ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.11.2019Справа № 910/12095/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маресто Україна»
до Міністерства оборони України
про повернення грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави в розмірі 94 700,58 грн.
Без повідомлення (виклику) сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Маресто Україна» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Міністерства оборони України про повернення грошових коштів, збережених без достатньої правової підстави в розмірі 94 700,58 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неповерненням відповідачем за результатами належного виконання позивачем умов Договору про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/18/97 від 31.08.2018, сплаченого забезпечення виконання позивачем умов Договору в розмірі 87 998,25 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.09.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12095/19. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
04.10.2019 представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечуючи проти позову, зазначає, що за умовами Договору постачальник зобов'язувався поставити товар з кінцевим строком постачання до 30.10.2018, однак, з наданих копій підтверджуючих поставку документів вбачається, що всупереч умов Договору, товар поставлено 31.10.2018, тобто з простроченням на 1 добу, в зв'язку з чим, забезпечення виконання умов Договору поверненню не підлягає.
16.10.2019 представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували прострочення позивачем поставки товару на одну добу, натомість позивачем до позовної заяви додано копії первинних документів, що доводять факт поставки товару у військові частини замовника саме 23.10.2018.
Відповідач своїм правом на подання до суду заперечень на відповідь на відзив позивача не скористався.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
31 серпня 2018 року між Міністерством оборони України (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маресто Україна» (далі - постачальник, позивач) укладено Договір про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/2/18/97 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у 2018 році поставити Міністерству оборони України електричні побутові прилади (39710000-2) (Електричні плити, електронагрівальні прилади та машина тістомісильна). Лот 3 Міксери (39711211-1) (Машина тістомісильна, 3 найменування): 1. Машина тістомісильна об'ємом 10-30 л., а саме Тістоміс Alimacchine SM20FT2V; 2. Машина тістомісильна об'ємом 31-60 л., а саме тістоміс Тістоміс Alimacchine SM30FT2V; 3. Машина тістомісильна об'ємом 61-100 л., а саме Тістоміс Fimar 50CNS2V (380) (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.
Ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, відповідно до якої, Машина тістомісильна об'ємом 10-30 л., а саме Тістоміс Alimacchine SM20FT2V у кількості 6 штук, загальною вартістю 161 311,50 грн. без ПДВ, підлягає поставці в термін до 30.10.2018 (включно), Машина тістомісильна об'ємом 31-60 л., а саме тістоміс Тістоміс Alimacchine SM30FT2V у кількості 5 штук загальною вартістю 155 310,00 грн. без ПДВ, підлягає поставці в термін до 30.10.2018 (включно), Машина тістомісильна об'ємом 61-100 л., а саме Тістоміс Fimar 50CNS2V (380) у кількості 16 штук, загальною вартістю 1 150 016,00 грн. без ПДВ, підлягає поставці в термін до 30.10.2018 (включно).
Ціна товару з ПДВ становить 1 759 965,00 грн. та включає доставку.
Відповідно до п. 2.1 Договору постачальник повинен поставити замовнику товар якість, маркування, тара та упаковка якого відповідає вимогам чинних стандартів ДСТУ EN 60204-1:2004; ДСТУ IEC 61000-6-2:2008; ДСТУ EN 50081-2:2003; ДСТУ ІЕС 60335-2-14:2012; ДСТУ ІЕС 61000-3-2:2004; ДСТУ EN 61000-3-3:2014; ДСТУ CISPR 14-1:2004 і в установленому порядку буде підтверджена такими документами: інструкція з експлуатації та гарантійний талон; сканований гарантійний лист виробника та/або постачальника, що посвідчує якість та відповідність товару технічним та якісним вимогам замовника; декларація про відповідність технічним регламентам (для холодильного та технологічного обладнання).
Пунктом 2.2 Договору обумовлено, що військова частина (далі - одержувач замовника) розпочинає приймання товару при наявності у постачальника супровідних документів, що підтверджують його кількість та якість.
У відповідності до п. 2.3 Договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється у військовій частині одержувачем замовника у присутності уповноваженого представника постачальника.
За умовами п. 2.4 Договору приймання товару за кількістю та якістю оформлюється актом приймання-передачі (Додаток № 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440), який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий - одержувачу замовника, третій - постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання-передачі, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2016 № 757 є підтвердженням приймання товару .
