ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2019Справа № 910/9246/19
Господарський суд міста Києва в складі:
головуючого судді Спичака О.М.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/9246/19
за позовом Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського"
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
про стягнення 101 531,46 грн.
Без виклику учасників справи.
Національний науковий центр "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" звернулась до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 101 531,46 заборгованості за договором № 2-ІГА-17 про закупівлю послуг від 09.08.2017.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.07.2019 позовну заяву Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" залишено без руху.
12.08.2019 від Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" надійшли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг укладеного між сторонами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2019 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини в строк протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
25.09.2019 на адресу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому заявлено клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін. Також, до відзиву відповідачем додано заяву про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
У відзиві відповідач факт надання позивачем належним чином послуг за договором визнав. Разом з тим, відповідач зазначив, що послуги не були оплачені, а акт наданих послуг не було підписано, у зв'язку з відсутністю затвердженого фінансового плану на 2018 рік. Відповідач вважає, що предметом укладеного сторонами договору є надання послуг з науководослідної роботи за темою: «Захист довкілля. Ліквідування забруднень ґрунтів і водних об'єктів нафтою та нафтопродуктами. Правила. Переглядання СОУ 74.2-20077720-034:2009», результат яких в розумінні визначень, які містить Податковий кодексу України, є капітальними інвестиціями. В свою чергу, відповідно до підпункту 1 пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2012 № 899 «Про порядок здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку» встановлено, що суб'єкти господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку, можуть здійснювати витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому забороняється здійснювати витрати, зокрема, на капітальні інвестиції (за винятком випадків, рішення щодо яких прийнято Кабінетом Міністрів України). А тому, відповідач вважає, що відсутність затверджено фінансового плану відповідача на поточний період та підписаного з боку позивача та відповідача акту приймання-передачі наданих за договором послуг свідчить про відсутність з боку відповідача прострочення виконання зобов'язань за договором, а також про передчасність та необґрунтованість звернення позивача до суду з даним позовом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.10.2019 відмовлено в задоволенні клопотань Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про розгляд з повідомленням (викликом) сторін та про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
29.06.2017 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» оголосила закупівлю на послуги з виконання науково-дослідної роботи за темою: «Послуги з виконання науково-дослідної роботи за темою «Захист довкілля. Ліквідування забруднень ґрунтів і водних об'єктів нафтою та нафтопродуктами. Правила. Переглядання СОУ 14.2-20071120-054:2009».
18.07.2017 відбувся аукціон, за результатами якого переможцем визначено Національний науковий центр «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» (далі - Інститут).
25.07.2017 оприлюднено повідомлення про укладання договору між НАК «Нафтогаз України» та Інститутом за темою: «Послуги з виконання науково-дослідної роботи за темою «Захист довкілля. Ліквідування забруднень ґрунтів і водних об'єктів нафтою та нафтопродуктами. Правила. Переглядання СОУ 74.2-20077720-034:2009».
09.08.2017 Інститутом та НАК «Нафтогаз України» був укладений договір № 2-ІГА-17 від закупівлю послуг (далі - Договір).
За умовами Договору (пункти 1.1., 1.2. Договору) Інститут зобов'язується надати послуги з виконання науково-дослідної роботи за темою: «Захист довкілля. Ліквідування забруднень ґрунтів і водних об'єктів нафтою та нафтопродуктами. Правила. Переглядання СОУ 74.2-20077720-034:2009», результати яких зазначаються у письмовому звіті, який надається.
Ціна договору визначена у пункті 3.1. Договору відповідно та протоколу узгодження договірної ціни (додаток 3 до договору) і становить 97 600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 16 266,67 грн.
Відповідно до п. 4.2. договору замовник протягом 30 (тридцять) банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг без зауважень до наданих послуг з виконання НДР проводить оплату вартості наданих послуг з виконання НДР відповідно до виставленого виконавцем рахунку.
Згідно п. 5.1. договору, вимоги до результатів надання послуг з виконання НДР за договором визначені в Завданні на надання послуг з виконання НДР (додаток 2 до договору). Пунктом 5.1. договору передбачено, що перелік, обсяг та строки надання послуг за договором визначені сторонами у Календарному плані надання послуг з виконання НДР (додаток 2 до договору).
