбінний двигун ДУ80Л зав. № Д2У809046.
АТ «Сумське НВО» з метою вивезення газотурбінний двигун ДУ80Л зав. № Д2У809046 з території ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» на підставі договору транспортного експедирування № 4/288 від 7.11.2011 року, укладеного між АТ «Сумське НВО» та ФОП Автинюк О.А., оформило заявку № 639 від 13.05.2019 року про подачу 1 вантажного автомобіля та автокрана для вантажно-розвантажувальних робіт масою 14 тон за адресою м. Миколаїв, пр-т Богоявленський, 42-а. Дата подачі транспорту - 14.05.2019 року. Вартість послуг (фрахту) склала 5000,00 грн. з 08.00 до 17.00.
За вказаною адресою 14.05.2019 року прибув визначений заявкою автотранспорт, однак, ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» не оформило пропуску на територію та не відпустило газотурбінний двигун ДУ80Л зав. № Д2У809046.
Аналогічна ситуація склалась 15.05.2019 року та 16.05.2019 року
16.05.2019 року АТ «Сумське НВО» отримало від та ФОП Автинюк О.А. рахунок № 14538 на оплату простою у відповідності до вимог 4.3.1 договору № 4/288 від 7.11.2011 року.
АТ «Сумське НВО» 12.07.2019 року частково оплатило вказаний рахунок на суму 5 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.1406597395.1 від 12.07.2019 року.
АТ «Сумське НВО» вважає, що вказані витрати є збитками, які АТ «Сумське НВО» понесло у зв'язку з неправомірними діями ДП «НВКГ «Зоря»-«Машпроект» і підлягають відшкодуванню з винної сторони.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Таким чином, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Відповідно до ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди за наявності правопорушення, що потягло її виникнення.
У відповідності до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Вирішуючи спори про стягнення заподіяних збитків, перш за все, необхідно з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, слід відрізняти обов'язок боржника відшкодувати збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що випливає з договору (статті 623 ЦК України) від позадоговірної шкоди, тобто від зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди (глава 82 ЦК України). Як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду. Крім застосування принципу вини при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв'язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.
Згідно ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести неправомірність поведінки особи, внаслідок якої завдано шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, вину завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди (Ухвала Верховного Суду України від 21.12.2005).
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» збитки, заподіяні особі внаслідок порушення її цивільного права підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, яка їх заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Судом встановлено, що ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» в межах обумовленого п. 4.4. Договором 30-ти денного строку, протягом якого АТ «Сумське НВО» повинно було укласти з ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» договір на проведення ремонту, звернулось до АТ «Сумське НВО» з факс-повідомленням №10-2181 від 04.10.2018 з вимогою здійснити оплату та у відповідності до п.4.4 Договору в строк до 15.10.2018 прийняти рішення про проведення ремонту, та проінформовано останнього про вартість ремонту.
В цьому ж листі зазначено, що в разі неприйняття у встановлений в листі строк такого рішення АТ «Сумське НВО» зобов'язане Двигун за власний рахунок забрати з території ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» в силу приписів п.4.4. Договору.
Будь-яких дій з боку АТ «Сумське НВО» спрямованих на здійснення оплати, укладання договору на ремонт, або вивезення Двигуна з території ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» АТ «Сумське НВО» вчинено не було.
Листом від 08.11.2018 АТ «Сумське НВО» повідомило ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект», що Акт дефектації двигуна направлений кінцевому користувачу з вимогою покрити витрати з де фектації з наступним його ремонтом, однак на момент звернення до ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» відповідь з боку Іранської компанії не надійшла, та запропонувало підписати додат кову угоду до договору щодо продовження строку дії Договору №4039/17 від 26.07.2017.
Таким чином, АТ «Сумське НВО» було обізнано та передбачало неможливість здійснення оплати за Договором та укладання Договору на ремонт у визначені п.4.4 Договору строки, як то вариство стверджує, з відсутністю оплати з боку Іранської компанії.
До того ж, Договір №4039/17 від 26.07.2017 укладений між ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» та АТ «Сумське НВО», а компанія Iranian Gas Engineering and Development Co. (IGEDC) не є стороною по Договору укладеного між ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» і АТ «Сумське НВО».
Таким чином, АТ «Сумське НВО» зобов'язання за Договором від 26.07.2017 №4039/17 повинно виконувати особисто. При цьому, невиконання третьою стороною іншого контракту ніяким чином не впливає на обов'язок АТ «Сумське НВО» виконати грошове зобов'язання та перерахувати грошові кошти на користь ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» та вчинити всі інші дії, передбачені Договором.
Судом вище було зроблено висновок про те, що Договір №4039/17 від 26.07.2017 за своєю правовою природою є договором підряду.
Статтею 856 ЦК України визначено, що якщо замовник не сплатив встановленої ці ни роботи або іншої суми, належної підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, під рядник має право притримати результат роботи, а також устаткування, залишок невикори станого матеріалу та інше майно замовника, що є у підрядника.
Для захисту права підрядника на отримання винагороди та інших платежів від за мовника зазначеною статтею встановлена можливість підрядника притримати результати робіт, устаткування, залишок невикористаного матеріалу, а також іншого майна замовника у разі затримки передачі коштів замовником.
Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустой кою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Тобто, притримання є засобом забезпечення зобов'язання.
Статтею 594 ЦК України передбачено право при тримання, зокрема, встановлено, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові, у разі невико нання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредитору пов'я заних з нею витрат та інших збитків має право притримати її у себе до виконання боржником зобов'язання.