Товар, що не відповідає вимогам, встановленим у стандартах, вважається не поставленим.
Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна цього Договору становить 1 759 965,00 грн.
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 календарних днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунка-фактури на відвантажений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером підприємства (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається у рахунку-фактурі), але не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення поточного бюджетного року.
Пунктом 5.1 Договору узгоджено, що товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями Договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.
Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці замовника, яка є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 5.2 Договору місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід'ємною частиною цього Договору, згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Постачальнику надається право, за попередньою письмовою згодою замовника, на дострокове постачання товару в обсягах, передбачених Договором.
Постачання товару одержувачу замовника постачальник зобов'язаний провести з обов'язковим виконанням передбачених вимог щодо асортименту, кількості, якості, черговості поставок у кожній окремо відвантаженій партії.
Витрати щодо перевезення товару до місця приймання одержувачем замовника несе постачальник.
Розвантаження товару в місці приймання здійснюється одержувачем замовника.
Згідно з п. 6.1.2 Договору замовник зобов'язаний прийняти поставлений товар згідно з належним чином оформленим і підписаним актом приймання-постачання (додаток 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 400).
Пунктом 6.3.1 Договору узгоджено, що постачальник зобов'язаний забезпечити постачання товару у строки, встановлені Договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
Відповідно до частини п'ятої статі 36 Закону України «Про публічні закупівлі» дія Договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі, у кладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку (п. 10.1 Договору).
Згідно з п. 11.3 Договору постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за цим Договором у розмірі 5% ціни Договору: платіжне доручення від 29.08.2018 № 2409 в сумі 87 998,25 грн.
Пунктом 11.4 Договору узгоджено, що підставою для повернення забезпечення виконання Договору є виконання постачальником всіх умов Договору у повному обсязі стосовно асортименту, якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно положень цього Договору.
У відповідності до п. 11.5 Договору замовник не повертає забезпечення виконання Договору у разі, якщо постачальник не виконав умови Договору стосовно якості, кількості та строків.
Згідно з п. 11.6 Договору замовник залишає за собою право повернення забезпечення виконання Договору у разі порушення термінів (строків) постачання товару за умови належного обґрунтування порушення з технічних причин.
Додатком 12.1.1 до Договору сторонами узгоджено рознарядку Міністерства оборони України за Специфікацією, відповідно до якої кінцевим терміном постачання товару є 30.10.2018 (включно).
На виконання умов Договору позивачем поставлено товар, а відповідачем прийнято товар згідно Актів приймання передачі № 6 від 26.10.2018 (видаткова накладна № 7370 від 22.10.2018 на суму 32 262,30 грн.), № 73 від 24.10.2018 (видаткова накладна № 7376 від 22.10.2018 на суму 32 262,30 грн.), № 62 від 29.10.2018 (видаткова накладна № 7377 від 23.10.2018 на суму 32 262,30 грн.), № 76 від 30.10.2018 (видаткова накладна № 7378 від 22.10.2018 на суму 32 262,30 грн.), № 33 від 29.10.2018 (видаткова накладна № 7379 від 22.10.2018 на суму 32 262,30 грн.), № 8 від 26.10.2018 (видаткова накладна № 7380 від 22.10.2018 на суму 32 262,30 грн.), № 11 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7382 від 22.10.2018 на суму 37 274,40 грн.), № 1350 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7384 від 22.10.2018 на суму 37 274,40 грн.), № 17 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7386 від 22.10.2018 на суму 37 274,40 грн.), № 273 від 25.10.2018 (видаткова накладна № 7396 від 22.10.2018 на суму 247 051,20 грн.), № 53 від 29.10.2018 (видаткова накладна № 7411 від 22.10.2018 на суму 172 502,40 грн.), № 114 від 27.10.2018 (видаткова накладна № 7412 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 631 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7414 від 22.10.2018 на суму 86 521,20 грн.), № 171 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7418 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 49 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7423 від 22.10.2018 на суму 86 521,20 грн.), № 1875 від 31.10.2018 (видаткова накладна № 7425 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 130 від 26.10.2018 (видаткова накладна № 7426 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 270 від 30.10.2018 (видаткова накладна № 4729 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 47 від 25.10.2018 (видаткова накладна № 7431 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 75 від 23.10.2018 (видаткова накладна № 7432 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 60 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7434 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 9 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7439 від 22.10.2019 на суму 86 251,20 грн.), № 93 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7440 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.
