ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2019Справа № 910/12057/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 6.474,77 грн
Представники сторін: не викликались
04.09.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 6.474,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг № 08906/ЦТЛ-2018/18/158 від 12.02.2018 та на підставі накладної № 22100799 від 27.12.2018 відповідач взяв на себе зобов'язання відправити вантаж позивача. Відповідно до вказаної накладної термін доставки не повинен перевищувати 8 діб. Проте відповідачем було порушено строк доставки вантажу на 2 дні, у зв'язку з чим позивачем було направлено на адресу останнього претензію про сплату неустойки у розмірі 6.474,77 грн. Оскільки відповідачем не було сплачено відповідний розмір неустойки, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 6.474,77 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/12057/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.09.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103051626650 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 09.09.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 13.09.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103051626650, а отже відповідач мав подати відзив до 30.09.2019 включно.
30.09,2019 відповідачем до суду подано клопотання про зменшення суми штрафу на 50% або у розмірі, визначеному судом. При цьому відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки доставки вантажу.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 09.09.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
12.02.2018 між Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «ЦТЛ» та Підприємством з іноземними інвестиціями «Амік Україна» укладено договір про надання послуг № 08906/ЦТЛ-2018/18/158, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ст. 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалося зі станції Барбаров Білоруської залізниці до станції Одеса-Ліскі Одеської залізниці, а отже має бути застосовано Угоду про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС, Угода).
Так, УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна.
УМВС є чинною з 01.11.1951 для УРСР, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 та відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та «Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів», тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України, є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України № 246 від 03.04.1993 «Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення» зазначено, що у зв'язку з прийняттям Державної адміністрації залізничного транспорту України до Організації співдружності залізниць та її приєднанням до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України слід забезпечити виконання цих угод.
Відповідно до § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
§ 1 статті 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу.
Відповідно до § 3 статті 14 УМВС укладення договору перевезення підтверджується накладною.
Як зазначає позивач 27.12.2018 оформлено залізничну накладну № 22100799 відповідно до якої Акціонерне товариство «Українська залізниця» зобов'язалось здійснити перевезення вантажу, одержувачем якого зазначено Підприємство з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (позивач) зі станції Барбаров Білоруської залізниці до станції Одеса-Ліскі Одеської залізниці.
Відповідно до графи 38 накладної № 22100799 загальна відстань по території Білорусії - 48 км. Вантаж перетнув кордон з Україною 27.12.2018, що підтверджується відміткою у графі 34 накладної.
Відповідно до графи 32 накладної вантаж був затриманий з 13:45 27.12.2018 по 20.40 28.12.2018, тобто на 31 годину (строк доставки вантажу подовжено на 2 доби).
Відповідно до графи 38 накладної загальна відстань по території України - 862 км. Вантаж прибув на станцію призначення Одеса-Ліскі Одеської залізниці 06.01.2019, що підтверджується відміткою у графі 27 накладної.
Згідно зі статтею 24 УМВС:
§ 1. Якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.
§ 2. Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:
- для контейнерів - 1 доба на кожні початі 150 км;
- для інших відправок -1 доба на кожну почату 200 км.
§ 3. Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
§ 4. Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з причин, що не залежать від перевізника.
§ 5. Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну.
Таким чином, у відповідності до ст. 24 УМВС термін доставки вантажу за вказаною накладною на відстань 910 км (48 км + 862 км) складає: 910/200 = 5 діб + 1 доба (на операції пов'язані з відправленням вантажу) + 2 доби продовжено строк доставки = 8 діб.
А тому, термін доставки вантажу який було направлено позивачем мав складати за накладною 04.01.2019.
Однак відповідачем вантаж доставлено 06.01.2019, тобто допущено перевищення терміну доставки вантажу на 2 доби.
Відповідно до § 1 статті 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 «Термін доставки вантажу», перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Так, § 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:
6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
На підставі зазначеного припису УМВС, позивачем у зв'язку з тим, що за накладною мало місце перевищення терміну доставки не більше три десятих загального терміну доставки, здійснено розрахунок неустойки за накладною у розмірі 18% провізної плати (графа 51 - 35.970,90 грн), що загалом становить 6.474,77 грн.
Відповідно до статті 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Відповідно до ч. 6 ст. 315 Господарського кодексу України щодо спорів, пов'язаних з міждержавними перевезеннями вантажів, порядок пред'явлення позовів та строки позовної давності встановлюються транспортними кодексами чи статутами або міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
У частині 1 статті 19 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
Відповідно до § 1 статті 46 УМВС право пред'явлення претензії до перевізника належить відправнику і одержувачу.
