Рішення від 24.10.2019 по справі 914/1179/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.10.2019 справа № 914/1179/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., при секретарі судового засідання Зусько І.С., розглянув матеріали справи

за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького», м.Львів

до відповідача Приватного підприємства «Авіафінсервіс», м.Львів

про стягнення 378229,10 грн

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

Обставини розгляду справи.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» до Приватного підприємства «Авіафінсервіс» про стягнення 378229,10 грн.

Ухвалою суду від 25.06.2019 р. відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 17.07.2019 р.

В судовому засіданні 17.07.2019 р. був присутній представник позивача.

Ухвалою суду від 17.07.2019 р., занесеною до протоколу судового засідання від 17.07.2019 р., суд відклав підготовче засідання на 13.08.2019 р.

13.08.2019 р. позивач через канцелярію суду подав клопотання (вх.№33352/19) з долученими завіреними копіями витратних ордерів за грудень 2018 року та січень 2019 року.

В судовому засіданні 13.08.2019 р. присутній представник відповідача усно просив суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву та поновити строк для подання відзиву.

Ухвалою суду від 13.08.2019 р., занесеною до протоколу судового засідання від 13.08.2019 р., продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання на 16.09.2019 р.

В судовому засіданні 16.09.2019 р. був присутній представник позивача.

Ухвалою суду від 16.09.2019 р., занесеною до протоколу судового засідання від 16.09.2019 р., закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 07.10.2019 р.

В судове засідання 07.10.2019 р. сторони явку повноважних представників не забезпечили.

Ухвалою суду від 07.10.2019 р., занесеною до протоколу судового засідання від 07.10.2019 р., відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 24.10.2019 р.

23.10.2019 р. позивач через канцелярію суду подав пояснення у справі (вх.№43751/19) з доданими копіями акту звіряння, рахунків та виписок банку.

В судове засідання 24.10.2019 р. сторони явку представників не забезпечили, причин неявки не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відправлення на адресу відповідача ухвали суду про відкладення судового засідання з розгляду справи по суті на 24.10.2019 р. підтверджується списком рекомендованих листів №1297 від 09.10.2019 р. та списком згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів №1784 (штрихкодовий ідентифікатор поштового відправлення - 7901412763010). Як вбачається з інформації на веб-сайті АТ «Укрпошта», поштове відправлення за відповідним штрихкодовим ідентифікатором вручено 16.10.2019 р.

Суд вважає, що ним було виконано умови Господарського процесуального кодексу України стосовно належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, а відповідач знав про існування даної справи, мав достатньо часу для виконання вимог ухвал суду щодо встановленого строку на подання відзиву на позов, однак таким правом не скористався. Обізнаність відповідача підтверджується протоколом судового засідання від 13.08.2019 р., з якого вбачається факт присутності представника відповідача в судовому засіданні, та відміткою про ознайомлення з матеріалами справи на поданій представником заяві (вх.№32557/19 від 08.08.2019 р.)

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Проаналізувавши зібрані у справі докази, врахувавши, що сторони були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та у зв'язку із відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність прийняття рішення у справі.

У судовому засіданні 24.10.2019 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір по прийому, зберіганню, контролю якості та відпуску авіапалива, на виконання умов якого позивач надавав відповідні послуги, зокрема за період з серпня 2018 року по січень 2019 року включно на загальну суму 466707,60 грн, проте відповідач в порушення умов договору оплату наданих послуг здійснював частково та без дотримання встановлених договором строків. У зв'язку з цим, позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача 346186,99 грн основного боргу, 23056,69 грн пені, 6709,87 грн інфляційних нарахувань та 2275,55 грн 3% річних.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Між Приватним підприємством «Авіафінсервіс» (замовник, відповідач у справі) та Державним підприємством «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького» (виконавець, позивач у справі) було укладено договір по прийому, зберіганню, контролю якості та відпуску авіа палива №ОД/2014/03/03/1 від 03.03.2014 р., за умовами розділу 2 якого замовник передає виконавцеві паливо на зберігання і відпуск (налив, заправку в повітряне судно) клієнтам замовника, а виконавець зобов'язується приймати, зберігати, здійснювати контроль якості авіапалива на всіх етапах (починаючи з приймання палива, закінчуючи його видачею) згідно діючих галузевих стандартів України та здійснювати відпуск (налив, заправку в повітряне судно) палива замовника або повернути паливо замовникові (або передати по письмовій вказівці замовника третій особі) в збереженні. Виконавець по письмовій вказівці замовника проводить всі необхідні операції для своєчасного відпустку (наливу, заправки в повітряне судно) палива замовника клієнтам замовника в аеропорту «Львів».

