Господарський суд Рівненської області
вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013
"05" листопада 2019 р. м. Рівне Справа № 918/669/19
Господарський суд Рівненської області у складі судді Качура А.М.,
розглянувши матеріали справи
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача: Комунального підприємства "Березнекомуненергія"
про стягнення в сумі 454 394,97 грн.
секретар судового засідання: Коваль С.М.;
Представники:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Боротюк О.О.; Тарасюк О.В.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Комунального підприємства "Березнекомуненергія" про стягнення в сумі 454 394, 97 грн., з яких 351 293,71 грн. основний борг, 26 965,94 грн. пеня, 24 192,30 грн. 3% річних, 51 943,02 грн. інфляційні витрати.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
Позовні вимоги аргументовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору №8340/1718-ТЕ-28 від 04 вересня 2017 року
Позивач зазначає, що оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно, та не виконав зобов'язання у визначений договором строк, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу пеню, три відсотки річних та інфляційні втрати.
05 листопада 2019 року відповідачем подано пояснення по суті справи, у якому відповідач зазначає, що вини КП "Березнекомуненергія" у порушенні даного зобов'язання немає, оскільки теплова енергія, вироблена за результатом використання купленого у позивача газу використовувалась виключно на забезпечення тепловою енергією населення, а населення не сплачує дійсну фактичну вартість виробленої теплової енергії.
У зв'язку з цим, описана заборгованість виникла внаслідок невідповідності встановлених тарифів витратам на теплопостачання, і ненадходження коштів бюджету з такої утвореної різниці в тарифах.
При цьому відповідач просить, у випадку, якщо суд дійде висновку про те, що відповідач винен у порушенні зобов'язань, зменшити вдвічі штрафні санкції до суми 13 482,97 грн.
В судовому засіданні представник позивача не з'явився.
В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення позовних вимог з підстав зазначених у поясненнях відповідача по суті справи.
Інші процесуальні дії у справі
Ухвалою суду від 19 вересня 2019 року відкрито провадження у справі №918/669/19, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до слухання на 17 жовтня 2019 року.
Ухвалою суду від 17 жовтня 2019 року розгляд справи відкладено на 05 листопада 2019 року.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
04 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (наразі акціонерним товариством) (позивач, постачальник) та Комунальним підприємством "Березнекомуненергія" (відповідач, споживач) було укладено договір на постачання природного газу №8340/1718-ТЕ-28 (надалі договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Згідно з пунктом 12.1. договору, цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Пунктом 1.2. договору передбачено, що газ, який постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню.
Пунктом 2.1. договору встановлено, що постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) газ обсягом до 538 тис. куб. м.
Відповідно до пункту 3.1. договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до пунктів 3.7.-3.8. договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання газу споживачем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газ.
Не пізніше 7-го числі місяця, наступного за місцем поставки газу, споживач зобов'язується надати постачальнику, зокрема підписані та скріплені печатками споживача два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу в розрахунковому місяці, його фактична ціна та вартість.
Як видно з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем передано, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 2 180 809,71 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2017 року, від 30 листопада 2017 року, від 31 грудня 2017 року, від 31 січня 2018 року, від 28 лютого 2018 року, від 31 березня 2018 року від 30 квітня 2018 року.
Пунктом 6.1. договору передбачено, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Сторони погодили, що з врахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів, тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором (з урахуванням додаткової угоди №1 укладеної між сторонами 11 січня 2018 року).
В свою чергу відповідач свої зобов'язання з оплати природного газу, поставленого протягом вказаного періоду, виконав несвоєчасно та неповному обсязі, станом на час розгляду спору за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість в сумі 351 293,71 грн., доказів оплати вк4азаної заборгованості відповідач суду не надав.
Згідно з пунктом 8.2. договору у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20.
Також у пункті 8.3. договору сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договорів про реорганізацію взаєморозрахунків, а також підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання не звільняє споживача від обов'язку сплати на користь постачальника платежів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.
Надалі, 11 січня 2018 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу №8340/1718-ТЕ-28. Зазначеною додатковою угодою сторони погодили нову редакцію окремих пунктів договору №8340/1718-ТЕ-28.
Так, абзац третій пункту 6.1. договору сторони виклали у наступній редакції: "Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабунету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором.".
Додатковою угодою № 1 сторони домовились викласти пункт 8.2. та пункт 8.3. у наступній редакції: "8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно з пунктом 6.1. цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який нарахована пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256.".
"8.3. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього договору підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабунету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256 не звільняє споживача від обов'язку сплати на користь постачальника платежів відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, нараховані на всю суму заборгованості за цим договором.".
Крім того, додатковою угодою № 1 сторони домовились викласти підпункт 4 пункту 11.3. в наступній редакції: "Будь-які спільні протокольні рішення або надані споживачем будь-які документи щодо оформлених та непрофінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабунету Міністрів України від 4 березня 2002 року № 256, протоколи нарад, дво- та багатосторонніх зустрічей, листування між сторонами: не можуть бути використанні для внесення змін до цього договору; можуть бути застосовані до відносин за цим договором тільки після підписання сторонами окремого додаткового договору або додаткової угоди про внесення змін до цього договору.".
