номер провадження справи 12/92/19
04.11.2019 Справа № 908/2367/19
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,
розглянувши матеріали справи № 908/2367/19
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А)
про стягнення 6 542,74 грн.
Без виклику представників сторін
Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою за вих. № 60 від 22.08.2019 до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди в порядку суброгації в розмірі 5184,00 грн., пені в сумі 1107,81 грн., трьох відсотків річних в сумі 94,16 грн., інфляційних витрат в сумі 156,77 грн., що разом складає 6542,74 грн.
При цьому в прохальній частині поданої позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 3000,00 грн. судових витрат, пов'язаних із оплатою позивачем професійної правової допомоги.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2019 вищевказану позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2367/19, присвоєно справі номер провадження 12/92/19, визначено здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами без проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Ухвалою суду від 03.09.2019 у справі № 908/2367/19 відповідачу запропоновано у строк до 20.09.2019 відповідно до ст. 165 ГПК України подати відзив на позовну заяву із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог. Також вказаною ухвалою повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення необхідно подати у строк до 03.10.2019.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 04.11.2019.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Позов мотивовано тим, що між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", далі Страховик, та ОСОБА_1 , далі Страхувальник, був укладений договір страхування наземного транспорту «Пряме врегулювання до автоцивілки» № 06-GR/ 01-090-002987 від 05.03.2018, далі Договір.
Предметом даного Договору є майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом LEXUS GS 300, державний номер НОМЕР_2 , 2007 року випуску.
Пунктом 3 Договору визначено строк дії Договору, а саме: з 06.03.2018 до 05.03.2019.
28.03.2018 о 12 год. 40 хв. в м. Києві за адресою: вул. Молдавська, буд. 2 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу «LEXUS GS 300», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , та автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 . Факт настання дорожньо - транспортної пригоди підтверджено довідкою № 3018088638797044 про дорожньо-транспортну пригоду від 28.03.2018, в якій зазначено, що дорожньо - транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п. 10.9. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.06.2018 у справі № 761/12676/18 винною у вчиненні вказаної дорожньо - транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 , яка керувала автомобілем «Mitsubishi Lancer», державний номер НОМЕР_3 .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" із заявою про настання події від 28.03.2018 (а.с. 21-22). При цьому, в заяві зазначено, що про подію страхову компанію повідомлено за телефоном 0-800-501-710 28.03.2018 о 12 год. 47 хв.
Відповідно до звіту № 22-D/40/9 від 29.03.2018 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу LEXUS GS 300, державний номер НОМЕР_2 , матеріальний збиток, завданий власнику вказаного колісного транспортного засобу внаслідок його пошкодження складає 8665,10 грн.
На здійснення ремонту автомобіля «LEXUS GS 300», державний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 ФОП Денисенко О.С. був виписаний рахунок на оплату по замовленню № 1859 від 08.08.2018 на 6480,00 грн.
10.08.2018 Страховиком складений страховий акт № СТ/18/0069, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 5184,00 грн. (а.с. 56).
На підставі вищевказаних документів Страховик здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 5184,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ID-108894 від 10.08.2018 (а.с. 57) на користь Страхувальника - ОСОБА_1 .
Позивач в позові вказує, що винуватець в ДТП ОСОБА_2 повідомила ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про те, що її цивільно-правова відповідальність застрахована відповідно до полісу № АК7406046 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА". Також повідомила про те, що за вищевказаним полісом забезпечено цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу з іншим номерним знаком, а саме НОМЕР_5, адже вона придбала цей автомобіль 02.12.2017 та останній був перереєстрований на нового власника, і відповідно, було змінено номерні знаки на НОМЕР_3, проте VIN код автомобіля той самий.
З посиланням на ті обставини, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_3 , на момент вчинення ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК7406046 , позивач наполягає на стягненні з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 5184,00 грн.
Регресна вимога № 03/2859 від 11.10.2018 про виплату страхового відшкодування в розмірі 5184,00 грн. була надіслана відповідачу на адресу: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А (а.с. 60-62). Вказана вимога була отримана відповідачем 16.10.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
З посиланням на п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач просить стягнути з відповідача пеню за загальний період з 15.01.2019 по 23.08.2019 в сумі 1107,81 грн.