Цей договір набрав чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діяв до 31.12.2017 року, але в будь-якому разі, до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Термін дії договору може бути продовжений шляхом підписання додаткової угоди до даного договору. (п.12.5. договору)

Додатковою угодою №3 від 29.12.2017 р. сторони домовились продовжити строк дії договору до 31.12.2018 р.

Згідно з пунктами 12.6. та 12.7. договору, після закінчення терміну дії цього договору, а також у разі його розірвання виконавець зобов'язаний на вимогу замовника повернути залишок палива замовникові, а замовник зобов'язаний сплатити послуги, надані йому до закінчення терміну дії або розірвання договору. Після закінчення терміну договору умови його залишаються дійсними відносно всіх партій палива, які до моменту припинення дії договору знаходитимуться на відповідальному зберіганні. Сторони також не звільняються від зобов'язань, витікаючих з операцій, здійснених до закінчення терміну договору зокрема по взаєморозрахунках і рекламаціях.

Як передбачено п.5.1. договору, виконавець приймає паливо на відповідальне зберігання з оформленням акту приймання-передачі палива на зберігання на складі ПММ виконавця, розташованого за адресою: 79000, м.Львів , Аеропорт ЦА.

Відповідно до п.6.1. договору, паливо, передане на відповідальне зберігання, залишається власністю замовника до моменту перетину паливом заправного штуцера повітряного судна, що підтверджується витратним ордером, або заправної горловини транспортного засобу (при відвантаженні палива клієнтам замовника з складу виконавця на самовивезення), шо підтверджується накладною, або до моменту підписання накладної на відпустку палива (при придбанні палива на умовах EXW склад ПММ виконавця іншими клієнтами замовника).

Пунктом 6.2. договору сторони погодили, що на підставі документів, вказаних в п.6.1. цього договору (витратних ордерів, накладних) про кількість виданого палива, сторонами в строк не пізніше 8 числа місяця, наступного за звітним, складається звідний акт прийому-передачі палива із зберігання за звітний місяць.

Ціна на послуги, що надаються виконавцем, встановлюється в національній валюті України і затверджується сторонами протоколом узгодження ціни, який є невід'ємною частиною договору. Зміна ціни на послуги, що надаються, фіксується сторонами шляхом підписання нового протоколу узгодження ціни (п.8.1. договору).

Протоколом узгодження ціни на послуги, шо надаються до договору по прийому, зберіганню, контролю якості та відпуску авіапалива встановлено, що ціна на послуги, що надаються виконавцем з прийому, зберігання, контролю якості та відпуску 1 тонни палива ТС-1 в аеропорту «Львів» складає 540 грн. за 1 тонну відпущеного палива, в т.ч. ПДВ 20% 90 грн.

Додатковою угодою №1 до договору від 01.11.2016 р. сторони домовились викласти розділ 8 договору в наступній редакції: « 8.1. Вартість послуг, що надаються виконавцем згідно цього договору становить: за зберігання однієї тонни палива за одну добу - 8,50 грн. без ПДВ; за заправку однієї тонни палива в паливозаправник - 1300 грн. без ПДВ; за заправку однієї тонни палива в бак повітряного судна - 1300 грн. без ПДВ.»

В подальшому додатковою угодою №2 до договору від 01.03.2017 р. сторони дійшли згоди викласти розділ 8 договору в наступній редакції: « 8.1. Вартість послуг, що надаються виконавцем згідно цього договору становить: за зберігання однієї тонни палива за одну добу - 4 грн. без ПДВ; за заправку однієї тонни палива в паливозаправник - 950 грн. без ПДВ; за заправку однієї тонни палива в бак повітряного судна - 950 грн. без ПДВ.»

