29.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/789/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601,
до відповідача: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", вул. Б. Хмельницького, буд.59-а, м. Івано-Франківськ,76009,
про стягнення 1 071 719 грн 51 к., з них: 781 226 грн 15 к. - пеня, 88 836 грн 43 к. - 3% річних, 201 656 грн 93 к. - інфляційні
за участю представників:
від позивача: Cтарчик Андрій Анатолійович - адвокат, (довіреність № 14-195 від 17.05.2019 року; посвідчення адвоката № 5810/10 від 30.08.2016 року)
від відповідача: представники не з'явилися
установив: Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (далі - відповідач) про стягнення боргу в сумі 1 071 719,51 грн., з них: 781 226,15 грн. - пеня, 88 836,43 грн. - 3% річних, 201 656,93 грн. - інфляційні.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору постачання природного газу №6097/1718-КП-15 від 15.09.2017 року, зокрема щодо своєчасної оплати наданих послуг. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг у відповідності до умов договору позивач нарахував пеню, 3% річних та інфляційні.
13 вересня 2019 року через канцелярію Господарського суду Івано-Франківської області відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 15637/19 від 13.09.19) відповідно до якого відповідач сам факт порушення ним зобов'язань не заперечує. Їх порушення мотивує низьким рівнем розрахунків споживачами за надані послуги по постачанню теплової енергії, у зв'язку із чим відповідач не в змозі вчасно та в повному обсязі виконати своє зобов'язання перед позивачем.
У вказаному відзиві відповідач просить суд зменшити розмір пені на 95%. Необхідність зменшення його розміру обгрунтовує складним фінансовим становищем підприємства результатом чого стало: - невчасне здійсненням споживачами платежів за надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання, на підтвердження чого відповідач посилається на укладені відповідачем ряд договорів про реструктуризацію заборгованості; - встановленням тарифів Національною комісією на послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання для населення, які як зазначає відповідач, є збитковими; - наявність податкового боргу, зокрема на суму 32 259 546 грн 58к. У відзиві відповідач також зазначає про неправомірність нарахування інфляційних втрат на суму 2 486 грн 06 к. (різниця між нарахованими інфляційними позивачем та відповідачем), мотивуючи тим, що нарахування позивачем проведено на суму боргу з врахуванням суми боргу та з урахуванням суми інфляції, нарахованої за попередній період, що в свою чергу призводить до збільшення суми інфляційних втрат. З урахуванням наведеного відповідач надав суду контррозрахунок інфляційних збитків.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити.
Відповідач повноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак направив на адресу Господарського суду Івано-Франківської області клопотання за вх. № 18673/19 від 28.10.19 про відкладення розгляд справи. Необхідність відкладення рогляд справи мотивує неможливістю направити в судове засідання свого законного представника (з урахуванням п.1 ст. 58 ГПК України), у зв'язку з виконанням директором підприємства своїх обов'язків щодо зобов'язань по сплаті податкових платежів, виплаті заробітної плати, виконання господарських зобов'язань по підготовці підприємства до опалювального сезону, скрутним фінансовим становищем підприємства. Разом з тим зазначає, що угоди з адвокатом на правову допомогу відповідач не укладав.
Статтями 202 та 216 Господарського процесуального кодексу України встановлено перелік підстав за наявності яких господарський суд може відкласти розгляд справи по суті в межах строків, встановлених п. 2 статті 195 цього Кодексу, зокрема однією із них є перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату час та місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
В клопотанні про відкладення розгляд справи відповідач не вказав обґрунтованих та документально підтверджених підстав для відкладення розгляду справи. Зазначені обставини не є вагомими причинами, які перешкоджають явку повноваженого представника в судове засідання.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його необгрунтованістю та відсутністю у суду підстави для відкладення судового розгляду справи, передбачених п.2 ч.2 ст. 202 Господарського процесуального кодексу.
Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, вислухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.
15 вересня 2017 року між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (по договору - постачальник/ по справі - позивач) та Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуенерго" (по договору - споживач/по справі - відповідач) укладено Договір постачання природного газу №6097/1718-КП-15 (далі Договір) із змінами та доповненнями, відповідно до умов якого постачальник (позивач по справі) зобов'язався поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач (відповідач по справі) в свою чергу - оплатити його на умовах цього договору.
Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Відповідно до п. 3.7 Договору приймання-передачі природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначений на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Пунктом 6.1. Договору сторони узгодили, що оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки товару.
Згідно п.12.1 вказаного Договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 року до 31.05.2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Таким чином, спірний договір на час розгляду справи свою дію продовжує. В судовому порядку недійсним не визнавався.
На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 8 294 874 грн 19 к., про що свідчать долучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу.
Оплату за переданий газ відповідач здійснював не у строк визначений договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема вимоги п.6.1. Договору
Вказана обставина зумовила позивача звернутись з позовом до суду.
За наведених обставин суд виходить з наступного.
Предметом судового розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, визначених п. 8.2. Договору та приписами ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді пені в сумі 781 226 грн 15 к., 3% річних в сумі 88 836 грн 43 к., інфляційних втрат в сумі 201 656 грн 93 к.
