ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.11.2019Справа № 910/14146/19
За заявою Акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк"
про забезпечення позову у справі
за позовом Акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Пайп"
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Інтернешинал"
3) ОСОБА_1
про стягнення 10 331 589, 86 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику сторін
Акціонерне товариство "Вест Файненс Енд Кредит Банк" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крафт Пайп" (надалі - відповідач 1), Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-Інтернешинал" (надалі - відповідач 2) та Бекмезджі Расім (надалі - відповідач 3) про солідарне стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №230-5869/18-КЮ у загальному розмірі 10 331 589, 86 грн.
Вимоги позову мотивовані тим, що 12.06.2018 між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №230-5869/18-КЮ (надалі - кредитний договір) з лімітом 8 000 000, 00 грн, під 16% річних, строк дії до 01.06.2021. В забезпечення виконання зобов'язань відповідача 2 за кредитним договором позивачем було укладено 12.06.2018 з відповідачем 1 договір поруки №230-5869/18-ПЮ та 12.06.2018 з відповідачем 3 договір поруки №230-5869/18-ПФ. Позивач зазначає, що свої обов'язки за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу 2 кредитні кошти у сумі 8 000 000, 00 грн, однак відповідач 2 свої обов'язки за кредитним договором не виконує, а саме не сплачує суму основної заборгованості та проценти за користування кредитом, в зв'язку з чим станом на 05.09.2019 утворилася заборгованість, яка становить 10 331 589, 86 грн та складається:
· 8 000 000, 00 грн - прострочена заборгованість за кредитом;
· 126 246, 58 грн - строкова заборгованість за процентами;
· 1 388 712, 34 грн - прострочена заборгованість за процентами;
· 533 917, 80 грн - пеня за несвоєчасне повернення кредиту;
· 282 713, 14 грн - пеня за несвоєчасне повернення процентів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.10.2019 вказану позовну заяву було залишено без руху, встановлено заявнику строк для усунення недоліків - протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
01.11.2019 від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, яка отримання суддею 04.11.2019, у якій останній просить суд:
- накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "КРАФТ ПАЙП" та на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАФТ ПАЙП", які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову в розмірі 10 331 589,86 грн.
- накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах, та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "РВ- ІНТЕРНЕШИНАЛ" та на все майно Товариства з обмеженою відповідальністю "РВ-ІНТЕРНЕШИНАЛ", які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову в розмірі 10 331 589,86 грн.
- накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих у будь-яких фінансових установах, та належать ОСОБА_1 та на все майно Бекмезджі Расім, які будуть виявлені в ході виконавчого провадження в межах ціни позову в розмірі 10 331 589,86 грн.
В обґрунтування заяви позивач вказує, що на даний час у нього є підстави вважати, що існує ризик відчуження відповідачами належного їм майна та коштів з метою невиконання обов'язків перед ним. Крім того, позивач зазначає, що невиконання умов кредитного договору, що полягає в несплаті процентів за користування кредитом, неповерненні кредитних коштів та в ненаданні банку фінансової звітності свідчить про погіршення фінансового стану відповідачів, а тому, на думку позивача, існує реальна можливість ускладнення виконання рішення суду.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з заявою про забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Предметом позову в даній справі є вимоги про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 10 331 589, 86 грн.
Разом з тим, позивач, з метою забезпечення даного позову, просить суд накласти арешт на все майно відповідачів, яке буде виявлено в ході виконавчого провадження, в межах ціни позову, однак у такому випадку відсутній зв'язок між вказаним заходом забезпечення позову та предметом позовної вимоги, оскільки рухоме чи нерухоме майно не належить до предмета спору у даній справі.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної ним у постановах від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/119 при застосуванні такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.
Разом із тим, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що боржник вчиняє будь-які дії з підготовки чи проведення відчуження належного йому майна та якого саме. Тобто у цьому випадку відсутні підтверджені доказами фактичні обставини, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Крім того, відсутня також інформація щодо вартості визначеного майна, що унеможливлює встановлення судом співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
Таким чином, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2018 у справі № 916/10/18.
З урахуванням наведеного вище, та оскільки в позові не заявлено вимог стосовно конкретно визначеного майна відповідачів, суд не вбачає наявності зв'язку між цим заходом забезпечення позову і предметом заявленої позовної вимоги, а, отже, відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все майно відповідачів.
Крім того, заява позивача про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливого ухилення відповідачів від виконання рішення суду в даній справі в разі задоволення позову. Доказів того, що відповідачі здійснюють дії спрямовані на зняття коштів чи розпродають майно або будь-яким чином товариства, які є відповідачами у даній справі, мають намір припинити свою діяльність, позивачем суду не надано.
З огляду на наведене вище, підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на рахунках відповідачів у межах ціни позову та на все майно, суд на даний час не вбачає, тому у задоволенні заяви відмовляє.
У зв'язку з відмовою у задоволенні заяви, сплачена позивачем сума судового збору за її подання покладається на позивача та йому не відшкодовується.
У випадку надання позивачем належних, допустимих, достовірних або достатніх у сукупності доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду - позивач не позбавлений права на повторне звернення до суду з заявою про забезпечення позову у загальному порядку.
За таких обставин, керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Акціонерного товариства "Вест Файненс Енд Кредит Банк" про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена у встановленому законом порядку.
Суддя Я.А.Карабань