Додатковою угодою №3 до договору від 29.12.2017 р. сторони дійшли згоди викласти п.8.1. розділу 8 договору в наступній редакції: « 8.1. Вартість послуг, що надаються виконавцем згідно цього договору, з 01.01.2018 р. становить: за зберігання однієї тонни палива за одну добу - 3,25 грн. без ПДВ; за заправку однієї тонни палива в паливозаправник - 950 грн. без ПДВ; за заправку однієї тонни палива в бак повітряного судна - 950 грн. без ПДВ.»

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії акту надання послуг №5397 від 31.08.2018 р. на суму 142000,98 грн, акту надання послуг №6009 від 30.09.2018 р. на суму 16107,70 грн, акту надання послуг №6810 від 31.10.2018 р. на суму 12125,89 грн та акту надання послуг №7554 від 30.11.2018 р. на суму 16143,67 грн.

Вказані акти надання послуг були підписані без зауважень представниками сторін та скріплено печатками відповідних юридичних осіб.

Акт надання послуг №8404 від 31.12.2018 р. на суму 87469,56 грн та акт надання послуг №779 від 31.01.2019 р. на суму 192859,80 грн не підписано замовником.

На підтвердження наданих в грудні 2018 року послуг по прийому, контролю якості та відпуску авіапалива в кількості 74,56 тонн позивач долучив копії відповідних витратних ордерів (вимог) замовника на заправку повітряних суден: №100175 від 24.12.2018 р. на 3907 кг, №100177 від 24.12.2018 р. на 1092 кг, №100178 від 24.12.2018 р. на 582 кг, №100180 від 27.12.2018 р. на 4884 кг, №100181 від 27.12.2018 р. на 1610 кг, №100183 від 28.12.2018 р. на 2078 кг, №100184 від 28.12.2018 р. на 986 кг, №100185 від 28.12.2018 р. на 2384 кг, №100186 від 29.12.2018 р. на 4391 кг, №100174 від 23.12.2018 р. на 9198 кг, №100176 від 24.12.2018 р. на 8617 кг, №100179 від 25.12.2018 р. на 9219 кг, №100182 від 27.12.2018 р. на 7905 кг, №100187 від 30.12.2018 р. на 8707 кг, №100188 від 31.12.2018 р. на 9000 кг.

На підтвердження наданих в січні 2019 року послуг по прийому, контролю якості та відпуску авіапалива в кількості 165,44 тонн долучено копії таких витратних ордерів (вимог) замовника на заправку повітряних суден: №100189 від 01.01.2019 р. на 455 кг, №100191 від 02.01.2019 р. на 520 кг, №100192 від 03.01.2019 р. на 2061 кг, №100203 від 06.01.2019 р. на 2148 кг, №100196 від 06.01.2019 р. на 1190 кг, №100194 від 08.01.2019 р. на 5246 кг, №100195 від 10.01.2019 р. на 2304 кг, №100200 від 13.01.2019 р. на 787 кг, №100202 від 14.01.2019 р. на 1159 кг, №100206 від 15.01.2019 р. на 4848 кг, №100209 від 16.01.2019 р. на 758 кг, №100210 від 17.01.2019 р. на 4977 кг, №100221 від 28.01.2019 р. на 799 кг, №100190 від 01.01.2019 р. на 9001 кг, №100193 від 03.01.2019 р. на 9088 кг, №100100 від 06.01.2019 р. на 9106 кг, №100197 від 07.01.2019 р. на 8714 кг, №100198 від 08.01.2019 р. на 8786 кг, №100199 від 10.01.2019 р. на 9136 кг, №100201 від 13.01.2019 р. на 9004 кг, №100204 від 14.01.2019 р. 9179 кг, №100205 від 14.01.2019 р. 5836 кг, №100208 від 15.01.2019 р. на 338 кг, №100211 від 18.01.2019 р. на 4066 кг, №100214 від 24.01.2019 р. на 486 кг, №100215 від 25.01.2019 р. на 2704 кг, №100216 від 26.01.2019 р. на 2217 кг, №100220 від 28.01.2019 р. на 3660 кг, №100207 від 15.01.2019 р. на 10000 кг, №100212 від 20.01.2019 р. на 9122 кг, №100213 від 21.01.2019 р. на 8771 кг, №100217 від 27.01.2019 р. на 10069 кг, №100218 від 28.01.2019 р. на 8905 кг.

