ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2019Справа № 910/12338/19
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (вул. Першого Травня, буд. 1-А, м. Київ, 02088) до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, буд. 5, м. Київ, 03680) про стягнення 155167,80 грн.,
Без виклику сторін
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Укравтозапчастина», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» пеню в розмірі 111952,62 грн., три проценти річних в розмірі 9329,38 грн., інфляційні нарахування в розмірі 33885,80 грн.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що 04.10.2018 між позивачем та відповідачем укладено договір № УЗ/ЦБМЕС-18567/Ю, предметом якого була поставка позивачем відповідачу шин для легкових автомобілів згідно із специфікацією № 1. Позивач здійснив поставку низки партій товару покупцеві, а покупцем був прийнятий товар. Відповідач несвоєчасно оплатив товар, поставлений позивачем відповідно до умов договору у зв'язку з чим сума пені складає 111952,62 грн., 3% річних - 9329,38 грн., сума інфляційних нарахувань - 33885,80 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2019 у вказаній справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Відповідачу запропоновано у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву подати відповідь на відзив в порядку статті 166 Господарського процесуального кодексу України, визначено відповідачу строк для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано позивачем 18.09.2019, відповідачем - 19.09.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.
27.09.2019 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені на 99%. В обґрунтування зменшення суми пені відповідач у відзиві зазначає, що відповідач являється акціонерним товариством, 100 відсотків акцій якого закріплені у державній власності, функції вищого органу товариства виконує Кабінет Міністрів України, до виключної компетенції якого належить питання погодження річного бюджету відповідача, а основною метою діяльності відповідача є задоволення потреб держави, юридичних та фізичних осіб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученні. Відповідач в умовах дефіциту фінансових ресурсів, маючи гостру потребу у коштах для підтримання належного технічного стану основних засобів та виконання вимог щодо забезпечення безпеки руху поїздів має значні суми заборгованості. При цьому, додаткові, не передбачені бюджетом АТ «Українська залізниця», витрати погіршать фінансовий стан відповідача, збільшать загрозу неможливості здійснювати перевезення в обсягах, які б задовольнили потреби економіки та населення України, забезпечувати безпеку руху поїздів. Крім того, відповідач систематично перераховував позивачу кошти за договором поставки та на день подання позовної заяви відповідач сплатив кошти за договором поставки в повному обсязі. При цьому, позивач регулярно укладає з відповідачем договори, незважаючи на той факт, що відповідач вже декілька років не має можливості вчасно виконувати свої зобов'язання. В якості підтвердження скрутного фінансового стану відповідача останнім додано до відзиву копію звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2018 рік відносно філії «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель та споруд» АТ «Українська залізниця».
03.10.2019 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач просить залишити без задоволення вимоги відповідача про зменшення розміру пені на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 ЦУ України. В обґрунтування позивачем зазначено, зокрема, що негативні фінансові результати будь-якого відокремленого підрозділу відповідача не підтверджують скрутне матеріальне становище відповідача. Також, заявляючи вимоги про стягнення пені, позивач, насамперед, має на меті мінімізувати випадки порушення зобов'язань з боку відповідача, в тому числі в контрактах між позивачем та відповідачем, які наразі знаходяться на стадії виконання.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
04.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (покупець), правонаступником всіх прав та обов'язків якого є Акціонерне товариство «Українська залізниця», укладено договір № УЗ/ЦБМЕС-18567/Ю, предметом якого є поставка постачальником покупцю шини для легкових автомобілів згідно із специфікацією № 1 (додаток № 1), рік виготовлення - 2018.
Згідно із п. 1.2. розділу 1 договору найменування, кількість товару зазначені у специфікації № 1 (додаток № 1).
Відповідно до специфікації № 1 (додаток № 1 до укладеного договору) загальна вартість автошин складає 868279,14 грн. з ПДВ.
Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. розділу 5 договору ціна постачальника на шини для легкових автомобілів визначається торгами. Загальна сума договору 868279,14 грн. з урахуванням ПДВ 20% - 144713,19 грн. та зазначається у звіті про результати здійснення процедури торгів.
За умовами п.п. 6.3.-6.5. розділу 6 договору розрахунок за поставлений товар здійснюється таким чином: 100% перерахуванням грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює оплату поставленого товару після пред'явлення постачальником рахунка-фактури на оплату товару протягом 10 банківських днів з дати поставки, але не раніше реєстрації податкової накладної. Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару. Усі платіжні документи за договором оформлюються з дотриманням законодавства. Постачальник надсилає покупцеві рахунок протягом трьох банківських днів з дати поставки товару.
