ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
м. Київ
06.11.2019Справа № 910/15518/19
Суддя Господарського суду міста Києва М.О. Лиськов, розглянувши матеріали заяви Київської міської ради про забезпечення позову у справі
За позовом Київська міська рада
вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044
до Акціонерного товариства "К. ЕНЕРГО"
вул. Енергетиків, буд. 34, м. Курахове, Мар'їнський район,
Донецька область, 85612
про визнання права власності
Без виклику представників сторін
04.11.2019 Київська міська рада (надалі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "К. ЕНЕРГО" (надалі - відповідач) про визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Акціонерного товариства "К. ЕНЕРГО" незаконно зареєструвало за собою право власності на будівлю трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62.9 кв.м за адресою, м. Київ, вул Некрасівська, 4-б (реєстраційний номер 479122580000) (далі - трансформаторна підстанція).
04.11.2019 Київською міською радою разом із позовною заявою подано до Господарського суду міста Києва заяву про забезпечення позову.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник вказує, що з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно йому стало відомо про накладення на спірне майно обтяження від 11.09.2019 № 33166155 у вигляді арешту нерухомого майна на підставі постанови приватного виконавця Павлюка Н. В. про арешт майна боржника від 11.09.2019 № ЗВП 59956634. Окрім того, як вбачається з Системи електронних торгів арештованим майном https://setam.net.ua/auction/379045 трансформаторна підстанція продана на електронних торгах 21.10.2019 учаснику № 19 за 439 800,00 грн.
Проте, за твердженням позивача, трансформаторна підстанція є об'єктом права комунальної власності територіальної громади міста Києва, ніколи не належала на праві власності відповідачу, а відтак на трансформаторну підстанцію не може бути звернуто стягнення за борги відповідача.
Таким чином, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62,9 кв.м на вул. Некрасівській, 4-6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 479122580000.
Дослідивши матеріали позовної заяви та заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про доцільність задоволення заяви про забезпечення позову у зв'язку із наступним.
Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч.1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Частиною 1 статті 140 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред'являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Наразі, суд зазначає, що у вирішенні питання про забезпечення позову слід здійснювати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 30.03.2018р. Верховного суду по справі №905/2130/17 та від 13.02.2018р. по справі №911/2930/17.
Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно з частиною першою статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Статтею 140 ГПК України встановлено, що залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу (пункт 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16).
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9).
Судом встановлено, що заходи забезпечення позову, які просить застосувати Київська міська рада, жодним чином не порушують інтересів відповідача та інших осіб, і в той же час дозолять уникнути непорозумінь на період вирішення спору і запобігти порушення прав не тільки позивача, а й інших осіб, у випадку задоволення позову.
Оскільки у даному разі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку, за переконанням суду, не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічний висновок щодо застосування норми права (ст.ст.136-137 ГПК України) до спірних правовідносин викладений у Постанові Об'єднаної Палати КГС від 16.08.2018 р. у справі №910/1040/18, який цілком враховується господарським судом при винесенні відповідної ухвали.
За таких обставин, суд вважає, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62,9 кв.м на вул. Некрасівській, 4-6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 479122580000 - може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. З матеріалів заяви судом встановлено, що вказана трансформаторна підстанція ТП-1114 на даний час є такою, що продана на електронних торгах 21.10.2019, а тому у разі якщо переможець аукціону завершить процедуру купівлі даної підстанції та здійснить реєстрацію права власності за собою, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, оскільки право власності вже буде зареєстроване і з метою скасування такої реєстрації заявнику доведеться знову звертатися до суду з новими позовами та витрачати додаткові кошти, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів.
З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв'язку між заявленими заходами забезпечення позову і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує спір щодо законності відчуження спірних активів (спірного договору купівлі-продажу), можливість забезпечення інтересів всіх учасників якого та попередження можливого порушення прав інших осіб при вирішенні його судом знаходиться в прямій залежності від цілісності спірних активів та незмінності суб'єкта їх володіння за час вирішення даного спору судом, порушення чого у випадку задоволення позову нівелюватиме ефективність обраного позивачем способу захисту та може зумовити понесення збитків чи додаткових витрат іншими учасниками спірних правовідносин.
Отже, суд вважає за доцільне до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у даній справі вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62,9 кв.м на вул. Некрасівській, 4-6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 479122580000.
При цьому, суд враховує, що вжиття заходів до забезпечення позову шляхом встановлення відповідних заборон не обмежить права та законні інтереси як суб'єктів спірних правовідносин, так і інших осіб, адже такі заходи мають тимчасовий характер та не впливають на господарську діяльність відповідачів чи інших учасників спірних правовідносин, в той час, як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін спірних правовідносин, унеможливить порушення інтересів інших осіб та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Згідно ст. 141 Господарського процесуального кодексу України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Проте, в даному випадку суд не вбачає необхідності в зустрічному забезпеченні, оскільки відсутні підстави вважати, що відповідач понесе збитки у зв'язку із заявою позивача про забезпечення позову.
Оскільки, обрані судом способи забезпечення позову не порушують прав осіб, що не є учасниками судового процесу, та співвідносяться з предметом позову, а отже існує зв'язок між конкретними заходами до забезпечення позову і предметом позову, а тому вжиті судом заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 138-141 та ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Заяву Київської міської ради про забезпечення позову задовольнити.
2. Заборонити вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна - будівлі трансформаторної підстанції ТП-1114 (літера А) загальною площею 62,9 кв.м на вул. Некрасівській, 4-6, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 479122580000.
3. Стягувач за ухвалою суду: Київська міська рада (вул. Хрещатик, буд. 36, м. Київ, 01044; код ЄДРПОУ 22883141).
4. Боржник: Акціонерного товариства "К. ЕНЕРГО" (вул. Енергетиків, буд. 34, м. Курахове, Мар'їнський район, Донецька область, 85612, код ЄДРПОУ 00131305).
5. Ухвала підлягає негайному виконанню, та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років.
6. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції безпосередньо до суду апеляційної інстанції в строк, визначений ст. 256 ГПК України.
Суддя Максим Олександрович Лиськов