Крім того, в матеріалах справи наявні складені виконавцем копії відповідних реєстрів вимог видачі авіапалива та рахунки на оплату за період з серпня 2018 року по січень 2019 року включно.

12.04.2019 р. позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо оплати наданих послуг та повернення з підпису актів наданих послуг.

У вказаній вимозі йшлося про те, що оскільки замовник не повернув з підпису акти наданих послуг №5397 від 31.08.2018 р., №8404 від 31.12.2018 р., №779 від 31.01.2019 р. та не надав заперечень до якісних та кількісних показників наданих послуг, виконавець надсилає на його адресу вищевказані акти, рахунки на оплату та реєстри вимог видачі авіапалива і вимагає впродовж трьох банківських днів з моменту їх отримання оплатити заборгованість в сумі 346186,99 грн за надані послуги та повернути на адресу виконавця по одному примірнику підписаних з боку замовника актів наданих послуг та реєстрів вимог на видачу авіапалива.

Як вбачається з копії довідки, долученої підприємством зв'язку, поштове відправлення було повернено на адресу відправника без вручення 27.04.2019 р. з відміткою про те, що причиною такого повернення є закінчення встановленого строку зберігання.

Пунктом 7.2.1. договору передбачено обов'язок замовника своєчасно оплачувати надані виконавцем послуги.

Як визначено п.9.1. договору, замовник оплачує вартість послуг виконавця щомісячно в наступному порядку: п.9.1.1. - в строк до 10 числа звітного місяця замовник здійснює передоплату у розмірі 50 % вартості послуг, наданих виконавцем замовникові в місяці, що передував звітному; п.9.1.2. - протягом трьох банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі палива із зберігання за звітний місяць замовник, на підставі вищезгаданого акту і з урахуванням здійсненої передоплати (п.9.1.1.), здійснює остаточний розрахунок за послуги, надані виконавцем в повному об'ємі (прийом, зберігання і відпуск палива) протягом такого звітного місяця.

Відповідно до підписаного сторонами акту звіряння взаємних розрахунків за період з 01.03.2017 р. по 23.03.2018 р., станом на 23.03.2018 р. заборгованість Приватного підприємства «Авіафінсервіс» на користь ДП «Міжнародний аеропорт «Львів» ім.Данила Галицького» становила 35483,88грн.

Згідно з рахунком на оплату №1853 від 31.03.2018 р. за березень 2018 року було надано послуг всього на 362,10 грн. З них 268,66 грн було включено до акту звіряння станом на 23.03.2018 р. Таким чином, за період з 24.03.2018 р. по 31.03.2018 р. нараховано 93,44 грн.

Також матеріали справи містять рахунки на оплату за період з квітня 2018 року по липень 2018 року (рахунок на оплату №2455 від 30.04.2018 р. на суму 404,57 грн, рахунок на оплату №3196 від 31.05.2018 р. на суму 726,74 грн, рахунок на оплату №3963 від 30.06.2018 р. на суму 683707,30 грн, рахунок на оплату №4738 від 31.07.2018 р. на суму 122515,80 грн), тобто до початку періоду, заборгованість за актами якого просить стягнути позивач.