З посиланням на приписи статті 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, в зв'язку з чим намагається стягнути з нього три проценти річних за період з 15.01.2019 по 23.08.2019 в сумі 94,16 грн. та інфляційні витрати за загальний період з січня 2019 по липень 2019 в сумі 156,77 грн.
Надавши правову кваліфікацію правовідносинам сторін, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
За своєю правовою природою між сторонами склалися правовідносини, пов'язані з виконанням умов договорів страхування, сторони досягли всіх їх суттєвих умов, а саме відносно предмету страхування, у тому числі страхової суми, дотримали його письмову форму, а тому відповідно до вимог ст. ст. 16 Закону України "Про страхування", приписів статей 627, 629, 979 ЦК України, ст. ст. 180, 181 ГК України вони вважаються укладеними. Право регресної вимоги позивача передбачено ст. 27 Закону України "Про страхування", ст. ст. 993, 1166, 1191 ЦК України.
Так, статтею 27 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується з вимогами статті 1166 ЦК України.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Так, в якості доказів на підтвердження розміру страхового відшкодування потерпілій особі, позивачем надано:
- звіт № 22-D/40/9 від 29.03.2018 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу;
- ремонтну калькуляцію № 40229 від 19.06.2018;
- розрахунок страхового відшкодування;
- страховий акт № СТ/18/0069 від 10.08.2018.
В підтвердження завданих пошкоджень автомобілю «LEXUS GS 300», державний номер НОМЕР_2 , позивачем надана довідка № 3018088638797044 про дорожньо-транспортну пригоду від 28.03.2018, протокол огляду транспортного засобу від 29.03.2018 (а.с. 29-31, 47-49).
В матеріалах справи міститься рахунок на оплату по замовленню № 1859 від 08.08.2018 ФОП Денисенка О.С. , за яким вартість відновлювального ремонту автомобіля «LEXUS GS 300», державний номер НОМЕР_2 , складає 6480,00 грн.
Докази у справі свідчать, що позивач згідно оформлених вище документів, погоджених зі Страхувальником, перерахував страхове відшкодування в сумі 5184,00 грн. на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується наявною у справі належним чином засвідченою копією платіжного доручення № ID-108894 від 10.08.2018 (а.с. 57).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Обов'язковість звернення позивача до страховика, в якого застрахована цивільно-правова відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП, з вимогою щодо отримання суми виплаченого страхового відшкодування чинним законодавством не передбачена. Вказана позиція також викладена в Оглядовому листі Вищого господарського суду України № 01-06/15/2014 від 14.01.2014 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з правовідносин страхування". Натомість перехід до позивача права вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки узгоджується із вищевказаними нормами.
Отже, в даному випадку позивач отримав право вимоги потерпілої особи після виплати останній страхового відшкодування та не зобов'язаний звертатися до особи, відповідальної за заподіяний збиток, або до особи, у якої застраховано її цивільно-правову відповідальність, з вимогою виплатити матеріальне відшкодування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою № 03/2859 від 11.10.2018, в якій просив виплатити страхове відшкодування в порядку регресу Товариству з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" у розмірі 5184,00 грн. Зі змісту вказаної вимоги вбачається, що вона була надіслана позивачем відповідачу на адресу: 69005 , м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А . На підтвердження факту отримання відповідачем вказаної регресної вимоги позивач надав суду копію рекомендованого повідомлення, з якого вбачається вручення 16.10.2018 представнику відповідача кореспонденції.
У зв'язку з відсутністю регресної виплати зі сторони відповідача позивач у даній справі реалізував своє право вимоги про стягнення суми невиплаченого страхового відшкодування шляхом подання даного позову до господарського суду, що узгоджується з приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування".
У частині 1 статті 1188 Цивільного кодексу України зазначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (частина 1 статті 1191 Цивільного кодексу України). Отже, підставою для звернення страховика з регресною вимогою є саме виконання ним обов'язку з відшкодування шкоди за іншу особу.