ТОВ «Маресто Україна» звернулось до Міністерства оборони України із Листом вих. № 74/2-19 від 26.02.2019, у якому з огляду на пункт 11.4 Договору просило відповідача повернути суму забезпечення виконання Договору у розмірі 87 998,25 грн.
22.04.2019 позивач звернувся до відповідача із Претензією вих. № 67/4-19 від 19.04.2019, у якій зазначив, що ТОВ «Мересто Україна» належним чином виконало зобов'язання за Договором, в зв'язку з чим, просило повернути суму забезпечення виконання Договору у розмірі 87 998,25 грн.
Відповідач, на звернення позивача, відповіддю № 286/6/3139 від 06.05.2019 зазначив, що позивач не виконав зобов'язання з поставки товару в частині терміну постачання, про що свідчить Акт приймання від 31.20.2018 № 1875, в зв'язку з чим, забезпечення виконання Договору в сумі 87 998,25 грн. перераховано до Державного бюджету України.
Листом вих. № 19/5-19 від 14.05.2019 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із проханням роз'яснити причини зазначення в Акті приймання від 31.20.2018 № 1875 дати складання, ати початку приймання та дати закінчення приймання товару « 31.10.2018».
Листом № 2359 від 03.07.2019 Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що при заповненні та реєстрації документів, а саме у повідомленні підтверджені отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, Військовою частиною НОМЕР_1 помилково присвоєна дата 31.10.2018, а акті приймання-передачі військового мана № 1875 відповідно дати початку приймання 31.10.2018 та дата закінчення приймання 31.10.2018, про що Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України повідомлено листом від 26.02.2019 (вих. 919), копію якого долучається, та зазначив, що просить вважати фактичною датою отримання та оприбуткування 23.10.2018.
22.07.2019 позивач звернувся до відповідача із Претензією № 2 від 18.07.2019 вих. № 37/7-19, у якій просив повернути суму забезпечення виконання Договору у розмірі 87 998,25 грн.
Відповідач Листом № 286/6/5009 від 01.08.2019 зазначив, що 05.03.2019 було отримано лист від військової частини НОМЕР_1 № 919 від 26.02.2019 в якому повідомлялось про помилки в оформленні акту приймання та повідомлення підтвердження отримання товару військовою частиною, разом з тим, відповідач зазначив, що оскільки минуло більше чотирьох місяців, відсутні підстави для повернення забезпечення виконання Договору.
Оскільки, відповідач забезпечення викання Договору у розмірі 87 998,25 грн. позивачу не повернув, ТОВ «Маресто Україна» звернулось до суду з позовом.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
За умовами п. 2.4 Договору приймання товару за кількістю та якістю оформлюється актом приймання-передачі (Додаток № 22 до наказу Міністерства оборони України від 17.08.2017 № 440), який складає одержувач замовника на кожну партію товару після закінчення приймання товару в трьох примірниках: перший примірник - замовнику, другий - одержувачу замовника, третій - постачальнику. Належним чином оформлені документи: акт приймання-передачі, видаткова накладна постачальника та повідомлення-підтвердження відповідно до наказу Міністра оборони України від 31.12.2016 № 757 є підтвердженням приймання товару .
Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем поставлено товар, а відповідачем прийнято товар згідно Актів приймання передачі № 6 від 26.10.2018 (видаткова накладна № 7370 від 22.10.2018 на суму 32 262,30 грн.), № 73 від 24.10.2018 (видаткова накладна № 7376 від 22.10.2018 на суму 32 262,30 грн.), № 62 від 29.10.2018 (видаткова накладна № 7377 від 23.10.2018 на суму 32 262,30 грн.), № 76 від 30.10.2018 (видаткова накладна № 7378 від 22.10.2018 на суму 32 262,30 грн.), № 33 від 29.10.2018 (видаткова накладна № 7379 від 22.10.2018 на суму 32 262,30 грн.), № 8 від 26.10.2018 (видаткова накладна № 7380 від 22.10.2018 на суму 32 262,30 грн.), № 11 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7382 від 22.10.2018 на суму 37 274,40 грн.), № 1350 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7384 від 22.10.2018 на суму 37 274,40 грн.), № 17 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7386 від 22.10.2018 на суму 37 274,40 грн.), № 273 від 25.10.2018 (видаткова накладна № 7396 від 22.10.2018 на суму 247 051,20 грн.), № 53 від 29.10.2018 (видаткова накладна № 7411 від 22.10.2018 на суму 172 502,40 грн.), № 114 від 27.10.2018 (видаткова накладна № 7412 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 631 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7414 від 22.10.2018 на суму 86 521,20 грн.), № 171 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7418 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 49 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7423 від 22.10.2018 на суму 86 521,20 грн.), № 1875 від 31.10.2018 (видаткова накладна № 7425 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 130 від 26.10.2018 (видаткова накладна № 7426 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 270 від 30.10.2018 (видаткова накладна № 4729 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 47 від 25.10.2018 (видаткова накладна № 7431 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 75 від 23.10.2018 (видаткова накладна № 7432 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 60 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7434 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), № 9 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7439 від 22.10.2019 на суму 86 251,20 грн.), № 93 від 22.10.2018 (видаткова накладна № 7440 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.
Відповідно до Специфікації, яка узгоджена сторонами в п. 1.2 Договору кінцевим терміном поставки товару є 30.10.2018 включно.
Пунктом 5.1 Договору узгоджено, що терміни постачання обладнання визначено у рознарядці замовника, яка є невід'ємною частиною Договору.
Додатком 12.1.1 до Договору сторонами узгоджено рознарядку Міністерства оборони України за Специфікацією, відповідно до якої кінцевим терміном постачання товару є 30.10.2018 (включно).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Таким чином, позивач зобов'язаний був поставити товар у строк до 30.10.2018 (включно).
Однак, як вбачається з Акту приймання-передачі № 1875 від 31.10.2018 (видаткова накладна № 7425 від 22.10.2018 на суму 86 251,20 грн.), у ньому зазначено, що дата початку приймання - 31.10.2018, дата закінчення приймання - 31.10.2018, дата затвердження акту - 31.10.2018, дата документа 31.10.2018, штемпель військової частини - 31.10.2018.
Водночас, у Листі № 2359 від 03.07.2019 Військова частина НОМЕР_1 зазначила, що при заповненні та реєстрації документів, а саме у повідомленні підтверджені отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком матеріальних цінностей, Військовою частиною НОМЕР_1 помилково присвоєна дата 31.10.2018, а акті приймання-передачі військового мана № 1875 відповідно дати початку приймання 31.10.2018 та дата закінчення приймання 31.10.2018, про що Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України повідомлено листом від 26.02.2019 (вих. 919), копію якого долучається, та зазначив, що просить вважати фактичною датою отримання та оприбуткування 23.10.2018.
Означений Лист був також отриманий відповідачем, оскільки у Листі № 286/6/5009 від 01.08.2019 відповідач зазначив, що 05.03.2019 було отримано лист від військової частини НОМЕР_1 № 919 від 26.02.2019 в якому повідомлялось про помилки в оформленні акту приймання та повідомлення підтвердження отримання товару військовою частиною, разом з тим, відповідач зазначив, що оскільки минуло більше чотирьох місяців, відсутні підстави для повернення забезпечення виконання Договору.
У даному випадку суд зазначає, що з огляду на положення пунктів 2.2, 2.3 та 2.4 Договору, саме військова частина здійснює приймання товару за кількістю та складає акт приймання-передачі, а відтак суд враховує наведені військовою частиною у Листі доводи щодо помилковості дат отримання товару.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 статті 570 Цивільного кодексу України передбачено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
Таким чином, за змістом ст. 570 Цивільного кодексу України завдаток виконує три основні функції: доказову, платіжну та забезпечувальну. Зокрема платіжна функція завдатку завжди виражається в тому, що він є складовою частиною платежу по договору, в той час як забезпечувальна функція завдатку як раз і полягає в тому, що у разі невиконання забезпеченого завдатком зобов'язання боржником, завдаток залишається у кредитора.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про публічні закупівлі” замовник повертає забезпечення виконання договору про закупівлю після виконання учасником-переможцем договору, а також у разі визнання судом результатів процедури закупівлі або договору про закупівлю недійсними та у випадках, передбачених статтею 37 цього Закону, а також згідно з умовами, зазначеними в договорі, але не пізніше ніж протягом п'яти банківських днів з дня настання зазначених обставин.