Позивачем долучено банківські виписки з особового рахунку ДП «МА «Львів ім.Данила Галицького», в яких відображена інформація про здійснені відповідачем оплати. Так, при розрахунку остаточної заборгованості відповідача за договором №ОД/2014/03/03/1 від 03.03.2014 р. позивач враховує такі здійснені відповідачем оплати: 15.05.2018 р. на суму 32036,44 грн (призначення платежу «оплата за послуги по зберіганню авіаційного палива зг. дог. №13 від 27.07.2017 р.»), 23.07.2018 р. на суму 327,06 грн (призначення платежу «оплата за послуги по зберіганню авіапалива зг. рах. №1249 від 28.02.2018 р.»), на суму 352,10 грн (призначення платежу «оплата за послуги по зберіганню авіапалива зг. рах. №1859 від 03.03.2018 р.») та на суму 726,74грн (призначення платежу «оплата за послуги по зберіганню авіапалива зг. рах. №3196 від 31.05.2018 р.»). Також відповідачем здійснено наступні оплати з призначенням платежу «оплата за послуги зг.дог.ОД/2014/03/03/1 від 03.03.2014 р.»: 20.09.2018 р. на суму 100000 грн, 21.09.2018 р. на суму 100000грн, 02.10.2018 р. на суму 100000 грн, 03.10.2018 р. на суму 200000 грн, 05.10.2018 р. на суму 150000 грн, 17.10.2018 р. на суму 100000 грн, 28.11.2018р. на суму 100000 грн, 30.11.2018 р. на суму 30000 грн та 03.12.2018р. на суму 50000 грн.

В позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 346186,99 грн заборгованості за надані та неоплачені послуги.

Крім того, позивач, керуючись статтями 230, 231 Господарського кодексу України та статтею 625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачеві 23056,69 грн пені в цілому за період з 06.09.2018 р. по 14.06.2019 р., 2275,55грн 3% річних та 6709,87 грн інфляційних нарахувань за даний період.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як передбачено ч.5 ст.626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

За умовами ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною першою статті дев'ятої Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 7.2.1. договору передбачено обов'язок замовника своєчасно оплачувати надані виконавцем послуги.

Як визначено п.9.1. договору, замовник оплачує вартість послуг виконавця щомісячно в наступному порядку: п.9.1.1. в строк до 10 числа звітного місяця замовник здійснює передоплату у розмірі 50 % вартості послуг, наданих виконавцем замовникові в місяці, що передував звітному; п.9.1.2. протягом трьох банківських днів після підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі палива із зберігання за звітний місяць замовник, на підставі вищезгаданого акту і з урахуванням здійсненої передоплати (п.9.1.1.), здійснює остаточний розрахунок за послуги, надані виконавцем в повному об'ємі (прийом, зберігання і відпуск палива) протягом такого звітного місяця.

В матеріалах справи наявні акти надання послуг за період з серпня 2018 року по січень 2019 року включно.

Як вбачається зі змісту даних актів, вони стосувалися надання послуг по прийому, контролю якості та відпуску авіапалива, а також надання послуг по зберіганню авіаційного палива.

Суд розцінює дані акти як передбачені договором акти прийому-передачі палива із зберігання, оскільки умовами договору не визначено складення окремих актів надання послуг, а зі змісту договору випливає, що саме на підставі актів прийому-передачі палива із зберігання здійснюється розрахунок за послуги з прийому, зберігання і відпуску палива, надання яких фіксувалося в актах надання послуг.

Акти надання послуг за серпень, вересень, жовтень та листопад 2018 року підписано сторонами без зауважень.

Разом з тим акти надання послуг за грудень 2018 року та січень 2019 року не підписано замовником, проте на підтвердження наданих за актами послуг позивач подав копії відповідних витратних ордерів (вимог) замовника на заправку повітряних суден, які в силу положень п.6.2. договору і слугували підставою для складення актів прийому-передачі палива зі зберігання (надання послуг).

Також в матеріалах справи міститься вимога щодо оплати наданих послуг та повернення з підпису актів наданих послуг, яка була скерована на юридичну адресу відповідача та повернена підприємством зв'язку на адресу відправника з відміткою про те, що причиною такого повернення є закінчення встановленого строку зберігання.

Оскільки договором не передбачено детального порядку складення, направлення, підписання та повернення актів надання послуг, а позивач в позовній заяві зазначає, що в процесі виконання умов договору за згодою сторін передача документів здійснювалась наручно на території ДП «МА «Львів» ім.Данила Галицького», суд вважає, що позивач, не одержавши підпису представника відповідача на актах та направляючи їх на юридичну адресу відповідача, яка крім того була зазначена самим відповідачем в договорі, діяв добросовісно та відповідно до звичаїв ділового обороту, бажаючи одержати від відповідача підписані примірники актів або мотивовану відмову в їх підписанні у спосіб, що не суперечить умовам договору та законодавства.