Позивач звертався до відповідача з претензією № 451 від 22.02.2019 про сплату неустойки за порушення терміну доставки вантажу в розмірі 6.474,77 грн, що підтверджується наявною у справі копією опису вкладення у цінний лист від 22.02.2019 за № 0500028099943. Поштове повідомлення № 0500028099943 свідчить, що відповідач отримав зазначену претензію 25.02.2019.
Згідно з § 5 статті 46 УМВС претендатель зобов'язаний додати до претензії документи, що обґрунтовують претензію, зазначені в Правилах перевезень вантажів. Накладна і комерційний акт прикладаються в оригіналах.
Згідно з п. 40.2.3. Розділу ІХ «Претензії» Правил перевезення вантажів, що є додатком 1 до УМВС при пред'явленні претензії особа, яка має право на пред'явлення претензії, зобов'язана докласти до претензії наступні документи в оригіналах в разі перевищення терміну доставки вантажу - відправник або одержувач - «Оригінал накладної» (лист 1 накладної) і «Лист повідомлення про прибуття вантажу» (лист 6 накладної).
Як свідчать матеріали справи до вказаної вище претензії позивачем було додано документи передбачені в додатку № 1 до УМВС «Правила перевезення вантажів», а саме приписами параграфу 40 статті 40 Розділу IX Претензії «...в разі перевищення терміну доставки вантажу - відправник або одержувач - «Оригінал накладної» (лист 1 накладної) та «Лист повідомлення про прибуття вантажу» (лист 6 накладної).
Отже позивачем претензію щодо перевищення терміну доставки вантажу оформлено у відповідності до вимог УМВС.
Згідно з § 1 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлений тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію до перевізника.
§ 2 статті 47 УМВС передбачено момент виникнення права на пред'явлення претензії та позову, за умовами якого право пред'явлення претензії та позову про відшкодування за недостачу, пошкодження (псування) вантажу, а також за перевищення строку доставки, виникає з дня видачі вантажу одержувачеві.
За приписами § 3 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлений, якщо перевізник не дав відповіді на претензію в строк, встановлений на розгляд претензії, або якщо протягом строку на розгляд претензії перевізник повідомив особі, яка звернулася із претензією, про відхилення претензії повністю або частково.
З системного тлумачення змісту статті 47 УМВС вбачається, що право на звернення із позовом виникає у особи при одночасній наявності умов, які передбачені усіма трьома параграфами даної статті.
У свою чергу § 7 статті 46 УМВС передбачено, що перевізник зобов'язаний у 180-денний строк з дня отримання претензії розглянути її та надати на неї відповідь, і при повному чи частковому визнанні претензії сплатити особі, що звернулася з претензією, належну до сплати суму.
Проте позивач від відповідача відповідь на претензію у визначений строк - 24.08.2019 (180 днів від 25.02.2019) не отримав.
§ 1 статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред'являються: про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців.
Зазначені в § 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред'явлення позову, встановленого в § 2 статті 47 «Вимоги за договором перевезення. Підсудність» цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (§ 2 ст. 48 УМВС).
Оскільки вантаж видано 06.01.2019 у позивача виникло право пред'явлення претензії з 07.01.2019.
Згідно § 3 статті 48 УМВС пред'явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 «Претензії» цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті.
Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в § 7 статті 46 «Претензії» цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Оскільки відповідач мав надати відповідь на претензію до 24.08.2019 включно то з 25.08.2019 продовжується перебіг строків для пред'явлення позову та закінчується 03.09.2019.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом 03.09.2019, що підтверджується відбитком календарного штемпеля, проставленим на конверті, в якому до суду надійшла дана позовна заява, тобто до спливу встановленого Угодою строку для звернення з відповідним позовом.
Відповідно до § 3 статті 41 УМВС тягар доказування того, що перевищення терміну доставки вантажу сталося не з вини перевізника, покладається на перевізника.
Відповідачем не доведено відсутність його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за спірними накладеними.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 6.474,77 грн неустойки є обґрунтованими, документально підтвердженими.
Разом з тим, відповідач подав клопотання про зменшення розміру неустойки за несвоєчасну доставку вантажів до 50% від обґрунтованої суми позову або у розмірі визначеному судом.
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.
Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не надано доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки вантажів відповідачем.
Разом з цим відповідачем не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні доставки вантажу. Відповідачем не наведено підстави та не надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків доставки вантажу. Відповідачем не подано жодних доказів на підтвердження його незадовільного майнового стану.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру неустойки.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом враховано, що судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Підприємства з іноземними інвестиціями «Амік Україна» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 68, код ЄДРПОУ 30603572) 6.474 (шість тисяч чотириста сімдесят чотири) грн 77 коп. неустойки, 1.921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова