ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.11.2019Справа № 910/16690/18
за заявою про у справі за позовом Фізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни розстрочення виконання рішення №910/16690/18 Комунального підприємства "Київпастранс" в особі Філії Тролейбусного ремонтно-експлуатаційного депо № 2
до проФізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни стягнення 361 154, 32 грн.
Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: від відповідача (заявника):не з'явився; не з'явився.
Комунальне підприємство "Київпастранс" в особі філії Комунального підприємства "Київпастранс" "Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 2" (далі - КП "Київпастранс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до фізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни (далі - ФОП Романенко Т. В.) про стягнення 361 154,32 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 910/16690/18 (суддя Князьков В.В.) позовні вимоги Комунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Комунального підприємства "Київпастранс" "Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 2" до фізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни про стягнення 361 154,32 грн - задоволено частково. Стягнуто з фізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни на користь Комунального підприємства "Київпастранс" в особі філії Комунального підприємства "Київпастранс" "Тролейбусне ремонтно-експлуатаційне депо № 2" заборгованість з орендної плати в сумі 270 221 (двісті сімдесят тисяч двісті двадцять одна) грн 77 коп., заборгованість за комунальні послуги і відшкодування земельного податку в сумі 10 824 (десять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн 98 коп. та судовий збір в розмірі 4 215 (чотири тисячі двісті п'ятнадцять) грн 70 коп.
18.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Фізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни (надалі також - Заявниця) надійшла заява про розстрочку виконання рішення суду.
Розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва № 05-23/2631 від 18.10.2019 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи у зв'язку з лікарняним судді Князькова В.В.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву Фізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни передано на розгляд судді Підченку Ю.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.10.2019 вказану заяву про розстрочення виконання рішення прийнято судом до провадження та призначено до розгляду на 01.11.2019.
Представники Сторін в судове засідання, що відбулось 01.11.2019 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Так, ухвала суду від 28.10.2019 була надіслана за адресами позивача та відповідача, що зазначені у заяві, а відтак суд приходить до висновку, що Сторін було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, оскільки позивача та відповідача було належним чином повідомлено про, час і місце судового засідання та оскільки останніми не повідомлено про причини неявки, суд вважає, що неявка представників позивача та відповідача в судове засідання 01.11.2019 не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до ст.1291 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Статтею 326 ГПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 237 Господарського кодексу України).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
Згідно з мотивувальною частиною рішення №16-рп/2009 від 30.06.2009 Конституційного Суду України виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової держави.
Виходячи з того, що згідно зі ст.1 Конституції України Україна є правовою державою, обов'язковість виконання судових рішень є обов'язковою гарантією, дотримання якої є визначальним для утвердження авторитету України.
Водночас, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Так, за приписами ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".
У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії, передбаченої параграфом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Відповідно до змісту рішення від 20.07.2004 Європейського суду з прав людини "Шмалько проти України" право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43).
Таким чином, право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, рішення суду по справі №910/16690/18, яке набрало законної сили, є обов'язковим до виконання та має бути виконане.
Разом з тим, частиною 1 ст. 331 ГПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Мотивуючи заяву про відстрочення виконання рішення Заявниця зазначила, що нею було частково погашено заборгованість у справі на суму 50 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 461 від 10.09.2019 та № 475 від 17.10.2019. Окрім того, Заявниця вказує на те, що у березні 2019 року її батькові - ОСОБА_1 була проведена операція (аорто-коронарне шунтування), вартість якої склала 184 749,07 грн., на підтвердження чого Заявниця надала копії сплачених рахунків за надання медичних послуг ОСОБА_1 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Добробут-Поліклініка" та виписки із медичної карти.
При цьому Заявниця вказує на те, що для оплати вищевказаної операції нею особисто та усіма членами родини були запозичені кошті від знайомих, рідних, кредитних спілок та інше під значні відсотки, оскільки йшлося про рятування життя рідної людини та поряд із тим, вказує на те, що незважаючи на скрутне фінансове становище, вона має намір виконати рішення суду у добровільному порядку, у зв'язку з чим просить суд затвердити запропонований графік розстрочки його виконання та зазначає, що негайне виконання рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі №910/16690/18 може призвести до збільшення суми заборгованості на десять відсотків пов'язане з відкриттям виконавчого провадження та накладення арешту на належні Заявниці майно та кошти, що унеможливить проведення розрахункових операцій та взагалі здійснення нею підприємницької діяльності і вищезазначені події призведуть до значного погіршення її фінансового становища.
Відповідно до частин 3 та 4 ст.331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При цьому, підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за доцільне задовольнити заяву Фізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни про розстрочку виконання рішення суду відповідно до наданого нею графіку.
Керуючись ст. ст. 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. Заяву Фізичної особи-підприємця Романенко Таїсії Вікторівни про розстрочку виконання рішення від 22.05.2019 у справі № 910/16690/18 задовольнити.
2. Розстрочити залишок заборгованості за рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2019 у справі № 910/16690/18 у сумі 235 262, 45 грн за наступним графіком:
Сума погашеної заборгованості Строк погашення заборгованості
- 19605, 00 до 30.11.2019
- 19605, 00 до 31.12.2019
- 19605, 00 до 30.01.2020
- 19605, 00 до 29.02.2020
- 19605, 00 до 31.03.2020
- 19605, 00 до 30.04.2020
- 19605, 00 до 31.05.2020
- 19605, 00 до 30.06.2020
- 19605, 00 до 31.07.2020
- 19605, 00 до 31.08.2020
- 19605, 00 до 30.09.2020
- 19607, 45 до 31.10.2020
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський протягом десяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складено та підписано 06.11.2019 року.
Суддя Ю.О. Підченко