29.10.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/970/19
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В. , секретар судового засідання Масловський А. Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко"
до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля"
про стягнення заборгованості в сумі 70382 грн 90 к.
за участю:
від позивача: представник не з"явився,
від відповідача: представник не з'явився
встановив: до Господарського суду Івано-Франківської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветеко" із позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" про стягнення заборгованості в сумі 70382 грн 90 к.
Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
11.09.2019 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі, розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити розгляд справи по суті на 08.10.2019 (ухвала від 11.09.2019).
08.10.2019 суд відклав розгляд справи в судовому засіданні на 29.10.2019.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час і місце його проведення в судовому засіданні 08.10.2019 під розписку, про що свідчить протокол судового засідання та повідомлення про розгляд справи.
Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, заяву про заперечення проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов не подав, явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомляв; про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, ухвалами суду направленими відповідачу рекомендованою кореспонденцією та отриманими останнім, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (від 17.10.2019 вх.№20167/19) про вручення ухвали суду від 08.10.2019, яке приєднано до матеріалів справи. Згідно ч.2 ст.42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об"єктивному встановленню всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, а також беручи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні 29.10.2019 суд ухвалив рішення.
Позиція позивача.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на виконання умов укладеного між сторонами договору поставки №248 від 27.04.2018 поставив відповідачу товар, однак відповідач в порушення умов договору, отриманий товар оплатив частково, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 59657 грн 17 к. Позовні вимоги обґрунтовує положеннями ст. 525, 526, 610 ЦК України. На підставі ст.625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов"язання, позивач нарахував відповідачу 573 грн 75 к. - інфляційних втрат, 803 грн 08 к. - 3% річних. Керуючись п.7.2. вказаного договору, за порушення строків оплати нарахував 9348 грн 90 к. пені.
Позиція відповідача.
Відповідач відзив на позов не надав, проти позову не заперечив, доказів оплати товару не подав.
Обставини справи. Оцінка доказів.
Предметом спору є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар.
27.04.2018 сторони спору уклали договір поставки №248, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов"язався поставити і передати у власність покупцю певний товар, а покупець зобов"язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього договору.
Предметом постачання є ветеринарні препарати, вакцини, обладнання (далі по тексту - товар) згідно видаткових накладних (передача за якими товару Покупцю підтверджується довіреностями від останнього), які є невід"ємною частиною цього договору (п.1.2. договору).
Кількість та асортимент товару передбачається в видаткових накладних на кожну окрему поставку (п.2.1. договору).
За змістом п. 4.1 договору загальна сума кожної поставки зазначається у відповідній видатковій накладній.
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України. Датою платежу вважається дата фактичного надходження коштів за поставку на розрахунковий рахунок продавця, номер якого вказується у відповідному рахунку (п.5.1. договору).
Остаточний розрахунок здійснюється після отримання товару згідно видаткової накладної протягом 14 календарних днів з моменту переходу права власності на товар. Датою переходу права власності на товар вважається дата виписки відповідної видаткової накладної (п.5.2. договору).
В пункті 7.2. договору сторони погодили, що у разі порушення терміну розрахунків покупець за вимогою продавця зобов"язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період такого прострочення, за кожний день затримки від суми заборгованості.
Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2019 року. Закінчення строку дії цього не тягне за собою припинення зобов"язань по оплаті поставленого товару ( п.6.1. договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 81893 грн 27 к., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та довіреностями, які підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, копії яких приєднані до матеріалів справи.
В порушення умов договору, відповідач прийняті на себе договірні зобов"язання не виконав, отриманий товар оплатив частково на суму 22236 грн 10 к., що підтверджується банківськими виписками. Внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 59657 грн 17 к.
Станом на 09.09.2019 сума боргу залишилась не погашеною, у зв"язку з чим позивач на підставі ст.625 Цивільного кодексу України та п.7.2. договору за прострочення виконання грошового зобов"язання, нарахував відповідачу 9348 грн 90 к. - пені, 803 грн 08 к. - 3% річних, 573 грн 75 к. - інфляційних втрат та звернувся до суду за захистом порушеного права.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
Згідно ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).
На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання, в силу яких один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173, 174 ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Пунктом 2 ст. 614 Цивільного кодексу України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов"язання. Відповідач доказів належного виконання своїх зобов"язань не надав, доводи позивача не спростував.
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.1ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.
Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст.86 ГПК України).
Висновки суду.
Суд встановив, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку з оплати отриманого товару не виконав; доказів виконання зобов"язання не надав, доводи позивача не спростував, тому вимога позивача про стягнення з відповідача 104651 грн 16 к. обґрунтована та належить до задоволення.
Суд перевірив правильність нарахування позивачем 3% річних та пені за період з 12.03.2019 - 04.09.2019 та задовольняє їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арифметично вірним.
Також, суд перевірив правильність нарахування позивачем інфляційних втрат за період березень 2019 року - серпень 2019 року, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищують суму інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в межах заявлених позовних вимог.
За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача 59657 грн 17 к. - основної заборгованості, 9348 грн 90 к. - пені, 803 грн 08 к. - 3% річних та 573 грн 75 к. - інфляційних втрат.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За поданий позов позивач сплатив судовий збір у розмірі 1936 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1091 від 04 вересня 2019 року.
Оскільки предметом позову є стягнення 70382 грн 90 к., за його подання слід було сплатити 1921 грн судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позову судовий збір в розмірі 1921 грн суд покладає на відповідача.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі, зокрема, внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених п. 1 ч. 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
На підставі викладеного, відповідно до ст.124, ст.129 Конституції України, керуючись ст. 42, 129, 178, 202, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко" до Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля" про стягнення заборгованості в сумі 70382 грн 90 к. задовольнити.
Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства "Рідна земля", с. Дитятин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77140 (код 02126047) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ветеко", вул. Ушинського, 25 А, м. Київ, 03151 ( код 37686849) - 59657 (п"ятдесят дев"ять тисяч шістсот п"ятдесят сім гривень) 17 к. - основної заборгованості, 9348 (дев"ять тисяч триста сорок вісім гривень) 90 к. - пені, 803 (вісімсот три гривні) 08 к. - 3% річних та 573 (п"ятсот сімдесят три гривні) 75 к. - інфляційних втрат, а також 1921 (одну тисячу дев"ятсот двадцять одну гривню) - судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного господарського суду в строк, передбачений Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 05.11.2019
Суддя Т.В. Максимів