З урахуванням приписів статей 993, 1191 Цивільного кодексу України слід зазначити, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного майнового страхування, переходить право вимоги до страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу, у розмірі виплаченого страхового відшкодування. Тобто визначальним моментом для звернення з такою вимогою є сам факт виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Таким чином, в розумінні статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат перейшло право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною 4 статті 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Відповідно до пункту 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" № 1961-ІV від 01.07.2004 страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Із положень вказаної норми Закону вбачається, що під оціненою шкодою в ньому розуміється також і шкода, щодо якої страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування без проведення оцінки та без експертизи пошкодженого майна.
Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 22.2 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" визначено, що відповідно до цього Закону потерпілим - юридичним особам страховик, а у випадках, передбачених цим Законом, - МТСБУ відшкодовує виключно шкоду, заподіяну майну.
Як визначено в абзаці 1 пункту 36.4 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
В даному випадку позивач здійснив виплату страхового відшкодування в загальній сумі 5184,00 грн., перерахувавши його на розрахунковий рахунок ОСОБА_1 , що підтверджується наявною у справі належним чином засвідченою копією платіжного доручення № ID-108894 від 10.08.2018 (а.с. 57).
Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 5184,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, що кореспондується із приписами ст. 993 ЦК України.
Приписи статті 9 Закону України "Про страхування" № 85/96-ВР від 07.03.1996 та статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлюють поняття франшизи, а саме франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування. Тобто, страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами підпункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Вина водія автомобіля «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 у вчиненні ДТП встановлена постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 08.06.2018 у справі № 761/12676/18, засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи (а.с. 32-33). Зокрема вказаною постановою встановлено, що 28.03.2018 в м. Києві, напроти будинку по вул. Модовська, 2, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Mitsubishi Lancer», реєстраційний номер НОМЕР_3 , рухаючись заднім ходом, не впевнився в безпечності та скоїв наїзд на запаркований автомобіль «LEXUS GS300», державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями водій ОСОБА_2 порушила п. 10.9. Правил дорожнього руху України, тобто вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачено ст. 124 КУпАП.
Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду в розумінні вимог ч. 4 статті 75 ГПК України щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
В матеріалах справи наявна інформація щодо полісу № АК 7406046, який є діючим станом на 28.03.2018, за вказаним полісом застрахований автомобіль "Mitsubishi Lancer", державний номер НОМЕР_5 , VIN код НОМЕР_6 у страховика - ПрАТ «УАСК АСКА».
Разом з тим, до матеріалів справи додана інформація щодо полісу № АМ 4713515, який є діючим станом на 28.03.2018, за вказаним полісом застрахований автомобіль "Mitsubishi Lancer", державний номер НОМЕР_3 , VIN код НОМЕР_6 у страховика - ПрАТ «АСК «ІНГО Україна».
Таким чином, за вказаними полісами був застрахований автомобіль з однаковим VIN кодом.
Як вказує позивач в позові, винуватець в ДТП ОСОБА_2 повідомила ТДВ "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про те, що її цивільно-правова відповідальність застрахована відповідно до полісу № АК7406046 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА". Також повідомила про те, що за вищевказаним полісом забезпечено цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу з іншим номерним знаком, а саме НОМЕР_5, адже вона придбала цей автомобіль 02.12.2017 та останній був перереєстрований на нового власника, і відповідно, було змінено номерні знаки на НОМЕР_3, проте VIN код автомобіля той самий.
Разом з тим, в довідці про ДТП № 3018088638797044 від 28.03.2018 також зазначено, що страховиком автомобіля "Mitsubishi Lancer", державний номер НОМЕР_3 , що видав поліс учаснику ДТП є ПрАТ «УАСК АСКА».
Відповідно до ст. 20-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі зміни власника забезпеченого транспортного засобу договір страхування зберігає чинність до закінчення строку його дії.
Відтак, поліс № АК 7406046 є діючим станом дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а наявними у справі доказами доведено, що цивільно-правова відповідальність власника та володільця автомобіля "Mitsubishi Lancer", VIN код НОМЕР_6 , державний номер НОМЕР_3 , на момент вчинення ДТП була застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Українська акціонерна страхова компанія АСКА".