Із змісту ст. 11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Договір постачання природного газу №6097/1718-КП-15 від 15.09.2017 року, укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).
Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору та ст. 712 ЦК України, укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст. 712 ЦК України).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 8 294 874 грн 19 к., про що свідчать долучені до матеріалів справи копії актів приймання-передачі природного газу.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Обов'язок оплати відповідачем за надані позивачем послуги встановлено пунктом 6.1. Договору, зокрема сторони узгодили, що плата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки товару.
Оплату за переданий газ відповідач здійснював не у строк визначений договором, про що свідчать долучені до матеріалів справи розрахунки. Окрім того, як зазначалось вище, з відзиву відповідача вбачається , що ним незаперечується порушення умов договору, зокрема щодо своєчасності оплати вартості поставленого газу.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом
За наведено судом встановлено факт не виконання відповідачем умов спірного договору, зокрема щодо своєчасності оплати вартості поставленого газу.
Згідно з ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Крім того, приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (п.п.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пунктом 8.2. Договору постачання природного газу №6097/1718-КП-15 від 15.09.2017 року, сторони обумовили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1 цього договору він зобов'язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми , простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Позивачем, за прострочення виконання грошового зобов'язання, нараховано відповідачу пеню в сумі 781 226 грн 15к.
У відзиві на позовну заяву відповідач просив зменшити розмір пені на 95%.
Так, за приписами статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В обгрунтування на зменшення розміру пені відповідач зазначає складне фінансове становище підприємства, в підтвердження чого надає звіт про фінансові результати підприємства за перше півріччя 2019 року, копії Договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, Лист Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про наявність податкового боргу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, що не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3 ЦК України, частині третій статті 509 ЦК України та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшувати. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін, тощо. Такої позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 по справі 917/101/19
Приймаючи до уваги ступінь виконання основного зобов'язання; складне фінансове становище відповідача, враховуючи статус відповідача , соціальну спрямованість його діяльнсті по безперебійному забезпеченню тепловою єнергією населення , підприємств ,установ та організацій , важливість збереження господарської діяльності відповідача як підприємства; наслідки порушення зобов'язання та невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; наявність тривалих партнерських стосунків між сторонами у справі, а також той факт, що позивачем не обгрунтовано понесення ним збитків внаслідок порушення строку виконання зобов'язання, відсутність заборгованості за основним зобов'язанням суд прийняв до уваги заяву відповідача про зменшення розміру пені та прийшов до висновку про її врахування при вирішенні спору та вирішив зменшити позовні вимоги в частині стягнення пені на 80% від розміру заявленої до стягнення, а саме стягнути 156 245грн 23 к. - пені. В решті суми пені - відмовити.
Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем заявлено до стягнення 88 836 грн 43 к. - 3 % річних та 201 656 грн 93 к. - інфляційні.
При цьому суд зазначає, що розрахунок індексу інфляції здійснюється з урахуванням рекомендацій, зазначених у Листі Верховного суду України №62-97-р від 03.04.97р.
Суд здійснивши перевірку нарахування 3% річних та інфляційних втрат, вважає їх арифметично правильними.
Враховуючи встановлення судом обставин прострочення виконання договірних зобов'язань по оплаті поставки газу, наданих позивачем, з відповідача належить стягнути 88 836 грн 43 к. - 3 % річних та 201 656 грн 93 к. - інфляційні.
З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1,2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Підсумовуючи , суд приходить до висновку позов задовольнити частково, зокрема в сумі 446 738 грн 59 к., з яких: 156 245 грн 23 к. - пені, 88 836 грн 43 к. - 3 % річних, 201 656 грн 93 к. - інфляційних. В частині стягнення 624 980 грн 92к. пені - відмовити.
У відповідності до п.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Приймаючи до уваги наведене вище, приписів ст.129 ГПК України, судові витрати у справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.
Керуючись ст. 11, 509, 525, 526, 530, 551, 610, 611, 612, 625, 627 Цивільного кодексу України, ст. 173, 233 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 77, 86, 129, 233, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" про стягнення 1 071 719 грн 51 к., з них: 781 226 грн 15 к. - пеня, 88 836 грн 43 к. - 3% річних, 201 656 грн 93 к. - інфляційні - задовольнити частково.
Стягнути з Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, буд. 59-а, м. Івано-Франківськ, 76009, код 03346058) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01601, код 20077720) - 446 738 грн 59 к. (чотириста сорок шість тисяч сімсот тридцять вісім гривень п'ятдесят дев'ять копійки), з них: 156 245 грн 23 к. (сто п'ятдесят шість тисяч двісті сорок п'ять гривень двадцять три копійки) - пені, 88 836 грн 43 к. (вісімдесят вісім тисяч вісімсот тридцять шість гривень сорок три копійки) - 3% річних, 201 656 грн 93 к. (двісті одна тисяча шістсот п'ятдесят шість гривень дев'яносто три копійки) та 16 076грн 00к. (шістнадцять тисяч сімдесят шість гривень) - витрат по сплаті судового збору.
В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 06.11.2019
Суддя Фанда О. М.