Відповідно до п.п. 9.3.1., 9.3.2. п. 9.3. розділу 9 договору постачальник зобов'язаний забезпечити своєчасну поставку товару та в повному обсязі у відповідності до умов даного договору; забезпечити поставку товару, якість якого відповідає умовам встановленим цим договором.
Згідно із п.п. 9.1.1., 9.1.2. п. 9.1. розділу 9 договору покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість поставленого товару у відповідності до розділу 6 даного договору; приймати поставлені товари згідно з актом приймання-передачі товару.
02.11.2018 постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» виставлено до сплати покупцю Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» рахунок-фактуру № 166400 на суму 137948,58 грн. з ПДВ, рахунок-фактуру № 166409 на суму 199940,70 грн. з ПДВ, рахунок-фактуру № 166414 на суму 55260,12 грн., рахунок-фактуру № 166415 на суму 244473,66 грн. з ПДВ, рахунок-фактуру № 166418 на суму 158561,16 грн. з ПДВ.
21.12.2018 постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» виставлено до сплати покупцю Публічному акціонерному товариству «Українська залізниця» рахунок-фактуру № 170445 на суму 1233,18 грн. з ПДВ, рахунок-фактуру № 170440 на суму 1841,52 грн. з ПДВ.
Згідно видаткових накладних позивачем здійснено поставку товару за умовами договору у розмірі 55260,12 грн. (видаткова накладна № П093320 від 06.11.2018), у розмірі 137948,58 грн. (видаткова накладна № П093342 від 06.11.2018), у розмірі 158561,16 грн. (видаткова накладна № П093365 від 07.11.2018), у розмірі 244473,66 грн. (видаткова накладна № П093543 від 12.11.2018), у розмірі 199940,70 грн. (видаткова накладна № П093537 від 12.11.2018), у розмірі 1841,52 грн. (видаткова накладна № П095273 від 22.12.2018), у розмірі 1233,18 грн. (видаткова накладна № П095266 від 22.12.2018).
Вказані відомості також підтверджуються товарно-транспортними накладними № 3844 від 08.11.2018, № 3843 від 08.11.2018, № 3845 від 08.11.2018, № 3913 від 14.11.2018, № 3907 від 13.11.2018, № 4364 від 28.12.2018, № 4333 від 26.12.2018.
В подальшому позивачем та відповідачем були підписані акти приймання-передачі товару (автошин): акт № П093320 приймання-передачі товару від 06.11.2018 на суму 55260,12 грн.; акт № П093342 приймання-передачі товару від 06.11.2018 на суму 137948,58 грн.; акт № П093365 приймання-передачі товару від 07.11.2018 на суму 158561,16 грн.; акт № П093543 приймання-передачі товару від 12.11.2018 на суму 244473,66 грн.; акт № А093537 приймання-передачі товару від 12.11.2018 на суму 199940,70 грн.; акт № П095273 приймання-передачі товару від 22.12.2018 на суму 1841,52 грн.; акт № А095266 приймання-передачі товару від 22.12.2018 на суму 1233,18 грн.
Таким чином, загальна вартість поставленого товару складає 799258,92 грн. Вказана вартість поставленої продукції відображена у податкових накладних, долучених до матеріалів справи.
Як вбачається з платіжного доручення № 1758780 від 15.04.2019 відповідачем здійснено сплату коштів за поставлений товар у загальному розмірі 799258,92 грн. (одержання банком та проведення банком суми коштів - 17.04.2019).
Обгрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач у позовній заяві зазначає про порушення позивачем строків здійснення оплати коштів за поставлений товар у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно із ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджується факт укладення між сторонами договору поставки УЗ/ЦБМЕС-18567/Ю від 04.10.2018, за умовами якого позивачем здійснено на користь позивача поставку обумовленого товару на загальну суму 799258,92 грн., що підтверджується видатковими накладними, актами приймання-передачі. Видаткові накладні та акти приймання-передачі товару підписані повноважними представниками сторін. Факт поставки обумовленого договором товару з боку позивача на користь відповідача не заперечується стороною відповідача.