Таким чином, до позивача перейшло право регресних вимог до відповідача, а враховуючи підтвердження сплати позивачем страхового відшкодування в загальній сумі 5184,00 грн., розмір страхового відшкодування, яке зобов'язаний відшкодувати відповідач складає 5184,00 грн.
Отже, в даному випадку саме відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності автомобіля "Mitsubishi Lancer", державний номер НОМЕР_3 , має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок ДТП в межах ліміту відповідальності, а позивач, як особа, яка виплатила страхове відшкодування набув право вимоги, яке ця особа має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили згідно вимог ч. 2 статті 86 ГПК України. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведений факт заподіяння шкоди, в розумінні вимог статті 1166 ЦК України, і її розмір, та право регресного відшкодування виплаченої ним суми в розмірі 5184,00 грн. на підставі статті 27 Закону України "Про страхування", статті 993 ЦК України. Відповідач докази сплати страхового відшкодування на користь позивача суду не надав, заявлених до нього вимог не спростував.
За такими обставинами, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" про стягнення суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 5184,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Матеріали справи свідчать, що позивачем, з огляду на приписи п. 36.5 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" нараховано пеню за загальний період з 15.01.2019 по 23.08.2019 в сумі 1107,81 грн.
Пунктом 36.2. статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" № 1961-ІV від 01.07.2004 визначено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із Регресною вимогою (заявою на виплату страхового відшкодування) № 03/2859 від 11.10.2018, в якій просив здійснити відшкодування шкоди в сумі 5184,00 грн. на відповідні реквізити, зазначені в вимозі. Зі змісту вказаної вимоги вбачається, що вона була надіслана позивачем відповідачу на адресу: 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-а (а.с. 60-61, 62).
На підтвердження факту отримання відповідачем вказаної регресної вимоги позивач надав суду копію рекомендованого повідомлення, з якого вбачається вручення 16.10.2018 представнику відповідача кореспонденції (а.с. 62).
Отже, строк для здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування в сумі 5184,00 грн. на користь позивача настав через 90 днів від 16.10.2018, тобто 14.01.2019, прострочка виникла з 15.01.2019.
Приписами ч. 6 ст. 232 ГК України визначе6но, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Дослідивши розрахунок пені, здійснений позивачем суд дійшов висновку про її перерахунок, оскільки позивач нарахував пеню за період, який перевищує 6 місяців всупереч ч. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до п. 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, з врахуванням положень вказаного пункту постанови Пленуму Вищого господарського суду України, суд з власної ініціативи здійснив перерахунок пені за допомогою програми "Законодавство".
Пеня розрахована судом наступним чином:
1) на суму страхового відшкодування 5184,00 грн., строк оплати якої настав 14.01.2019, прострочка виникла з 15.01.2019
- за період з 15.01.2019 по 15.07.2019 (182 дні прострочення) від суми боргу 5184,00 грн. пеня (подвійна облікова ставка НБУ) складає 919,06 грн.
Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду, загальна сума пені становить 919,06 грн.
За таких обставин, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" про стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 919,06 грн.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріали справи свідчать, що позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу три проценти річних за період з 15.01.2019 по 23.08.2019 в сумі 94,16 грн. та інфляційні витрати за період з січня 2019 по липень 2019 в сумі 156,77 грн.
Надані позивачем розрахунки трьох процентів річних за період з 15.01.2019 по 23.08.2019 та інфляційних витрат за період з січня 2019 по липень 2019 здійснені у відповідності до приписів статті 625 ЦК України, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 94,16 грн. та інфляційних витрат в сумі 156,77 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу адвоката в сумі 3000,00 грн. суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частинами 3, 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
В якості підтвердження витрат на послуги адвоката позивач надав витяг з договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, укладений між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (Клієнт) та Адвокатським бюро «Грідін і Партнери» в особі керуючого бюро - адвоката Грідіна Володимира Володимировича (Адвокатське бюро). Разом з тим до справи додані копії посвідчення адвоката Грідіна В.В. від 06.10.2017, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю КС № 6203/10 від 06.10.2017, ордеру КС № 357562 від 14.05.2019.