Неодержання відповідачем даної вимоги засобами поштового зв'язку та її повернення на адресу позивача не залежало від волі позивача, який направляв акти для підписання за місцезнаходженням відповідача, визначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином, враховуючи те, що акти надання послуг за грудень 2018 року та січень 2019 року були сформовані на підставі наявних в матеріалах справи вимог самого відповідача, беручи до уваги неповернення їх з підпису відповідача та відсутність в матеріалах справи доказів ненадання послуг у вказаний період або надання їх в обсязі, відмінному від визначеного у актах, суд прийшов до висновку, що такі акти, як і акти, підписані відповідачем, є підтвердженням наданих послуг та підставою для їх оплати.

Як передбачено ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Акти надання послуг за серпень, вересень, жовтень та листопад 2018 року підписувались відповідачем в останні дні таких місяців - 31.08.2018 р., 30.09.2018 р., 31.10.2018 р. та 30.11.2018 р.

З врахуванням положень п.9.1. договору дані акти мали бути оплачені протягом трьох банківських днів після їх підписання, тобто до 05.09.2018 р., 03.10.2018 р., 05.11.2018 р. та 05.12.2018 р. відповідно.

Акти за грудень 2018 року та січень 2019 року було надіслано на адресу відповідача 12.04.2019 р. з вимогою впродовж трьох банківських днів з моменту їх отримання оплатити заборгованість та повернути на адресу виконавця по одному примірнику підписаних з боку замовника актів наданих послуг та реєстрів вимог на видачу авіапалива.

Таке поштове відправлення було повернено на адресу відправника без вручення 27.04.2019 р. з відміткою про те, що причиною такого повернення є закінчення встановленого строку зберігання.

Як роз'яснено п.1.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення. Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.

З врахуванням того, що у вимозі, як і в положеннях п.9.1. договору, було встановлено строк для оплати актів - три банківські дні з моменту отримання (підписання), а датою повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення є 27.04.2019 р., суд вважає, що саме з цього дня слід обчислювати строк для виконання зобов'язання з оплати актів за грудень 2018 р. та січень 2019 року, а отже, останнім днем для їх оплати, беручи до уваги те, що 29.04.2019 р. та 01.05.2019 р. були святковими неробочими днями, було 03.05.2019 р.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Судом встановлено, що протягом дії договору відповідач частково оплачував надані послуги.

При цьому, суд встановив, що одна з оплат, яку позивач при розрахунку врахував як оплату за договором, стягнення боргу за яким є предметом спору у справі (здійснена 15.05.2018 р. на суму 32036,44 грн) насправді є оплатою за іншим договором - №13 від 27.07.2017 р., тобто реальна сума заборгованості за договором №ОД/2014/03/03/1 від 03.03.2014 р. є більшою на цю суму, проте суд приймає рішення у справі не інакше, ніж в межах заявлених позивачем вимог.

Суд встановив, що оплати здійснювались відповідачем як з вказівкою на конкретні рахунки в призначенні платежу, так і лише з посиланням на договори, за якими здійснювалась оплата.

Оплати з призначенням платежу «за договором №ОД/2014/03/03/1 від 03.03.2014 р.» зараховувались позивачем в порядку черговості, а саме для погашення заборгованості за актами наданих послуг по їх хронології.

Отже, з врахуванням зафіксованої у підписаному сторонами акті звіряння заборгованості станом на 23.03.2018 р., подальших оплат та виставлених рахунків до початку спірного періоду, а також всіх оплат, здійснених в період з вересня по грудень 2018 року включно, суд визначив, що частково неоплаченими залишились послуги за актом за серпень 2018 року в сумі 21480,37 грн, а повністю неоплаченими - за актами за вересень 2018 року в сумі 16107,70 грн, за жовтень 2018 року в сумі 12125,89 грн, за листопад 2018 року в сумі 16143,67 грн, за грудень 2019 року в сумі 87469,56 грн та січень 2019 року в сумі 192859,80 грн.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу.