В розділі 6 додатку 1 до договору та додатком 2 до договору сторонами договору встановлені етапи, конкретний перелік робіт і строки надання послуг з виконання НДР. Згідно вказаного розділу додатку 1 до Договору надання послуг Інститутом поділяється на два етапи: перший етап виконується протягом 12 місяців від дати укладання договору, другий завершується не пізніше, ніж за 45 днів до дати закінчення договору.
Розділом 9 додатку 1 до договору сторонами договору встановлені форми звітної документації, що надається за етапами НДР.
Зокрема, за результатами виконання Етапу 1 Інститутом відповідачу надається Інформаційний звіт про надання послуг з виконання НДР.
За результатами виконання Етапу 2 необхідно надати матеріали, зазначені в підпунктах 2.1. - 2.18. п. 9.1. розділу 9 додатку 1 договору.
За умовами п. 6.1.2. договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в порядку, передбаченим договором, оплатити послуги, надані належним чином.
Відповідно п. 6.1.3. договору замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання звіту про надання послуг з виконання НДР та акту приймання-передачі наданих послуг з виконання НДР повинен надати виконавцю вищезазначений акт або мотивовану письмову відмову від прийняття результатів послуг з виконання НДР.
Пункт 10.1. Договору встановлює, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками і діє до 31 грудня 2018 року.
На виконання договору Інститутом відповідачу був надісланий пакет документів на затвердження актуалізованого СОУ 74.2-20077720-034:2018 (лист Інституту від 19.10.2018 № 10-02/936), передбачений умовами договору.
Листом №10-02/1082 від 11.12.2018 позивач направив відповідачу заключний звіт зі звітною документацією та акт приймання-передачі наданих послуг.
Вказаний лист отриманий відповідачем 17.12.2018, що підтверджується відміткою на ньому (копія листа №10-02/1082 від 11.12.2018, доданого до відзиву).
Наказом НАК «Нафтогаз України» від 12.12.2018 № 412 затверджений та рекомендований до впровадження стандарт СОУ 74.2-20077720034:2009, який був розроблений та переданий НАК «Нафтогаз України» на підставі Договору.
Листом від 27.12.2018 № 81/2-299-18 НАК «Нафтогаз України» повідомив Інститут, що на засіданні Науково-технічної ради НАК «Нафтогаз України» 20.12.2018 розглянутий звіт про надання послуг за договором. Також повідомлялось, що згадуваний звіт рекомендовано до прийняття, як такий що відповідає умовам договору та вимогам технічного завдання.
Листом №1-04/1177 від 29.12.2018 позивач звернувся з пропозицією пролонгації договору та просив повідомити про строки надання йому підписаного відповідачем акту приймання-передачі наданих послуг.
У листі №81/2-31-19 від 01.02.2019 відповідач зазначив, що не може виконати свої договірні зобов'язання щодо прийняття та оплати послуг за договором, оскільки фінансовий план Компанії на 2018 рік не було затверджено, та повідомив, що виконає свої зобов'язання за договором № 2-ІГА-17 від 09.08.2017 після затвердження фінансового плану компанії на поточний період, або прийняття Урядом України рішення, що дозволить їй здійснювати відповідні витрати.
Листом №8-12/48 від 29.01.2019 позивач повторно направив відповідачу заключний звіт зі звітною документацією та акт приймання-передачі наданих послуг.
У листі №81/2-34-19 від 06.02.2019 відповідач що виконає свої зобов'язання за Договором № 2-ІГА-17 від 09.08.2017 після затвердження фінансового плану компанії на поточний період, або прийняття Урядом України рішення, що дозволить їй здійснювати витрати на капітальні інвестиції.
Позивач стверджує, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання договором № 2-ІГА-17 від 09.08.2017 про закупівлю послуг щодо оплати наданих послуг, у зв'язку із чим просить стягнути з останнього 97 600,00 грн. основного боргу, 488,00 грн. пені, 2 360,50 грн. інфляційних втрат та 1 082,96 грн. 3% річних.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Як встановлено судом, ціна договору погоджена сторонами у пункті 3.1. договору та Протоколі узгодження договірної ціни (додаток 3 до Договору) і становить 97 600,00 грн.
Відповідно п. 6.1.3. договору замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня отримання звіту про надання послуг з виконання НДР та акту приймання-передачі наданих послуг з виконання НДР повинен надати виконавцю вищезазначений акт або мотивовану письмову відмову від прийняття результатів послуг з виконання НДР.