Згідно з п. 11.3 Договору постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за цим Договором у розмірі 5% ціни Договору: платіжне доручення від 29.08.2018 № 2409 в сумі 87 998,25 грн.
Пунктом 11.4 Договору узгоджено, що підставою для повернення забезпечення виконання Договору є виконання постачальником всіх умов Договору у повному обсязі стосовно асортименту, якості, кількості та строків і виключно за цінами згідно положень цього Договору.
З огляду на зміст п. 11.4 Договору забезпечення виконання Договору повертається після виконання виконавцем усіх умов контракту у повному обсязі.
Таким чином, з урахуванням умов Договору, доводи відповідача щодо порушення позивачем строку поставки товару на один день за одним актом приймання-передачі не впливають на обов'язок відповідача з повернення забезпечення Договору, оскільки умовами Договору забезпечення не повертається саме у випадку невиконання (а не неналежного виконання) умов Договору, що в свою чергу відповідачем не заперечується та як встановлено судом, позивачем виконано взяті на себе зобов'язання за Договором.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 910/3777/18 та від 20.06.2019 у справі № 910/6433/18.
Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
ТОВ «Маресто Україна» звернулось до Міністерства оборони України із Листом вих. № 74/2-19 від 26.02.2019, у якому з огляду на пункт 11.4 Договору просило відповідача повернути суму забезпечення виконання Договору у розмірі 87 998,25 грн.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів повернення позивачу забезпечення виконання Договору у розмірі 87 998,25 грн. в тому числі, станом на час розгляду справи у суді, відповідачем до суду не надано.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення забезпечення виконання Договору у розмірі 87 998,25 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 126,42 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4 575,91 грн.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Однак, як вбачається з п. 7.3.9 Договору сторони домовились, що погоджений розмір збитків, а також неустойки, який підлягає відшкодуванню Міністерством оборони України за несвоєчасність грошових розрахунків не може бути більшим за суму заборгованості скоригованої на офіційний індекс інфляції за відповідний період (час прострочення).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та ч. 6 ст. 231 ГК України сторони встановили інший розмір процентів - 0%.
Відтак, з огляду на п. 7.3.9 Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних є необґрунтованими, оскільки сторонами узгоджено нарахування на підстав ч. 2 ст. 625 ЦК України - 0%.
В свою чергу, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати в розмірі 4 575,91 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач також просить стягнути з відповідача витрати, пов'язані з наданням правової допомоги у розмірі 9 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч. 2 ст. 126 ГПК України).
Згідно із ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу суду має бути надано належні фінансові документи, що свідчать про перерахування цією особою коштів адвокату за надані послуги на підставі договору про надання правової допомоги.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 19/64/2012/5003, від 05.01.2019 у справі № 906/194/18, від 19.02.2019 у справі № 917/1071/18.
На підтвердження понесення витрат на правову допомогу, позивачем надано Договір про надання правничої допомоги №2308/19-1 від 23.08.2019, укладений між позивачем та адвокатом Адвокатським бюро «Чорної Оксани» та платіжне доручення № 5996 від 30.08.2019 на суму 9 000,00 грн.
Частина 4 ст. 126 ГПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, відповідно до частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак відповідачем будь-яких заперечень щодо не співмірності заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу не висловлено.
Таким чином, враховуючи наявні докази понесення позивачем реальних витрат, як вартості адвокатських витрат, суд задовольняє вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката, у відповідності до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд 6; ідентифікаційний код: 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маресто Україна» (01021, м. Київ, вул. Кловський Узвіз, буд. 7-А, ідентифікаційний код: 41189553) 87 998 (вісімдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 25 коп., інфляційні втрати в розмірі 4 575 (чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 91 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн. 84 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 797 (вісім тисяч сімсот дев'яносто сім) грн. 91 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складено: 06.11.2019
Суддя О.А. Грєхова