Судом встановлено, що 15.04.2019 відповідачем здійснено оплату вартості поставленого товару у розмірі 799258,92 грн., що підтверджується платіжним дорученням та не заперечувалося сторонами. Таким чином, враховуючи положення п. 6.4. розділу 6 укладеного між сторонами договору, вбачається, що відповідачем мало бути проведено оплату за поставлений товар протягом 10 банківських днів з дати поставки (дата підписання актів приймання-передачі товару), але не раніше реєстрації податкової накладної.
Відповідно до податкових накладних згідно акту № П093320 приймання-передачі товару від 06.11.2018 на суму 55260,12 грн. видаткова накладна зареєстрована 22.11.2018; акту № П093342 приймання-передачі товару від 06.11.2018 на суму 137948,58 грн. - 22.11.2018; акту № П093365 приймання-передачі товару від 07.11.2018 на суму 158561,16 грн. - 22.11.2018; акту № П093543 приймання-передачі товару від 12.11.2018 на суму 244473,66 грн. - 22.11.2018; акту № А093537 приймання-передачі товару від 12.11.2018 на суму 199940,70 грн. - 22.11.2018; акту № П095273 приймання-передачі товару від 22.12.2018 на суму 1841,52 грн. - 14.01.2019; акту № А095266 приймання-передачі товару від 22.12.2018 на суму 1233,18 грн. - 14.01.2019.
Таким чином, за актом № А093320 приймання-передачі товару від 06.11.2018 на суму 55260,12 грн. останнім днем оплати вартості поставленого товару вважається 22.11.2018; за актом № П093342 приймання-передачі товару від 06.11.2018 на суму 137948,58 грн. - 22.11.2018; за актом № П093365 приймання-передачі товару від 07.11.2018 на суму 158561,16 грн. - 22.11.2018; за актом № П093543 приймання-передачі товару від 12.11.2018 на суму 244473,66 грн. - 27.11.2018; за актом № П093537 приймання-передачі товару від 12.11.2018 на суму 199940,70 грн. - 27.11.2018; за актом № П095273 приймання-передачі товару від 22.12.2018 на суму 1841,52 грн. - 14.01.2019; за актом № А095266 приймання-передачі товару від 22.12.2018 на суму 1233,18 грн. - 14.01.2019.
З огляду на вищевикладене вбачається, що відповідачем порушено строки оплати поставлених товарів. Відповідачем вказаний факт не спростовується та не заперечується.
Відповідно п.п. 10.1., 10.2. розділу 10 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за даним договором винна сторона несе відповідальність згідно з умовами цього договору. Покупець за даним договором несе таку відповідальність: у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 552 Цивільного кодексу України визначено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі. Сплата (передання) неустойки не позбавляє кредитора права на відшкодування збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законодавчо кредитор має право вимагати від боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, які є фактично платою за користування боржником грошовими коштами кредитора за весь період прострочки виконання грошового зобов'язання, а також пені, 3% річних. Наданий позивачем розрахунок вказаних нарахувань відповідає фактичним обставинам справи, а тому вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 111952,62 грн., 3% річних у розмірі 9329,38 грн. та інфляційних нарахувань у розмірі 33885,80 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Щодо тверджень відповідача про скрутність фінансового становища та подальше укладення позивачем договорів, то суд зазначає.
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені, а також розмір, до якого підлягає їх зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Вказана правова позиція взаємоузгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 у справі № 908/856/18.
В той же час скрутність фінансового становища відповідача та державне фінансування останнього не може слугувати підставою для звільнення особи від відповідальності у вигляді сплати пені за прострочення зобов'язань за умовами укладеного між сторонами договору. Укладаючи договір поставки, який містить положення про можливість нарахування пені, відповідач, беручи до уваги свободу укладення правочину, мав оцінити наявність ризиків порушення останнім строків виконання своїх зобов'язань з урахуванням скрутності фінансового становища.
Таким чином, позов підлягає задоволенню в повному обсязі з покладенням на відповідача у справі 2327,52 грн. витрат зі сплати судового збору на підставі положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 120, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, буд. 5, 03680, м. Київ, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина» (вул. Першого Травня, буд. 1-А, м. Київ, 02088, ідентифікаційний код 30722204) пеню у розмірі 111952 грн. 62 коп., 3% річних у розмірі 9329 грн. 38 коп., інфляційні нарахування у розмірі 33885 грн. 80 коп. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2327 грн. 52 коп., а всього 157495 (сто п'ятдесят сім тисяч чотириста дев'яносто п'ять) грн. 32 (тридцять дві) коп.
Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням приписів п.п.17.5 п.17 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 06.11.2019.
Суддя В.О.Демидов