З матеріалів справи вбачається, що листом №10-02/1082 від 11.12.2018 позивач направив відповідачу заключний звіт зі звітною документацією та акт приймання-передачі наданих послуг.
Вказаний лист отриманий відповідачем 17.12.2018, що підтверджується відміткою на ньому (копія листа №10-02/1082 від 11.12.2018, доданого до відзиву).
У відповідь на вказаний лист відповідач зазначив, що не може виконати свої договірні зобов'язання щодо прийняття та оплати послуг за договором, оскільки фінансовий план компанії не було затверджено, та повідомив, що виконає свої зобов'язання за договором № 2-ІГА-17 від 09.08.2017 після затвердження фінансового плану компанії на поточний період, або прийняття Урядом України рішення, що дозволить їй здійснювати відповідні витрати (листи №81/2-31-19 від 01.02.2019 та №81/2-34-19 від 06.02.2019).
З викладеного вбачається, що відповідач від прийняття робіт за договором послуг не відмовився, а непідписання акту приймання-передачі наданих зумовлено відсутністю затвердженого фінансового плану компанії.
Отже, матеріали справи не містять мотивованої відмови відповідача від прийняття наданих послуг за договором та підписання акту приймання-передачі наданих послуг, направленого листом №10-02/1082 від 11.12.2018, тому акт приймання-передачі наданих послуг вважається погодженим на 31 день після його отримання, тобто 16.01.2019, а надані позивачем послуги вважаються прийнятими відповідачем на суму 97 600,00 грн. без зауважень та заперечень.
Крім того, про належне виконання позивачем договірних зобов'язань свідчить Наказ НАК «Нафтогаз України» від 12.12.2018 № 412, яким затверджено та рекомендовано до впровадження стандарт СОУ 74.2-20077720034:2009.
Також, суд зазначає, що складання акту надання послуг не є підставою для виникнення між сторонами зобов'язальних правовідносин у даному випадку, оскільки правовідносини виникають саме з договору між сторонами про надання послуг та з факту надання таких послуг позивачем.
Тобто, обов'язок відповідача оплатити позивачу вартість наданих послуг виникає саме з факту надання таких послуг, та не залежить від складання акту надання послуг (підписання його відповідачем), який по суті є документом, який фіксує господарську операцію відповідно до положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
При цьому, відсутність підписаного двостороннього акта приймання-передачі не є перешкодою для захисту суб'єктивного матеріального права, у разі, якщо суд, на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів, встановить факт виконання позивачем відповідних зобов'язань - щодо виконання певної роботи.
Договір про надання послуг характеризується особливим об'єктом, який, по-перше, має нематеріальний характер, по-друге, нероздільно пов'язаний з особистістю послугонадавача. Тобто, у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця не має матеріального змісту, як це має місце при виконанні роботи, а полягає у самому процесі надання послуги. З урахуванням наведених особливостей слід зазначати, що стаття 177 Цивільного кодексу України серед переліку об'єктів цивільних прав розглядає послугу як самостійний об'єкт, при цьому її характерною особливістю, на відміну від результатів робіт, є те, що послуга споживається замовником у процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем. Тобто, характерною ознакою послуги є відсутність результату майнового характеру, невіддільність від джерела або від одержувача, синхронність надання й одержання послуги. При цьому, виникнення обов'язку здійснити оплату за договором законодавець пов'язує саме з її фактичним наданням у строки та в порядку, що встановлені договором; строк (термін) виконання обов'язку здійснити оплату також визначається у відповідності з умовами договору.
Таким чином, судом встановлено, що позивач виконав свої зобов'язання за договором належним чином, надав передбачені договором послуги на загальну суму 97 600,00 грн., які були прийняті відповідачем без зауважень та заперечень.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відповідач факт надання позивачем належним чином послуг за договором визнав у відзиві, вартості наданих послуг в сумі 97 600,00 грн. не оспорює.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що постановою КМУ від 03.10.2012 №899 затверджено Порядок здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку.
Відповідно до цього Порядку суб'єктам господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку забороняється здійснювати витрати на капітальні інвестиції.
На думку, відповідача придбання послуг за договором є капітальними інвестиціями суб'єкта господарювання, а відтак, враховуючи, що фінансовий план «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не затверджений у встановленому порядку, останньому заборонено здійснювати відповідні витрати.