Правомірність володіння устаткуванням ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» обґрун товує наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 397 ЦК України володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе.
Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам.
Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Згідно 398 ЦК України право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених зако ном.
Газотурбинний двигун ДУ80Л зав.№Д2У809046, як зазначено у зустрічному позові, на лежить Iranian Gas Engineering and Development CO.(IGEDS) (№200, Талегані авеню , Тегеран, Ісламська Республіка Іран) та на адресу ПАТ «Сумське НВО» поставлено компанією Natural Gas Storage Company за контрактом №652015 від 23.05.2009
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що під час застосування такого забезпечення зобов'язання як притримання ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» дотримано вимог загальних положень, передбачених ст. ст. 594 - 597 ЦК України.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем факт неналежного виконання грошового зобов'язання по Договору, а отже вимоги позивача за зустрічним позовом в частині зобов'язання ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» виконати обов'язок, визначений в абз. 2 п. 4.4. договору від 26.07.2017 №4039/17, та передати позивачу за зустрічним позовом газотурбінний двигун ДУ80Л зав. №Д2У809046 є необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
До того ж, враховуючи те, що судом зроблено висновок щодо правомірності притримання ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» газотурбінного двигуна ДУ80Л зав. № Д2У809046, вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» 5000 грн. 00 коп. збитків є неправомірними, необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Відповідачем у письмовому відзиві на позов заявлене клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 29 лютого 2020 року.
Відповідно до ч.1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Згідно з ч.1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч.4 ст. 331 ГПК України).
Зі змісту ч.5 ст.331 ГПК України вбачається, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Згідно ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом встановлено, що в обґрунтування клопотання про відстрочення виконання рішення суду до 29.02.2020 року, відповідач посилається на те, що відповідач фактично не має змоги виконати судове рішення у справі, оскільки в межах зведеного виконавчого провадження № 57084810 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області було накладено арешт на грошові кошти АТ «Сумське НВО» на загальну суму 43 647 457,00 грн., що підтверджується копією постанови від 15.04.20019.
Постановою приватного виконавця Корольова М.А. від 12.04.2019 року накладено арешт на грошові кошти АТ «Сумське НВО» на загальну суму 9727869,85 грн., про що свідчить копія постанови.
Постановою приватного виконавця Мукореза М.Л. від 18.06.2019 року накладено арешт на грошові кошти АТ «Сумське НВО» в межах суми 4 690 000 ,00 грн., що підтверджується копією відповідної постанови.
Постановою заступника начальника ВПВР УДВС ГТУЮ у Сумській області Тимофєєвої Т.І. від 19.06.2019 року накладено арешт на грошові кошти АТ «Сумське НВО» на загальну суму 80 829 553,76 грн.
Крім того, станом на 01.07.2019 АТ «Сумське НВО» має заборгованість по заробітній платі в сумі 265 326 886,98 грн., податку на доходи фізичних осіб в сумі 62501049,27 грн., військового збору в сумі 5 375 338,72 грн та єдиного соціального внеску в сумі 71563609,88 грн.
Загальна сума заборгованості становить 404766884,85 грн., що підтверджується довідкою № 16-07/145 від 12.07.2019 року, яка міститься в матеріалах справи.
Суд приймає до уваги докази, подані відповідачем в обґрунтування наявності об'єктивних обставин, що свідчать про неможливість виконати рішення суду та вважає за доцільне відстрочити виконання рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача 2 810 400 грн. 81 коп. основного боргу, 148 065 грн. 73 коп. - 3% річних, 542 407 грн. 20 коп. інфляційних збитків та 52 244 грн. 96 коп. витрат зі сплати судового збору - до 29.02.2020 р.
Суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Стосовно інших доводів сторін, які детально не зазначені в рішенні, то вони не підлягають врахуванню, оскільки суперечать встановленим судом фактичним обставинам справи та не стосуються предмета доказування по даній справі.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно Закону України «Про судовий збір» та відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд дійшов до висновку про часткове задоволення первісних позовних вимог, витрати зі сплати судового збору в розмірі 52 244 грн. 96 коп. підлягають стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.
Беручи до уваги те, що суд дійшов до висновку про необґрунтованість зустрічних позовних вимог, витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом в розмірі 3 842 грн. 00 коп. покладаються на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» до відповідача: Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення 5122054,48 грн. заборгованості за договором № 4039/17 від 26.07.2017 задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» (вул. Горького, 58, м. Суми, 40004, код 05747991) на користь Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» (пр. Богоявленський, 42, літ. А, м.Миколаїв, 54018, код 31821381) 2 810 400 грн. 81 коп. основного боргу, 148 065 грн. 73 коп. - 3% річних, 542 407 грн. 20 коп. інфляційних збитків та 52 244 грн. 96 коп. витрат зі сплати судового збору, відстрочивши виконання рішення суду до 29.02.2020 р.
3. В іншій частині в задоволенні позову Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» до відповідача: Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про стягнення 5122054,48 грн. заборгованості за договором № 4039/17 від 26.07.2017 - відмовити.
4. В задоволенні зустрічного позову Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» до відповідача: Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс газотурбобудування «Зоря»-«Машпроект» про зобов'язання виконати дії, стягнення 5000,00 грн. понесених збитків - відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Pгідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення підписаний 04.11.2019
Суддя О.Ю. Соп'яненко