Відповідно до п. 1.1. договору Адвокатське бюро зобов'язується надавати Клієнту професійну правничу допомогу, передбачену цим Договором та/або додатками, додатковими угодами, завданнями - дорученнями до цього Договору, а Клієнт зобов'язується прийняти відповідну правничу допомогу та оплатити її.
Згідно із п. 1.3. договору професійна правнича допомога за даним договором включає в себе, зокрема:
- підготовку процесуальних документів (позовних заяв, клопотань, заперечень, тощо), представництво інтересів Клієнта у судових установах;
- надання консультаційної допомоги з питань трудового, корпоративного, господарського, цивільного та податкового права, за усним запитом Клієнта - підготовка письмових правових висновків;
- комплексний правовий аналіз договорів, протоколів розбіжностей, доручень та інших документів правового характеру, пов'язаних з укладанням, виконанням, зміною та розірванням господарських договорів та цивільно-правових угод.
Витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною 4 статті 129 ГПК України.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум (п. 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).
За змістом статті 126 та частини 4 ст. 129 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.
До матеріалів справи позивач надав завдання-доручення № 2 від 16.05.2019, відповідно до якого Клієнт з метою отримання професійної правничої допомоги передав Адвокату в тому числі страхову справу № СТ/18/0069 щодо страхувальника ОСОБА_1 за договором страхування № 06-GR/01-090-002987 від 05.03.2018, сума збитку 5184,00 грн.
В якості підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивач надав суду платіжне доручення № 8046 від 21.05.2019, відповідно до якого здійснив оплату за правничу допомогу в сумі 37000,00 грн. отримувачу - Адвокатське бюро «Грідін та Партнери».
За фактом надання правової допомоги між Адвокатським бюро «Грідін та Партнери» та Клієнтом був підписаний акт прийому-передачі наданої правничої допомоги від 22.08.2019 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019, відповідно до якого розмір гонорару за надання правничої допомоги по страховій справі № СТ/18/0069 становить 3000,00 грн.
Також позивач надав до матеріалів справи детальний розрахунок та опис робіт (наданих послуг) від 23.08.2019, виконаних за договором про надання правничої допомоги від 14.05.2019.
З матеріалів справи вбачається, що позовна заява за вих. № 60 від 22.08.2019 та розрахунок заборгованості складені за підписом адвоката Грідіна В.В.
При цьому, судом враховано, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Відповідно до предмету позову в даній справі позивачем було заявлено до стягнення з відповідача страхове відшкодування в сумі 5184,00 грн., пеня в сумі 1107,81 грн., три відсотка річних в сумі 94,16 грн. та інфляційні витрати в сумі 156,77 грн.
З огляду на обставини справи (стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, предмет позову складається з суми страхового відшкодування в розмірі 5184,00 грн., пені, трьох відсотків річних та інфляційних витрат, нарахованих за порушення строку сплати страхового відшкодування) справа є не складною, і підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, значних затрат часу та зусиль. При цьому, судом враховано, що справа № 908/2367/19 є малозначною, оскільки ціна позову складає 6542,74 грн., тобто не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (192100,00 грн.) та її розгляд здійснювався без проведення судового засідання у спрощеному провадженні. Тому суд дійшов висновку що витрати порівняно з ціною позову та складністю справи є не співрозмірними та достатньо завищеними.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають сплаті за послуги адвоката, та стягнути з відповідача на користь позивача розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 1000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 7, 8, 13, 74, ч. 4 ст. 75, 86, 123, 126, 129, 233, 236, 238, ч. 4 ст. 240, 247-252 ГПК України, суд
1. Позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", 69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 13490997, на користь:
- Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 26, код ЄДРПОУ 32382598, суму страхового відшкодування в розмірі 5184 (п'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 00 коп., пеню в сумі 919 (дев'ятсот дев'ятнадцять) грн. 06 коп., три відсотка річних в сумі 94 (дев'яносто чотири) грн. 16 коп., інфляційні витрати в сумі 156 (сто п'ятдесят шість) грн. 77 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять) грн. 58 коп., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" про стягнення пені в сумі 188,75 грн. відмовити.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України 04.11.2019 року.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.