Керуючись положеннями пункту 8.2. договору з урахуванням додаткової угоди № 1, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 26 965,94 грн. за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Також позивач нарахував відповідачу 3% річних у розмірі 24 192,30 грн. та 51 943,02 грн. інфляційних втрат відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін
З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються постачання природного газу. Спірний характер правовідносин базується на тому, що позивач вважає свої вимоги про стягнення заборгованості за поставлений газ, нарахування відповідачу пені, інфляційних втрат та 3% річних обґрунтованими, а відповідач заперечує проти цього.
Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як передбачено частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У силу вимог частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 536 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Положеннями статті 525 Цивільного кодексу України, та частини 6 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що станом на час розгляду спору за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість згідно договору в сумі 351 293,71 грн.
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як передбачено пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частин 1, 2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Судом взято до уваги, що згідно частини 2 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачені договором.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" відповідач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.
Як зазначено вище, суд встановив, що оплату за поставлений газ відповідач здійснював несвоєчасно.
Перевіривши нарахування позивачем пені в сумі 26 965,94 грн. суд приходить до висновку, що розрахунок неустойки є законним та обґрунтованим, разом з тим суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій у порядку, передбаченому статтею 233 Господарського кодексу України, яке обґрунтоване тим, що придбання газу здійснювалося виключно для потреб населення, підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі. Зазначає, що заборгованість виникла не з вини відповідача, а через несвоєчасну оплату послуг населенням та несвоєчасне відшкодуванням державою різниці у тарифах, пільг і субсидій.
За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Розглянувши подане клопотання, судом встановлено, що основне зобов'язання відповідачем виконане в значному обсязі, прострочення виконання зобов'язання, а відтак і наслідки його порушення, є незначними, а також ураховуючи, що позивач не довів наявності у нього збитків унаслідок прострочення боржника. А тому керуючись положеннями статті 233 Господарського кодексу України, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України, суд вважає за можливе зменшити розмір пені з 26 965,94 грн. до 13 482,97 грн.
Також судом перевірено нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних. Відповідно суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних в сумі 24 192,30 грн. та 51 943,02 грн. інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та мають бути задоволені.
Відповідно до приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з вимогами статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Також, згідно з нормами статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Правилами статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Враховуючи викладене, суд робить висновок, що відповідач не спростував надані позивачем аргументи.
Твердження КП "Березнекомуненергія" щодо відсутності вини у порушенні даного зобов'язання, а також стосовно того, що населення не сплачує дійсну фактичну вартість виробленої теплової енергії, наявності невідповідності встановлених тарифів витратам на теплопостачання та відсутність надходження коштів бюджету на погашення різниці в тарифах, на думку суду, не спростовують аргументів позивача та встановлених судом обставин.
Висновки суду
На думку суду, встановлені обставини щодо невиконання відповідачем договірних зобов'язань з своєчасної оплати поставленого товару, свідчать про порушення відповідачем прав позивача. Суд погоджується з аргументами позивача стосовно обґрунтованості вимог про стягнення заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3 % річних.
Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок, що позовні вимоги про стягнення 351 293,71 грн. заборгованості з основного боргу, 13 482 грн. 97 коп. пені, 24 192 грн. 30 коп. трьох процентів річних, 51 943 грн. 02 коп. інфляційних втрат є законними, ґрунтуються на положеннях укладеного між сторонами договору та нормах чинного законодавства України. Відповідач не навів суду переконливих аргументів на підтвердження своєї позиції, які б переважили аргументи позивача або викликали обґрунтовані сумніви стосовно позовних вимог. Доводи позивача відповідачем не спростовані, а відтак вимоги позивача мають бути задоволені.
При цьому суд, враховуючи положення статті 233 Господарського кодексу України, частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України вважає за можливе зменшити розмір пені з 26 965,94 грн. до 13 482,97 грн.
Розподіл судових витрат
Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Зважаючи на те, що позов визнаний обґрунтованим, відтак судовий збір в розмірі 6 815,93 грн. покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Березнекомуненергія" (34600, Рівненська область, Березнівський район, місто Березне, вул. Ціолковського 2А, код ЄДРПОУ 30717503) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вул. Б.Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720) 351 293 (триста п'ятдесят одна тисяча двісті дев'яносто три) грн. 71 коп. заборгованості, 13 482 (тринадцять тисяч чотириста вісімдесят два) грн. 97 коп. пені, 24 192 (двадцять чотири тисячі сто дев'яносто два) грн. 30 коп. три проценти річних, 51 943 (п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот сорок три) грн. 02 коп. інфляційних втрат та 6 815 (шість тисяч вісімсот п'ятнадцять) грн. 93 коп. судового збору.
3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 13 482 грн. 97 коп. пені відмовити.
Позивач (Стягувач): Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, місто Київ, вул. Б.Хмельницького 6, код ЄДРПОУ 20077720).
Відповідач (Боржник): Комунальне підприємство "Березнекомуненергія" (34600, Рівненська область, Березнівський район, місто Березне, вул. Ціолковського 2А, код ЄДРПОУ 30717503).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).
Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повне рішення складено 06 листопада 2019 року.
Суддя Качур А.М.