Як визначено частиною першою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. (ч.1 ст.547 ЦК України)

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондують приписам, встановленим Господарським кодексом України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного випливає, що обов'язковою умовою виникнення права на нарахування пені є викладення в договорі умови (пункту) про забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, підстави для її застосування та розмір, або наявність законодавчого акту, який визначає обов'язок та умови сплати пені, тобто таке нарахування може проводитися лише на підставі прямої вказівки закону або договору.

Позивач в позовній заяві просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 23056,69 грн.

В укладеному між сторонами договорі, зокрема і розділі 11 договору «Відповідальність сторін» відсутня умова про відповідальність замовника за несвоєчасну оплату наданих послуг у вигляді неустойки (пені).

Також в даному випадку не може бути застосована і норма частини другої ст.231 ГК України стосовно розміру штрафних санкцій за порушення господарського зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, з огляду на те, що хоча позивач і є державним підприємством, проте штрафні санкції у розмірі, визначеному цією нормою, застосовуються за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, а зобов'язання з оплати наданих послуг є за своєю суттю грошовим зобов'язанням. (п.2.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань».

У зв'язку з цим, в стягненні 23056,69 грн пені за прострочення виконання грошового зобов'язання слід відмовити.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3% річних -((21480,37 грн х 3% / 365 днів х 282 дні (з 06.09.2018 р. по 14.06.2019 р. включно)) + (16107,70 грн х 3% / 365 днів х 254 дні (з 04.10.2018 р. по 14.06.2019 р. включно)) + (12125,89 грн х 3% / 365 днів х 221 день (з 06.11.2018 р. по 14.06.2018 р. включно)) + (16143,67 грн х 3% / 365 днів х 191 день (з 06.12.2018 р. по 14.06.2019 р. включно)) + (280329,36 грн х 3% / 365 днів х 42 дні (з 04.05.2019 р. по 14.06.2019 р. включно)) = 497,87 грн + 336,28 грн + 220,26 грн + 253,43 грн + 967,71 грн = 2275,55 грн), внаслідок чого встановлено, що їх розмір відповідає розміру, заявленому позивачем до стягнення та становить 2275,55 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Інформаційний лист ВГСУ від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права»).

Отже, позивач невірно розраховував суму інфляційних втрат, індексуючи суму боргу з врахуванням інфляції пропорційно до кількості днів, протягом яких існувала заборгованість, в той час як таке індексування слід було проводити в цілому за місяць, незалежно від кількості днів прострочення у відповідному місяці.

Разом з тим вказане призвело до того, що визначена позивачем сума інфляційних нарахувань є меншою, ніж мала би бути насправді, а тому позовні вимоги в частині стягнення 6709,87 грн підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Тобто підставами для захисту цивільного права є його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 346186,99 грн основного боргу, 6709,87 грн інфляційних нарахувань та 2275,55 грн 3% річних, а пеня в сумі 23056,69 грн стягненню не підлягає.

Як передбачено п.2 ч.5 ст.238 ГПК України, в резолютивній частині рішення зазначається про розподіл судових витрат.

Оскільки згідно з п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 551, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 627, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст.4, 13, 73 ,74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 165, 233, 236, 237, 238, 241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Авіафінсервіс», м.Львів, пл.Князя Святослава, 5 (ідентифікаційний код 36670047) на користь Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів» імені Данила Галицького», м.Львів, Аеропорт ЦА (ідентифікаційний код 33073442) 346186,99 грн основного боргу, 6709,87 грн інфляційних нарахувань, 2275,55 грн 3% річних та 5327,59 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

В судовому засіданні 24.10.2019 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 04.11.2019 р.

Суддя Гоменюк З.П.

Попередній документ
85420271
Наступний документ
85420273
Інформація про рішення:
№ рішення: 85420272
№ справи: 914/1179/19
Дата рішення: 24.10.2019
Дата публікації: 07.11.2019
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Львівської області
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; зберігання