Поняття «капітальних інвестицій» закріплено у п. 14.1.81. ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого капітальними інвестиціями є господарські операції, що передбачають придбання будинків, споруд, інших об'єктів нерухомої власності, інших основних засобів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації відповідно до норм цього Кодексу.
З огляду на викладене, придбання послуг Національного наукового центру «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського» з виконання науково-дослідної роботи за темою: «Захист довкілля. Ліквідування забруднень ґрунтів і водних об'єктів нафтою та нафтопродуктами. Правила. Переглядання СОУ 74.2-20077720-034:2009» не є капітальною інвестицією.
Отже, витрати по оплаті послуг за Договором не входять до переліку витрат, здійснення яких заборонено вищевказаною постановою.
Крім того , пунктом 1 постанови КМУ від 03.10.2012р. №899 встановлено, що суб'єкти господарювання державного сектора економіки у разі незатвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку можуть здійснювати витрати, які безпосередньо пов'язані з виробництвом та реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг).
У зв'язку із викладеним посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України №899 від 03.10.12р. «Про порядок здійснення витрат суб'єктами господарювання державного сектору економіки у разі не затвердження (непогодження) річних фінансових планів у встановленому порядку» не береться судом до уваги.
Також суд зазначає, що частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Отже, факт відсутності затвердженого фінансового плану замовника не звільняє відповідача від виконання взятих на себе зобов'язань щодо оплати наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг, оскільки така обставина не визначена законодавчо як така, що звільняє від виконання зобов'язання.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до п. 4.2. договору замовник протягом 30 (тридцять) банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг без зауважень до наданих послуг з виконання НДР проводить оплату вартості наданих послуг з виконання НДР відповідно до виставленого виконавцем рахунку.
Як встановлено судом, акт приймання-передачі наданих послуг за договором вважається прийнятими відповідачем 16.01.2019.
Враховуючи викладене та умови п. 4.2. договору, суд дійшов висновку, що відповідач зобов'язаний був оплати надані послуги за договором до 27.02.2019 (включно).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що строк оплати наданих послуг за договорами настав, а доказів оплати їх в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 97 600,00 грн.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з частиною 7 статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Строк дії договору № 2-ІГА-17 від 09.08.2017 сторонами чітко визначений у пункті 10.1. та становить до 31.12.2018, при цьому сторони не узгодили, що договір в частині нарахування штрафних санкцій діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.
Враховуючи те, що строк дії договору № 2-ІГА-17 від 09.08.2017, в тому числі і положення щодо застосування відповідальності за його порушення, закінчився 01.01.2019, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені за період прострочення з 01.01.2019 по 15.05.2019, оскільки у вказаний період умови договору щодо застосування пені вже не діяли.
У зв'язку із викладеним, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення 488,00 грн. пені.
Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1 082,96 грн. за період з 01.01.2019 до 15.05.2019
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він є невірним, оскільки позивачем невірно визначено початок період прострочення виконання зобов'язання.
Як встановлено судом вище, відповідачем зобов'язаний був оплати надані послуги за договором до 27.02.2019 (включно), а тому початком періоду прострочення з 28.02.2019.
За перерахунком суду з урахуванням викладеного розмір 3% річних за період з 28.02.2019 по 15.05.2019 становить 617,69 грн.
У зв'язку із викладеним, позовні вимоги про стягнення 3% річних задовольняються судом частково в сумі 617,69 грн.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.
Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі №905/600/18.
За перерахунком суду з урахуванням викладеного та початку періоду прострочення зобов'язання, розмір інфляційних втрат становить 1 863,18 грн.
У зв'язку із викладеним, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат задовольняються судом частково в сумі 1 863,18 грн.
Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором № 2-ІГА-17 від 09.08.2017 про закупівлю послуг щодо оплати наданих послуг належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований.
Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю частково.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь Національного наукового центру "Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О.Н. Соколовського" (61024, Харківська обл., місто Харків, вулиця Чайковська, будинок 4; ідентифікаційний код 00497058) 97 600,00 грн. заборгованості, 617,69 грн. 3% річних, 1 863,18 грн. інфляційних втрат та 1 893,55 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині вимог в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
СуддяО.М. Спичак